30 серпня відбулися Загальні збори колективу Вінницького національного технічного університету, головним питанням на яких був звіт ректора Володимира Грабка про результати діяльності колективу університету у 2016/2017 навчальному році, який добігає кінця.
З повним текстом звіту ректора можна ознайомитись на сайті університету, а тому я у цій своїй публікації висловлю лише кілька думок, присвячених одному з ключових елементів цього звіту – характеристиці вступної кампанії 2017-го року у ВНТУ.
Спочатку кілька чисел – у минулому 2016-му році до ВНТУ на перший курс вступили 1006 абітурієнтів, із яких більше 700 вступили на місця державного замовлення і менше 300 осіб побажали отримувати вищу технічну освіту в нашому університеті на умовах надання платних послуг, оформивши відповідні контракти.
У нинішньому 2017-му році до ВНТУ на перший курс вступили 980 абітурієнтів, із яких 496 осіб вступили на місця державного замовлення за загальнодержавним конкурсом і 484 особи побажали отримувати вищу технічну освіту в нашому університеті на умовах надання платних послуг, оформивши відповідні контракти.
Тож, як бачимо, кількість першокурсників у ВНТУ у нинішньому навчальному році буде практично такою ж, як і у минулому навчальному році, що в умовах правил прийому, котрі міністерством постійно змінюються у бік надання пріоритетів вишам, розміщеним у Києві, Харкові та Львові, не може не радувати, оскільки стабільність прийому на перший курс є запорукою стабільності колективу, якому в якості реакції на результати вступної кампанії масове скорочення наявного професорсько-викладацького складу з 1-го вересня не загрожує.
Другим, на що я хотів би звернути увагу, порівнюючи результати вступної кампанії у ВНТУ у нинішньому та у минулому роках, це те, що хоча виші Києва, Харкова та Львова і «з’їли» майже 200 наших бюджетних місць, наш університет все-одно вийшов на сумарний показник минулого року по першому курсу, наростивши на стільки ж у порівнянні з минулим роком кількість осіб, які навчатимуться на умовах надання платних послуг, оформивши відповідні контракти. А це, у свою чергу, є свідченням того, що імідж і авторитет ВНТУ не падає, адже в разі його падіння не збільшилась би кількість бажаючих навчатись на умовах надання платних послуг за контрактами. Тож, як бачите, кількість осіб, які вірять, що наш Вінницький національний технічний університет надає якісні освітні послуги, на регіональному рівні навіть зросла.
Звичайно, не усе добре було і у нас у вступній кампанії 2017-го року, адже із 27 спеціальностей чи спеціалізацій, за якими ми здійснювали прийом на перший курс, на дві, пов’язані з технологіями охорони навколишнього середовища та матеріалознавством, нам не вдалося набрати жодного студента, оскільки державне замовлення на них в цілому по країні виявилось невеличким і достатнім лише для столичних вишів, куди подали заяви абітурієнти з більш високими оцінками ЗНО, а на навчання за контрактом на умовах надання платних послуг населенню на ці спеціальності на регіональному рівні бажаючих не знайшлося. Виникли проблеми і ще по кількох спеціальностях, на які нашій приймальній комісії не вдалося набрати повноцінні групи, але два десятки спеціальностей та спеціалізацій проблем з набором на перший курс та формуванням студентських груп не мають.
Що цікаво, у нас за межами вишу залишилось багато абітурієнтів, які поставили наш ВНТУ першим пріоритетом, але мали бали ЗНО, нижчі за загальнодержавні прохідні бали за тими спеціальностями, на які вони подали свої заяви. І, я думаю, що таку проблему мають і інші регіональні виші. Тому нинішня вступна кампанія мене ще більше переконала у тому, що, якщо нинішні правила прийому не будуть змінені, то багато кафедр в регіональних вишах закриються, а ці виші перестануть випускати спеціалістів з вищою освітою, потрібних для свого регіону. А оскільки випускники столичних вишів, навіть якщо вони поступили в ці виші після закінчення школи в регіоні, в ці регіони зі столиці уже не повернуться, то пройде не так уже і багато часу до того моменту, коли регіональні промислові підприємства і фірми відчують суттєвий кадровий голод, який нічим буде задовольнити, оскільки кафедри, які змогли б готувати цих спеціалістів, в регіональних вишах зникнуть і їх відродити буде непросто.
Не секрет, що в магістратуру усі виші з задоволенням на навчання на умовах надання платних послуг беруть випускників бакалаврату не лише свого вишу, але і будь-якого іншого. Тож мені було приємно почути з уст ректора, що усі випускники бакалаврату нашого університету, які не попали на бюджетні місця державного замовлення, яких було виділено міністерством лише на половину випуску бакалаврів, подали заяви і оформили контракти для навчання в магістратурі на умовах надання платних послуг саме нашого університету, хоча за багатьма спеціальностями вони могли б податись в інші вінницькі виші, вартість контрактів у яких є суттєво нижчою. На мій погляд, це є ще одним доказом високого іміджу і авторитету нашого університету, принаймні, в нашому регіоні. Ось на цьому я і поставлю крапку у цій невеличкій публікації, яку протягом години виставлю на своєму сайті.