Це мене і засмутило, і здивувало, і наштовхнуло на запитання: «Це ж як неадекватно потрібно було повестись нинішнім керівникам нашого університету з фірмою-постачальником бажаючих у нас навчатись китайців, щоб обірвати той їх потужний потік, який за мого ректорського сприяння був налагоджений зусиллями покійного професора Сергія Юхимчука?»

Я нагадаю, що згідно з договором, укладеним ще мною з китайською фірмою-постачальником бажаючих у нас навчатись, ця фірма брала на себе зобов’язання щороку поставляти нам для навчання з Китаю по 50 осіб за умови, що кожен китаєць платитиме за рік навчання на підготовчому відділенні 1200 доларів США, а кожен китайський студент курсів з першого по п’ятий, що навчатиметься у нашому університеті після закінчення нашого ж підготовчого відділення, платитиме за рік навчання 1800 доларів США.

Тож у 2014 році університет отримає в якості плати за навчання від 22 китайських студентів 38400 доларів США (це число отримуємо перемноженням 1800 на 19 та 1200 на 3 і на 2/3 та 1800 на 3 і на 1/3 і складенням цих доданків). І жодного долара США університет не отримає у нинішньому навчальному році від китайців за навчання на підготовчому відділенні, оскільки до нас з 1-го вересня для навчання на цьому відділенні не прибув жоден китаєць. Якщо перевести ці 38400 доларів США у гривні по оптимістичному курсу 1 до 12, то в гривнях ця сума буде еквівалентною 460800 гривень. Запам’ятаємо це число.

За часів мого ректорства китайська фірма-постачальник строго виконувала усі свої зобов’язання, поставивши і у 2008 році, і у 2009 році, і у 2010 році по 50 осіб для навчання на підготовчому відділенні. І у 2009 році, і у 2010 році з цих кожних 50 осіб після закінчення підготовчого відділення (60-70)% випускників стали нашими студентами 1-го курсу, а (30-40)%, які хотіли навчатись спеціальностям, яких немає у ВНТУ, поїхали продовжувати навчання до інших університетів України – їх право на це було оговорене у договорі університету з фірмою-постачальником.

Після смерті Сергія Юхимчука китайським напрямом залучення студентів до навчання у нашому університеті став опікуватись Сергій Павлов, який спочатку навіть пішов далі чим Сергій Юхимчук, домовившись із китайцями після кількох його поїздок до Китаю, у тому числі і в складі делегації, яку очолював міністр Дмитро Табачник, навіть про спільну наукову діяльність у майбутньому. Але після того, як Сергій Павлов був призначений проректором, щось у нього з китайцями не заладилось, що не тільки не привело до підписання договорів на виконання спільних з китайцями наукових тем, але і стало суттєвим негативним джерелом впливу на поставку китайською фірмою бажаючих навчатись у нашому університеті громадян Китаю.

Посудіть самі, шановні читачі – якби усе йшло так, як розпочиналось за часів мого ректорства, то нині у нас навчались би на підготовчому відділенні 50 китайців, а китайських студентів на курсах від першого до п’ятого наш університет мав би не менше 150. Тож в якості плати за навчання наш університет від цих 200 китайців у 2014 році мав би 330 тисяч доларів США, або в гривнях по курсу 1 до 12 мав би 3 мільйони 960 тисяч гривень.

Нині ж університет має в якості плати за навчання від китайських студентів, як ми уже підрахували вище, лише 460 тисяч 800 гривень. Тобто, із-за помилок, допущених Сергієм Павловим в процесі контактів з китайськими фірмами, та із-за неспроможності ректора Володимира Грабка ефективно керувати започаткованим до нього процесом відтворення і нарощення кількості китайських студентів, наш університет лише у 2014 році втратив три з половиною мільйони гривень і 20 викладацьких ставок.

Здавалось би при таких негативних фінансових результатах роботи і ректор Грабко, і проректор Павлов повинні були б якимсь чином покарані – ну хоча б шляхом зняття з них персональних надбавок до основної зарплати.

