Хоча не виключено, що ректор ВНТУ Володимир Грабко вважає, що то була не репетиція процедури виборів, а самі вибори, і, можливо, уже навіть видав наказ про призначення Олексія Азарова, Олега Бісікало, Юрія Бурєннікова, Василя Кичака, Василя Леонтьєва, Миколи Небави, Георгія Ратушняка, кожний із яких набрав більше 50% голосів членів Вченої ради університету, що взяли участь в голосуванні, деканами тих факультетів, на які вони претендували.

Але я змушений розчарувати ректора Володимира Грабка і ще раз наголосити на тому, що 30 квітня були не вибори деканів, а лише генеральна репетиція процедури їх обрання, – саме тому під час засідання Вченої ради я не голосував за затвердження протоколів виборів по жодній із кандидатур претендентів.

А після цього вступу я приведу аргументи на підтвердження тези, що то були не вибори деканів, а лише генеральна репетиція процедури їх обрання, після якої наказ про призначення деканів видавати не можна, а якщо він уже виданий, то ректору необхідно буде його скасувати. Процедуру ж виборів деканів необхідно буде повторити, починаючи з подачі нового оголошення у ЗМІ про ці вибори і повторної подачі заяв претендентів на участь у них, якщо до кінця проведення нинішнього конкурсу, який завершується 15 травня, ректор не встигне здійснити увесь той комплекс заходів, про які мова піде нижче.

Звичайно, мене можна і не послухати, як у свій час не дослухався до моїх аргументів стосовно незаконності рішення Вченої ради Тернопільського фінансово-економічного університету про присвоєння вченого звання доцента екс-ректор Вінницького державного педагогічного університету Олександр Шестопалюк, котрого не так давно позбавили не лише незаконно отриманого вченого звання доцента, але і вченого звання професора, отриманого пізніше і з меншими порушеннями. Тож ігнорування приведених нижче аргументів може з часом мати не менш плачевні наслідки і для усіх тих, кого ректор Володимир Грабко нині своїм наказом збирається призначити деканами чи уже призначив. Адже у разі, якщо колись цей наказ за чиїмсь позовом – наприклад батьків відрахованого студента – судом буде відмінено, то деканам (і до того ж усім) доведеться повертати в університетську касу усю суму зарплати, отриману під час роботи за цим наказом на посаді декана.

А викладення своїх аргументів я почну з цитування окремих положень «Статуту Вінницького національного технічного університету (нова редакція) – Код ЄДРПОУ 02070693, прийнятого Конференцією трудового колективу 25 квітня 2013 року, протокол №1», затвердженого першим заступником міністра МОН України Є.М. Сулімою його наказом №595 від 27 травня 2013 року – з повним текстом цього документу, який у подальшому я буду називати «Статут», можна ознайомитись на сайті нашого університету.

Процитую я також ті ж самі положення із документу, затвердженого наказом №440 від 16 квітня 2015 року першим заступником міністра МОН України І.Р. Совсун під назвою «Зміни та доповнення до Статуту Вінницького національного технічного університету (ці зміни є невід’ємною частиною Статуту, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 27 травня 2013 р. №595 та зареєстрованого державним реєстратором виконавчого комітету Вінницької міської ради Вінницької області 09.07.2013 р. №11741050013001377), прийнятого Конференцією трудового колективу 09 лютого 2015 р., протокол №4 – цей документ, з повним текстом якого можна ознайомитись на сайті МОН України, я у подальшому буду називати «Зміни до Статуту».

Одразу ж звертаю увагу на те, що, уважно придивившись до дат затвердження міністерством «Статуту» та «Змін до Статуту», ми побачимо, що до 16 квітня 2015 року наш університет зобов’язаний був працювати, дотримуючись положень «Статуту», і лише починаючи з 16 квітня 2015 року зобов’язаний був працювати з врахуванням положень «Змін до Статуту».

А далі цитата зі «Статуту»:

«4. Управління університетом.

4.12. Вчена рада Університету є колегіальним органом управління і утворюється на сім років.

4.13. До компетенції Вченої ради Університету належить:
..………………………………...………………………………………………………….
- розгляд питань про створення, реорганізацію та перейменування навчальних і наукових підрозділів;
………………………………………………………….

