На жаль, під цю ідеологію підпадає і багато різнопланових дій ректора нашого університету Володимира Грабка, які втілювались ним у життя упродовж усіх років його ректорства і які увіковічені у виданих ним наказах. Я постараюсь цю тезу довести на прикладі одного з таких наказів, виданого чи то в кінці січня, чи то на початку лютого – точну дату і номер вказати не можу, оскільки і цей наказ, всупереч вимогам Закону України про вищу освіту, за вказівкою ректора відділ кадрів тримає «за сімома печатями».

Мова піде про наказ ректора, яким він з 2-го лютого 2015 року, зреагувавши на роз’яснення міністра Сергія Квіта, увільнив з посад завідувачів кафедрами себе самого, своїх проректорів і директорів навчально-наукових інститутів, що обіймали ще й ці посади за сумісництвом, і призначив на посади завідувачів цих кафедр, що стали вакантними, виконувачів обов’язки.

Дізнавшись про існування цього наказу ректора, я звернувся 9-го лютого 2015 року до нього з заявою такого змісту –

Ректору ВНТУ, проф.. Грабку В.В.
проф. к-ри ВЕТЕСК Мокіна Бориса Івановича

З А Я В А

Оскільки я є претендентом на конкурсне заміщення вакантної посади завідувача кафедри ЕМСАПТ, прошу дати вказівку відділу кадрів, щоб його працівники ознайомили мене з наказом, згідно з яким ректор, проректори і директори інститутів звільнені з посад завідувачів кафедрами – я хочу знати, хто і на яких умовах призначений в.о. зав. кафедрами.

Дата.                                                                                                        Підпис.

P.S. Право на ознайомлення з цим наказом мені дає Закон України про вищу освіту та Закон України про інформацію.

Аби бути впевненим на усі 100%, що моя заява потрапить до ректора, і що він упродовж місяця, як того вимагають нормативні документи, дасть на неї відповідь, я її подав не в приймальню ректора секретарю, а в канцелярію університету завідувачу канцелярією Е.В. Кірчанову.

Кірчанов зареєстрував мою заяву під №1-05-21 від 09.02.2015 р. і наступного дня разом з іншими вхідними документами передав ректору.

І ось 10 березня 2015 року, тобто, через місяць після подачі, я отримав від завідувача канцелярією Кірчанова свою заяву з візою ректора такого змісту:

Ляховченко Н.В.
Враховуючи, що наказ містить персональні дані, дозволяю ознайомити з переліком осіб, призначених в.о. зав. кафедрами.  
Підпис ректора Грабка.  Дата – 04.03.15 р.

А до моєї заяви з візою ректора пришпилено додаток такого змісту:

Професору кафедри ВЕТЕСК
Мокіну Борису Івановичу

У відповідь на Вашу заяву надаємо перелік осіб, які призначені в.о. завідувачів кафедр:

1. Коваль Костянтин Олегович – в.о. завідувача кафедри ІНВ.

2. Стасенко Владислав Антонович – в.о. завідувача кафедри ЗФФ.

3. Коц Іван Васильович – в.о. завідувача кафедри ТГП.

4. Кутін Василь Михайлович – в.о. завідувача кафедри ЕМСАПТ.

5. Гороховський Олександр Іванович – в.о. завідувача кафедри ОТ.

6. Бортник Геннадій Григорович – в.о. завідувача кафедри ТКСТБ.

7. Іщенко Віталій Анатолійович – в.о. завідувача кафедри ЕЕБ.

Начальник відділу кадрів /підпис/ Н.В. Ляховченко
6.03.2015 р.

Прочитавши цей список, перше, на що я звернув увагу, – це те, що серед цих 7 виконувачів обов’язки завідувачів кафедр є лише один доктор наук, професор – Кутін В.М., який до призначення в.о. завідувача кафедри електромеханічних систем автоматизації у промисловості і на транспорті (ЕМСАПТ) був професором кафедри електричних станцій і систем (ЕСС), а шестеро інших в.о. завідувачів є кандидатами наук, доцентами.

І якщо на Коваля і Стасенка те, що вони є лише кандидатами наук, доцентами, ніяких обмежень не накладає, оскільки вони призначені в.о. завідувачів кафедр, які не є випусковими, то для кандидатів наук, доцентів Коца, Гороховського, Бортника та Іщенка такі обмеження є, адже вони призначені виконувачами обов’язків завідувачів випусковими кафедрами, які готують магістрів, керувати якими згідно з нормативними документами вищої школи повинні обов’язково доктори наук, професори, особливо ж у разі, якщо інших докторів наук, професорів, працюючих на цих кафедрах штатно, немає.

