Недостатньо  знати,  необхідно  вміти  ці  знання  застосувати!  Недостатньо  бажати,  потрібно  і  робити!
  Б.І. Мокін
Головна сторінкаДодати в Вибране

основне
Новини
Біографія
Наукова діяльність
Педагогічна діяльність
Адміністративна діяльність
Громадська діяльність
Листи, статті, доповіді
Зворотній зв'язок

Пошук

Мій акаунт на Facebook
Пошук
Головна сторінка   Новини 


10 березня 2018

Йде уже третій місяць 2018 року, а я ще не розмістив на своєму сайті жодного матеріалу (окрім повідомлення про нагородження), датованого цим роком, хоча на моїй сторінці у ФБ вони є. Отож для полегшення пошуку я вирішив перенести з фейсбучної сторінки на свій сайт деякі матеріали, що об’єктивно віддзеркалюють як мою громадянську позицію, так і мої здобутки як науковця, адміністратора та громадського діяча і політика.

І почну з висвітлення моєї позиції стосовно знесення наметів «міхомайдану», встановлених біля Верховної Ради України з перекриттям ось уже майже протягом півроку вулиці Грушевського. З цього приводу на моїй стрічці у соціальній мережі ФБ можна прочитати наступне: «Слухаю різні думки, які висловлюються політиками, запрошеними на 112 телеканал, стосовно знесення сьогодні поліцією наметів, встановлених під Верховною Радою України з "прихопленням" і території прилеглої вулиці Грушевського, і мимоволі ловлю себе на думці стосовно того, що було б з учасниками подібного дійства на території однієї із воюючих у 1941-1945 роках (як і Україна нині) країн. І я впевнений, що в Радянському Союзі абсолютно усіх, хто побажав би встановити протестні намети у той воєнний період під будівлею Верховної Ради СРСР, розстріляли б, у Німеччині - зачинщиків розстріляли б, а рядових учасників відправили б до концтабору, а у США - усім би в судовому порядку присудили б від 50-и до 100 років тюремного ув’язнення. І ніхто в цих країнах у ті воєнні роки не став би оскаржувати ні діями, ні словами справедливість цих владних рішень, бо під час війни кожен, хто виступає проти керівництва країни, яка воює, сприймається теж як ворог. І лише у нас, незважаючи на те, що в Україні війна, знаходяться і ті, хто висловлює свою незгоду з якимись рішеннями влади шляхом встановлення наметів під парламентом, і ті, хто засуджує дії влади по знесенню цих, заважаючих роботі парламентарів та руху автотранспорту по вулиці Грушевського, наметів, забуваючи про те, що такого роду протестні дії навіть у демократичних країнах допустимі лише у мирний час».

А далі що до моєї позиції стосовно якості української вищої освіти. Задля її визначення я процитую поширену мною у ФБ думку канадського фахівця українського походження Михайла Винницького, який викладає нині у Києво-Могилянській Академії і є радником міністра освіти і науки – ось ця думка, яка розміщена Михайлом Винницьким теж у мережі ФБ: «Mychailo Wynnycky. Одне з найчастіших мені запитань: куди йти вчитися? Моя відповідь (вже втомився повторювати): на бакалаврат ОДНОЗНАЧНО в Україні (хіба, що зібралися іммігрувати). На жаль про магістерський рівень так не скажеш. Але це вже інша історія. Ну але якщо в Україні, то в який університет? Майте на увазі, що при вступі на бакалаврат завжди рекомендуємо в першу чергу обирати університет (середовище, спільноту), а тоді щойно спеціальність. Можна по різному ставитися до рейтингів, але загалом цей (як на мене) дуже непоганий. Надіюся пригодиться.http://texty.org.ua/d/vnz_rate/. Бачу, що все таки доведеться повторити тут те, що часто говорю про вищу освіту. Отже, декілька тез:1) Вища освіта бакалаврського рівня в кращих українських університетам (див. рейтинг в посиланні) є НА ПОРЯДОК якіснішою ніж бакалаврат закордоном - в т.ч. в "кращих" універах світу. Я це кажу, як випусник магістратури і PhD Кембриджа. В "кращих" світових універах, "якість" (місце в світовому рейтингу - більше 50% його ваги) вимірюється кількістю викладачів, яких наукові статті цитуються в міжнародних журналах. Такі викладачі є визначними НАУКОВЦЯМИ, на яких тримається репутація університету - але студентів бакалаврату до них навіть близько не допускають. Для того, щоб цим науковцям уможливити ще більше продукувати науковий доробок, їх ЗВІЛЬНЯЮТЬ від викладання на бакалавраті. Вони працюють з магістрами і аспірантами, а викладають бакалаврам - другорядні викладачі (ті, які наукові невдахи або аспіранти, яким потрібен досвід - так напр. було зі мною). В Україні все навпаки - в аудиторію попадають віддані ОСВІТЯНИ. Це і є те, що треба для бакалаврів. У 18-19 років молода людина ще не, що робити з найновішими науковими доробками світил - їй потрібна база знань і тепле середовище для їх засвоєння. 2) Метою бакалаврату НЕ Є ПІДГОТОВКА до професії. За 4 роки перебування в універі, студент має набути ЗНАНЬ (теоретичну базу) для того, щоб могти далі розвивати світогляд. В умовах коли молода людина змінюватиме (сутнісно!) професію впродовж життя мінімум 4 рази, "готувати" її 4 роки до якоїсь роботи, яку вона навіть сама собі не обрала (бо частіше обирають батьки) - безглуздо і навіть трошки не морально. І ще: під час 4 років бакалаврату, студент має ЖИТИ, а не "готуватися". І тут виклик студентам: а ви створили в своїх універах середовища для життя, які вам подобаються? Якими ви гордитеся? І не нарікайте на "погану адміністрацію"! Це ВАШЕ життя і ВАШЕ середовище - будуйте його! 3) Щодо магістерки: Магістерка закордоном це однозначно добре: в 21-22 роки потрібно розширювати світогляд дорослої (вже) людини і це можна (треба) робити не у власному "хуторі". Навіть, якщо формально багато не навчишся (якість освіти закордоном буває дуже різною), все одно скористаєш із року життя в іншому середовищі. А ще в Україні мати закордонний диплом - престижно. Якщо немає можливості вступати на магістерку закордоном, а хочеться ще повчитися, для магістерського рівня рекомендую переходити на іншу спеціальність - знов ж таки: через те, що магістерка це рік для розширення світогляду. Інший тип магістерки - т.зв. "освітньо-професійна програма" (напр. МВА) це для осіб, які вже набули життєвого досвіду і хочуть далі рости або змінювати професію. Цей тип програм, на жаль, в Україні поки що погано розвинутий (реальних бізнес шкіл у нас лише три) але паростки є. Основна перепона їх розвитку: ідіотська фраза, яка засіла в головах 30-50 літніх "мені вже пізно йти в студенти". Коли розженемо ті мухи, стане всім краще» - кінець цитати. Від себе додам – я з усіма основними тезами Михайла Винницького згоден.

