Як видно зі змісту цього наказу його суть полягає у тому, що, виконуючи рішення кількох судів різних інстанцій, міністр Сергій Квіт відмінив своїм наказом не лише наказ Дмитра Табачника про призначення у квітні 2011 року ректором Національного університету харчових технологій професора Сергія Іванова, як обраного за конкурсом, але відмінив і наказ, підписаний Дмитром Табачником, про оголошення у лютому 2011 року конкурсу на заміщення посади ректора цього університету, тобто конкурсу, результатом якого і було обрання ректором НУХТ професора Сергія Іванова.

А тепер трохи спогадів. До середини 2010 року ректором НУХТ працював професор Анатолій Українець. Як і у мене, у 2010 року у нього закінчився термін дії контракту, підписаного міністром за результатами попереднього конкурсу, а тому, як і у ВНТУ, у НУХТ у 2010 році були оголошені вибори ректора. Як і я, професор Анатолій Українець взяв участь у виборах ректора. А ось з цього місця починаються відмінності.

За результатами конкурсу професор Анатолій Українець набрав більше 80% голосів і був представлений Конференцією трудового колективу міністру на затвердження на посаді ректора. Але міністру Дмитру Табачнику чи його першому заступнику Євгену Сулімі професор Анатолій Українець був чимось не до вподоби, про що свідчить той факт, що на посаді ректора НУХТ вони його не затвердили, і контракт з ним міністр не підписав. А натомість вибори були скасовані як такі, в яких не взяв участь ще один претендент, котрий подав документи до міністерства, начебто, вчасно, але, знову ж таки, начебто, з вини молодшого обслуговуючого чиновницького персоналу ці документи не були передані в день виборів до НУХТ. Тобто Табачником і Сулімою і на виборах ректора в НУХТ був застосований той же алгоритм, що і на виборах ректора у Донецькому національному університеті, що відбулися у той же період і не принесли перемоги їхньому ставленику.

Рішення міністерства про скасування виборів ректора НУХТ професор Анатолій Українець оскаржив в Окружному адміністративному суді міста Києва, але, не дочекавшись рішення цього суду, керівники міністерства у лютому 2011 року оголосили новий конкурс по виборах ректора у НУХТ, в якому професор Анатолій Українець брати участь відмовився, вимагаючи дочекатись рішення суду. Але ніхто рішення суду чекати не став, вибори відбулися, і у квітні 2011 року міністр Дмитро Табачник підписав контракт і наказ про призначення ректором НУХТ професора Сергія Іванова, як такого, що переміг на цих виборах.

А коли у серпні 2012 року професор Анатолій Українець приніс до міністерства рішення окружного суду, в якому міністру пропонувалось визнати вибори ректора, які відбулися у 2010 році у НУХТ, такими, що були проведені без порушень, а тому пропонувалось підписати з професором Анатолієм Українцем, який переміг на цих виборах, контракт і видати наказ про його призначення ректором НУХТ, тодішні керівники міністерства оскаржили це рішення в Київському апеляційному адміністративному суді. І навіть коли Київський апеляційний адміністративний суд у грудні 2012 року підтвердив рішення Окружного адміністративного суду міста Києва, Табачник з Сулімою відмовились його виконувати, оскарживши і це рішення тепер уже у Вищому адміністративному суді України, розгляд справ у якому, як правило, триває досить довго.

І ось, нарешті, у червні 2014 року Вищий адміністративний суд України підтвердив справедливість рішення і окружного суду, і апеляційного. Це рішення професор Анатолій Українець приніс до міністерства тоді, коли у ньому уже були призначені нові керівники – міністром уже був не Дмитро Табачник, а Сергій Квіт і першим заступником міністра уже був не Євген Суліма, а Інна Совсун.

І ось тепер ми маємо уже рішення міністра Сергія Квіта, у якому скасовується призначення професора Сергія Іванова ректором НУХТ, але ще немає рішення про призначення ректором НУХТ професора Анатолія Українця. Я так думаю, рішення немає тому, що формально після виборів у 2010 році професор Анатолій Українець ректором призначений не був, а тому ситуація повернулась до розгляду кандидатури професора Анатолія Українця як такого, який переміг на виборах. Тож маємо підтвердження знаменитої фрази Юлії Тимошенко: «Справедливість є, але за неї потрібно боротись!»

Звичайно, маючи такий приклад, я теж міг би зараз подати позов до суду, вимагаючи визнати призначення професора Володимира Грабка на посаду ректора ВНТУ таким, що було здійснене з подвійним порушенням процедури, адже і на самих виборах перший заступник міністра Євген Суліма спочатку заборонив голові зборів Василю Ковальчуку надавати слово моїм прихильникам, а потім відкритим текстом залякував делегатів Конференції трудового колективу нашого університету, що в разі, якщо вони голосуватимуть за мене, то університет від міністерства нічого не отримуватиме, а якщо голосуватимуть за Грабка, то кошти в університет поллються широкою рікою. Аудіозапис виступу Євгена Суліми я зберігаю як коштовний сувенір, адже він містить в собі беззаперечне підтвердження усіх порушень, допущених першим заступником міністра під час виборів ректора у Вінницькому національному технічному університеті.

