Повернувшись на роботу, я зайшов на свій сайт і викликав на екран комп’ютера свою 11-у історико-публіцистичну книгу «Продовження вибіркового літопису, або Напередодні та після дострокових виборів», опубліковану у 2008 році, яка є серед виставлених на цьому сайті моїх наукових, навчальних та історико-публіцистичних книг.

Подивившись зміст книги, я знайшов у ній розділ, який називається: «Студенти ВНТУ виходять на лід у новому льодовому палаці». Проглянувши зміст цього розділу, я вирішив процитувати дещо з нього, аби нагадати вам, шановні читачі, як усе починалось. Але оскільки цей розділ у книзі був лише текстовим, то я вирішив для більшої наочності  доповнити цитату з нього світлинами, яких в оригінальному тексті не було – тож читайте цитату з цього розділу в такому, дещо модернізованому варіанті:

«У четвер 24 квітня 2008 року о 18 годині вечора сталася знаменна подія в житті нашого університету — відбулося урочисте відкриття льодового палацу «Айс Авеню»,

спорудженого на нашій території фірмою «Оскар-С» за проектом про нашу спільну діяльність з нею. Ми в цей проект увійшли нашим майданчиком, під який віддали два із наявних у нас на території шести футбольних полів, і підключенням палацу до наших електричних та водо- і теплопостачальних комунікацій, а фірма з нашого дозволу спорудила цей льодовий палац, вклавши свої кошти.

Великий надувний купол льодового палацу кидається у вічі здалеку

і вражає своїм красивим дизайном. Вражає і простір під куполом

і якість льоду. Власник фірми «Оскар-С» Сергій Горобець, який став і генеральним директором льодового палацу, до речі, колишній випускник нашого університету, в проектний період об’їздив усі уже діючі льодові комплекси такого типу як в Україні, так і у сусідніх державах, і відібрав для нашого проекту усе найкраще. На льодовому майданчику можна приймати навіть хокеїстів в офіційних матчах, причому передбачені трибуни для глядачів на 500 місць. До послуг бажаючих вийти на лід закуплено 600 пар ковзанів з високими халявками, які добре тримають ногу. Є симпатичне кафе, в якому попити каву чи чай, зручно вмостившись у кріслі, можуть одразу 50 осіб. Є достатня кількість туалетних кімнат, а для бажаючих освіжитись після катання і душові кімнати. Повністю автоматизована і комп’ютеризована пропускна система з турнікетами, що відкриваються за допомогою пластикових карток накопичувального типу — внісши один раз гроші у касу, ти можеш потім з цією карткою приходити стільки раз до льодового палацу, минаючи касу, на скільки хвилин у тебе там є грошей для похвилинної оплати. Після закінчення грошей на картці ти можеш їх поповнити, знову звернувшись до каси.

Але для мене як ректора дуже важливим є інше, а саме — те, що студенти нашого університету з першого по четвертий курси на уроках фізкультури матимуть право безкоштовно кататись на ковзанах. Оскільки льодове поле має площу 1640 квадратних метрів і на ньому без зіткнень можуть кататись на ковзанах одночасно 250 осіб, то ми отримали можливість в рамках розкладу занять з фізкультури надати можливість кожному студенту безкоштовно покататись на ковзанах не менше двох разів на місяць.

До речі, кваліфіковані інструктори будуть навчати кататись на ковзанах тих студентів, які ніколи на них раніше у своєму житті не стояли. А для студентів, бажаючих покататись на ковзанах частіше і за межами розкладу занять з фізкультури, діятимуть скидки з оплати.

Постскриптум 1: новиною про те, що ми ввели в експлуатацію льодовий палац, на спорудження якого не взяли з міністерства жодної гривні, я вирішив поділитись і зі своїм безпосереднім начальником — міністром освіти і науки України І. О. Вакарчуком. Тож 30 квітня до мінiстерства було відіслано лист наступного змісту:

Про реалізацію
спільного проекту
Міністру освіти і науки України
І. О. Вакарчуку

Шановний Іване Олександровичу!

Сподіваюсь Вам буде цікаво дізнатись про те, що наш університет успішно завершив початкову фазу проекту про спільну діяльність з фірмою «Оскар-С» і офіційно відкрив льодовий палац «Айс Авеню», споруджений на гроші фірми на університетській території. Цією ж фірмою закуплено і 600 пар ковзанів різних розмірів з високими халявками, щоб добре фіксувалась нога. Льодове поле має такі розміри, що можемо приймати чемпіонат світу з хокею.

