Відкриваючи цей документ, одразу ж бачимо, що деякі зміни мають місце. І в першу чергу кидається у вічі, що цей документ уже названо не «Положення про обрання …», а названо «Проект змін до Положення про обрання…». А друге, що одразу ж кидається у вічі, це зникнення з титульного аркушу надпису:

«Затверджено
Ученою радою ВНТУ
31 травня 2013 року (протокол № 10)
26 лютого 2015 року (протокол №7)».

Тож, думаю, що і у новому варіанті протоколу №7 від 26.02.2015 р. засідання Вченої ради університету уже не згадується про те, що це «Положення про обрання…» ставилось на обговорення і затверджувалось.

Є у новому варіанті документу і ще деякі косметичні правки по тексту, але саме головне порушення залишилось. Ось цитата із нового варіанту основного тексту документу: «8. Згідно зі Статутом ВНТУ обрання науково-педагогічних працівників за конкурсом проводиться відповідними Вченими радами: доцент, старший викладач, викладач, асистент – Вчена рада факультету, інституту;
декан факультету, директор інституту, завідувач кафедри, професор, директор науково-технічної бібліотеки – Вчена рада університету…» – здавалося б усе ясно і відповідає такій же нормі, визначеній в Законі України про вищу освіту.

Але давайте тепер подивимось, що написано в Додатку 1 до цього «Положення про обрання…». А там теж у пункті 8 написано – цитую: «8. У випадку, якщо на посаду декана факультету, директора навчально-наукового інституту, завідувача кафедри подала документи лише одна особа, то Конференція надає пропозиції щодо обрання цієї особи за умови, що за неї проголосувало більше ніж 50% від присутніх делегатів Конференції. Якщо в результаті голосування претендент не набрав необхідної кількості голосів, то Конференція не надає рекомендацію щодо участі в конкурсі на обрання. В такому випадку процедура проведення конкурсу припиняється. На посаду декана факультету, директора навчально-наукового інституту ректором Університету призначається тимчасово виконуючий обов’язки на строк 3 місяці. На посаду завідувача кафедри – виконуючий обов’язки до обрання за конкурсом, але на термін не довше, ніж до закінчення поточного навчального року» – кінець цитати.

Як бачите, цим пунктом Додатку 1 вибори декана і завідувача кафедри з Вченої ради університету переносяться на Конференцію трудового колективу факультету, що суперечить статті 43 та Статті 35 Закону України про вищу освіту, де вказано, що – цитата 1: «Стаття 43. Пункт 1. Керівник факультету (навчально-наукового інституту) обирається вченою радою вищого навчального закладу строком на п’ять років з урахуванням пропозицій факультету (навчально-наукового інституту)» – кінець цитати 1, а далі подаю цитату 2: «Стаття 35. Пункт 6... Керівник кафедри обирається за конкурсом таємним голосуванням вченою радою вищого навчального закладу строком на п’ять років з урахуванням пропозицій трудового колективу факультету (навчально-наукового інституту) та кафедри» – кінець цитати 2.

Як бачите, Вчена рада обирає і декана, і завідувача кафедри з урахуванням пропозицій відповідного трудового колективу, а не передає право Конференції цього колективу обирати їх на своєму засіданні. І абсолютно чітко вказано, що і завідувач кафедри, і декан обираються строком на 5 років, тож розповсюджувати і на завідувача кафедри норму підписання контракту після виборів на термін від 1-го до 5-и років, як прописано в «Проекті Положення про обрання…» для усіх науково-педагогічних працівників, ні на завідувачів кафедрами, ні на деканів розповсюджувати не можна – інакше це буде входити в протиріччя з відповідними нормами Закону України про вищу освіту.

