І нині, коли я отримую електронного листа через електронну пошту чи паперового листа через канцелярію, я починаю читати його з кінця, тобто спочатку я дивлюсь, чи є під цим листом підпис. Якщо є, то я повертаюсь до початку цього листа і уважно його читаю. Якщо підпису немає, то я не витрачаю час на ознайомлення зі змістом цього листа, а стираю його, якщо він електронний, або відправляю в паперорізальну машинку для перетворення в стружку, якщо лист паперовий.

І незалежно від того, чи ви є моїм прихильником, чи опонентом, чи учасником дискусії, ваш лист мені не цікавий, якщо ви побоялись на ньому поставити свій підпис, оскільки я можу аналізувати чи оприлюднювати лише ту інформацію, у якої є конкретний автор. Адже, по-перше, в анонімці можна написати не лише правду, а й інсинуації, які не відповідають дійсності, а по-друге, сам сповідуючи відкритість, я з повагою ставлюсь лише до тих опонентів чи прихильників, які теж сповідують відкритість і не бояться ставити свій підпис під тим, про що вони пишуть.

Я про це вирішив нагадати у зв’язку з тим, що після виборів ректора в нашому університеті, мені знову почали надходити анонімки, які я, виконуючи раніше дану обіцянку, не читаю, а тому авторам цих анонімок не варто очікувати від мене якоїсь реакції на їхні анонімні повідомлення.

А авторам не анонімних запитань, які у ці передвиборчі дні звертаються до мене з запитанням: «За кого я буду голосувати на виборах до місцевих рад 25 жовтня?» - я дам таку відповідь: «По-перше, я голосуватиму за кандидата від партії ВО «Батьківщина», оскільки саме ця партія найбільш послідовно бореться на усіх рівнях представницької гілки влади за поліпшення життя громадян України, домагаючись підвищення їхніх зарплат і пенсій та зниження кількості і рівня різноманітних платежів, якими обкладається їхнє життєзабезпечення органами адміністративної гілки влади, а по-друге, як радник з питань вищої освіти і науки прем’єр-міністра у період з 2008 по 2010 роки я був і залишаюсь прихильником лідера цієї партії Юлії Тимошенко».