Недостатньо  знати,  необхідно  вміти  ці  знання  застосувати!  Недостатньо  бажати,  потрібно  і  робити!
  Б.І. Мокін
Головна сторінкаДодати в Вибране

основне
Новини
Біографія
Наукова діяльність
Педагогічна діяльність
Адміністративна діяльність
Громадська діяльність
Листи, статті, доповіді
Зворотній зв'язок

Пошук

Мій акаунт на Facebook
Пошук
Головна сторінка   Новини 


26 листопада 2015

У мене в кабінеті висить плакат кимсь занесений до моєї приймальні у 2009 році, коли я ще був ректором ВНТУ, а Барак Обама став 44-им президентом США. На цьому плакаті зображені усі американські президенти і вказані їх порядкові номери та роки, в які вони керували Сполученими Штатами Америки.

Під час однієї із перерв в роботі, прогулюючись кабінетом, я зупинився перед цим плакатом і вперше його роздивився в деталях.

Отож я з’ясував, що хоча нинішній президент США Барак Обама є 44-им президентом цієї країни, всього за час існування президентської посади у США було (станом на сьогодні) лише 43 президенти, оскільки в період з 1893 по 1897 роки, коли країною повинен був керувати 24 президент, на цю посаду нікого не було обрано, а виконувачі обов’язки в історію не попадають – про це свідчить те, що наступний президент США Вільям Мак-Кінлі, який був обраний у 1897 році, уже отримав статус 25-го.

Подивившись на періоди, в які керували Сполученими Штатами Америки усі президенти цієї країни, я з’ясував, що лише один із них – 32-ий президент США Франклін Рузвельт керував країною три 4-річні терміни в період з 1933 по 1945 роки, причому він був навіть в порядку виключення у зв’язку з 2-ою світовою війною переобраний не лише на третій термін у 1941 році, але і на 4-ий термін в 1945 році, однак невдовзі після цього помер, оскільки, як відомо, мав важкий ступінь інвалідності і протягом усіх років свого президентства пересувався в інвалідній колясці.

Два дозволених конституцією 4-річні президентські терміни у США відпрацювали 19 осіб, один 4-річний президентський термін відпрацювали 22 особи, 9-ий президент США Вільям Гаррісон відпрацював на президентській посаді у 1841 році лише 32 дні, а 20-ий президент США Джеймс Гарфілд відпрацював на президентській посаді у 1881 році лише 6 місяців (березень-вересень).

Задамося питанням: «Кого ж із президентів США пам’ятають у світі люди, скажімо з вищою освітою, що не спеціалізуються на американській історії?» – Звичайно ж, усі люди з цієї категорії одразу ж згадають першого президента США Джорджа Вашингтона, який очолював боротьбу за незалежність цієї колонії Великобританії і керував Сполученими Штатами Америки у період з Дня проголошення незалежності у 1789 році і аж до 1797 року.

А із наступних 14 президентів США навряд чи хто-небудь буде згаданий.

І скоріш за усе другим президентом США, якого згадають, буде 16-ий президент цієї країни Авраам Лінкольн, який командував у громадянській війні армією Північних Штатів, що сповідували ідеї демократії, і виграв протиборство у цій війні з армією Південних Штатів, які намагались зберегти рабство, та керував Сполученими Штатами Америки у період з 1861 по 1865 роки.

А третім президентом США, кого згадають усі, буде 32-ий президент цієї країни Франклін Рузвельт, який керував Сполученими Штатами Америки з 1933 по 1945 роки, який був обраний президентом в роки Великої депресії і знайшов спосіб її подолання, та який керував цією країною у роки 2-ї світової війни, не доживши зовсім небагато до її переможного завершення.

Ну і звичайно ж усі завжди пам’ятатимуть 33-го президента США Гаррі Трумена, який керував Сполученими Штатами Америки з 1945 по 1953 роки, і який прославився тим, що віддав наказ скинути атомні бомби на японські міста Хіросіма і Нагасакі, після чого Японія, яка перед цим захопила усі острови від себе і до Індокитаю та й сам Індокитай, негайно капітулювала, що привело до завершення 2-ої світової війни.

35-го президента США Джона Кеннеді, який керував Сполученими Штатами Америки з 1961 по 1963 роки теж усі пам’ятатимуть завжди – і не лише тому, що він був убитий під час відвідин штату Техас, а в основному тому, що він зумів знайти спільну мову з тодішнім керівником Радянського Союзу Микитою Хрущовим під час Карибської кризи, обумовленої встановленням на Кубі радянських ракет з атомними боєголовками, і запобіг виникненню 3-ї світової війни, у якій неодмінно була б з обох воюючих сторін масово застосована ядерна зброя, що могло б стати Апокаліпсисом для усього світу.

Багато хто згадає 40-го президента США Рональда Рейгана, який керував Сполученими Штатами Америки з 1981 по 1989 роки – і не лише тому, що вперше він був обраний президентом у віці 68 років, але в основному тому, що він створив настільки потужну економіку у США, яка отримала назву рейгономіки, що спромігся нав’язати Радянському Союзу такий рівень гонки озброєнь, який Радянський Союз з його слабкою соціалістичною економікою і намаганням утримувати паритет не витримав і зламався, що привело через рік після завершення президентства Рональда Рейгана до розвалу Радянського Союзу.