І легко зрозуміти, чому в Законі України про вищу освіту прописано, що обирати декана потрібно на Вченій раді університету з числа усіх тих, хто претендує, і лише враховувати думку колективу факультету, а не зводити голосування до підтвердження вибору цього колективу. Адже зрозуміло, що в разі, якщо на факультеті процвітає корупція, то легко підібрати такий склад Конференції трудового колективу цього факультету, який віддасть свої голоси тому претенденту в декани, котрий або і сам корупціонер, або, принаймні, закриває очі на корупційні дії своїх підлеглих і не створює атмосферу нетерпимості до корупції. Тож, лише Вчена рада університету, підтримавши кандидатуру того претендента, який гарантовано боротиметься з корупцією, зможе оздоровити атмосферу на факультеті і посприяти обранню такого керівника цього факультету, який створюватиме антикорупційний мікроклімат.

І я не вірю, що усі, хто причетний до створення вище вказаного «Проекту Положення про обрання…» з його додатками – і перший проректор, і начальник відділу кадрів – не розуміють усю абсурдність вимог, закладених в Додатку 1, котрі вступають в протиріччя з відповідними вимогами Закону України про вищу освіту. Я думаю, що вони усе добре розуміють, але змушені виконувати побажання нашого ректора Володимира Грабка, який завдяки цьому документу планує розв’язати дві, актуальні для нього особисто, задачі – по-перше, не допустити обрання когось за конкурсом на посаду завідувача кафедри ЕМСАПТ – кафедри, яку він хоче приберегти для себе в разі, якщо у вересні не буде обраним на другий термін ректором, а по-друге, посприяти обранню на посаду майбутнього свого факультетського начальника – декана факультету електроенергетики та електромеханіки – двічі зобов’язаного йому посадою колишнього директора інституту, а нині виконувача обов’язки декана однойменного факультету Василя Леонтьєва.

Але я змушений його засмутити з цього приводу, і ось чому.

Почну з того, що, на мій погляд, кандидат технічних наук, доцент Василь Леонтьєв, який уже відпрацював на керівних посадах рівня декана, директора інституту та проректора більше 25 років, а нині тимчасово виконує обов’язки декана, не братиме участі у конкурсі на заміщення вакантної посади декана факультету електроенергетики та електромеханіки, адже, маючи за плечима уже більше 66 років життя, перенісши у віці 65 років дві важкі операції, які вибили його з нормальної життєвої колії майже на півроку, він уже не має того запасу енергії, який потрібен для освоєння європейських форм і методів організації навчального процесу на факультеті та реалізації новацій, закладених у прийнятий нещодавно Закон України про вищу освіту. Тим паче, ще й обираючись за умов, коли немає ніякої гарантії компенсувати нервові втрати передвиборчого періоду радістю перемоги на цих виборах, оскільки усі ті, від кого залежатимуть результати виборів, ще добре пам’ятають, що у 2013 році Василь Леонтьєв був обраний Конференцією трудового колективу Інституту електроенергетики та електромеханіки на посаду директора за конкурсом, проведеним з двома порушеннями нормативних документів міністерства і Конституції України – порушеннями, які зафіксовані в «Акті перевірки» комісією Державної інспекції навчальних закладів (ДІНЗ), начальник якої їх підтвердив, але констатував, що в умовах автономії працівники університету не повинні чекати вказівки міністра ректору відмінити незаконний наказ про призначення Леонтьєва директором, а повинні вимагати від ректора аби він самостійно виправив допущену помилку, а в разі його незгоди домагатись відновлення законності шляхом звернення з позовом до адміністративного суду.

