Нещодавно Конференція нашого Вінницького національного технічного університету теж проголосувала за новий склад Наглядової ради, до якого не увійшов жоден представник колективу університету, а тому наш університет протягом наступних 5 років матиме таку Наглядову раду (після її затвердження наказом міністра освіти і науки Лілії Гриневич), в якій не буде жодного члена, котрий може донести до інших її членів об’єктивну інформацію про процеси в університеті та про відповідність параметрів цих процесів вимогам чинного законодавства. А тому ця Наглядова рада буде оцінювати усі процеси, що протікають в університеті, лише зі слів ректора, котрий завжди зацікавлений в позитивній оцінці лише усього того, що пропонує він сам. Та й Наглядова рада збиратиметься на свої засідання лише тоді, коли цього побажає ректор, котрий організовуватиме ці засідання. А це суттєво деформує саму ідею створення при університетах Наглядових рад як органів контролю за діяльністю ректорів та Вчених рад.

А тому я пропоную і міністру освіти і науки Лілії Гриневич і виконувачу обов’язків Голови Комітету з питань освіти і науки Верховної Ради України, народному депутату Олександру Співаковському ініціювати в формі наказу міністра чи рекомендацій комітету норму, згідно з якою до складу Наглядової ради університету обов’язково повинен входити авторитетний професор із числа тих, що працюють в університеті, здатний відстоювати свою точку зору в полеміці з ректором, з покладенням на нього обов’язків планування засідань Наглядової ради, організації цих засідань та доведення до відома членів Наглядової ради об’єктивної інформації про діяльність ректора і Вченої ради університету, з якої можна судити про відповідність рішень, що приймаються ректором і Вченою радою, нормам чинного законодавства.

І тоді, по-перше, не буде такого, що Наглядова рада не збирається на свої засідання і не здійснює ніякого контролю за діяльністю ректора та Вченої ради, що мало місце протягом останніх 5 років у нашому університеті. А по-друге, пам’ятаючи про наявність у Наглядової ради зворотного зв’язку з колективом університету, роль якого виконуватиме той професор, що увійде до її складу, ректор і Вчена рада вчасно зупинятимуться від прийняття рішень, котрі йдуть врозріз з нормами чинного законодавства.

Закон України про вищу освіту передбачав, що контроль за діяльністю ректора буде здійснюватиметься через Вчену раду, яку очолюватиме вибраний таємним голосуванням голова із числа членів цієї ради. Але нині у переважній більшості університетів головою Вченої ради обрано ректора, що фактично не порушує вимог закону, але позбавляє ці ради функцій контролю за діяльністю ректорів, оскільки не може виборний орган ефективно контролювати дії свого голови. І, якщо за нормами попереднього закону про вищу освіту контроль за діями ректора здійснювався міністерством, і не лише міністр чи його заступник, а навіть керівник департаменту вищої освіти Олег Шаров міг вимагати від ректора будь-якого університету скасування тих рішень, які йдуть врозріз з нормами чинного законодавства, то за нині діючим законом, яким запроваджено автономію вишів, керівники міністерства уже позбавлені права вимагати від ректорів скасування будь-яких їхніх рішень, а тому рекомендують це робити органам самоврядування університетів.

Тож у нинішніх умовах лише Наглядова рада університету об’єктивно здатна контролювати діяльність ректора та очолюваної ним Вченої ради, для забезпечення членів якої об’єктивною інформацією і повинен входити до складу Наглядової ради авторитетний професор із числа тих, що працюють в університеті, та здатні виголошувати вголос критичні зауваження стосовно рішень, прийнятих ректором чи очолюваною ним Вченою радою. І, на мій погляд, якщо ми не включимо цей запобіжник, то у сфері вищої освіти може наступити анархія з подальшим переходом у хаос.