Навпроти вікон моєї лабораторії проблем вищої школи, що розмістилась на другому поверсі у навчальному корпусі №2, серед інших порід ростуть кілька розлогих і високих дерев грецьких горіхів. І кожного року, принаймні, починаючи з 2010-го, з кінця серпня і десь до середини жовтня я щодня спостерігав як ці горіхові дерева кишіли білками, які обережно зривали достигаючі горіхи, тут же їх чистили від шкурки, і щезали з ними на інших деревах, в дуплах яких вони запасали їжу на зиму на кожне своє сімейство. І полювали завжди білки на горіхи до тих пір, поки на горіхових деревах не залишалось жодного плоду.

І цього року до того, як щезнути, білки уже встигли приватизувати добру половину урожаю грецьких горіхів. І раптом збір горіхового урожаю білками припинився. І висять грона горіхів, які ось-ось упадуть на землю, а ніхто за ними не приходить. Люди не приходять, тому що знають, що це власність білок, а білки кудись щезли.

Спочатку, не бачачи білок, що зривають горіхи, як це було у попередні дні, я подумав, що у них з якихось причин оголошено «страйк» на кілька днів. Але пройшло уже два тижні, а білки так і не з’явилися. Перестали вони також видиратися по стінах навчального корпусу, і не гасають більше по підвіконнях, прихоплюючи усе з їжі, яку для них щедро виставляють працівники відділів і служб, що працюють за цими вікнами.

Подумавши, що може білок хтось потруїв, що малоймовірно, оскільки університетський парк великий, і білки жили в усіх його частинах – і між корпусами та Хмельницьким шосе, і між корпусами та вулицею Воїнів-інтернаціоналістів, і між корпусами та технічним коледжем – я пройшов усіма частинами парку, але не побачив жодного білячого трупика. Це означає, що їх ніхто не труїв, а вони просто знялись усією колонією і подалися обживати інший ліс, скоріш за усе лісопарк за лікарняними корпусами по інший бік Хмельницького шосе.

І тепер перед студентами і викладачами нашого університету постала загадка – чому і куди зникли білки з університетського парку?

У мене є дві версії – одна матеріалістична, а друга містично-ідеалістична.

Щодо матеріалістичної версії, то згадайте, який шум і завивання електропил ми усі з вами чули взимку минулого року, коли працівники лісового господарства за заявкою керівництва нашого університету вирізали сухі дерева і гілки в університетському парку. Наскільки мені відомо вирізали тоді кілька сотень всохлих або частково всохлих дерев. І скоріш за усе вирізали саме більшість тих дерев, в дуплах яких білки влаштували собі гнізда, з яких їм прямо посеред холодів довелось в паніці утікати.

Тож, рятуючись посеред зими від цього рукотворного стихійного лиха, яке звалилось на них за місцем постійного проживання, вожаки білячої колонії, скоріш за усе, перебрались у лісопарк і провели там підготовчі роботи протягом весни і літа, і, дочекавшись коли підросте молодняк в незруйнованих гніздах, вивели усю білячу колонію нині на нове місце проживання, на яке в силу його віддаленості уже стало недоцільно носити горіхи з нашого університетського парку.

Що ж до містично-ідеалістичної версії, то суть її я пов’язую з тим, що ось уже другий рік підряд перебувають у відключеному стані оптико-електронні білки, змонтовані на університетській вхідній арці, які своїм різношвидкістним бігом моделювали темп нашого життя в різні дні тижня. І живі білки в знак протесту проти виключення оптико-електронних білок вирішили покинути цей парк, вважаючи, що не варто жити там, де білок перестали поважати.

І мені сумно – і від того, що не стало живих білок в університетському парку, і від того, що зупинили свій біг білки оптико-електронні, які, до речі, усі разом витрачають електроенергії менше ніж один телевізор, що робить безглуздим їх вимикання з позицій економії електроенергії, особливо ж на фоні негативного впливу зупинки їхнього бігу на імідж університету.

І мені тривожно від того, що якою б не була причина зникнення білок з нашого університетського парку – матеріалістичною чи містико-ідеалістичною, сам факт цього зникнення є не втішною прикметою для нашого університету – у мене передчуття, що протягом навчального року, що розпочався, трапиться якась недобра подія загально університетського масштабу, сумний відбиток якої позначиться на плині життя університету в цілому.