А завершити цей матеріал я хочу цитуванням повідомлення, зробленого колективом Науково-технічної бібліотеки нашого університету:  «До ювілею видатного вченого професора Б. І. Мокіна! Сьогодні свій 75-річний ювілей святкує доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, академік Національної академії педагогічних наук України, ректор ВНТУ 1989 – 2010 рр. БОРИС ІВАНОВИЧ МОКІН! Науково-технічна бібліотека Вінницького національного технічного університету вшановує ЮВІЛЯРА! Все, чого Борис Іванович досяг в житті, це результат невтомної праці, постійного бажання навчатися і отримувати нові знання.  Своє життя він присвятив науці. Його наукові здобутки відомі не лише в Україні, а й за її межами. До ювілею професора Б. І. Мокіна наша бібліотека підготувала біобібліографічний покажчик «Борис Іванович МОКІН. До 75-річчя від дня народження», який ввійшов до серії «Вчені нашого університету». В покажчик ввійшли матеріали про наукову, педагогічну, адміністративну, громадську діяльність та основні друковані праці ювіляра». – Розміщено 03.01.2018

Ось на цьому я і поставлю крапку в першому аналітичному матеріалі у 2018 році на моєму сайті, оскільки, як відомо, матеріали довші трьох сторінок ніхто не читає.

Версія для друку


[10.02.2019] Чому захист дисертації Оленою Косарук став важливою подією у моєму житті
[25.01.2019] Пояснення, чому президентська хронологія США не співпадає з радянською
[21.01.2019] А що цікавого в американців на президентській стезі?
[30.12.2018] Чим запам’ятається 2018 рік?
[22.11.2018] Враження від поїздки до Києва у листопаді 2018 року
[03.10.2018] Одна із версій, чому деякі народні депутати вимагають звільнення Уляни Супрун
[26.09.2018] А чи не варто повернути інститут наукових консультантів?
[18.09.2018] Хотілось би знати?!
[01.09.2018] ВНТУ із вступного «абітурієнтотрусу» вийшов достойно
[21.06.2018] Як, реалізуючи гарну ініціативу, створити нікому не потрібне посміховисько
[20.05.2018] Позиція в дискусії
[10.05.2018] На 95-ому
[25.03.2018] Короткий звіт про участь у методологічному семінарі та загальних зборах НАПН України, а також про відвідини українського парламенту
[26.01.2018] Нагородження
Головна сторінкаДодати в Вибране
© 2007-2015. Персональний сайт Мокіна Б.І. Усі права захищено. Несанкціоноване використання матеріалів сайту не дозволяється. У випадку використання цих матеріалів на інших сайтах не допускається будь-яке редагування тексту, а посилання на даний сайт є обов`язковим.