Залишилось здійснити лише два кроки у цьому напрямку, суть яких чітко проглядається у змісті тієї заяви, з якою 21 грудня 2015 року я звернувся до ректора нашого університету, професора Грабка – текст цієї заяви подаю нижче.

Ректору ВНТУ
проф. Грабку В.В.
головного редактора
«Вісника ВПІ» та
«Наукових праць ВНТУ»,
проф. Мокіна Б.І.

З А Я В А

Прошу прийняти з 1-го січня 2016 року мою відставку з посади головного редактора наукового журналу «Наукові праці Вінницького національного технічного університету» (електронний формат) і змінити мені статус головного редактора цього електронного журналу на статус рядового члена редколегії. Останній (№4) випуск цього журналу у 2015 році ще в статусі головного редактора я підготував і передав для затвердження до Вченої ради університету.

Підстави для прийняття рішення про відставку:

1). Для того, щоб «Наукові праці ВНТУ» привести до наукометричної бази Scopus, залишилось здійснити лише два кроки: доповнити редколегію іноземними членами  (підготовча робота у цьому напрямку уже мною проведена і залишилось лише видати наказ) та поставити головним редактором професора, який має публікації у виданнях, що входять до бази Scopus. Таким професором у нашому університеті є доктор технічних наук Лежнюк П.Д., який має більшу ніж у мене кількість публікацій у Scopus. Усі інші атрибути, які повинно мати наукове видання, що претендує увійти до бази Scopus, електронний журнал «Наукові праці ВНТУ» уже має. І, оскільки цей журнал є фаховим лише з технічних наук, мій статус академіка Національної академії педагогічних наук України, для успішного вирішення проблеми включення його до бази Scopus, ролі не грає. Позитивну роль у призначенні професора Лежнюка П.Д. головним редактором «Наукових праць ВНТУ» відіграватиме і те, що відповідальним секретарем редколегії цього журналу є канд.техн. наук Нетребський В.В., який є викладачем кафедри, яку очолює Лежнюк П.Д., – у тандемі їм буде простіше вирішувати організаційні питання.

2). Додатковим аргументом прийняття мною рішення про відставку з посади головного редактора одного із основних наукових журналів університету є те, що, як показали мої дослідження, в жодному із провідних університетів України один і той же професор не є головним редактором одразу двох основних наукових журналів цього університету.

Я ж зосереджу свою увагу на науковому журналі «Вісник ВПІ», аби і далі підвищувати його імпакт-фактор, значення якого станом на сьогодні уже перевищило 0,5. І оскільки «Вісник ВПІ» є фаховим науковим виданням не лише з технічних наук, але й з педагогічних наук, то саме для нього є важливим те, що я, як його головний редактор, є академіком Національної академії педагогічних наук України.

Б.І. Мокін

Сьогодні на календарі 14 січня, тобто пройшло уже майже чотири тижні від дня подачі мною вище вказаної заяви, але рішення за цією моєю заявою, як мені відомо від відповідального секретаря журналу Володимира Нетребського, наш ректор Володимир Грабко ще не прийняв. Тож, аби підштовхнути його до прийняття рішення, потрібного для прискорення членства «Наукових праць ВНТУ» у базі Scopus, я і вирішив опублікувати текст цієї заяви на моєму сайті, оскільки мені, який раніше не ставив за мету публікуватись у цій базі, аби набрати достатньої як для головного редактора «ваги» у ній потрібно не менше року, а науковцям нашого університету заради виконання нових ліцензійних умов, затверджених нещодавно постановою Кабміну України, хотілось би, щоб «Наукові праці ВНТУ» увійшли до цієї бази якомога швидше.

Постскриптум: після розміщення цього матеріалу на моєму сайті у соціальній мережі Фейсбук з’явилися коментарі до нього проректора з наукової роботи ВНТУ, професора Сергія Павлова, директора навчально-наукового інституту екології, професора Василя Петрука та завідувача кафедри метрології, професора Володимира Кучерука. Коментарі цікаві, а тому я вирішив додати до основного матеріалу ці коментарі та мої відповіді на них у вигляді постскриптуму. Отож:

Владимир Кучерук Шановний Борисе Івановичу! А яка все таки ймовірність попадання журналу в Scopus? Що для цього потрібно, включаючи фінансові аспекти? Наскільки мені відомо, попасти в цю базу українському журналу дуже непросто. В технічній галузі таких українських журналів майже немає.

