Недостатньо  знати,  необхідно  вміти  ці  знання  застосувати!  Недостатньо  бажати,  потрібно  і  робити!
  Б.І. Мокін
Головна сторінкаДодати в Вибране

основне
Новини
Біографія
Наукова діяльність
Педагогічна діяльність
Адміністративна діяльність
Громадська діяльність
Листи, статті, доповіді
Зворотній зв'язок

Пошук

Мій акаунт на Facebook
Пошук
Головна сторінка   Новини 


3 жовтня 2018

2 жовтня 2018 року Комітет з питань охорони здоров’я Верховної Ради України під керівництвом народного депутата Ольги Богомолець одностайно проголосував за вимогу до прем’єр-міністра Володимира Гройсмана звільнити з посади в.о. міністра охорони здоров’я Уляну Супрун.

І якщо Володимир Гройсман позитивно відреагує на вимогу парламентського комітету, в якому зібрались народні депутати, хоча б якимось боком причетні до питань охорони здоров’я, то реформа медицини, що розпочата урядом Гройсмана і реалізується під керівництвом Уляни Супрун, зупиниться, і почнеться відновлення радянської спадщини.

Не акцентуючи увагу на конкретних персоналіях, я висловлю одну із версій, чому деякі народні депутати України вимагають звільнення Уляни Супрун.

А цьому є аж дві серйозні причини, які я спробую проаналізувати. І першу з них я почну аналізувати, спираючись на деякі цифри, які характеризують стан медицини, що мав місце в медицині ще з радянських часів і аж до появи на чолі Міністерства охорони здоров’я України Уляни Супрун.

У цей період прекрасний хірург, який робив надскладні операції і рятував життя сотням пацієнтів, отримував зарплату разом з надбавками за класність і високі показники в роботі до появи на медичному горизонті Уляни Супрун, не вищу 5000 гривень.

Такий низький рівень оплати праці хірургів в лікарнях і клініках державної чи муніципальної форми власності сприяв появі приватних клінік, в яких талановитим хірургам запропонували зарплату у 10 тисяч гривень, тобто, вдвічі вищу, І, звичайно ж, найкращі з них перейшли працювати в приватні клініки.

Із-за переходу до приватних клінік найкращих хірургів до цих приватних закладів охорони здоров’я потягнувся і потік хворих, у яких не вистачало коштів на лікування в клініках Ізраїлю чи Німеччини, але які були спроможними оплатити своє лікування у вітчизняних приватних клініках. Тож вітчизняні приватні клініки почали процвітати, а їх власники і акціонери та лобісти почали стрімко поповнювати прошарок спочатку просто заможних, а з часом і багатих людей в Україні.

І ось в Україні на чолі Міністерства охорони здоров’я появилась Уляна Супрун, яка разом з однодумцями запропонувала в клініках і лікарнях державної форми власності платити зарплату хірургам в залежності від того, скільки пацієнтів пішли до кожного з них лікуватись.

І до тих талановитих хірургів, які змушені були піти працювати у державні клініки, оскільки їм уже не вистачило місць в приватних клініках, потягнувся потік охочих лікуватись саме в них, адже лікування в державних клініках і лікарнях є набагато дешевшим, ніж у приватних. І ці талановиті хірурги, працюючи в державних клініках і лікарнях за ідеологією Уляни Супрун, почали отримувати зарплату у 15, а то і 20 тисяч гривень, що стала вищою вдвічі тієї зарплати, яку отримували їх колеги в приватних клініках.

Тож прибутки власників, акціонерів і лобістів приватних клінік різко зменшились, оскільки, по-перше, задля того, щоб втримати висококласних хірургів, вони змушені були теж збільшити їм зарплату вдвічі, щоб зарплата працюючих на них хірургів стала не меншою тієї, яку почали отримувати їх талановиті колеги в державних клініках і лікарнях. А по-друге, переконавшись, що і в державних клініках і лікарнях тепер можна отримати пристойне лікування, витративши набагато менші кошти, багато пацієнтів пішли лікуватись до державних лікарень і клінік, суттєво скоротивши за рахунок цього потік бажаючих лікуватись в приватних клініках, із-за чого суттєво скоротились і прибутки приватних клінік.

