Недостатньо  знати,  необхідно  вміти  ці  знання  застосувати!  Недостатньо  бажати,  потрібно  і  робити!
  Б.І. Мокін
Головна сторінкаДодати в Вибране

основне
Новини
Біографія
Наукова діяльність
Педагогічна діяльність
Адміністративна діяльність
Громадська діяльність
Листи, статті, доповіді
Зворотній зв'язок

Пошук

Мій акаунт на Facebook
Пошук
Головна сторінка   Новини 


10 грудня 2017

На календарі 10 грудня 2017 року – з усіх українських телеканалів ось уже майже півроку не сходить тема про те, де нині перебуває екс-президент Грузії Михаїл Саакашвілі, який встиг після президентства попрацювати ще й Одеським губернатором, що з ним, і що думають його соратники та опоненти з приводу подій, що розгорнулись навколо нього.

21 серпня на своєму сайті в інформації під назвою: «Про найбільш резонансну подію влітку 2017-го» вперше про своє відношення до Михаїла Саакашвілі у ті дні, коли він був позбавлений українського громадянства, висловився і я.

6 грудня я висловив своє відношення до Михаїла Саакашвілі і на своїй сторінці у соціальній мережі Фейсбук, але, оскільки в поточній стрічці фейсбучних новин, яка змінюється з калейдоскопічною швидкістю, не так уже й багато читачів встигають ознайомитись з тими думками, які вмонтовуються у цю стрічку, то я вирішив цю свою фейсбучну інформацію стосовно Михаїла Саакашвілі привести і на своєму сайті, оскільки на ньому вона тримається в полі зору моїх читачів набагато довше. Отже текст цього мого посту був наступним –

Сьогодні усі українці розділились на тих, хто підтримує дії Саакашвілі, і тих, хто ці дії не підтримує. Одразу ж заявляю, що я дії Саакашвілі не підтримую, і поясню чому. Саакашвілі двічі обирався президентом Грузії і, програвши треті вибори опозиції, зобов"язаний був очолити свою політичну силу, яка перейшла в опозицію, щоб разом зі своєю політичною силою на наступних виборах знову повернутись до влади у Грузії. І навіть якби йому загрожувала небезпека арешту і притягнення до кримінальної відповідальності в Грузії, він зобов"язаний був, емігрувавши за кордон, зберігати грузинське громадянство і з-за кордону керувати своїми сподвижниками. Але він пішов іншим шляхом - він прийняв українське громадянство і погодився працювати губернатором Одеської області, що, на мою думку, було зрадою не лише по відношенню до своєї політичної сили, але і по відношенню до своєї Батьківщини Грузії, адже ніхто із відомих лідерів політичних сил в інших країнах, втративши владу і емігрувавши, не виходив з громадянства своєї країіни і не наймався на роботу в країні еміграції на посаду, суттєво нижчу по статусу за президентську. Із-за такого "політичного самоспалення" Саакашвілі його політична сила у Грузії втратила підтримку і програла вибори з розгромним рахунком, чого не сталось би, якби Саакашвілі, проживаючи в Україні, як емігрант, зберігав грузинське громадянство і не пішов працювати чиновником обласного рівня в Україні. Ось чому у мене немає поваги до Саакашвілі як політика, а дії політика, якого я не поважаю, не можуть у мене викликати довіру і повагу, якими б красивими словами вони не супроводжувались – кінець посту від 6-го грудня 2017 року.