Багато хто у світі, а особливо ми в Україні, запам’ятаємо 41-го президента США Джорджа Буша (старшого), який керував Сполученими Штатами Америки з 1989 по 1993 роки, оскільки саме він у зговорі з Росією і Великобританією відібрав в України ядерну зброю, потенціал якої був третім у світі, пообіцявши взамін недоторканість кордонів, що, як бачимо, не стало перешкодою для Росії відібрати у нас Крим і окупувати частину Донбасу.

Стосовно 43-го президента США Джорджа Буша (молодшого), який керував Сполученими Штатами Америки з 2001 по 2009 роки, усі пам’ятатимуть в основному лише те, що він був сином 41-го президента США Джорджа Буша (старшого), який відібрав ядерну зброю в України.

Чи запам’ятається чимсь потомкам 44-ий президент США Барак Обама стане відомо лише після того, коли помруть усі ті, котрі жили у США за часів його президентства.

А підводячи підсумок усьому вище сказаному, можна припустити, що із 44 президентів США, які керували цією країною з 1789 по 2015 роки, тобто більше двох століть, з часом пам’ять (навскидку) буде піднімати зі своїх «підземель» навіть у американців не більше ніж 6 або 7 із них.

І властивість закарбовувати у віках у пам’яті пересічних нащадків небагатьох із своїх керівників має місце не лише в історії США – вона є справедливою і для історії будь-якої іншої держави та будь-якої солідної організації чи установи в межах конкретної держави, у тому числі справедливою вона є і для університетів.

Наш Вінницький національний технічний університет ще вікової історії не має, оскільки йому нинішньою весною ще тільки виповнилось 55 років, але мені гріє душу думка, що і через 100 чи 200 років одним із ректорів, якого пам’ятатимуть студенти і викладачі нашого університету, буду я – третій ректор Борис Мокін, який, розпочавши керувати нашим тоді ще Вінницьким політехнічним інститутом у 1989 році, у 1994 році на базі Вінницького політехнічного інституту створив Вінницький державний технічний університет та перетворив його у 2003 році у Вінницький національний технічний університет, і який, завершивши ректорську кар’єру у 2010 році, відпрацював на цій посаді і у ВПІ, і у ВДТУ, і у ВНТУ протягом 21 року чотири ректорські каденції, чого не вдасться зробити уже ніякому іншому наступному ректору, оскільки нинішнім Законом України про вищу освіту ректором не можна працювати довше двох 5-річних термінів.

Додаткову запам’ятовуваність, я сподіваюсь, мені принесуть і те, що, у період з 1990 по 1994 роки суміщаючи ректорство з роботою народним депутатом у Верховній Раді УРСР та Верховній Раді України, я, проголосувавши в українському парламенті у 1991 році в числі 300 народних депутатів за незалежність України, став одним із засновників незалежної української держави, і те, що у 1992 році я став одним із 15 академіків-засновників Національної академії педагогічних наук України, і те, що відтворив літопис університету в роки свого ректорства у 12-и історико-публіцистичних книгах, написаних не мемуарно, а в темпі подій.

Що ж до ректорів, які керуватимуть Вінницьким національним технічним університетом після мене, то пам’ять про них, скоріш за все, залишиться лише у створеному мною музеї університету та у моїх літописних історико-публіцистичних книгах, які я писатиму доти, доки житиму, оскільки такою є тенденція історії – закарбовувати в пам’яті нащадків тільки тих керівників, котрі стояли біля витоків, котрі керували на зламах устрою, котрі керували на етапах набуття більш високого статусу, котрі досягли найбільшого економічного розквіту та котрі керували найдовше, підтвердженням чого є той факт, що прізвищ 14 президентів США, які керували цією країною між Джорджем Вашингтоном і Авраамом Лінкольном і зробили немало добрих справ для свого народу, люди, не обтяжені вивченням історії професійно, нині навіть у США уже не пам’ятають, як не пам’ятають і прізвищ тих 14 президентів, які керували Сполученими Штатами Америки між Авраамом Лінкольном та Франкліном Рузвельтом.

Версія для друку


[12.06.2023] Про вклад академіка Леоніда Каніщенка в формування майбутнього президента України
[30.12.2022] Кілька слів напередодні 80-річчя про мій вклад у підготовку наукових кадрів
[10.09.2020] Відповідь на запитання, чому я вирішив балотуватись кандидатом у ректори
[08.07.2020] Не робіть, як я!
[07.06.2020] Розповідь про те, як Вінницький міський голова Моргунов втратив 300 голосів
[01.06.2020] Літо у ВНТУ починається з оновлення корпусу деканів
[15.05.2020] Що очікувати після реформування системи захисту дисертацій?
[27.04.2020] Коронавірусні будні університетського професора
[04.03.2020] Весь мир насильно мы разрушим до основанья, а затем - мы наш, мы новый мир построим!
[19.01.2020] «Ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази»
[28.12.2019] Передноворічні роздуми ексректора, який ще працює професором
[21.12.2019] Попри побажання та потуги недоброзичливців академія педагогічних наук продовжує жити
[03.12.2019] Чи варто нашому ректору позитивно реагувати на пропозицію мера міста про передачу частини земельної ділянки університету в комунальну власність?
[30.11.2019] Мої враження від зустрічі з заступником міністра Єгором Стадним
[09.11.2019] Факультету радіоелектроніки - 50
Головна сторінкаДодати в Вибране
© 2007-2015. Персональний сайт Мокіна Б.І. Усі права захищено. Несанкціоноване використання матеріалів сайту не дозволяється. У випадку використання цих матеріалів на інших сайтах не допускається будь-яке редагування тексту, а посилання на даний сайт є обов`язковим.