Недостатньо  знати,  необхідно  вміти  ці  знання  застосувати!  Недостатньо  бажати,  потрібно  і  робити!
  Б.І. Мокін
Головна сторінкаДодати в Вибране

основне
Новини
Біографія
Наукова діяльність
Педагогічна діяльність
Адміністративна діяльність
Громадська діяльність
Листи, статті, доповіді
Зворотній зв'язок

Пошук

Мій акаунт на Facebook
Пошук
Головна сторінка   Новини 


22 червня 2019

13 червня на сайті lb.ua опублікована стаття дипломата Максима Кононенка: «Крым: какой должна быть украинская политика непризнання российской оккупации», в якій він пропонує свій варіант реакції української влади на російську окупацію Криму, суть якого зводиться до посилення  санкцій з боку світової спільноти по відношенню до окупантів.

Ця стаття закінчується редакційним зауваженням: «Взгляды, изложенные в данной статье, выражают исключительно точку зрения автора и не могут быть использованы как официальная позиция МИД Украины»

Ознайомлення з цією статтею надихнуло мене запропонувати інший варіант розв’язання проблеми визволення Криму від російської окупації, який вписується у світову історичну практику і дозволить наблизити термін входження України до структур НАТО і ЄС. І оскільки я не маю ніяких ні владних, ні дипломатичних повноважень, то висловлені далі думки прошу розглядати лише як такі, що обґрунтовують мою особисту точку зору і вписуються в алгоритм пошуку інших шляхів  розв’язання проблеми визволення Криму від російської окупації, відмінних від тих, які широко обговорюються в офіційних колах та на сторінках ЗМІ і в соціальних мережах.

І почну я з першої аксіоми, що військовим шляхом Україна повернути собі Крим не може, бо військова потуга Росії, особливо в авіації, флоті та ракетних підрозділах, є набагато більшою за ту, на яку може розраховувати Україна, а допомагати Україні у відкритій війні з Росією, озброєною ядерною зброєю та засобами її доставки у будь-який куточок Землі, ні США, ні країни НАТО не будуть. А в якості другої аксіоми я висловлю твердження, що дипломатичним шляхом Україна повернути собі Крим теж не може, бо Росія не хоче, щоб Україна вступила до ЄС і НАТО, а оскільки туди не беруть тих країн, у яких є територіальні претензії до сусідів, то заради існування цих претензій Росія утримуватиме Крим у своєму складі до тих пір, поки у неї для цього вистачить фінансової і військової потуг, а їй цих потуг ще вистачить не на один десяток років. Тож виходить, що у питанні повернення Криму до складу України ситуація зайшла у глухий кут. А тому для виходу із цього глухого кута необхідно шукати якийсь інший шлях. Але перш ніж його запропонувати, я вам, шановні читачі,  трішки нагадаю історію.

Дві тисячі років тому нинішні країни Європи у вигляді провінцій на територіях розрізнених князівств входили до складу Римської імперії, більшості країн Африки не існувало взагалі, бо населення цього континенту ділилось лише на племена, а ареали розселення племен на американському континенті європейцям взагалі не були відомі.

В процесі слабшання Римської імперії від неї відділялись її провінції, які створювали на своїх родових територіях незалежні держави, у тому числі Францію, Бельгію, Голландію, Британію, Іспанію, Португалію, які, зміцнівши, самі почали створювати імперії, захоплюючи території, населені африканськими племенами, а потім і території, населені племенами, що проживали на американському та азійському континентах. Усі ці племена, на усіх континентах, зі змінним успіхом боролись проти колонізаторів, і рано чи трохи пізніше ставали незалежними державами.

Не відставала від Французької, Бельгійської, Голландської , Британської, Іспанської і Португальської імперій і Російська імперія, яка почала нарощувати свою територію за рахунок підкорення територій, заселених іншими народами, у тому числі у Сибіру, Далекому Сході, Середній Азії, на Кавказі, у Східній Європі та у Криму, підкоряючи не лише розрізнені племена, але і народи, які уже оформились у державні утворення, такі, наприклад, як Польща, Литва, Україна, Латвія, Естонія, Суомі, Молдавія, Азербайджан, Вірменія , Грузія, а також Бухарський і Самаркандський Емірати та Хівинське і Кримське Ханство.