4.14. Вчену раду Університету очолює її голова – ректор. До складу Вченої ради Університету входять за посадами проректори, директори інститутів, головний бухгалтер, керівники органів самоврядування, а також виборні представники, які представляють науково-педагогічних працівників та обираються з числа завідувачів кафедр, професорів, докторів наук, виборні представники, які представляють інших працівників Університету, що працюють у ньому на постійній основі, керівники органів студентського самоврядування Університету, відповідно до квот, визначених у Статуті Університету. Статутний склад Вченої ради університету складає 77 осіб. Представництво всіх категорій виборних працівників від структурних підрозділів Університету визначається Конференцією трудового колективу Університету. При цьому не менше 75 відсотків загальної чисельності її складу є науково-педагогічними працівниками Університету і не менше 10 відсотків – виборні представники з числа осіб, які навчаються в Університеті.

4.15. Виборні представники обираються Конференцією трудового колективу за поданням структурних підрозділів, в яких вони працюють, а виборні представники з числа осіб, які навчаються в Університеті – вищим органом студентського самоврядування Університету.

5. Органи громадського самоврядування.

5.1. Вищим органом громадського самоврядування Університету є Конференція трудового колективу…

Конференція трудового колективу Університету:
……………………………………………………………………………………………………
обирає виборних представників до Вченої ради університету за поданням структурних підрозділів, в яких вони працюють;
………………………………………………………………» – кінець цитати зі «Статуту».

А тепер наведемо цитату зі «Змін до Статуту»:

«Викласти п.4.12 розділу 4 у такій редакції:

4.12. Вчена рада Університету є колегіальним органом управління Університету, який утворюється строком на п’ять років, склад якого затверджується наказом ректора Університету протягом п’яти робочих днів з дня закінчення повноважень попереднього складу Вченої ради.

Викласти п.4.13 розділу 4 у такій редакції:

4.13. Вчена рада Університету:
…………………………………………………………………………………………………
- ухвалює за поданням ректора Університету рішення про утворення, реорганізацію, ліквідацію та перейменування структурних підрозділів;
………………………………………………………………………………………………..

Викласти п.4.14 розділу 4 у такій редакції:

4.14. Вчену раду Університету очолює її голова, який обирається таємним голосуванням з числа членів Вченої ради Університету, які мають науковий ступінь та/або вчене (почесне) звання, на строк діяльності ради. До складу Вченої ради Університету входять… (подальший текст цього речення співпадає з текстом аналогічного речення у п.4.14 «Статуту», який процитовано вище).

Вибори до складу Вченої ради починаються за 30 календарних днів до закінчення повноважень попереднього складу Вченої ради.

Статутний склад Вченої ради Університету складає 89 осіб. Виборні представники з числа працівників вищого навчального закладу обираються Конференцією трудового колективу Університету за поданням структурних підрозділів… (подальший текст цього речення співпадає з текстом аналогічного речення у п.4.14 «Статуту», який процитовано вище).

Викласти п.5.1. розділу 5 у такій редакції:

5.1. (Текст тієї частини цього пункту у «Змінах до Статуту», яка нам потрібна для співставлення, співпадає з тим текстом, який процитовано вище у п.5.1 «Статуту»)» – кінець цитати зі «Змін до Статуту».

А тепер перейдемо до аналізу процитованого матеріалу. І почнемо цей аналіз з констатації того, що усе, що процитовано, і в «Статут», і в «Зміни до Статуту» внесено було у повній відповідності до Закону України про вищу освіту – в редакції від 2002 року при формуванні тексту «Статуту» і в редакції від 2014 року при формуванні тексту «Змін до Статуту». Тож у разі, якщо ректор Володимир Грабко якийсь вид своєї діяльності здійснював не у відповідності зі «Статутом» (до 16 квітня 2015 року) чи не у відповідності зі «Змінами до Статуту» (починаючи з 16 квітня 2015 року), то це означає, що такими своїми діями він порушував не лише статутні документи університету, але і Закон України про вищу освіту, що в силу того, що Закони ухвалюються Верховною Радою України і підписуються Президентом України, у свою чергу є свідченням перевищення нашим ректором Володимиром Грабком своїх службових повноважень, відповідальність за які внесена в Кримінальний Кодекс України у вигляді Статті з однойменною назвою.

А тепер я звертаю вашу увагу, шановні читачі, на те, що згідно зі «Статутом» до 16 квітня 2015 року у складі Вченої ради нашого університету повинно було бути не більше 77 осіб і лише після затвердження «Змін до Статуту» у міністерстві, тобто, починаючи з 16 квітня 2015 року, до Вченої ради нашого університету (і то в порядку форс-мажору) можна було дообрати ще 12 осіб, оскільки її склад згідно зі «Змінами до Статуту» збільшився до 89 осіб. Причому дообирати цих 12 осіб необхідно було – як у відповідності до «Статуту», так і у відповідності до «Змін до Статуту» – за представленням структурних підрозділів, в яких ці особи працюють на постійній основі, на засіданні Конференції трудового колективу університету.

