У четвер 25 січня у Києві відбулося перше засідання у 2018 році Президії Національної академії педагогічних наук України, яка у минулому році відсвяткувала свій перший ювілей – 25-річчя від дня заснування. У цьому засіданні взяв участь і я.
Порядок денний засідання включав 19 питань, але розпочалось воно з того, що мені, як одному із 15-и академіків-засновників академії, Президентом академії Василем Кременем була вручена ювілейна медаль «Національна академія педагогічних наук України. 25 років». Ця медаль академікам-засновникам, яких в живих окрім мене залишилось уже лише п’ятеро – Леонід Каніщенко, Василь Мадзігон, Олександра Савченко, Іван Прокопенко та Петро Таланчук, була вручена президентом академії у листопаді минулого року на річних зборах академії, присвячених звітуванню про роботу, виконану академією за 25 років від дня створення. Але я участі в цих зборах не брав, оскільки перебував у дні їх проведення у лікарні на лікуванні, тож вручення мені ювілейної медалі було перенесене на засідання Президії НАПН України. Ця ювілейна медаль має вигляд, приведений на світлині нижче
Але на цьому засіданні Президії НАПН України Президентом академії Василем Кременем мені була вручена і ще одна медаль – медаль «Володимир Мономах», яка є найвищою нагородою академії, і якою я нагороджений як активно працюючий на науковому поприщі академік, незважаючи на виповнення мені 3-го січня 2018 року ювілейних 75 років.
А підставою для мого нагородження цією найвищою нагородою академії стало те, що я, незважаючи на 75-річний вік, продовжую активне життя в науці, про що свідчить , наприклад, те що за останні три роки я зі своїми учнями написав і опублікував два навчальні посібники для студентів, які навчаються за програмами магістерської і докторської підготовки, три монографії і більше 20 наукових статей, 7 із яких опубліковані в журналах, що входять до міжнародної наукометричної бази Scopus, чотири з яких виходять в США, два - у Польщі і один в Україні. Крім того ще одна стаття очолюваного мною авторського колективу нині проходить рецензування в науковому журналі, який виходить в Англії. За ці ж три останні роки захистили кандидатські дисертації два аспіранти, якими керував я, а ще один аспірант завершив роботу над кандидатською дисертацією і представлятиме її на міжкафедральному науковому семінарі 30 січня. І нині ще 5 аспірантів продовжують активно працювати над кандидатськими дисертаціями під моїм науковим керівництвом. І у мене є впевненість у тому, що і вони долучаться до списку із 30 кандидатів наук та 5 докторів наук, уже підготовлених мною у попередні роки.