Недостатньо  знати,  необхідно  вміти  ці  знання  застосувати!  Недостатньо  бажати,  потрібно  і  робити!
  Б.І. Мокін
Головна сторінкаДодати в Вибране

основне
Новини
Біографія
Наукова діяльність
Педагогічна діяльність
Адміністративна діяльність
Громадська діяльність
Листи, статті, доповіді
Зворотній зв'язок

Пошук

Мій акаунт на Facebook
Пошук
Головна сторінка   Новини 


9 листопада 2016

Отже 45 президента США обрано – ним став республіканець Дональд Трамп, який виграв президентські перегони у представника Демократичної партії Гіларі Клінтон.

Чи був цей результат таким уже і неочікуваним? Як на мій погляд, то ні. Адже, по-перше, за Гіларі Клінтон не голосувала більшість тих американців, яким до 30 років, оскільки вони, які мріють про успіх у житті, вважають, що 69-річна Гіларі Клінтон, яка є представником середнього класу і побудувала свою кар’єру на державній службі, повинна у своєму похилому віці уже займатись вихованням внуків, а не опікуватись справами усієї держави. І їм більше імпонує мільярдер Дональд Трамп, який у своєму житті був і на грані фінансового краху, але зумів не лише побороти усі труднощі, але і домогтись шаленого успіху.

По-друге, за Гіларі Клінтон не голосували американці похилого віку, котрі мають проблеми зі здоров’ям і більшість часу витрачають на його стабілізацію, оскільки вони вважають, що у віці 69 років у Гіларі Клінтон теж уже повинні бути аналогічні проблеми, а тому вона теж буде багато часу витрачати на стабілізацію здоров’я, скорочуючи цим самим той час, який вона витрачатиме на державні справи.

По-третє, за Гіларі Клінтон не голосували американці арабського походження, які відводять жінкам у суспільному житті роль підлеглих чоловікам.

По-четверте, за Гіларі Клінтон не голосували ті американці, які вважають, що не повинно бути у США президентів, які різко випадають із історії демократії, тож поява сім’ї, в якій і чоловік і дружина стали президентами в одному історичному відрізку, на їх погляд, не є позитивним віддзеркаленням ходу цієї історії.

По-п’яте, за Гіларі Клінтон не голосували ті заздрісники, які вважають, що для жінки бути 8 років першою леді держави, а потім ще й посісти посаду Державного секретаря, який представляє США за їх межами, то і так уже забагато честі.

По-шосте, за Гіларі Клінтон не голосували ті американці, які хочуть змін, і які вважають, що вона буде продовжувати політику свого попередника і однопартійця Барака Обами та свого чоловіка і теж однопартійця Біла Клінтона.

Ну і по-сьоме, за Гіларі Клінтон не голосували ті американці, які вбачають в Дональді Трампі нового Рональда Рейгана, який політикою «холодної війни» і гонки озброєнь зруйнував Радянський Союз і перетворив США в єдину на Землі супердержаву. І вони вірять у те, що Дональд Трамп вдихне нове життя у тисячі тих підприємств, що розкидані по усіх штатах США, які у роки «холодної війни» працювали на військово-промисловий комплекс, і які зупинили свою роботу завдяки політиці розрядки, найбільший внесок у яку внесли ті президенти США, які представляли Демократичну партію.

З очевидністю тепер постає питання – а що ж нам в Україні очікувати від перемоги Дональда Трампа на президентських виборах у США?

