на факультеті автоматики та комп’ютерних систем управління кандидат в декани лише один – це Олег Бісікало, який є доктором технічних наук, професором, і який нині виконує обов’язки декана;

на факультеті радіотехніки, зв’язку та приладобудування кандидат в декани теж лише один – це Василь Кичак, який є доктором технічних наук, професором, і який нині виконує обов’язки декана;

на факультеті інформаційних технологій та комп’ютерної інженерії кандидат в декани теж лише один – це Олексій Азаров, який є доктором технічних наук, професором, і який нині виконує обов’язки декана;

на факультеті будівництва, теплоенергетики та газопостачання кандидат в декани теж лише один – це Сергій Ратушняк, який є кандидатом технічних наук, професором, і який нині виконує обов’язки декана;

на факультеті машинобудування і транспорту кандидатів в декани двоє – це Юрій Бурєнніков, який є кандидатом технічних наук, професором, і який нині виконує обов’язки декана, та Іван Севастьянов, який є доктором технічних наук, доцентом, і який нині працює професором кафедри МРВ ОАВ;

на факультеті менеджменту кандидатів в декани теж двоє – це Микола Небава, який є кандидатом економічних наук, доцентом, і який нині виконує обов’язки декана, та Олег Мороз, який є доктором економічних наук, професором, який нині працює професором кафедри ММЕ, але який до Небави був деканом цього ж факультету та багато років тому пішов з цієї посади за власним бажанням;

на факультеті електроенергетики та електромеханіки кандидатів в декани теж двоє – це Василь Леонтьєв, який є кандидатом технічних наук, доцентом, і який нині виконує обов’язки декана, та Олександр Мокін, який є доктором технічних наук, професором, і який нині працює завідувачем кафедри ВЕТЕСК.

Зрозуміло, що Азарова, Бісікало, Кичака і Ратушняка, у яких немає конкурентів, уже можна хоч зараз поздоровляти с тим, що вони стануть деканами, а щодо Бурєннікова, Леонтьєва та Небави, у яких є конкуренти, то відносно їх подальшої долі сьогодні ще нічого однозначного сказати не можна.

Звичайно, оскільки я працюю професором на кафедрі ВЕТЕСК, яка входить до структури факультету електроенергетики та електромеханіки, то мені у першу чергу цікаво, як будуть проходити вибори декана саме на цьому факультеті, про результати яких сьогодні робити важко навіть припущення.

Посудіть самі, один із претендентів – Василь Леонтьєв, якому 66 років, має великий досвід керівної роботи на посадах проректора, директора інституту та декана факультету, але який за усю свою науково-педагогічну кар’єру так і не піднявся вище наукового ступеня кандидата технічних наук та вище вченого звання доцента, і який зовсім не володіє англійською мовою, тож йому важко буде адаптуватись до європейських стандартів вищої освіти, втілювати в життя які вимагає новий Закон України про вищу освіту.

А другий із претендентів – Олександр Мокін, якому 32 роки, є одним із наймолодших докторів технічних наук, професорів в Україні, оскільки ще в 29 років захистив докторську дисертацію, а в 31 рік отримав вчене звання професора, який за останні кілька років успішно завершив дистанційне освоєння багатогодинних англомовних онлайн-курсів з дев’яти спеціальних дисциплін у кращих університетах США і Європи, склавши іспити на відмінно і отримавши сертифікати з відзнакою.

Цілком очевидно, що в разі, якщо деканом буде обрано Василя Леонтьєва, то факультет житиме «тихим життям», покоячись на хвилях досягнутого та з кожним роком у все більшій мірі втрачаючи контингент бажаючих навчатись на його спеціальностях, а в разі, якщо деканом буде обрано Олександра Мокіна, то факультет стрімко реформуватиметься за європейськими стандартами, освоюючи усе нові і нові освітні технології та з кожним роком притягуючи до себе усе більшу кількість бажаючих навчатись на його спеціальностях, що для перспектив розвитку факультету є дуже важливим фактором, особливо на фоні того, що у минулому році план прийому за державним замовленням на електротехнічний бакалаврат було виконано уже за межами останньої третьої хвилі зарахування в додатковий день дозарахування і без будь-якого запасу та з оглядкою на те, що ще 5 років тому конкурс на спеціальність по електричних системах був таким же високим, як і по комп’ютерній інженерії. Тож який шлях – спадного характеру чи прогресуючого – виберуть для факультету спочатку делегати Конференції його трудового колективу, а потім члени Вченої ради університету, сьогодні спрогнозувати важко – особливо з огляду на те, що і там, і там є достатньо високий процент літніх людей, у яких уже душа не лежить до участі в серйозних змінах.

