Однією із цих стартових подій є призначення директором Національного антикорупційного бюро України Артемом Ситником своїм першим заступником Гізо Углаву – колишнього заступника Генерального прокурора Грузії часів правління там Михайла Саакашвілі, який прославився тим, що пересадив у Грузії до в’язниці усіх помітних корупціонерів.

А другою стартовою подією є вступ у дію з кінця квітня нинішнього року Закону України «Про запобігання корупції», який після прийняття його Верховною Радою України було підписано Президентом України 14 жовтня 2014 року під номером 1700-18 та через 10 днів опубліковано, і у «Прикінцевих положеннях» якого записано – цитую: «1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання ним чинності».

Тож тепер є і документ, в якому розписано, що таке корупція, і виписані правила, за якими з нею потрібно боротись, і є особа, яка знає як боротись з корупцією та має конкретний досвід боротьби з нею, і яка не має в Україні ні друзів, ні компаньйонів, ні родичів, котрі могли б здійснювати вплив на прийняття цією особою непопулярних, а точніше, суворих рішень.

Закон «Про запобігання корупції» об’ємний, має 13 розділів та 73 статті, викладені на десятках сторінок, а тому навряд чи багато кому з вас, шановні читачі, вистачить терпіння його уважно прочитати від початку до кінця. Тож для того, щоб ви дізнались важливі для кожного з вас аспекти цього Закону, не витрачаючи багато часу, я дозволю собі зробити «мінімальну вижимку» із нього і її короткий аналіз.

І почну з викладення змісту понять – «корупція», «неправомірна вигода», «потенційний конфлікт інтересів», «приватний інтерес», «реальний конфлікт інтересів» – які визначені у Статті 1 Закону – цитую:

«корупція – використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей;

неправомірна вигода – грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав;

потенційний конфлікт інтересів – наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;

приватний інтерес – будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв’язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях;

реальний конфлікт інтересів – суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень» – кінець цитати.

А далі я процитую саме ті статті Закону і саме ті пункти в цих статтях, які слід взяти до уваги працівникам вищої школи.

Стаття 24. Запобігання одержанню неправомірної вигоди або подарунка та поводження з ними

1. Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняні до них особи у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов’язані невідкладно вжити таких заходів:

1) відмовитися від пропозиції;

2) за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію;

3) залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників;

4) письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції.

2. Якщо особа, на яку поширюються обмеження щодо використання службового становища та щодо одержання подарунків, виявила у своєму службовому приміщенні чи отримала майно, що може бути неправомірною вигодою, або подарунок, вона зобов’язана невідкладно, але не пізніше одного робочого дня, письмово повідомити про цей факт свого безпосереднього керівника або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації.

Про виявлення майна, що може бути неправомірною вигодою, або подарунка складається акт, який підписується особою, яка виявила неправомірну вигоду або подарунок, та її безпосереднім керівником або керівником відповідного органу, підприємства, установи, організації.

У разі якщо майно, що може бути неправомірною вигодою, або подарунок виявляє особа, яка є керівником органу, підприємства, установи, організації, акт про виявлення майна, що може бути неправомірною вигодою, або подарунка підписує ця особа та особа, уповноважена на виконання обов’язків керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації у разі його відсутності.

3. Предмети неправомірної вигоди, а також одержані чи виявлені подарунки зберігаються в органі до їх передачі спеціально уповноваженим суб’єктам у сфері протидії корупції.

Стаття 27. Обмеження спільної роботи близьких осіб

1. Особи, зазначені у підпунктах "а", "в"-"з" пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, не можуть мати у прямому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути прямо підпорядкованими у зв’язку з виконанням повноважень близьким їм особам.

Особи, які претендують на зайняття посад, зазначених у підпунктах "а", "в"-"з" пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, зобов’язані повідомити керівництво органу, на посаду в якому вони претендують, про працюючих у цьому органі близьких їм осіб.

Положення абзаців першого та другого цієї частини не поширюються на:

2) близьких осіб, які прямо підпорядковані один одному у зв’язку з набуттям одним з них статусу виборної особи;

2. У разі виникнення обставин, що порушують вимоги частини першої цієї статті, відповідні особи, близькі їм особи вживають заходів щодо усунення таких обставин у п’ятнадцятиденний строк.