На мою думку, Дональд Трамп по відношенню до України і до Росії буде вести себе так, як його однопартієць і президент США у роки проголошення незалежності нашої держави Джордж Буш- старший. Пам’ятаєте, що зробив Буш-старший? Хто забув, то я нагадаю, що саме він поставив вимогу, аби Україна відмовилась від ядерної зброї і зруйнувала свої ракетні комплекси її доставки та передала ядерні боєголовки Росії. В противному разі Буш-старший погрожував Україні економічною ізоляцією. Його не цікавила доля незалежної України, його цікавило лише те, щоб не збільшувалась кількість держав, які володіють ядерною зброєю і міжконтинентальними ракетами їх доставки. А тому і Дональда Трампа не цікавитиме ні цілісність України, ні її економічне процвітання, а цікавитиме його у першу чергу примирення у Донбасі та переключення уваги Росії виключно на боротьбу з Ісламською державою, що без дозволу міжнародної спільноти народжується на території Сирії, Іраку і Туреччини та загрожує демократичному розвитку цих держав і сприяє масовій міграції з районів її утворення до Європи і Америки.

Тож, на мій погляд, Дональд Трамп буде жорстко вимагати від України виконання Мінських домовленостей, згідно з якими ми зобов’язані змінити Конституцію України, забезпечивши у ній привілейований статус Донбасу, та провести вибори до рад усіх рівнів на нині окупованих бойовиками територіях. В противному разі, на мій погляд, Дональд Трамп зніме усі економічні та політичні обмеження, накладені на Росію його попередником Бараком Обамою і Конгресом США, в якому після нинішніх довиборів більшість мають теж республіканці. А вслід за США ці обмеження знімуть і їх союзники по НАТО у Європі.

І право на володіння Росією Кримом, боюсь, Дональд Трамп теж визнає. Тобто, заради відновлення стабільності у тій частині Європи, на якій розкинулась наша держава, Дональд Трамп погодиться на те, щоб у політичному плані Україна стала васалом Росії. І ніякого важкого озброєння від США, якими правитиме Дональд Трамп, Україні очікувати не слід, оскільки наша збройна боротьба за Донбас не сприятиме відновленню цієї стабільності.

Але загравання з Росією у Дональда Трампа триватиме недовго, оскільки по натурі він людина, яка хоче бути скрізь першою, а тому він почне проводити політику, в якій Росії партнерській рівноправності місця не буде. Тож нам в Україні потрібно буде деякий час перетерпіти і діждатись того часу, коли США, упоравшись разом з Росією з ІДІЛ, знову розпочнуть політику ослаблення Росії на міжнародній арені. Ось тоді президент США Дональд Трамп знову згадає про Україну і почне разом з Конгресом знову сприяти виходу її з-під впливу Росії і зміцненню її незалежності.

Версія для друку


[21.08.2017] Про найбільш резонансну подію влітку 2017-го
[07.07.2017] Про те, яке враження на мене справило почуте на українському телеканалі NEWSONE
[30.06.2017] Чим мені особливо запам’ятається навчальний рік, що добігає кінця?
[12.06.2017] Що нам приніс «безвіз»?
[27.05.2017] Кілька думок, що виникли в дорозі до Києва і назад
[15.05.2017] Чому і кафедри, і керівники університету повинні допомагати перспективним кандидатам наук ставати докторами наук?
[10.05.2017] Перелік питань, які виносяться на екзамен по МОНД
[19.04.2017] В пам’ять про Олександра Івановича Тарануху
[25.03.2017] Академіки НАПН України висловили довіру своєму президенту Василю Кременю
[16.03.2017] Чи не прийшов уже час нашому президенту міняти радників?
[26.02.2017] Несумісність
[22.01.2017] Чи стане Ляшко українським Трампом?
[26.12.2016] Прощаючись з 2016-им
[24.11.2016] Науковий журнал «Вісник Вінницького політехнічного інституту» увійшов до міжнародної наукометричної бази «Копернікус» (ОНОВЛЕНО, додано постскриптум)
Головна сторінкаДодати в Вибране
© 2007-2015. Персональний сайт Мокіна Б.І. Усі права захищено. Несанкціоноване використання матеріалів сайту не дозволяється. У випадку використання цих матеріалів на інших сайтах не допускається будь-яке редагування тексту, а посилання на даний сайт є обов`язковим.