Тож, починаючи з 2-го лютого 2015 року підготовка магістрів на кафедрах ТГП, ОТ, ТКСТБ, ЕЕБ, керівниками яких стали кандидати наук, доценти, і на яких жодного доктора наук, працюючого штатно, немає, стала незаконною – і це беззаконня введено наказом ректора Володимира Грабка.

І повернення в площину міністерських нормативів у сьогоднішніх умовах може бути лише таким: по-перше, ректор повинен переконати докторів наук, професорів Кичака, Петрука і Ратушняка, щоб вони склали з себе повноваження в.о. деканів факультетів (Кичак, Ратушняк) і повноваження директора інституту (Петрук) і погодились очолити відповідно кафедри ТКСТБ, ТГП і ЕЕБ штатно, а свої деканські і директорські повноваження передали відповідно Бортнику, Коцу і Іщенку, котрі, я думаю, є непоганими організаторами, інакше їх не рекомендували б стати в.о. завідувачами кафедр. А по-друге, ректор повинен переконати доктора наук, професора Азарова, щоб він або теж склав свої деканські повноваження і погодився очолити кафедру обчислювальної техніки штатно, або погодився на те, щоб в.о. завідувача кафедри ОТ було призначено іншого гарного фахівця в галузі обчислювальної техніки і перспективного професора кафедри комп’ютерних наук, доктора наук Ярового, якому ще тільки 35 років, але який до докторантури уже встиг себе зарекомендувати ефективним керівником Центру міжнародних зв’язків нашого університету.

До речі, призначивши Василя Кутіна і Олександра Гороховського на посади в.о. завідувачів кафедр ЕМСАПТ і ОТ, ректор Володимир Грабко здійснив ще одне порушення Закону України про вищу освіту, адже згідно з цим законом ніхто в університеті не має права одночасно посідати дві посади з адміністративно-управлінськими функціями, а і для Кутіна, і для Гороховського посада в. о. завідувача кафедри є другою керівною, оскільки, якщо ми відкриємо ШТАТНИЙ ФОРМУЛЯР ВНТУ на 2015 рік, затверджений ректором Грабком у січні 2015 року, то на сторінці 12 прочитаємо:

65. Кутін Василь Михайлович – директор Центру підвищення кваліфікації керівних працівників і спеціалістів в галузі енергетики.

67. Гороховський Олександр Іванович – директор Центру підвищення кваліфікації з сучасних комп’ютерних технологій.

Тож якщо вони є директорами Центрів, то не можуть бути призначеними ще й в.о. завідувачів кафедр.

А для того, щоб полегшити вирішення питання переходу з деканських і директорської посад Азарова, Кичака, Ратушняка і Петрука на посади завідувачів кафедрами, я б на місці ректора призначив би їм надбавки, щоб вони після переходу на нові посади не втратили у зарплаті. Тоді б ми мали і омолодження деканських посад, адже і Азаров, і Кичак, і Ратушняк уже є пенсіонерами, і їхній досвід роботи на посадах завідувачів кафедр не був би втраченим та міг би бути використаним в рамках чинного законодавства ще принаймні 10 років.

Але доктори наук на чолі кафедр нам потрібні не лише для того, щоб повернути в законодавче поле підготовку магістрів, а ще й для того, щоб зберегти за університетом статус національного. Адже згідно з нормативними документами в університеті, який має статус національного, завідувачі усіх випускових кафедр повинні бути докторами наук, професорами. І до того ж, докторів наук, професорів в якості завідувачів серед усіх кафедр в університеті зі статусом національного (у тому числі і загальнонаукових та гуманітарних) повинно бути згідно з нормативними документами не менше 80%. У період до отримання університетом статусу національного аби вийти на ці нормативні показники мені доводилось йти і на деякі не популярні рішення.

А з вересня 2015 року уже запрацює Національне агентство забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО), в плані роботи якого одним із перших завдань стоятиме перевірка дотримання нормативних вимог університетами, що мають статус національного, яких на думку керівників нашого міністерства розвелось забагато. Тож, призначаючи кандидатів наук, доцентів завідувачами випускових кафедр ректор Володимир Грабко практично перекреслює нашому університету перспективу залишатись у статусі національного і після того, як він у вересні 2015 року складе з себе ректорські повноваження. А, нагадаю, статус національного дає нам право отримувати державне фінансування наукових досліджень на рівні 10% від суми загальних кошторисних витрат – саме тому наш університет має набагато більший обсяг державного фінансування наукових досліджень ніж, скажімо, Вінницький державний педагогічний університет, який не має статусу національного. Тож є що втрачати, і є за що боротись.