Кілька років тому, коли Василь Леонтьєв і Олександр Мокін уже боролись за посаду тоді ще директора навчально-наукового інституту електроенергетики та електромеханіки, перемогу здобув Василь Леонтьєв, оскільки делегати Конференції трудового колективу не вибачили Олександру Мокіну того, що за ті 5 місяців, протягом яких він у 2010 році, навчаючись у докторантурі, виконував на громадських засадах обов’язки директора цього інституту, одного завідувача кафедри він попросив, щоб той розібрався зі своїм завлабом, про якого студенти казали, що він приторговує контрольними роботами для заочників, а другого завідувача кафедри попросив, щоб той розібрався, чому його завлаб намагався пізно увечері вивезти на дачу кафедральні меблі.

Але у минулому році із-за політики невтручання в життя кафедр, яку проводив, обравшись директором інституту, Василь Леонтьєв, корупція на факультеті, на жаль, розквітла, про що свідчить той факт, що співробітники СБУ затримали під час отримання хабара у 10 тисяч гривень доцента кафедри ЕМСАПТ Андрія Видмиша, який був у той час не лише першим заступником директора Василя Леонтьєва, а і виконував обов’язки директора та члена приймальної комісії під час затяжної хвороби Леонтьєва. Тож я думаю, що і делегати Конференції трудового колективу факультету, і члени Вченої ради університету, голосуючи, задумаються над тим, що краще і для перспектив розвитку факультету, і для перспектив розвитку університету в цілому – політика боротьби з корупцією, яку проводив Олександр Мокін, чи політика «закривання очей та невтручання ні в що», яку проводить Василь Леонтьєв. Але сьогодні важко спрогнозувати, за кого вони, навіть задумавшись, проголосують.

Однак для мене є обнадійливою одна дуже важлива обставина, яка пов’язана з відношенням до виборів на цьому факультеті ректора Володимира Грабка. Я нагадаю, що на минулих виборах (ще директорських) ректор не лише сам однозначно підтримував Василя Леонтьєва, але і викладачам кафедри ЕМСАПТ, якою керував тоді за сумісництвом, та й завідувачам інших кафедр, радив підтримувати Василя Леонтьєва. Оскільки за плечима у нашого ректора тоді була потужна підтримка з боку першого заступника міністра Євгена Суліми, то, звичайно ж, до його думки прислухались аж дві третини делегатів Конференції трудового колективу, забезпечивши перемогу на виборах Василю Леонтьєву.

Але нині ситуація інша – немає уже в міністерстві Євгена Суліми, а першим заступником міністра працює Інна Совсун, яка є послідовним борцем з корупцією у вищих навчальних закладах та апологетом запровадження європейських стандартів у вітчизняній вищій школі. Тож нині ректору Володимиру Грабку уже не пристало агітувати проти Олександра Мокіна, який своїми попередніми діями ще 5 років тому показав, що теж є борцем з корупцією, а нинішніми діями демонструє прихильність до запровадження європейських стандартів освіти і відповідає вимогам, які висувають керівники міністерства до керівників університетів та університетських основних структурних підрозділів у питаннях демократичності, прозорості рішень та вільного володіння англійською мовою. Як не пристало йому і агітувати за Василя Леонтьєва, за час керівництва інститутом якого корупція в інституті розквітла уже настільки, що навіть перший заступник директора став хабарником. Особливо на фоні того, що усі ще добре пам’ятають, що ректор Володимир Грабко призначив Василя Леонтьєва директором інституту, незважаючи на порушення норм Конституції України і вимог нормативних документів під час проведення конкурсу, а потім призначив його виконувачем обов’язків декана факультету, незважаючи на те, що факт порушення Конституції України та нормативних документів при його попередньому призначенні на керівну посаду увійшов до Акту комісії Державної інспекції навчальних закладів. Тож понісши із-за призначення Василя Леонтьєва спочатку директором інституту, а потім виконувачем обов’язки декана досить значні репутаційні втрати, нині ректор Володимир Грабко уже навряд чи знову агітуватиме за його обрання деканом.