Але, як виявляється, нашому ректорові Володимиру Грабку ні статутні норми університету, ні відповідні положення як старого так і нового Законів України про вищу освіту не указ. І щоб довести цю тезу, я нагадаю вам, шановні читачі, про те, що на початку грудня 2014 року ректор Володимир Грабко видав утаємничений наказ, яким, проігнорувавши норму пункту 4.13 «Статуту» про те, що нові структурні підрозділи в університеті утворюються виключно лише за рішенням Вченої ради університету, своїм одноосібним рішенням створив новий структурний підрозділ «Центр моніторингу освіти та інновацій навчального процесу», директором якого на громадських засадах призначив професора кафедри автомобілів та транспортного менеджменту Андрія Полякова.

А 25 лютого 2015 року ректор Володимир Грабко своїм наказом №47 ввів Андрія Полякова до складу Вченої ради університету, проігнорувавши і те, що у лютому 2015 року склад Вченої ради університету був ще обмежений кількістю 77 осіб, і те, що до складу Вченої ради університету згідно з відповідною нормою (п.4.13 «Статуту») повинні входити лише особи, які працюють в університеті на постійній основі, і те, що директор центру не відноситься до числа осіб, які входять до складу Вченої ради за посадою, і те, що від кафедри автомобілів і транспортного менеджменту, на якій на постійній основі працює професором Андрій Поляков, у складі Вченої ради університету уже є представник – завідувач цієї кафедри, професор Віктор Біліченко, і те, що для того, щоб бути обраним до складу Вченої ради університету на місце виборного представника від структурного підрозділу потрібно після представлення цим структурним підрозділом пройти процедуру обрання на засіданні Конференції трудового колективу, чого зроблено не було. Тож уже лише присутність у Вченій раді університету незаконно уведеного до її складу Андрія Полякова робить усі рішення цієї ради, особливо кадрові з таємним голосуванням під протокол, незаконними з дня його уведення до складу ради, а тому і обрання деканів факультетів на засіданні Вченої ради університету 30 квітня 2015 року за його участю теж є незаконним.

Але ж наш ректор Володимир Грабко не обмежився лише тим порушенням статутних норм, яке стосується незаконного уведення до складу Вченої ради університету професора Андрія Полякова, він пішов далі – він тим же наказом №47 від 25 лютого 2015 року увів до складу Вченої ради університету ще й усіх тих виконувачів обов’язки завідувачів кафедр, які стали вакантними після того, як на початку лютого, зреагувавши на лист міністра Сергія Квіта, хоч і з запізненням на півроку, але таки виконав норму Закону України про вищу освіту про заборону одній особі в університеті обіймати одразу дві посади з адміністративно-управлінськими функціями і увільнив самого себе та двох проректорів і чотирьох директорів навчально-наукових інститутів з посад ще й завідувачів кафедр.

Тож у лютому 2015 року Вчена рада університету окрім професора Андрія Полякова незаконно поповнилась ще й в.о. зав. каф. ЕМСАПТ, проф. Василем Кутіним, в.о. зав. каф. ОТ, доц. Олександром Гороховським, в.о. зав. каф. ІНВ, доц. Костянтином Ковалем, в.о. зав. каф. ЗФФ, доц. Владиславом Стасенком, в.о. зав. каф. ТГП, доц. Іваном Коцом, в.о. зав. каф. ТКСТБ, доц. Геннадієм Бортником, в.о. зав. каф. ЕЕБ, доц. Віталієм Іщенком, оскільки і вони, як і Андрій Поляков, на засіданні Конференції трудового колективу університету, яке відбулося 9 лютого 2015 року, не висувались структурними підрозділами для обрання до складу Вченої ради університету і їхні кандидатури не те, що не голосувались, а навіть не згадувались на цьому засіданні. І якщо в протоколі цього засідання раптом з’явиться пункт про голосування за обрання до складу Вченої ради університету усіх, вище перерахованих осіб, то це означатиме, що має місце підробка документу, яка переслідується по закону за однойменною статтею Кримінального Кодексу України. І оці усі особи (а можливо ще й в.о. зав.каф. ЕСЕЕМ, доц. Леонід Терешкевич), за членство у Вченій раді університету яких ніхто ні на одному із засідань Конференції трудового колективу ніколи не голосував, з’явилися у складі Вченої ради ще у лютому 2015 року, завдяки чому і їхня участь у голосуванні за обрання деканів факультетів 30 квітня 2015 року (як і участь професора Андрія Полякова) є незаконною, а тому і результати цих виборів законними визнані бути не можуть. До речі, проф. Василя Кутіна не можна висувати для дообрання від кафедри ЕМСАПТ ще й тому, що у складі Вченої ради університету з дня її первинного затвердження уже є представник цієї кафедри – доц. Михайло Розводюк.