В період між появою моїх текстів від 21 серпня на сайті та від 6 грудня на сторінці у ФБ найбільш резонансними подіями, пов’язаними з Михаїлом Саакашвілі, були: його перехід через польсько-український кордон з Польщі в Україну без отримання відповідного дозволу, а в оточенні соратників, серед яких були і кілька «недоторканих» - народних депутатів України, які унеможливили намагання прикордонників не пропустити Михаїла Саакашвілі через кордон; організація масового мітингу на площі біля Верховної Ради України, після якого там залишились встановлені палатки з їхніми охоронцями з числа прихильників Михаїла Саакашвілі; його арешт працівниками СБУ, які прийшли по нього на квартиру, але наздогнали його аж на даху багатоповерхового будинку, в якому розміщувалась його квартира; його визволення соратниками, які не пропустили мікроавтобус СБУ і, вибивши в ньому вікна, дістали з цього мікроавтобуса Михаїла Саакашвілі, який разом з ними після цього попрямував на мітинг, організований його прихильниками під Верховною Радою; демонстрація у Верховній Раді України Генеральним прокурором Юрієм Луценком плівок з записами голосів, схожих на голоси Михаїла Саакашвілі та біглого українського олігарха Курченка, якого називають «кошельком Януковича» і який нині проживає у Москві, - у цих записах «голоси» домовляються про суми, які будуть виділятись одним «голосом» другому «голосу» на організацію масових заходів, націлених на дестабілізацію нинішньої української влади; повторний арешт Михаїла Саакашвілі, який переховувався в київській квартирі колишнього начальника Луганського управління поліції, і зміну цієї квартири на камеру у СІЗО СБУ, з якого Михаїл Саакашвілі закликав своїх прихильників вийти у неділю – 10 грудня на марш протесту проти влади з вимогою прийняти закон про імпічмент президенту Петру Порошенку, який, до речі, демонструє усім, що ніякого відношення до арешту Михаїла Саакашвілі не має.

І ось сьогодні – 10 грудня я, вдивлючись в середині дня по телеканалу «Еспрессо» на марш протесту прихильників Михаїла Саакашвілі, який розпочався від пам’ятника Тарасу Шевченку і повинен закінчитись на Майдані Незалежності, бачу, що число учасників цього маршу, навіть рахуючи представників правоохоронних органів, що їх охороняють від провокацій, не перевищує двох тисяч осіб. А це означає, що очікувати нового «Майдану» за закликом Михаїла Саакашвілі не доводиться, що мені особисто, подобається, оскільки я, будучи одним із «батьків» незалежної України, хочу становлення в Україні сильної держави, яка була б «не по зубах» жодному із наших сусідів. А сильною Україна не стане, якщо її, як і 100 років тому, роз’їдатимуть внутрішні політичні чвари, одну із яких нині хоче роздмухати Михаїл Саакашвілі – не українець від народження і уже не українець за паспортом, а людина, для якої особисті амбіції є вищими за утвердження та зміцнення української державності.

Версія для друку


[14.12.2017] Бумеранг повертається вдруге
[08.11.2017] Суворов у Гордона на 112-му
[15.09.2017] Приємно чути з уст президента такі слова
[10.09.2017] Прояснення ситуації з втіленням у життя ідеї повернення Ротштейна до ВНТУ
[04.09.2017] Складається враження, що громадянин Ізраїлю Ротштейн знову хоче стати громадянином України
[31.08.2017] Кілька думок стосовно підсумків вступної кампанії 2017-го року у ВНТУ
[21.08.2017] Про найбільш резонансну подію влітку 2017-го
[07.07.2017] Про те, яке враження на мене справило почуте на українському телеканалі NEWSONE
[30.06.2017] Чим мені особливо запам’ятається навчальний рік, що добігає кінця?
[12.06.2017] Що нам приніс «безвіз»?
[27.05.2017] Кілька думок, що виникли в дорозі до Києва і назад
[15.05.2017] Чому і кафедри, і керівники університету повинні допомагати перспективним кандидатам наук ставати докторами наук?
[10.05.2017] Перелік питань, які виносяться на екзамен по МОНД
[19.04.2017] В пам’ять про Олександра Івановича Тарануху
Головна сторінкаДодати в Вибране
© 2007-2015. Персональний сайт Мокіна Б.І. Усі права захищено. Несанкціоноване використання матеріалів сайту не дозволяється. У випадку використання цих матеріалів на інших сайтах не допускається будь-яке редагування тексту, а посилання на даний сайт є обов`язковим.