Я в якості прикладу використав хірургів, але те ж саме можна висловити і стосовно медиків інших спеціальностей, найбільш талановитим із яких теж знайшлося місце роботи в приватних клініках.

Тож для людей, причетних у якійсь формі до приватного медичного бізнесу, Уляна Супрун стала особою, що конфісковує частину їх прибутку, тобто, «витягує гроші з їх кишень і перекладає в казну держави і кармани медиків, не працюючих в їх приватній системі». А тому для них вона є ворогом, якого треба посадово знищити, і якомога швидше, бо в разі якщо вони цього не зроблять до парламентських перевиборів, то реформа може стати необоротною, адже її противники можуть до нового складу парламенту уже і не попасти і не буде кому її поховати, що суттєво зменшить в-подальшому прибуток власників, акціонерів і лобістів приватних клінік.

Але є ще одна причина нелюбові деяких народних депутатів України до Уляни Супрун, причина якої лежить в сфері закупівлі ліків для аптечних систем, що функціонують у нашій державі.

Згадайте, що до появи на чолі міністерства охорони здоров’я, яке видає ліцензії на закупівлю усіх ліків, що купуються за кордоном, ця закупівля проходила через приватні фірми, однією із найбільш впливових із яких ще не так давно була приватна фірма сина одного із колишніх міністрів охорони здоров’я. І ці приватні фірми, купуючи ліки за кордоном за цінами виробника, перед тим, як перепродати їх в аптеки, накручували цінові накрутки у такій мірі, щоб від різниці цих цін вистачало грошей не лише на солідний куш власникам цих приватних фірм, але і їх акціонерам та лобістам.

І ось прийшла Уляна Супрун і ліквідувала схему закупівлі ліків за кордоном через приватні фірми-прокладки, а підписала угоди з закордонними компаніями, що виробляють ліки, про прямі поставки цих ліків в аптечні системи України. Тож і для власників, акціонерів і лобістів цих фірм Уляна Супрун теж стала ворогом, яка зробила їх фірми банкрутами, а тому її посадове знищення стало метою діяльності цих команд, оскільки ця мета одночасово є і метою відновлення їх прибуткової діяльності.

Тож, шановні мої читачі, коли ви оцінюєте заяви деяких народних депутатів про «антинародну діяльність» Уляни Супрун, то для вироблення свого ставлення до цих заяв сприймайте їх у першу чергу через призму тих причин, про які я вам розповів.

Версія для друку


[12.06.2023] Про вклад академіка Леоніда Каніщенка в формування майбутнього президента України
[30.12.2022] Кілька слів напередодні 80-річчя про мій вклад у підготовку наукових кадрів
[10.09.2020] Відповідь на запитання, чому я вирішив балотуватись кандидатом у ректори
[08.07.2020] Не робіть, як я!
[07.06.2020] Розповідь про те, як Вінницький міський голова Моргунов втратив 300 голосів
[01.06.2020] Літо у ВНТУ починається з оновлення корпусу деканів
[15.05.2020] Що очікувати після реформування системи захисту дисертацій?
[27.04.2020] Коронавірусні будні університетського професора
[04.03.2020] Весь мир насильно мы разрушим до основанья, а затем - мы наш, мы новый мир построим!
[19.01.2020] «Ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази»
[28.12.2019] Передноворічні роздуми ексректора, який ще працює професором
[21.12.2019] Попри побажання та потуги недоброзичливців академія педагогічних наук продовжує жити
[03.12.2019] Чи варто нашому ректору позитивно реагувати на пропозицію мера міста про передачу частини земельної ділянки університету в комунальну власність?
[30.11.2019] Мої враження від зустрічі з заступником міністра Єгором Стадним
[09.11.2019] Факультету радіоелектроніки - 50
Головна сторінкаДодати в Вибране
© 2007-2015. Персональний сайт Мокіна Б.І. Усі права захищено. Несанкціоноване використання матеріалів сайту не дозволяється. У випадку використання цих матеріалів на інших сайтах не допускається будь-яке редагування тексту, а посилання на даний сайт є обов`язковим.