Борис Мокін Ймовірність висока. Вимог багато, але ми їх уже виконали, окрім тих двох, про які я сказав у своїй інформації. Українські журнали з технічних наук в базі Scopus є, наприклад, журнали Інституту електродинаміки НАНУ та Національного гірничого університету, Додаткових фінансів до тих, які необхідні для реалізації журналу у тримовному варіанті, що ми їх уже несемо, не потрібно, оскільки закордонні члени (майбутні) нашого журналу згодні писати рецензії на статті безкоштовно

Vasyl Petruk‎ до Владимир Кучерук

Шановний Володимире Юрійовичу! Бачив Вашу реакцію на допис Мокіна Б.І.стосовно "скопусу" Вісника ВПІ. З моєї точки зору, йому до серйозного рівня наукометричної бази SCOPUS ще дуже далеко. Треба було перед заснуванням ввести у редколегію відомих у світі вчених з серйозним індексом Х(К)ірша для серйозних саме наукових рецензій. Це, по-перше. А, по-друге, не треба було так захоплюватись роботами по моделюванню, а акценти робити саме на фундаментальні праці, а не прикладні. Як аргумент, подивіться по яким номінаціям присуджують, зокрема, Нобелівські премії. Математиків там немає! Тому накопичити, як мрійливо пише Борис Іванович, відповідний імпакт-фактор за таких умов, що склалися у Віснику, майже не можливо... Але це не означає, що нам треба "сидіти, склавши руки". Отже, Борис Іванович не хоче визнавати, як колишній ректор і головний редактор, тобто головний ідеолог цієї справи, що курс 20-25 років тому ним був обраний невірний! А тепер залишається нам оперативно друкуватись і англійською мовою у визнаних світових науково-фундаментальних журналах з високим імпакт-фактором. Інакше нас і далі у світі не будуть визнавати, а, по-друге, статусу "національного" ми можемо легко позбутися... Не претендую на категоричність моїх суджень, але, погодьтесь, це призвело до того, що в Університеті немає жодного вченого з більш-менш нормальним індексом і головний редактор у цьому ряду далеко не перший...

Pavlov Sergii Шановні колеги! Якщо Ви уважно слухали мою доповідь щодо перспектив наших наукових журналів, то є чіткі критерії та шляхи, як ввести деякі журнали в наукометричну базу Scopus. Цей шлях пройшов Хома. На черзі журнали Ратушняка, Кожем'яки та Азарова. На жаль, в такому форматі, в якому сьогодні існує " Вісник ВПІ" його неможливо навіть провести через Index Copernicus. Добре, що провели через РІНЦ. Але сьогодні це при розгляді бюджетних проектів не враховується. Погоджуюсь, з Василем Григоровичем, що втратили років десять. Можна були стартувати разом з Інститутом фізики напівпровідників, Інститутом металофізики, і всі наші статі були б проіндексовані у Scopus. Але за два роки ми повині провести ще три журнали в Скопус. А журнал " Вісник ВПІ" треба розбивати за секціями та залучати, дійсно, фахівців з великим індексом Хірша, як зараз залучили в журнал ОЕІЕТ проф. Ушенка та Ангельського , які входять в десятку по Україні за цим рейтингом. Думаю, що Василь Григорович у своєму журналі продумав стратегію його просування щодо скорішого визнання світовою науковою спільнотою. Для цього є всі підстави!

Борис Мокін Пане проректор з наукової роботи Сергій Павлов, здається ви забули, що торувати дорогу університетським науковим журналам до наукометричних баз це ваші прямі обов"язки, за які ви отримуєте зарплату, а до вас - це були прямі обов"язки проректора з наукової роботи Володимира Грабка, на відміну від головного редактора журналу, який працює на громадських засадах, і головною функцією якого є відбір якісних статей та організіція їх рецензування, це по-перше. А по-друге, мова йде не про "Вісник ВПІ", а про "Наукові праці ВНТУ", які мають англійськомовну версію і власний сайт з 9-річною історією, чого не має ні журнал, до якого ви маєте безпосереднє відношення, який навіть у базі РІНЦ має нульовий імпакт-фактор, ні збірник Ратушняка, ні журнал Азарова, які теж мають нульовий імпакт-фактор навіть у базі РІНЦ. Тож за рік можна буде лише "Наукові праці ВНТУ" привести до бази Scopus і то, якщо ви, як проректор з наукової роботи, умовите ректора Грабка підписати нарешті наказ про уведення до складу його редколегії підібраних мною закордонних вчених, чого ви ніяк не можете (чи не хочете) зробити уже півроку.

Борис Мокін Шановний Василе Григоровичу Петрук, читайте уважно те, що рецензуєте - у мене мова йшла не про "Вісник ВПІ", а про "Наукові праці ВНТУ", які мають англійську версію, сайт з 9-річною історією і забезпечують "сліпе" рецензування матеріалів, що надходять до друку. Тож, із основних вимог, залишилося лише ввести закордонних членів до редколегії, наказ про уведення яких, проректор з наукової роботи Павлов підписати у ректора Грабка не може уже півроку, призначити головного редактора, який має більше десятка публікацій у виданнях, що входять до бази Scopus, що одразу ж виключає з числа претендентів особисто вас, Василе Григоровичу Петрук, та випустити два числа журналу уже з міжнародним складом редколегії.