Недостатньо  знати,  необхідно  вміти  ці  знання  застосувати!  Недостатньо  бажати,  потрібно  і  робити!
  Б.І. Мокін
Головна сторінкаДодати в Вибране

основне
Новини
Біографія
Наукова діяльність
Педагогічна діяльність
Адміністративна діяльність
Громадська діяльність
Листи, статті, доповіді
Зворотній зв'язок

Пошук

Мій акаунт на Facebook
Пошук

З першого липня розпочалися канікули у аспірантів і докторантів, і вони, не питаючи дозволу у своїх наукових керівників, розлетілися хто-куди. Щезла з мого поля зору і моя докторантка Світлана Бевз. І ось вона знову об’явилася, але уже як боєць батальйону «Айдар».

Далі цитую з газети «Экономические известия»:

 «Несколько человек колдует над зениткой. Среди них — женщина. Она представляется Светланой Бевз, преподавателем Винницкого национального технического университета. Она кандидат наук, пишет докторскую диссертацию. В батальон записалась вместе с мужем Сергеем Бурбело, тоже кандидатом наук.

В сентябре прошлого года от неизлечимой болезни умерла их 15-летняя дочь Александра. Она писала стихи и сказки. У нее, по словам Светланы, есть недописанный роман. Она много печаталась, побеждала в детских литературных конкурсах. Светлана с грустинкой читает стихотворение Александры о скифах. На глазах ее выступают слезы.

«Мы посоветовались с мужем и решили вместе идти воевать, — говорит Светлана. — Речь сейчас не о каких-то отдельных правах, а о глобальном праве украинцев на жизнь, на свое государство. Мы граждане, мы и должны защищать свою страну».

Типичная ситуация: Светлана, как и большинство здесь, горит желанием воевать, но не имеет боевого опыта. Обучается уже прямо на базе. Учат бойцы, у которых есть опыт Афганистана, Югославии, Ирака и других стран, куда украинцы ранее попадали на войну.

Она рассказывает, что живет в палатке вместе с мужчинами. На вопрос о том, не чувствует ли она дискомфорта, ведь ей приходится раздеваться, она отвечает, что ситуация напоминает ей купе поезда, когда там едут женщины и мужчины. «Они находят выход, — говорит Светлана. — вот и мы находим». По ее словам, мужчины ведут себя очень деликатно» - кінець цитати.

 А мені залишається лише вболівати за Світлану і Сергія, бажати їм удачі, і вірити в їхнє скоре переможне повернення додому у Вінницю неушкодженими і здоровими.

І прошу усіх моїх друзів приєднатися до цього побажання.

Версія для друку


[12.06.2023] Про вклад академіка Леоніда Каніщенка в формування майбутнього президента України
[30.12.2022] Кілька слів напередодні 80-річчя про мій вклад у підготовку наукових кадрів
[10.09.2020] Відповідь на запитання, чому я вирішив балотуватись кандидатом у ректори
[08.07.2020] Не робіть, як я!
[07.06.2020] Розповідь про те, як Вінницький міський голова Моргунов втратив 300 голосів
[01.06.2020] Літо у ВНТУ починається з оновлення корпусу деканів
[15.05.2020] Що очікувати після реформування системи захисту дисертацій?
[27.04.2020] Коронавірусні будні університетського професора
[04.03.2020] Весь мир насильно мы разрушим до основанья, а затем - мы наш, мы новый мир построим!
[19.01.2020] «Ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази»
[28.12.2019] Передноворічні роздуми ексректора, який ще працює професором
[21.12.2019] Попри побажання та потуги недоброзичливців академія педагогічних наук продовжує жити
[03.12.2019] Чи варто нашому ректору позитивно реагувати на пропозицію мера міста про передачу частини земельної ділянки університету в комунальну власність?
[30.11.2019] Мої враження від зустрічі з заступником міністра Єгором Стадним
[09.11.2019] Факультету радіоелектроніки - 50
Головна сторінкаДодати в Вибране
© 2007-2015. Персональний сайт Мокіна Б.І. Усі права захищено. Несанкціоноване використання матеріалів сайту не дозволяється. У випадку використання цих матеріалів на інших сайтах не допускається будь-яке редагування тексту, а посилання на даний сайт є обов`язковим.