Але давайте подивимось на затверджений у міністерстві на 2014 рік для нашого університету "Зведений штатний розпис на 01.01.2014". І ми побачимо у цьому документі, що на надбавки у ньому за рахунок спеціального фонду, який формується із коштів, зароблених університетом шляхом надання платних послуг, затверджена сума у розмірі 21844,80 гривень на місяць.

А як ми уже знаємо із матеріалів, опублікованих у 2013 році Єгором Стадним і проаналізованих мною у матеріалі: «Якщо це не корупція, то що тоді це?» - опублікованому на цьому ж сайті 29.05.2014 р., у 2013 році сума коштів, яка була запланована на виплату надбавки ректору Грабку (11632 грн.) та виплату зарплати разом з надбавками позабюджетному проректору Пискляровій (7323 грн.) зі спеціального фонду, складала лише 18955 гривень на місяць. Тож можна стверджувати, що різниця коштів, затверджених по цій статті витрат на 2013 та 2014 роки, становить 2889,80 гривень на місяць. А це означає, що ця різниця пішла на виплату надбавок до трьох бюджетних проректорських ставок, і у першому наближенні можна припустити, що на долю проректора Павлова дісталась надбавка у розмірі 1000 гривень на місяць, оскільки із трьох проректорських ставок лише дві посідають доктори наук, професори.

Тож, як бачите, шановні колеги, ні ректор Грабко, ні проректор Павлов за негативні наслідки господарювання на китайському напрямку не лише не покарані, а і отримують солідні надбавки до основного бюджетного окладу, причому ректор Грабко отримує цю надбавку з 01.01.2013 року, а проректор Павлов з 01.01.2014 року. А більш справедливо було б аби проректор Павлов взагалі не отримав цієї надбавки, а з ректора Грабка принаймні з 01.01.2014 року ця надбавка була знята.

І мабуть-таки вона невдовзі буде знята, оскільки, якщо вірити опублікованому 03.10.2014 р. на сайті «Української правди» у матеріалі Олега Шанковського: «На вихід: хто у владі підпадає під люстрацію» списку керівників різних міністерств, які підпадають під дію революційного за наслідками закону про люстрацію, у міністерстві освіти і науки під люстрацію підпадає заступник міністра з фінансових питань та керівник апарату Олексій Дніпров, який є останнім із уцілілих у міністерстві вищих призначенців Дмитра Табачника, і саме який у кінці 2012 року за рахунок більше ніж 10-тисячної надбавки встановив зарплату нашому ректору Грабку у розмірі 20 тисяч 338 гривень (при бюджетній зарплаті ректора у 8706 гривень).

До речі, керівники великих бюджетних установ, тобто ректори вищих навчальних закладів, згідно з новим законом про люстрацію теж підпадають під її гільйотинну дію, а тому процедура люстрації очікує і нашого ректора Володимира Грабка, як і усіх інших призначенців міністра Дмитра Табачника.

І не треба сподіватись ні Грабку, ні іншим ректорам на те, що на них люстраційний закон не буде розповсюджуватись у зв’язку з тим, що їхні посади є виборними. Адже вони були призначені наказом міністра, а виборними вони були лише претендентами на посаду ректора, на відміну від народних депутатів та президента держави, для вступу на посаду яких достатньо лише визнання виборчою комісією перемоги на виборах і не потрібно, щоб хтось їх призначав на посаду своїм наказом.

Але скоріш за усе Володимир Грабко допрацює ректором до кінця своєї каденції, якій залишилось менше року, а люстрацію проходитиме уже при спробі переобратись ще на один термін. Тож бажаючим посісти посаду ректора нашого університету можна уже розпочинати процес формування команд прихильників та майбутніх агітаторів, оскільки Володимир Грабко, скоріш за усе, як член команди Табачника-Суліми, до участі у виборах ректора у 2015 році допущеним не буде.