Якщо в зазначений строк ці обставини добровільно не усунуто, відповідні особи або близькі їм особи в місячний строк з моменту виникнення обставин підлягають переведенню в установленому порядку на іншу посаду, що виключає пряме підпорядкування.

У разі неможливості такого переведення особа, яка перебуває у підпорядкуванні, підлягає звільненню із займаної посади.

Стаття 28. Запобігання та врегулювання конфлікту інтересів

2. Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не можуть прямо чи опосередковано спонукати у будь-який спосіб підлеглих до прийняття рішень, вчинення дій або бездіяльності всупереч закону на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб.

3. Безпосередній керівник особи або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади протягом двох робочих днів після отримання повідомлення про наявність у підлеглої йому особи реального чи потенційного конфлікту інтересів приймає рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів, про що повідомляє відповідну особу.

4. Безпосередній керівник або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади, якому стало відомо про конфлікт інтересів підлеглої йому особи, зобов’язаний вжити передбачені цим Законом заходи для запобігання та врегулювання конфлікту інтересів такої особи.

Стаття 53. Державний захист осіб, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції

2. Особи, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції, перебувають під захистом держави. За наявності загрози життю, житлу, здоров’ю та майну осіб, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції, або їх близьких осіб, у зв’язку із здійсненим повідомленням про порушення вимог цього Закону, правоохоронними органами до них можуть бути застосовані правові, організаційно-технічні та інші спрямовані на захист від протиправних посягань заходи, передбачені Законом України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві".

3. Особа або член її сім’ї не може бути звільнена чи примушена до звільнення, притягнута до дисциплінарної відповідальності чи піддана з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у зв’язку з повідомленням нею про порушення вимог цього Закону іншою особою.

Інформація про викривача може бути розголошена лише за його згодою, крім випадків, встановлених законом.

5. Повідомлення про порушення вимог цього Закону може бути здійснене працівником відповідного органу без зазначення авторства (анонімно).

Вимоги до анонімних повідомлень про порушення вимог цього Закону та порядок їх розгляду визначаються цим Законом.

Анонімне повідомлення про порушення вимог цього Закону підлягає розгляду, якщо наведена у ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені.

Анонімне повідомлення про порушення вимог цього Закону підлягає перевірці у термін не більше п’ятнадцяти днів від дня його отримання. Якщо у вказаний термін перевірити інформацію, що міститься в повідомленні, неможливо, керівник відповідного органу або його заступник продовжують термін розгляду повідомлення до тридцяти днів від дня його отримання.

У разі підтвердження викладеної у повідомленні інформації про порушення вимог цього Закону керівник відповідного органу вживає заходів щодо припинення виявленого порушення, усунення його наслідків та притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності, а у випадках виявлення ознак кримінального або адміністративного правопорушення також інформує спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції.

Стаття 61. Загальні засади запобігання корупції у діяльності юридичної особи

1. Юридичні особи забезпечують розробку та вжиття заходів, які є необхідними та обґрунтованими для запобігання і протидії корупції у діяльності юридичної особи.

2. Керівник, засновники (учасники) юридичної особи забезпечують регулярну оцінку корупційних ризиків у її діяльності і здійснюють відповідні антикорупційні заходи. Для виявлення та усунення корупційних ризиків у діяльності юридичної особи можуть залучатися незалежні експерти, зокрема для проведення аудиту.

3. Посадові та службові особи юридичних осіб, інші особи, які виконують роботу та перебувають з юридичними особами у трудових відносинах, зобов’язані:

1) не вчиняти та не брати участі у вчиненні корупційних правопорушень, пов’язаних з діяльністю юридичної особи;

2) утримуватися від поведінки, яка може бути розціненою як готовність вчинити корупційне правопорушення, пов’язане з діяльністю юридичної особи;

3) невідкладно інформувати посадову особу, відповідальну за запобігання корупції у діяльності юридичної особи, керівника юридичної особи або засновників (учасників) юридичної особи про випадки підбурення до вчинення корупційного правопорушення, пов’язаного з діяльністю юридичної особи;

4) невідкладно інформувати посадову особу, відповідальну за запобігання корупції у діяльності юридичної особи, керівника юридичної особи або засновників (учасників) юридичної особи про випадки вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень іншими працівниками юридичної особи або іншими особами;

5) невідкладно інформувати посадову особу, відповідальну за запобігання корупції у діяльності юридичної особи, керівника юридичної особи або засновників (учасників) юридичної особи про виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів.