Розподіл часу використання льодового комплексу наступний — зранку ми використовуємо його для проведення уроків фізкультури безкоштовно для усіх студентів від 1-го до 4-го курсів включно,

а у другій половині дня фірма використовує його для отримання прибутку, від катання на ковзанах усіх бажаючих за гроші. Тож віднині кожен студент бакалаврату нашого університету має можливість двічі на місяць протягом години, за розкладом занять з фізкультури, безкоштовно покататись на ковзанах. Почнемо культивувати також хокей і спортивний біг на ковзанах.

Раніше наш університет був єдиним в Україні, що має стадіон з рекортановим покриттям бігових доріжок, а тепер ми поки що будемо і єдиним університетом, що має льодовий палац, в якому, до того ж, студентам надаються безкоштовні послуги під час занять з фізкультури за розкладом.

З повагою –
ректор ВНТУ
Б. І. Мокін

Постскриптум 2: Цього ж дня я зателефонував Голові Наглядової ради нашого університету, Президенту Академії педагогічних наук України Василю Кременю і доповів йому про успішне завершення одного із підтриманих Наглядовою радою договорів про спільну діяльність, завдяки якому студенти університету отримали можливість на уроках фізкультури безкоштовно кататись на ковзанах в льодовому палаці «Айс Авеню».

Він порадувався за нас і побажав нам нових успіхів» – кінець модернізованої цитати.

Одразу ж хочу відзначити, що Сергій Горобець, будуючи льодовий палац на території ВНТУ, не планував мати з нього прибуток, оскільки першу половину дня він віддавав студентам рідного університету для безкоштовного катання на ковзанах під час уроків фізкультури, а більшу частину другої половини дня віддавав секціям фігурного катання і хокейним командам, з яких теж майже нічого не можна було отримати. А вільному катанню на ковзанах на платній основі бажаючим планувалось виділити не так уже й багато часу. Тож Сергій Горобець, задумуючи цей спільний проект з нашим університетом, фактично планував увійти до числа меценатів спорту, подібних до власників футбольних клубів, яким ці клуби у фінансовому плані теж приносять лише збитки.

І усе йшло добре аж до кінця 2010 року, допоки я був ректором ВНТУ – 4 тисячі студентів бакалаврату на уроках фізкультури у будні дні катались безкоштовно на ковзанах у льодовому палаці, а після них приходили фігуристи та хокеїсти і тренувались та змагались з іншими. А по суботах і неділях та вечорами у будні дні льодовий палац заповнювали сотні вінничан, котрим подобалося кататись на ковзанах за будь-якої погоди і при гарному обслуговуванні – і ніяких хмар над льодовим палацом не нависало.

І коли наприкінці 2010 року на посаду ректора ВНТУ було обрано Володимира Грабка спочатку нічого у регламенті роботи льодового палацу не змінилось, але у наступні роки у чомусь інтереси Сергія Горобця та Володимира Грабка розійшлися, що кінець кінцем привело до того, що Сергій Горобець вирішив скористатись тим пунктом підписаного з ним ще мною договору про спільну діяльність, який при розбіжності інтересів наділяв його правом демонтувати обладнання льодового палацу і змонтувати його в іншому місці.

Тож він демонтував обладнання і нині монтує його не лише в іншому місці, але і в іншому місті. А тому нині те, що колись було льодовим палацом ВНТУ, має такий вигляд, як це показано на світлинах.

І тепер кожен раз, коли я буду проходити чи проїжджати повз ці руїни, мене охоплюватиме сум. І, думаю, що не лише мене.

До речі, руйнація льодового палацу, яку здійснив нинішній ректор ВНТУ Володимир Грабко напередодні переобрання на 2-ий п’ятирічний термін, є не першою його руйнацією того, що втілив у життя його попередник на цій посаді – ще у 2011 році, тобто уже через півроку після обрання Грабка на посаду ректора, він «зруйнував» програму модернізації вікон і парт студентами університету будівельних спеціальностей під час робочого триместру, заборонивши виділяти кошти на придбання комплектуючих, а ще через півроку він «зруйнував» програму встановлення надбавок до зарплати професорам за вчасну підготовку кандидатів наук через аспірантуру, доцентам за написання навчальних посібників і постановку дистанційних навчальних курсів, а усім іншим працівникам за високі досягнення у праці.

Тож само собою постає запитання: «Що із числа втіленого в життя його попередником на посаді ректора Володимир Грабко «зруйнує» наступним?»