Тож не дивно, що після занепаду спочатку Російської імперії, а потім і її комуністичного варіанту - Радянського Союзу, на світовій карті протягом усього лише одного століття як незалежні державні утворення засвітились Польща, Литва,  Латвія, Естонія, Фінляндія, Білорусь, Україна, Молдова, Азербайджан, Вірменія, Грузія, Узбекистан, Казахстан, Туркменистан і Киргизстан – і лише колиска татарського народу Крим, народ якого сталінським режимом був депортований з рідної землі, не зміг відновитись у вигляді незалежної держави, бо після скасування депортації не усі татари захотіли повертатись до Криму, де в їх домівках жили чужинці, а під забудову новими домівками придатної для облаштування землі їм радянські чиновники не виділяли.

Але ж кримсько-татарська незалежна держава у Криму існувала, тож кримсько-татарський народ має моральне право на її відродження – як і усі ті народи, які свої державні утворення на руїнах імперій-завойовників отримали. А тому , на мій погляд, є сенс українській владі і українські дипломатії переключитись у питанні визволення Криму від російської окупації з ідеології повернення Криму до складу України на ідеологію відтворення у Криму незалежної татарської держави. І я впевнений, що ідею відтворення у Криму незалежної татарської держави підтримають і усі європейські держави, і усі африканські держави, і усі держави американського континенту, і такі азійські держави як Індія, Пакистан та Бангладеш, і усі держави Індокитаю, бо усі вони проходили через горнило відтворення своїх незалежних держав на теренах чиїхось імперських провінцій. І під таким потужним тиском Росія змушена буде піти з Криму і надати можливість кримсько-татарському народу створити свою незалежну державу, яку Україна буде підтримувати, з якою буде торгувати і налагоджувати дружні добросусідські стосунки.

А для того, щоб прискорити цей процес, на мій погляд, необхідно провести всеукраїнський референдум по питанню надання кримсько-татарському народу права створити у Криму незалежну кримсько-татарську державу, який знайде підтримку у більшості українців, адже у такий спосіб ми і кримським татарам свободу надаємо, і собі прокладаємо дорогу в ЄС і НАТО, тому що у нас після надання Криму незалежності уже не буде територіальних спорів з сусідами. І потрібно допомогти кримським татарам створити уряд (в екзилі) незалежної кримсько-татарської держави та сприяти аби цей уряд став представляти інтереси кримсько-татарського народу в Організації Об’єднаних Націй, що стане потужним каталізатором прискорення процесу деокупації Кримського півострова.

І я впевнений, що Кримсько-татарська держава в умовах незалежності за сприяння України у короткий термін зможе побудувати інфраструктуру відпочинку не гіршу ніж у Туреччині. А оскільки усі автомобільні дороги до цієї відпочинкової інфраструктури пролягають через Україну, то знайдеться багато компаній і країн, які вкладуть свої кошти у будівництво цих доріг, адже їхати на відпочинок автомобілем з країн Європи  до Криму зручніше ніж літати літаками до середземноморського узбережжя Туреччини чи Єгипту.

І, на мій погляд, це і є той шлях, який питання деокупації Криму виведе із глухого кута на радість і кримських татар, і більшості українців, і більшості народів, що проживають в країнах Європи.

Версія для друку


[23.05.2019] Перші враження від перших кроків
[22.04.2019] Кілька аргументів до пояснення, чому я, правильно визначивши тенденцію, помилився в числах
[07.04.2019] Розповідь про діяльність Національної академії педагогічних наук України у 2018-му
[01.04.2019] Що відбулося і що очікувати?
[02.03.2019] Дві події, що викликали позитивні емоції у перший весняний день 2019 року
[10.02.2019] Чому захист дисертації Оленою Косарук став важливою подією у моєму житті
[25.01.2019] Пояснення, чому президентська хронологія США не співпадає з радянською
[21.01.2019] А що цікавого в американців на президентській стезі?
[30.12.2018] Чим запам’ятається 2018 рік?
[22.11.2018] Враження від поїздки до Києва у листопаді 2018 року
[03.10.2018] Одна із версій, чому деякі народні депутати вимагають звільнення Уляни Супрун
[26.09.2018] А чи не варто повернути інститут наукових консультантів?
[18.09.2018] Хотілось би знати?!
[01.09.2018] ВНТУ із вступного «абітурієнтотрусу» вийшов достойно
Головна сторінкаДодати в Вибране
© 2007-2015. Персональний сайт Мокіна Б.І. Усі права захищено. Несанкціоноване використання матеріалів сайту не дозволяється. У випадку використання цих матеріалів на інших сайтах не допускається будь-яке редагування тексту, а посилання на даний сайт є обов`язковим.