Але і після виборів мало місце порушення подальшої процедури, адже коли я, набравши усього на один голос менше Грабка, у письмовій формі відмовився брати участь в процедурі подальшого розгляду моєї кандидатури на кадровій комісії міністерства, то фактично створив прецедент розгляду на кадровій комісії міністерства уже не двох, а лише однієї кандидатури. А у цьому випадку кадрова комісія міністерства була зобов’язана вимагати від Конференції трудового колективу ВНТУ повторного голосування уже лише по кандидатурі тільки Грабка. Адже на тих виборах Грабко набрав голосів менше 47%, тоді як нормативними документами вимагалось в разі розгляду лише однієї кандидатури на посаду ректора у міністерстві затверджувати її одразу тільки у тому випадку, коли за неї проголосували не менше 50% плюс один виборець.

Але я розумію, що судова тяганина, якби я її розпочав зараз, розтягнулась би не менше ніж на рік, адже спочатку необхідно було б поновити термін подачі позову з відліком від березня 2014 року, коли завдяки революційним подіям на Майдані було скинуто правлячу кліку Януковича, до складу якої входили і міністр Дмитро Табачник, і його перший заступник Євген Суліма. Що, правда, процесуально було б нескладно зробити, пославшись на статтю закону про конфлікт інтересів, який мав місце між мною, який оприлюднив вимогу першого заступника міністра Євгена Суліми до мене, як ректора, перерахувати 58 тисяч гривень на рахунок вказаної ним харківської фірми, та Євгеном Сулімою, який подав позов до суду, звинувачуючи мене у наклепі, і, не дочекавшись навіть початку розгляду цього позову у суді, заявився до нашого університету під час виборів ректора та диктував свою волю і голові зборів Василю Ковальчуку, порушуючи регламент, і здійснював неприкритий тиск на делегатів Конференції трудового колективу, залякуючи їх відмовою міністерства підтримувати університет в разі, якщо вони віддадуть свої голоси мені.

Але до завершення ректорської каденції Володимира Грабка залишилось менше 10 місяців, тож нині уже немає ніякого сенсу витрачати нерви і час на те, щоб через суд вимагати його відсторонення з посади ректора. Тим паче, що це ще й було б актом надмірно жорстоким по відношенню до професора Грабка, оскільки в разі скасування наказу міністра про його призначення ректором йому довелось би повернути в касу університету усі кошти, отримані за 5 років в якості ректорської зарплати. Та й недоцільно, на мій погляд, домагатись дострокового відсторонення професора Грабка від ректорської посади ще й з огляду на те, що і як один із елементів системи Януковича-Табачника-Суліми, і як ректор, діяльність якого протягом усіх 5 років супроводжувалась добре помітним букетом порушень чинного законодавства, він навряд чи ризикне після завершення нинішньої каденції подавати заяву на участь у наступних ректорських перегонах.

Але от стосовно іншого університетського посадовця – директора Інституту електроенергетики і електромеханіки, доцента Василя Леонтьєва, який був обраний на Конференції трудового колективу цього інституту не лише з порушенням нормативних документів, але і з порушенням Конституції України – порушеннями, які навіть лояльна до нашого ректора Грабка комісія Державної інспекції навчальних закладів зафіксувала у своєму акті перевірки, то, оскільки контракт з ним ректор підписав аж до кінця 2018 року, слід буде подумати – а чи не звернутись до Вінницького окружного адміністративного суду з заявою про визнання обрання Василя Леонтьєва директором інституту не дійсним, чи можливо не варто ускладнювати йому життя, а взяти до уваги, що в процесі перетворення наших інститутів у факультети, яке планується здійснити у наступному році згідно з планом реалізації в університеті нового Закону України про вищу освіту, він, мабуть, не претендуватиме на посаду декана факультету – адже і 66-й рік уже пішов, і важку операцію переніс, та ще й в атмосфері, коли його заступника, рекомендованого ним виконувати директорські обов’язки у період його хвороби, працівники СБУ після зафіксованого на відео отримання хабара від матері абітурієнта заарештували прямо на вході до лікарні, в якій у цей час перебував Василь Леонтьєв?

До речі, у цьому випадку і термін подачі позову подовжувати через суд не треба, оскільки комісія Державної інспекції навчальних закладів, яка зафіксувала порушення нормативних документів та Конституції України, що мали місце під час виборів директора Інституту електроенергетики і електромеханіки ВНТУ, свій акт склала влітку нинішнього року. Тож позов до суду з цього приводу можна подавати аж до середини літа 2015 року. Але, сподіваюсь, що цього робити не доведеться.