Стаття 66. Відшкодування збитків, шкоди, завданих державі внаслідок вчинення корупційного правопорушення

1. Збитки, шкода, завдані державі внаслідок вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення, підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила відповідне правопорушення, в установленому законом порядку.

А тепер я зроблю короткий аналіз вище процитованого матеріалу.

Зі статті 24 слід взяти до уваги, що керівникам навіть найнижчого рівня у вищих навчальних закладах не лише не потрібно брати подарунки від своїх підлеглих навіть у дні відзначення ювілейних дат, але й потрібно негайно складати акт і ставити до відома орган, відповідальний за боротьбу з корупцією, про факт надходження подарунку у відсутності керівника або пропозиції його здійснити через третіх осіб.

Зі статті 27 слід взяти до уваги, що близьким родичам дозволено працювати у безпосередньому підпорядкуванні один одному лишу у випадках, коли хоча б один із родичів на свою посаду обраний за конкурсом. Тобто, якщо син обраний за конкурсом на посаду завідувача кафедри, то його батько має право працювати на очолюваній ним кафедрі навіть у випадку, якщо він не обирався за конкурсом, а працює за контрактом. І в той же час, якщо батько не обирався за конкурсом на посаду завідувача кафедри, а керує нею на громадських засадах, то його син, обраний за конкурсом для роботи на іншій кафедрі, на кафедрі, очолюваній батьком, працювати за сумісництвом права не має. Як не має права працювати на не конкурсній посаді, підпорядкованій безпосередньо ректору, близький родич ректора у випадку, коли ректор ще не обраний за конкурсом, а лише призначений виконувачем обов’язків ректора на період до можливого обрання його на ректорську посаду за конкурсом.

Зі статті 28 слід взяти до уваги, що ні ректор, ні проректор, ні декан, ні завідувач кафедри не мають права вимагати від когось із своїх підлеглих надавати комусь із співробітників чи студентів преференції, на які той не заслуговує за результатами його праці чи навчання.

Зі статті 53 слід взяти до уваги три аспекти, перший із яких полягає у тому, що керівникові будь-якого рівня категорично забороняється у якийсь спосіб карати працівника в разі, якщо той повідомив у відповідні органи чи через ЗМІ про корупційні дії цього керівника чи когось із його колег. Другий аспект полягає у тому, що в разі, якщо працівник повідомив відповідні органи про корупційні дії свого керівника чи когось із його колег і не хоче, щоб цей керівник і його колеги знали про те, що саме він є автором цього повідомлення, то відповідні органи, до яких звернувся працівник з інформацією про корупційні дії, зобов’язані його ім’я не розголошувати. І третій аспект полягає у тому, що віднині набувають офіційного статусу повідомлень про корупційні дії листи без підпису, які називають анонімками. Віднині відповідні органи, до яких надійшов анонімний лист зі вказанням фактів прояву чиїхось корупційних дій, зобов’язані ці факти перевірити, і в разі їх підтвердження, звернутись до суду чи до прокуратури з заявою про притягнення посадових осіб, що здійснили корупційне правопорушення, до адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Зі статті 61 слід взяти до уваги два аспекти, перший із яких полягає у тому, що кожен керівник зобов’язаний планувати антикорупційні заходи в очолюваному колективі і постійно відслідковувати процес виконання цього плану. А другий аспект полягає у тому, що жоден із керівників не має права замовчувати фактів прояву корупції в очолюваному колективі і зобов’язаний інформувати відповідні органи про такі факти в разі їх виявлення.

Ну і нарешті зі статті 66 слід взяти до уваги, що в разі виявлення фактів корупції, котрі супроводжувались нанесенням матеріальних збитків організації чи комусь із її працівників, то відшкодування цих збитків лягає на плечі того керівника, дії якого були визнані в установленому порядку корупційними і привели до цих збитків.

На цьому я поставлю крапку, а бажаючих ознайомитись і з іншими статтями та пунктами цього Закону відсилаю до сайту Верховної Ради України, на якому викладено його повний текст.