І я впевнений, що Василь Леонтьєв, який є чоловіком не дурним, усвідомлює у повній мірі, що в разі скасування рішенням суду наказу ректора про його призначення директором інституту йому доведеться повернути зарплату, отриману за час перебування на посаді директора після виборів, – а це треба буде повертати гроші, отримані за півтора роки, тобто суму немаленьку. Як, напевне, усвідомлює він і те, що цей позов до суду можна подати у будь-який день від сьогодні і аж до кінця серпня, оскільки визначений законом дворічний термін давності по цьому позову спливає лише через 5 місяців. А тому, я думаю, аби не провокувати нікого на такі різкі кроки, він не стане подавати заяву на участь в якості претендента у конкурсі на заміщення вакантної посади декана факультету електроенергетики та електромеханіки, а відкриє дорогу комусь із молоді, яка має набагато більший запас енергії і хоче активно втілювати у життя ключові положення нового Закону України про вищу освіту та європейські стандарти у форми і методи ведення навчального процесу. А тому і усі намагання ректора Грабка створити у «Положенні про обрання…» такі умови, за допомогою яких Василь Леонтьєв позбавився б усіх молодих конкурентів у конкурсному заміщенні посади декана факультету ще на стадії обговорення кандидатур на підконтрольній йому Конференції трудового колективу, не варті втрати нервових клітин усіх тих, кого ректор змусив виписувати ці умови, які, як я уже показав вище, вступають у протиріччя з вимогами, прописаними у Законі України про вищу освіту, а тому будь-хто, обраний деканом за «Положенням про обрання…» з цими протиріччями, буде визнаний судом обраним незаконно за першим же зверненням когось, незгідного з цим обранням.

А тепер я поясню, чому ректору Грабку немає ніякого сенсу шляхом маніпуляцій зі змістом «Положенням про обрання…» намагатись зірвати вибори завідувача кафедри електромеханічних систем автоматизації у промисловості і на транспорті, яку він хотів би приберегти для себе в разі не переобрання у вересні нинішнього року ректором на новий термін.

Справа у тому, що незалежно від результатів ректорських перегонів, які відбудуться у вересні 2015 року, завідувачем кафедри ЕМСАПТ Володимир Грабко стати після цих перегонів уже ніяк не зможе, оскільки в разі, якщо він виграє вибори і продовжить працювати ректором, то згідно з Законом України про вищу освіту не зможе бути ще й завідувачем кафедри, а якщо він програє вибори і буде звільнений міністром з посади ректора, то ким йому працювати вирішуватиме уже новий ректор, який, скоріш за усе, пригадає Грабку те, що він не призначив завідувачем кафедри свого попередника після звільнення того з посади ректора, а якщо й не пригадає і запропонує професору Грабку завідувати кафедрою, то лише тією, якій він відповідає згідно з вимогами Закону України про вищу освіту та нормативних документів міністерства, тобто тією, за напрямом якої він є фахівцем за дипломом про вищу освіту та фахівцем за дипломом кандидата чи доктора наук. А такими кафедрами, спорідненими Володимиру Грабку, який є інженером-електриком по електричних мережах і системах, кандидатом наук по інформаційних системах для діагностики об’єктів електричних мереж і систем та доктором наук по комп’ютерним системам і компонентам для діагностики і управління об’єктами електричних мереж і систем, можуть бути у нашому університеті лише кафедра електричних станцій і систем, якою на законних підставах керує професор Лежнюк, та кафедра електротехнічних систем електроспоживання та енергетичного менеджменту, тимчасово виконував обов’язки завідувача якої під час акредитації професор Кутін, а зараз виконує обов’язки її завідувача кандидат технічних наук, доцент Терешкевич, що не відповідає як вимогам, що висуваються нормативними документами для підготовки магістрів, так і критеріям, що висунуті Кабміном України до вищих навчальних закладів зі статусом національного. Тож, скоріш за усе, саме цю кафедру очолити і запропонує професору Грабку новий ректор, а тому немає ніякого сенсу нині створювати проблеми на шляху обрання завідувача кафедри ЕМСАПТ, яка є кафедрою електромеханічного профілю, і може очолюватись інженером чи магістром електромеханіки за дипломом про вищу освіту та кандидатом наук по електромеханічних системах і комплексах чи доктором наук по математичному моделюванню або управлінню електромеханічними системами і комплексами.

