Сьогодні про те, що українцям дасть «безвіз», не говорять лише ліниві, а тому, аби не бути у їх числі, кілька думок з цього приводу висловлю на своєму сайті і я.

І почну я, як на мій погляд, з самої головної думки, суть якої полягає у тому, що, підтримавши надання громадянам України «безвізу», громадяни усіх європейських країн Шенгенської зони визнали цим, що громадяни України не становлять загрози традиційним цінностям Європи, що вони є людьми того ж рівня культури, освіченості і сприйняття загальнолюдських цінностей. А інститути політичної і адміністративної влади цих європейських країн визнали, що законодавство, демократичні процедури і свобода слова в Україні відповідають стандартам країн цивілізованої Європи.

Другим і, на мою думку, не менш важливим фактором для України є те, що, надавши громадянам України «безвіз», Європа, фактично, вирвала і усіх наших громадян і українську державу в цілому з цупких військово-політично-економічних лабет Росії та остаточно поховала її наміри зібрати усі свої колишні землі під крило російського двоголового орла.

Третім важливим фактором надання нам «безвізу» є, на мою думку, те, що цим рішенням Європа підняла імідж нашої держави в очах усіх її пересічних громадян, причому навіть тих, хто нині знаходиться у тій зоні Донбасу, яка має статус захопленої сепаратистами та утримуваної ними за допомогою добровольців з Росії та російської зброї і російських військових «інструкторів», адже і вони нині тисячами подають заяви про оформлення їм необхідних для реалізації «безвізу» біометричних паспортів, пробираючись для цього з ризиком для життя через лінію вогню з окупованої  на не окуповану територію України.

Четвертим важливим фактором надання громадянам України «безвізу» є, на мою думку, те, що цим рішенням Європа зруйнувала усю систему внутрішньої пропаганди в Росії, яка щодня і щоночі протягом усіх 24 годин на добу втокмачувала в голови пересічних росіян думку про те, що в Україні нині правлять заколотники-націоналісти, які переслідують російськомовне населення і насаджують ненависть до усього не українського. Адже, якими б не були позитивно налаштованими до офіційної пропаганди росіяни, вони - хто завдяки побаченому своїми очами підчас подорожей європейськими країнами, а хто завдяки інтернету - уже встигли зрозуміти, що Європа може пускати до себе без візового контролю лише людей, котрі сповідують і дотримуються тих же демократичних і загальнолюдських цінностей, якими опікуються і європейці. А це означає, що російські і телевізійні, і газетно-журнальні ЗМІ, які намагаються подавати інформацію про українців у вигляді фейкових фотошопних репортажів, підтасованих під дії і поведінку людиноненависницьких монстрів, своїм глядачам і читачам просто-напросто огидно брешуть. І саме завдяки надання Європою Україні «безвізу» можна очікувати, що число громадян Росії, які негативно ставляться до громадян України з кожним днем зменшуватиметься, що автоматично зменшуватиме й імовірність виникнення між Росією і Україною «великої» війни. І цей фактор є навіть більш дієвим у справі політичного отверезіння росіян, а ніж накладення на Росію економічних санкцій, в умовах яких вона може завдяки покладам газу і нафти і можливості заміняти європейські та американські товари китайськими, виробленими у китайських вільних економічних зонах за європейськими і американськими технологіями, ще довго достатньо комфортно існувати. А ось те, що завдяки експансіоністській політиці нинішніх керівників Росії, пересічні росіяни стали для Європи людьми другого сорту, варварами, у той час, як громадяни України уведенням «безвізу» визнані рівними громадянам країн Європи, вдарить по самосвідомості і амбіціям росіян набагато болісніше, ніж економічні санкції, уведені проти їхньої держави. А це, у свою чергу, повернеться бумерангом і суттєво ударить по авторитету нинішніх російських лідерів в очах їхніх підлеглих, змушуючи і цих лідерів, і тих, що прийдуть їм на зміну, шукати шляхи розв’язання кризи в стосунках з Україною.

І лише в якості останнього, п’ятого важливого фактору надання громадянам України «безвізу» є, на мій погляд, те, що цим рішенням Європа суттєво спростила порядок участі українських вчених в європейських наукових конференціях і наукових проектах, українських бізнесменів в європейських бізнес-форумах і перемовинах про укладення спільних бізнес-угод, фанатів українських спортивних клубів в заходах по підтримці команд цих клубів під час їх виступів за кордоном, а також вивела з-під залежності від нав’язуваних туристичними фірмами умов при визначенні маршрутів туристичних подорожей громадян України країнами Європи.

Читаючи висловлені мною думки, я сподіваюсь, шановні мої читачі, що ви, як і я, прийшли до розуміння того, що вигоду від уведення «безвізу» отримали не лише ті громадяни України, у яких уже сьогодні є гроші для подорожей Європою, як дехто вважає, але і кожен із нас, адже рішення про надання «безвізу» є суттєвою допомогою Україні у гібридній війні з Росією, наслідками якої є і загибель багатьох українських громадян, що зі зброєю в руках борються за повернення усіх районів Донбасу в лоно України, і сповільнення реформування української економіки, і невисокі темпи боротьби з корупцією – а ці фактори, погодьтесь стосуються кожного із нас.

Завершити свої роздуми з приводу «безвізу» я хочу оцінкою вкладу Президента України Петра Порошенка в вирішення цього питання. Я нагадаю, що триста років тому російський цар Петро Романов, який увійшов в історію Росії як цар Петро Перший, встановивши рівноправні стосунки з провідними на той час європейськими державами, «прорубав вікно» в Європу для громадян Росії. Нині український президент Петро Порошенко, який є для України хоч і не царем, а президентом, але теж Петром Першим, встановив рівноправні стосунки України з провідними на цей час європейськими державами, тож можна стверджувати по аналогії, що він «прорубав вікно» в Європу для громадян України. А тому, незалежно від того, хто із нас як ставиться до нього як президента, ми повинні віддати йому належне за те, що він домігся визнання нас європейцями – і уже за одне це, незважаючи на усе інше, він увійде в історію України як успішний керівник нашої держави.