Але далі мова піде не про них, а мова піде про тих «суддів», які в ранзі експертів згідно з наказом міністра освіти і науки Сергія Квіта вершитимуть долю наукових проектів, що подаватимуться університетами щорічно до нашого міністерства для участі у конкурсі, переможці якого отримуватимуть державне фінансування наукових досліджень.

Цей наказ міністра за №93 від 04.02.2015 року має досить довгу назву: «Про затвердження персонального складу Науково-технічної ради Міністерства освіти і науки України з питань формування та виконання державного замовлення на науково-технічну продукцію та секцій Ради за пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки».

Пунктом 1 цього наказу затверджується: 1) визначений в додатку 1 персональний склад НТР МОНУ на чолі з заступником міністра Максимом Стріхою; 2) визначений у додатку 2 перелік секцій НТР по усім п’яти пріоритетним напрямам розвитку науки і техніки (інформаційним та комунікаційним технологіям, енергетиці та енергоефективності, раціональному природокористуванню, новим речовинам і матеріалам, наукам про життя, профілактику і лікування); 3) визначені в додатках 3-7 персональні склади секцій НТР.

Читав я спокійно сторінку за сторінкою цей наказ, опублікований на сайті міністерства, аж до тих пір, поки «не спіткнувся» на одному членові в складі секції НТР за напрямом «Енергетика та енергоефективність». Цим членом, на якому я «спіткнувся», виявився професор кафедри автомобільного транспорту нашого університету, доктор технічних наук Поляков Андрій Павлович.

Вас, шановні читачі, думаю, здивувало, чому я висловив не радість з приводу того, що професор саме нашого університету увійшов до складу цієї секції НТР, а, навпаки, висловив глибоке здивування, охарактеризувавши його терміном «спотикання».

І дійсно, якби серед членів цієї секції виявились такий відомий не лише в нашому університеті, а і далеко за його межами фахівець в галузі електроенергетики, яким є професор Петро Лежнюк, індекс цитування якого за Гіршем дорівнює чотирьом, або такий відомий вчений в галузі теплоенергетики як професор Станіслав Ткаченко, індекс цитування якого за Гіршем дорівнює трьом, то я лише від душі порадувався б і за них, і за наш університет.

Але те, що серед членів енергетичної секції виявився професор Андрій Поляков мене не лише не порадувало, але і дуже засмутило, оскільки я зрозумів, що і при нинішньому прогресивному міністрі у нашому міністерстві у середній його ланці продовжують відігравати основну роль при вирішенні кадрових питань не кваліфікація і наукові здобутки, а телефонні дзвінки і блат.

Посудіть самі, шановні читачі, професор Андрій Поляков, який переїхав з Києва до Вінниці років з вісім тому, був прийнятий мною, тоді ще ректором, професором на кафедру автомобільного транспорту, оскільки вона йому як фахівцеві з експлуатації і ремонту тракторів була найближчою. Помітної наукової активності ні за своїм основним науковим напрямком з експлуатації тракторів, ні за науковим напрямом кафедри автомобільного транспорту, ні за якимсь іншим науковим напрямком професор Поляков в усі роки роботи в нашому університеті не проявляв, тож коли я дізнався, що він бере участь в якості претендента у виборах директора Вінницького торгівельно-економічного інституту Київського національного торгівельно-економічного університету, то дуже здивувався, адже керувати таким інститутом, на мій погляд, повинен спеціаліст в галузі економіки торгівлі, яким, судячи з його публікацій та навчальних дисциплін, які професор Поляков викладає в нашому університеті, він не є.

А не пройшло і півроку з моменту виборів директора ВТЕІ КНТЕУ, на яких претендент Андрій Поляков не набрав жодного голосу, як я випадково дізнався, що наш ректор Володимир Грабко, порушуючи норму Закону України про вищу освіту, згідно з яким нові структурні підрозділи в університеті має право створювати лише Вчена рада університету, та порушуючи постанову Кабміну України, якою заборонено було у 2014 році створювати нові структурні підрозділи в бюджетних організаціях, таємно видав наказ, захований «за семи замками» від сторонніх очей, яким з 2-го грудня 2014 року створив в нашому університеті Центр моніторингу якості освіти та інновацій навчального процесу, дублюючий функції Головного центру організації та методичного забезпечення навчання, та призначив директором цього новоствореного Центру професора Андрія Полякова, незважаючи на те, що жодного наукового напрацювання, опублікованого в наукових журналах чи монографіях, ні в області моніторингу навчального процесу, ні в області інновацій у вищій освіті він не має.

І ось тепер, щоб остаточно «добити» мої уявлення про те, що викладати, керувати і здійснювати експертизу наукових робіт у якійсь галузі повинен обов’язково фахівець саме у цій галузі, міністр Сергій Квіт своїм наказом робить професора Андрія Полякова фахівцем, здатним здійснювати експертизу наукових проектів ще й в області енергетики.

Звичайно, я розумію, що підписуючи наказ, міністр Сергій Квіт, який є фахівцем в галузі гуманітарних наук, не орієнтувався у тому, що Андрій Поляков не є фахівцем рівня експерта в галузі енергетики, але ж директор Департаменту науково-технічного розвитку міністерства Чеберкус Д.В., який готував для міністра в додатках до наказу списки членів секцій, зобов’язаний був знати, яких фахівців він «освячує» своїм підписом і подає міністру на затвердження. І, скоріш за усе, він включив в число членів енергетичної секції Андрія Полякова або за чиїмсь високим телефонним дзвінком, або за протекцією когось із своїх знайомих.

Уявляєте, шановні читачі, який науковий діапазон у нашого професора Андрія Полякова: трактори – автомобілі – економіка торгівлі – моніторинг навчального процесу – інновації у вищій освіті – енергетика. І оскільки сам я теж люблю працювати над науковими проблемами на стику різних галузей, то нічого не мав би проти такого діапазону наукових інтересів і у Полякова, якби вони були підтверджені відповідними науковими публікаціями, і якби не протиправні методи створення ректором Грабком непрофільного Полякову Центру під його керівництвом в університеті та не поява Полякова за наказом міністра Сергія Квіта в складі членів непрофільної йому секції НТР.

І невеличка деталь для повноти картини – серед 63 членів 5 секцій НТР є лише два рядових професори – це відомий не лише в Україні, але і далеко за її межами професор із Харківського національного університету радіоелектроніки Геннадій Чурюмов і мало кому відомий в науковому світі, особливо в галузі енергетики, професор Вінницького національного технічного університету Андрій Поляков, котрий має рівний нулю індекс цитування Гірша.

І попробуйте після цього переконати мене у тому, що та схема, яка була створена в нашому міністерстві першим заступником міністра Євгеном Сулімою і однією із структурних ланок якої був і наш ректор Володимир Грабко, після того, як міністерство очолив Сергій Квіт, уже зруйнована, і що в нашому міністерстві більше не в честі блат і телефонне право!

А структура нашого міністерства мені, як електромеханіку, нагадує електромагнітну муфту, на верхньому стакані якої, з’єднаному з Кабміном знаходиться міністр Квіт зі своїми заступниками, а на нижньому стакані, зчепленому з валом реформ у вищій освіті, знаходяться усі інші працівники міністерства, котрі більше звикли працювати за схемою колишнього першого заступника міністра Євгена Суліми, і котрі, не наповнюючи обмотку електромагніта зчеплення достатнім реформаторським струмом, вносять в цю електромагнітну муфту передачі реформ від Кабміну до навчальних закладів такий рівень пробуксовування, який перетворює міністра з його оточенням у середньовічного лицаря, що боровся з вітряками.