Обидва мої співрозмовники висловлювали глибоку стурбованість тим, що наш університет (ВНТУ) може у нинішньому році не виконати план прийому або не набрати контрактників із-за конкуренції з боку Донецького національного університету (ДонНУ), який облаштувався у Вінниці.

Оскільки, очевидно, стурбованими є не лише вони, то я вирішив для заспокоєння колективу нашого університету викласти ті аргументи, які використав у розмові з деканами, і на своєму сайті для ознайомлення з ними як наших викладачів так і батьків майбутніх абітурієнтів.

Отож далі я наводитиму аргументи, чому Донецький національний університет для нас не є достатньо серйозним конкурентом у боротьбі за абітурієнтів Вінниччини.

Аргумент перший – ДонНУ не здійснює підготовку фахівців за інженерними спеціальностями радіотехнічного, електроенергетичного, електромеханічного, машинобудівного, будівельного, приладобудівного, теплоенергетичного, інформаційно-вимірювального та системо-утворюючого профілів, а також не здійснює підготовку менеджерів, адаптованих до роботи на підприємствах енергетики, машинобудування, будівництва і транспорту, тож усі ті абітурієнти, які побажають стати фахівцями саме у цих напрямках інженерії принесуть свої заяви і документи не в ДонНУ, а до нас у ВНТУ. І у першу чергу до нас у ВНТУ принесуть свої заяви ті абітурієнти, які, знаючи, що у розвинених країнах Заходу набагато легше знайти роботу інженеру ніж економісту, філологу, філософу чи соціологу або журналісту, та знаючи, що з інженерними дипломами ВНТУ на роботу беруть без переатестації в усіх країнах Заходу, включаючи Канаду, США, Німеччину, Польщу та Ізраїль, збираються після отримання вищої освіти їхати на заробітки за кордон.

Аргумент другий – ДонНУ хоч і отримав у Вінниці корпуси заводу «Кристал» і сяк-так уже підлаштував малогабаритні управлінські офіси під навчальні аудиторії, але зовсім ще не має навчально-лабораторної бази ні з фундаментальних, ні з прикладних навчальних дисциплін, оскільки вона майже уся залишилась у Донецьку, а тому рівень викладання навчальних дисциплін, які потребують лабораторного практикуму, у ДонНУ є і ще не один рік буде набагато нижчим ніж у ВНТУ, оскільки для створення повноцінних навчальних лабораторій потрібні роки, тож ті абітурієнти, які бажають отримати глибокі знання навіть з тих спеціальностей, які є і у ДонНУ, і ВНТУ, як, наприклад, екологія чи комп’ютерні науки, за порадою своїх батьків понесуть свої документи теж не до ДонНУ, а до ВНТУ.

Аргумент третій – рано чи пізно війна у Донбасі закінчиться і ДонНУ повернеться до своїх корпусів і лабораторій у Донецьку, залишивши у Вінниці лише свою філію, і ті вінничани, які продовжуватимуть навчатись у Вінницькій філії ДонНУ, по закінченню отримають запис у додатку до диплому, що вони закінчили не ДонНУ, а Вінницьку філію ДонНУ, що одразу ж переведе їхні дипломи в розряд другорядних, оскільки і в Україні, і в усіх інших країнах світу дипломи, отримані у філіях навіть знаних університетів, не котуються і займають місця в дипломному ряду у його кінці, конкуруючи лише з іншими такими ж документами, отриманими теж у якихось філіях. І це добре розуміють батьки майбутніх вінницьких абітурієнтів, котрі, радячи своїм дітям у який університет поступати, будуть враховувати і цей аргумент. А тому викладачам ВНТУ не варто боятись, що ДонНУ «сверкнув перилами дубовыми» – як співається у відомій пісні – «сразу всех седоков околдует».

Аргумент четвертий – батьки тих вінницьких студентів ДонНУ, які після закінчення війни у Донбасі побажають переїхати до Донецька разом з ДонНУ, добре усвідомлюють, що їхні діти у перші дні, місяці і навіть роки матимуть ускладнення у відносинах з корінними жителями Донбасу, яким російська пропаганда уже глибоко вбила у мізки, що усі «западенці» є «бендерівцями», і що їхні будинки і підприємства зруйновані снарядами і мінами, випущеними батьками і братами цих «западенців», а тому потрібно буде не один рік, щоб ці російські штампи вивітрились із голів корінних жителів Донбасу, і вони почали нормально відноситись до усіх, хто до них приїхав навчатись з Центральної та Західної України. Тож і цей аргумент теж враховуватимуть батьки нинішніх абітурієнтів, вибираючи для свого нащадка вищий навчальний заклад, в якому той отримуватиме вищу освіту. І за цим аргументом у ВНТУ теж є серйозні переваги перед ДонНУ.

Можна було б наводити й інші аргументи, але уже і цих чотирьох досить, аби переконати вас, шановні викладачі ВНТУ і шановні батьки вінницьких абітурієнтів, що переживати за план прийому потрібно не колективу добре знаного у світі Вінницького національного технічного університету, а колективу ДонНУ, який створив у Вінниці подобу знаного у світі Донецького національного університету.