На минулому тижні ця ситуація для мене прояснилась після розмови з одним із керівників нашого університету, який її знає більш детально.

І з його слів Олександр Ротштейн не збирається виходити з громадянства Ізраїлю і повертатись в громадянство України після виходу на пенсію з посади професора вищого навчального закладу, розташованого в Єрусалимі, уже хоча б тому, що в Ізраїлі він отримав пенсію у розмірі, про який українські професори, що виходять на пенсію, поки-що не можуть навіть мріяти.

А хоче він продовжити працювати, тепер уже у Вінницькому національному технічному університеті, на правах запрошеного іноземного професора - і лобіює прийом на роботу його до ВНТУ на таких умовах керівник групи кібербезпеки в структурі кафедри менеджменту та безпеки інформаційних систем, професор Яремчук, додаючи цим лобіюванням головного болю ректору університету, професору Грабку.

Справа в тому, що у вищих навчальних закладах Ізраїлю немає вченого звання професора, а є лише посада професора, тож працівник ізраїльського університету професором є лише до тих пір, поки він працює на посаді професора, а як тільки виходить на пенсію і звільняється з університету, то він перестає бути професором, а набуває статусу пересічного пенсіонера. А згідно з програмою запрошення іноземних професорів для тимчасового викладання окремих дисциплін, які є їх науковою спеціалізацією, запрошувати можна лише діючих професорів, а колишні професори, які звільнились з університету, в якому працювали, і набули статусу пенсіонерів під цю програму уже не підпадають.

Друга проблема полягає у тому, що Олександр Ротштейн, працюючи колись і у нашому університеті і в Єрусалимському, в науковому плані спеціалізувався на проблемах теорії лінгвістичної змінної, яка ніякого відношення до кібербезпеки не має, а тому запрошувати його для читання лекцій по дисципліні його наукової спеціалізації, як того вимагає програма запрошення іноземних професорів, немає сенсу, адже в навчальний план студентів, що спеціалізуються в галузі кібербезпеки, вводити цю дисципліну немає потреби. Та й у ВНТУ є уже свій професор, який спеціалізується на проблемах теорії лінгвістичної змінної, зі знаннями у цій дисципліні, не нижчими ніж у  Ротштейна,– це професор Сергій Штовба, а тому нічого такого, чого б не знав професор Штовба в науковій проблематиці з теорії лінгвістичної змінної, громадянин Ізраїлю Ротштейн (в разі його запрошення) розповісти студентам нашого університету не зможе.

Третя проблема для ректора полягає у тому, що фонд заробітної плати для університету міністерством розраховується, виходячи з нормативу, що з кожних 10 викладацьких ставок кожної кафедри на двох повинні працювати професори, на трьох – асистенти, а на п’яти – доценти чи старші викладачі. А на кафедрі менеджменту та безпеки інформаційних систем, в структуру якої входить група кібербезпеки під проводом професора Яремчука, є якраз 10 викладацьких посад, на чотирьох із яких працюють професори (Роїк – зав. кафедри, Яремчук, Азарова, Шиян), тож кількість професорів, як для однієї кафедри, на цій кафедрі і так уже вдвічі завищена, порівняно з тією, яка передбачена штатно-фінансовою дисципліною. Тож пропозиція професора Яремчука ще половину доцентської ставки на цій кафедрі перевести на половину професорської і взяти на ці професорських півставки ізраїльського пенсіонера Олександра Ротштейна ректору університету, професору Грабку позитивних емоцій навряд чи додає.

І мені, наприклад, незрозуміло – навіщо професору Яремчуку у його групі з кібербезпеки, яка, до того ж, має ліцензовану лабораторію з кібербезпекової сертифікації інформаційних комп’ютерних мереж, в яких може циркулювати режимна інформація, чи інформація з обмеженим доступом, громадянин Ізраїлю Ротштейн, який цю групу професіонально не підсилить, оскільки не є фахівцем з кібербезпеки, але який створить проблеми у взаємовідносинах з СБУ, котре може ліцензію і відібрати? Особливо ще й з огляду на те, що запрошений іноземний фахівець згідно з нормативними документами не може бути гарантом програми підготовки ні бакалаврів, ні магістрів, ні докторів філософії?

Як на мій погляд, то кращим рішенням і для професора Яремчука, якому не вистачає гарантів програм з кібербезпеки на нинішній його кафедрі на усіх рівнях підготовки фахівців, і університету в цілому, якби він зі своєю групою кібербезпеки об’єднався з кафедрою захисту інформації, яка є базовою для підготовки фахівців з кібербезпеки, і якою керує колишній його науковий керівник в аспірантурі, професор Лужецький. Адже пройшло уже багато років з тієї пори, коли вони розсварились, і пора уже вибачити одне одному усе сказане з негативним підтекстом, і знову запрацювати в одному колективі на благо підвищення рівня підготовки випускників нашого університету з кібербезпеки.

А в завершення цієї інформації я хочу принести вибачення громадянину Ізраїля Ротштейну за те, що висловив припущення у попередній своїй публікації на сайті, що у мене складається враження, що він хоче знову повернути собі громадянство України.