Серед затверджених на цьому засіданні є і кандидатська дисертація Юрія Лобатюка, яку він написав під моїм науковим керівництвом, навчаючись в аспірантурі, але захистив уже після закінчення аспірантури протягом року. До речі, у 2015 році захистила дисертацію і уже затверджена ще одна моя аспірантка – Наталія Гончарук, яка після захисту дисертації працює викладачем у Донецькому національному університеті, що нині базується у Вінниці. А Юра Лобатюк, кандидатська дисертація якого присвячена дослідженню електротехнічного комплексу електропоїзда, нині працює на провідній інженерній посаді у Вінницькому трамвайно-тролейбусному управлінні. Тож у 2015 році мною відправлені у дорослу професійну діяльність ще двоє кандидатів наук, що є не таким уже й поганим результатом як для віку у 73 роки.

Склавши список здобувачів наукових ступенів, які написали і захистили свої дисертації під моїм науковим керівництвом, я підрахував, що дисертація Юрія Лобатюка виявилась у цьому списку тридцять першою, причому із цих більше тридцяти дисертацій двадцять шість є кандидатськими і п’ять докторськими. Оскільки право керувати аспірантами я отримав тридцять чотири роки тому, ще будучи доцентом, і перший мій аспірант міг захистись лише через три роки після вступу до аспірантури, то виходить, що в середньому мої підопічні аспіранти та докторанти захищали по одній дисертації щорічно. На мій погляд, це непоганий результат для мене як наукового керівника, особливо з огляду на те, що я керував написанням дисертацій моїми аспірантами і докторантами в основному одноосібно навіть у ті роки, коли працював ректором.

Із цих тридцяти однієї дисертації, написаних і захищених під моїм науковим керівництвом, лише по трьох із них мені допомагали неофіційні співкерівники – це по кандидатській дисертації Андрія Козловського, який кандидатську дисертацію писав як продовження магістерської, написаної ним під керівництвом професора Василя Кухарчука, до котрого Козловський під час навчання у мене в аспірантурі теж ходив на консультації по ряду питань; це по кандидатській дисертації Володимира Богачука, який, навчаючись в аспірантурі у мене, брав консультації також і у професора Василя Кухарчука, з яким його зв’язувала щира і багатолітня дружба, і це кандидатська дисертація Валентина Грабка, який, навчаючись в аспірантурі у мене, звичайно ж, консультувався і у свого батька Володимира Грабка, на той час ще проректора з наукової роботи нашого університету.

До речі, нинішній наш ректор Володимир Грабко і свою кандидатську дисертацію, і свою докторську дисертацію теж написав під моїм безпосереднім і одноосібним керівництвом. А окрім Володимира Грабка під моїм науковим керівництвом написали і захистили свої докторські дисертації ще четверо наших науковців.

Звичайно, не всі, у кого мені довелось бути науковим керівником, захистили свої дисертації станом на сьогодні. Але працюють над завершенням своїх дисертацій уже після завершення навчання в аспірантурі ще двоє моїх колишніх аспірантів, а над завершенням своїх докторських дисертацій працюють ще двоє моїх колишніх докторантів. Однак є і четверо колишніх аспірантів, які, завершивши навчання в аспірантурі і підготувавши перший варіант дисертації з різних причин в-подальшому не захотіли доводити дисертації до захисту і зійшли з дистанції назавжди. Тож реально я маю коефіцієнт корисної дії у справі підготовки наукових кадрів, що стали завдяки мені кандидатами чи докторами наук, за період моєї активної діяльності у цьому напрямку на рівні 0,77 – і я не думаю, що є ще так уже й багато науковців, які мають його значення більшим при 31 успішно захищеній дисертації. А оскільки нині я є науковим керівником у чотирьох аспірантів і одного докторанта, які успішно працюють над своїми дисертаціями, то у мене є шанс свій коефіцієнт корисної дії у напрямку підготовки наукових кадрів вищої кваліфікації з часом ще й дещо підвищити.

Постскриптум: вчора я розмістив інформацію про те, що під моїм науковим керівництвом написали і захистили дисертації 31 науковець, а сьогодні я згадав ще про трьох – батька і сина Камінських та Кацива. Вони писали свої кандидатські дисертації за власною науковою тематикою, працюючи на іншій кафедрі, і, фактично, моє керівництво звелось лише до організаційних моментів та редагування текстів написаних ними наукових статей та редагування заключного тексту їхніх дисертацій, тому вони і не закарбувались у мене в пам’яті у такій же мірі, як ті мої наукові учні, котрі писали свої дисертації на моїх ідеях і при моїй безпосередній участі в написаннях ними наукових статей. Тож, фактично, під моїм науковим керівництвом написали і захистили свої дисертації за 34 роки моєї діяльності у напрямку підготовки наукових кадрів не 31 науковець, а 34.