Відносно проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України про вищу освіту щодо формування штатного розпису вищих навчальних закладів» у мене зауважень немає, оскільки я цілком згідний з основною нормою цього законопроекту, якою пропонується доповнити діючий Закон України про вищу освіту, згідно з якою забороняється скорочувати штатну кількість професорсько-викладацького складу в разі, якщо в процесі навчання за певною навчальною програмою кількість студентів, що її освоюють, буде зменшуватись, але це зменшення не буде перевищувати 30%. Уведення цієї норми позбавить викладачів ВНЗ від необхідності заради збереження викладацьких ставок ставити позитивні оцінки тим студентам, які не знають їхнього предмету, що сприятиме підвищенню якості підготовки фахівців.

Відносно ж проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України про вищу освіту щодо збалансування порядку управління у вищих навчальних закладах» у мене є кілька зауважень як позитивного так і негативного характеру.

Я згоден з пропозицією доповнити Статтю 36 (Вчена Рада) реченням, в якому сформульована заборона очолювати Вчену раду ВНЗ керівникові цього ВНЗ, його заступникам (проректорам) та деканам факультетів (директорам навчально-наукових інститутів), оскільки це відповідає одному із основоположних принципів демократії, згідно з яким повинні бути розділеними законодавча (Вчена рада) та виконавча (ректорат) гілки влади.

Я згоден і з доповненням Статті 36 новими пунктами 7, 8, 9, 10, присвяченими деталізації роботи Вченої ради факультету (навчально-наукового інституту) за схемою роботи Вченої ради ВНЗ.

Я згоден також і з доповненням Статті 42 (Обрання, призначення та звільнення з посади керівника вищого навчального закладу) реченням, в якому сформульована заборона брати участь у конкурсі на заміщення посади керівника ВНЗ в якості кандидата особі, яка виконує обов’язки керівника ВНЗ у період виборів.

Але я не згоден зі зміною редакції пункту 1 Статті 43 (Обрання на посаду та звільнення з посади керівника факультету (навчально-наукового інституту), якою пропонується передати процедуру обрання за конкурсом декана факультету з Вченої ради ВНЗ на Вчену раду факультету, оскільки якщо колектив факультету є схильним до корупційних дій, то і обирати декана він буде із числа тих претендентів, які або самі теж брали участь в корупційних діях, або характеризуються як такі, що здатні закривати очі на корупційні дії своїх підлеглих.

І особливо ж я не згоден з пропозицією доповнити Закон України про вищу освіту додатковою Статтею 42-1 (Призначення та звільнення з посади фінансового секретаря вищого навчального закладу). Адже, якщо позбавити керівника ВНЗ права керувати використанням фінансових коштів і матеріальних цінностей, передоручивши ці функції фінансовому секретарю, який призначається міністерством, то керівник ВНЗ стає декоративною фігурою, основною функцією якої буде бути «хлопчиком для биття» керівниками міністерства, адже відповідальність за стан справ у ВНЗ з керівника після введення посади фінансового секретаря не знімається.

Тож для збалансування владних повноважень у ВНЗ цілком достатньою є передача функцій керівництва Вченою радою не керівникові ВНЗ. І саме у цьому випадку керівник ВНЗ здійснюватиме поточне керівництво вищим навчальним закладом за усіма напрямками діяльності (у тому числі і фінансовим), а голова Вченої ради буде керувати стратегією розвитку університету на майбутнє і організаційно здійснювати контроль за діяльністю керівника ( у тому числі і фінансовий).

А з появою фінансового секретаря у ВНЗ утвориться тривладдя, яке призведе до хаосу, оскільки без згоди фінансового секретаря керівник ВНЗ і кроку не зможе ступити, а керувати, будучи відстороненим від фінансів, ніякий керівник ВНЗ не зможе – це я заявляю як екс-ректор, який очолював Вінницький національний технічний університет протягом 21 року.