І коли нас почне перевіряти НАЗЯВО, то від практики призначення деяких докторів наук, професорів «блукаючими форвардами», які призначаються в.о. завідувачами кафедр лише на період перевірки, а потім повертаються назад на рідну кафедру, доведеться відмовитись, адже внесення щорічних змін в комп’ютерний варіант штатного формуляра, який передається до міністерства і буде у ЄДЕБО, а відповідно і у НАЗЯВО, і не дасть нам змоги, скажімо, професора кафедри електричних станцій і систем, доктора наук Кутіна, який без втрати навчальних зв’язків з рідною кафедрою ЕСС, на якій стабільно з року в рік читає курс релейного захисту електричних систем, в один рік на півроку призначати виконувачем обов’язки завідувача кафедри електротехнічних систем електроспоживання та енергетичного менеджменту, потім повертати його назад на кафедру ЕСС, а ще через півроку призначати його виконувачем обов’язки завідувача кафедри електромеханічних систем автоматизації у промисловості і на транспорті. Він людина безвідмовна – ректор просить, він погоджується. Але ж, шановний пане ректоре, ви, кидаючи Кутіна на посади в.о. завідувача з однієї кафедри, йому не профільної, на іншу непрофільну, хоча б зважили на те, що людині уже 74 роки, і роль «блукаючого форварда» та така кар’єрна «болтанка» аж ніяк не сприятимуть його здоров’ю і довголіттю.

Окремо кілька слів про директора Інституту екології і екологічної безпеки, доктора наук, професора Василя Петрука. – Чому я рекомендував би йому перейти на посаду завідувача однойменної кафедри, а не залишатись директором інституту? А тому, що на цій кафедрі після призначення доцента Іщенка в.о. завідувача кафедри, як я уже відмічав, не залишилось жодного штатного доктора наук, тож і підготовка магістрів на цій кафедрі та ще й за двома спеціальностями стала незаконною. І не варто йому і ректорові, які пішли на цю підтасовку, очікувати санкцій НАЗЯВО, краще послухати мене – і тоді і загрози втрати права на підготовку магістрів за екологічними спеціальностями не буде, і загрози втрати університетом статусу національного теж не буде. А молодий Іщенко, я думаю, упорається з функціями директора інституту, тим більше, що інституту залишилось існувати у цьому статусі недовго. Адже право мати інститут в структурі університету дається лише за тими спеціальностями, які мають в навчальній компоненті суттєву наукову складову, що підтверджується великими обсягами госпдоговірних робіт і виконанням курсових та дипломних робіт за результатами наукових досліджень. Тож поки цей інститут був Інститутом екології та екологічної кібернетики і мав спеціалізацію по комп’ютеризованим системам екологічного моніторингу, яку курирував завідувач кафедри комп’ютерного еколого-економічного моніторингу та інженерної графіки, доктор наук, професор Віталій Мокін, який приносив до університету щороку господоговірних робіт на сотні тисяч гривень і залучав до їх виконання десятки студентів своєї спеціалізації чим створював можливості цим студентам виконувати курсові роботи і дипломні проекти за реальною науково-дослідною тематикою кібернетично-екологічного профілю, доти цей інститут мав право бути Інститутом, незважаючи на незначну кількість студентів у ньому. А тепер, коли директор інституту Петрук ліквідував спеціалізацію з екологічної кібернетики і за сприяння ректора Грабка навіть перейменував Інститут екології та екологічної кібернетики в Інститут екології та моніторингу довкілля, відсікши цим і кафедру Віталія Мокіна, і його наукову господоговірну тематику за профілем екологічної кібернетики від підготовки фахівців з екології, право бути інститутом втрачене. Тож невдовзі доведеться обом екологічним спеціальностям, які разом не нараховують 200 студентів стаціонару, необхідних для відкриття окремого факультету, вливатись в якийсь із уже існуючих в університеті факультетів. А тому не варто професору Петруку триматись за директорство, а краще вернутись завідувачем на кафедру, від чого виграє і екологічна спеціальність, і університет, оскільки убезпечить себе від втрати статусу національного, принаймні, з його вини. А різницю в зарплаті директора і завідувача кафедри, я думаю, заради майбутнього університету наш ректор Володимир Грабко знайде можливість компенсувати професору Петруку у законний спосіб. І реалізувавши усе те, що я пропоную, можливо, ректор доведе усім нам, що «Після мене – хоч потоп!» – це не про нього.