У середу 1-го жовтня завідувач кафедри КЕЕМІГ, професор Віталій Мокін мені розповів, що, як йому стало щойно відомо від працівників відділу кадрів, 24 вересня ректор Грабко підписав наказ про увільнення його з 8-го вересня з посади директора Інституту магістратури, аспірантури та докторантури, яку він обіймав на громадських засадах одночасно з завідуванням кафедрою.
Звільнив ректор Грабко професора Віталія Мокіна з посади директора ІнМАД абсолютно законно і згідно з поданою професором заявою, подачу якої ініціював ректор на засіданні ректорату 8-го вересня, пояснивши це членам ректорату тим, що пунктом 13 Статті 55 нового Закону України про вищу освіту, який вступив в силу з 6-го вересня 2014 року, забороняється суміщення двох університетських посад, у функціональні обов’язки яких входить виконання адміністративно-управлінських функцій.
Оскільки на тому засіданні ректорату 8-го вересня ректор Грабко запропонував написати заяви про звільнення з однієї із посад, у функціональні обов’язки яких входить виконання адміністративно-управлінських функцій, усім членам ректорату, які обіймають по дві посади, то, почувши, що ректором підписано наказ про звільнення професора Віталія Мокіна з посади директора ІнМАД згідно з поданою ним заявою, я подумав, що ректор, виконуючи вимоги пункту 13 Статті 55 нового Закону України про вищу освіту, увільнив з однієї із двох посад, які вони одночасно обіймали, і усіх інших членів ректорату – Азарова, Кичака, Мізерного, Павлова, Петрука, Писклярову, Ратушняка і самого себе, оскільки і вони, як і Віталій Мокін, теж повинні були написати аналогічні заяви про увільнення з 8-го вересня з однієї із займаних посад. І про те, що, принаймні, Мізерний і Писклярова такі заяви написали, я знаю точно від них самих.
Тож 2-го жовтня, зустрівши в коридорі викладача кафедри фізики, я вирішив запитати у нього, хто ж ними тепер керує – доктор наук, професор кафедри Касіяненко чи завідувачем їхньої кафедри став хтось із доцентів, кандидатів наук.
А тому, шановні мої читачі, можете собі уявити, яким же було моє здивування, коли у відповідь я почув, що їхньою кафедрою фізики продовжує керувати проректор Сергій Павлов, і що навіть натяків на те, що він збирається залишити посаду завідувача кафедри від нього вони не чули. І, звертаю увагу, що це запитання працівнику кафедри фізики я задав у кінці дня 2-го жовтня, тож якби проректор Павлов написав заяву про звільнення його з посади завідувача кафедри фізики ще 8-го вересня, то ректор просто зобов’язаний був її підписати і видати наказ ще до кінця вересня. А оскільки ректор такого наказу у вересні не видав, то це може свідчити лише про одне – про те, що проректор Павлов такої заяви у вересні ректорові і не подав.
І як тут не згадати, що нещодавно проректор Павлов провів університетський конкурс наукових робіт, представлених професорами різних кафедр для отримання бюджетного фінансування досліджень по них, грубо порушивши «Положення про проведення конкурсного відбору Міністерством освіти і науки України наукових проектів, які виконуються підвідомчими вищими навчальними закладами ІІІ-ІV рівнів акредитації та науковими установами Міністерства за рахунок коштів загального фонду державного бюджету», затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 01.06.2006 № 423, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 10.11.2006 за № 1196/13070, яким регламентуються умови і порядок проведення цього конкурсу, продемонструвавши, що вимоги міністерського нормативного документу для нього не указ.
А продовжуючи паралельно з виконанням обов’язків проректора з наукової роботи виконувати і обов’язки завідувача кафедри фізики і через місяць після того, як вступив у силу новий Закон України про вищу освіту, пунктом 13 Статті 55 якого заборонено обіймати одночасно дві університетські посади, у функціональні обов’язки яких входить виконання адміністративно-управлінських функцій, професор Сергій Павлов відкрито демонструє усім нам, що і закони України він виконувати не збирається.