Але є й ще дві причини, із-за яких вибори деканів 30 квітня 2015 року не можуть бути визнані законними.

Для з’ясування першої з цих причин давайте вчитаємось ще раз у перші два рядки п.4.14 «Змін до Статуту», які набрали чинності з 16 квітня 2015 року – ось ці рядки: «4.14. Вчену раду Університету очолює її голова, який обирається таємним голосуванням з числа членів Вченої ради Університету…». Як бачите, засідання Вченої ради університету 30 квітня 2015 року, коли відбувалося голосування за обрання деканів, згідно з відповідною нормою Закону України про вищу освіту та процитованою нормою «Змін до Статуту» повинен був проводити голова Вченої ради університету, обраний таємним голосуванням із числа її членів, а не ректор університету Володимир Грабко, який право бути головою, проігнорувавши і Закон, і Статут, узурпував, чим знову ж таки перевищив свої службові повноваження. Тож і одного цього уже достатньо, аби визнати вибори деканів у ВНТУ такими, що відбулися з грубим порушенням чинного законодавства та нормативних документів, а тому їх результати законними визнаними бути не можуть.

А є й ще одна норма і старого, і нового Законів України про вищу освіту, і «Статуту», і «Змін до Статуту», яку наш ректор Володимир Грабко, збільшивши кількість членів Вченої ради університету до 89 ще до 16 квітня 2015 року, проігнорував. Зверніть увагу, шановні читачі, що пунктом 4.12 і «Статуту» і «Змін до Статуту» склад Вченої ради університету обирається на конкретний строк: у «Статуті» – це 7 років, у «Змінах до Статуту» – це 5 років. І якщо зважити на те, що нинішній склад Вченої ради університету був затверджений у вересні 2010 року, то за «Статутом» вносити зміни в нього можна лише у вересні 2017 року, а за «Змінами до Статуту» – у вересні 2015 року. І права виводити когось зі складу Вченої ради університету достроково (окрім тих її членів, що звільнились з університету, та тих студентських представників, які закінчили університет) ректор не має взагалі, а право вводити в порядку форс-мажору когось для заповнення вакансій має лише по відношенню до тих її членів, які закінчили університет або входили чи входять до неї за посадами, тобто до студентів та до проректорів, директорів інститутів, деканів факультетів, головного бухгалтера та голів профкомів, якщо на ці посади прийшли нові люди. І, як прописано в новому Законі України про вищу освіту і перенесено в наші університетські «Зміни до Статуту», процес обрання нових членів до складу Вченої ради університету повинен стартувати не раніше ніж за два місяці до завершення строку повноважень діючої Вченої ради. Тобто, старт відбору виборних представників у структурних підрозділах нашого університету для представлення їх на затвердження Конференції трудового колективу повинен відбутися не раніше середини липня 2015 року. Тож заповнення 12 місць виборних представників у складі нашої Вченої ради особами, визначеними не Конференцією трудового колективу, а одноосібно ректором Володимиром Грабком, та ще й задовго до 16 квітня 2015 року, здійснене незаконно. Оце і є ще однією причиною того, чому 30 квітня ми на Вченій раді університету не обрали деканів, а лише провели генеральну репетицію процедури їх обрання.

А завершити цей матеріал я хочу так – звичайно, ректор Володимир Грабко під впливом тих, хто уже відсвяткував своє обрання деканом, може і проігнорувати усі мої аргументи і не відміняти накази ні про незаконне доповнення ще у лютому 2015 року складу Вченої ради університету до 89 осіб, ні про призначення деканів, обраних незаконно. Може він, звичайно, не оголошувати і надалі вибори голови Вченої ради університету із числа її членів та не проводити повторні вибори деканів з дотриманням статутних вимог, розраховуючи, що і за це його ніхто не покарає, як ніхто його не покарав і понині за багато інших дій, вчинених ним раніше з порушенням чинного законодавства та нормативних документів міністерства. Але у цьому випадку Володимиру Грабку слід пам’ятати, що до завершення його ректорської каденції залишилось рівно 4 місяці, два із яких канікулярно-відпускні, тож у разі, якщо протягом травня-червня він не скасує усе те, що було вчинене під його керівництвом з порушенням Законів України, нормативних документів міністерства та Статуту університету, то за сукупністю усіх цих порушень за рішенням міністра (чи за рішенням суду в разі, якщо йому з чиєюсь допомогою вдасться міністра нейтралізувати), він буде недопущеним до участі у вересневих ректорських перегонах.