А тому не варто ректору заради створення проблем на шляху обрання завідувача кафедри ЕМСАПТ вимагати внесення до «Порядку обрання…» норм, які входять у протиріччя з нормами Закону України про вищу освіту – уже хоча б тому, що це можна кваліфікувати як перевищення службових повноважень, що переслідується за відповідною статтею Кримінального Кодексу України. Тож, я сподіваюсь, що до моменту винесення «Проекту змін до Положення про обрання…» для затвердження на Вченій раді університету ректор Грабко таки дасть вказівку привести цей проект у відповідність до вимог Закону України про вищу освіту.

І наостанок – увівши нещодавно своїм наказом до складу Вченої ради університету додатково усіх науково-педагогічних працівників, призначених виконувачами обов’язків завідувачів кафедрами, котрими раніше завідували ректор, проректори і директори інститутів за сумісництвом, а разом з ними і професора Полякова, ректор Грабко двічі порушив Закон України про вищу освіту, оскільки згідно з цим законом Вчена рада, по-перше, обирається строком на 5 років і не передбачається дообрання нових членів до завершення її 5-річної каденції, а по-друге, делеговані кафедрами претенденти на членство у Вченій раді обов’язково повинні затверджуватись на Конференції трудового колективу університету, чого зроблено не було. Тож, якщо згадати ще й те, що Вченою радою нашого університету продовжує керувати особа, яка не була обрана її головою шляхом таємного голосування, то можна стверджувати, що, починаючи з березня 2015 року, ця рада подвоїла свою нелегітимність.

А щоб переконатись у тому, що мої звинувачення не є голослівними, цитую окремі положення Статті 36 Закону України про вищу освіту: «Стаття 36...1. Вчена рада є колегіальним органом управління вищого навчального закладу, який утворюється строком на п’ять років, склад якого затверджується наказом керівника вищого навчального закладу протягом п’яти робочих днів з дня закінчення повноважень попереднього складу вченої ради….3. Вчену раду вищого навчального закладу очолює її голова, який обирається таємним голосуванням з числа членів вченої ради вищого навчального закладу, які мають науковий ступінь та/або вчене (почесне) звання, на строк діяльності вченої ради. До складу вченої ради вищого навчального закладу входять за посадами керівник вищого навчального закладу, заступники керівника, керівники факультетів (навчально-наукових інститутів), учений секретар, директор бібліотеки, головний бухгалтер, керівники органів самоврядування та виборних органів первинних профспілкових організацій працівників вищого навчального закладу, а також виборні представники, які представляють наукових, науково-педагогічних працівників і обираються з числа завідувачів (начальників) кафедр, професорів, докторів філософії, докторів наук, виборні представники, які представляють інших працівників вищого навчального закладу і які працюють у ньому на постійній основі, виборні представники аспірантів, докторантів, слухачів, асистентів-стажистів, інтернів, лікарів-резидентів, клінічних ординаторів, керівники виборних органів первинних профспілкових організацій студентів та аспірантів, керівники органів студентського самоврядування вищого навчального закладу відповідно до квот, визначених статутом вищого навчального закладу. Вибори до складу вченої ради починаються за 30 календарних днів до закінчення повноважень попереднього складу вченої ради….5. Виборні представники з числа працівників вищого навчального закладу обираються вищим колегіальним органом громадського самоврядування вищого навчального закладу за поданням структурних підрозділів, у яких вони працюють, а виборні представники з числа студентів (курсантів) обираються студентами (курсантами) шляхом прямих таємних виборів» – кінець цитати.

І, на мій погляд, ректор Грабко, нагромаджуючи порушення нормативних документів та Закону України про вищу освіту напередодні приїзду до університету комісії міністерства, яка оцінюватиме його діяльність за увесь термін каденції, що передбачено процедурою допуску діючого ректора до виборів на новий термін, вчиняє, м’яко кажучи, не дуже розумно.