І, до речі, нині ректору Володимиру Грабку навіть особисто вигідно, щоб деканом було обрано Олександра Мокіна. Адже в разі, якщо він стане деканом і увійде до складу ректорату, то відпаде необхідність у моїй критиці дій ректора на сторінках мого сайту, оскільки Олександр Мокін на засіданнях ректорату буде висловлювати не лише свої думки, а і доносити до ректора та членів ректорату і мою точку зору з обговорюваних питань. Тож з’явиться можливість і мої думки у якійсь мірі врахувати при прийнятті рішень. А у зв’язку з цим у мене відпаде необхідність дискутувати з ректором на сторінках сайту, що стане для нього особливо важливим у разі, якщо у вересні він переобереться на цю посаду на новий термін.

Більше того, ректору Володимиру Грабку вигідно, щоб Олександр Мокін став деканом, і у разі, якщо у вересні він не буде переобраним на новий термін. Справа у тому, що, ставши деканом, Олександр Мокін зобов’язаний буде одразу ж скласти з себе повноваження завідувача кафедри ВЕТЕСК. А оскільки крім мене та Олександра Мокіна інших докторів технічних наук, професорів з моделювання та управління в галузі електромеханіки в університеті немає, то заради виконання нормативних умов підготовки магістрів на випусковій кафедрі ВЕТЕСК та умов і подальшого перебування нашого університету у статусі національного ректор Володимир Грабко змушений буде запропонувати мені стати завідувачем кафедри ВЕТЕСК, на якій професором я працюю і зараз. І з тих же причин я не зможу відмовитись від цієї пропозиції. А ставши завідувачем кафедри ВЕТЕСК, я перестану претендувати на завідування кафедрою ЕМСАПТ, яка є другою кафедрою електромеханічного профілю, і яку ректор за допомогою професора Василя Кутіна нині хоче приберегти для себе на випадок, якщо у вересні не буде переобраним на ректорську посаду на наступний термін.

Тож, якщо Володимир Грабко, працюючи на посаді ректора, уже досяг вершин розуміння, необхідного для розв’язання складних ректорських проблем, то він повинен буде і сам проголосувати за обрання професора Олександра Мокіна деканом факультету електроенергетики та електромеханіки, і явно, чи хоча б кулуарно, запропонувати підтримати кандидатуру Олександра Мокіна і усім членам своєї команди підтримки – як на рівні факультету в середовищі делегатів Конференції його трудового колективу, так і на рівні університету в середовищі членів Вченої ради.

Але оскільки я ще не зрозумів до кінця – чи уже Володимир Грабко досяг вище вказаних вершин розуміння, – то і спрогнозувати його поведінку, як і поведінку його команди підтримки, в питанні виборів декана факультету електроенергетики та електромеханіки не берусь. А тому закінчую цей матеріал тією ж фразою, яка уже прозвучала вище – звичайно, оскільки я працюю професором на кафедрі ВЕТЕСК, яка входить до структури факультету електроенергетики та електромеханіки, то мені у першу чергу цікаво, як будуть проходити вибори декана саме на цьому факультеті, про результати яких сьогодні робити важко навіть припущення.

І наостанок кілька слів для тих, хто переживає, що в разі не обрання Василя Леонтьєва деканом він залишиться без роботи. Шановні, без роботи він не залишиться, оскільки до його нинішньої півставки професора кафедри ЕСС, яку він обіймає за сумісництвом, завідувач кафедри ЕСС, професор Петро Лежнюк без ущемлення будь-якого іншого викладача може додати ще півставки для викладання тих же дисциплін, які викладає Василь Леонтьєв і нині – це може бути здійснено за рахунок передачі Леонтьєву того навчального навантаження, яке вивільнилось у зв’язку з виходом на пенсію іншого професора цієї кафедри, який теж працював на півставки.