Під час офіційної церемонії відкриття цієї меморіальної дошки на внутрішній стіні порталу на вході до головного навчального корпусу із-за значної кількості викладачів і студентів, які взяли участь у цій церемонії, до самої дошки підійти близько практично було неможливо, тож я побачив, який напис на ній зроблено, лише після розміщення її фото на сторінці прес-центру ВНТУ. А на цьому фото чітко виділявся напис, що Іван Васильович Кузьмін – це: «Перший ректор Вінницького політехнічного інституту».

Але, оскільки засновником і першим ректором Вінницького політехнічного інституту є давно уже покійний Роман Юрійович Кігель, якому 20 років тому, як засновнику і першому ректору ВПІ, було відкрито меморіальну дошку на побудованому ним навчальному корпусі №1, то об’єктивності, справедливості та історичної правди заради, я вирішив у фейсбучних коментарях під фото меморіальної дошки професору Кузьміну наголосити на тому, що першим ректором ВПІ був професор Кігель, а тому потрібно внести корекцію у напис на меморіальній дошці, присвяченій професору Кузьміну, замінивши словосполучення «Перший ректор» на словосполучення «Другий ректор».

Мій фейсбучний коментар був таким: «Сьогодні в нашому ВНТУ відбулася визначна подія – було відкрито меморіальну дошку професору Івану Васильовичу Кузьміну, який керував нашим вищим навчальним закладом, коли наш заклад ще був у статусі Вінницького політехнічного інституту. Ректором ВПІ професор Кузьмін працював майже 13 років у період з червня 1976 року по лютий 1989 року і вніс значний вклад у розвиток нашого ВПІ. Іван Васильович Кузьмін дійсно заслужена людина і заслуговує на відзначення пам’яті у вигляді меморіальної дошки, але авторам меморіальної дошки варто було б все-таки перед викарбуванням фрази "Перший ректор" на меморіальній дошці Кузьміна звернути увагу на те, що Вінницький політехнічний інститут було створено рішенням Ради Міністрів СРСР 1-го січня 1974 року і першим ректором було призначено професора Кігеля, який очолював наш інститут перших два з половиною роки (з 01.01.1974 року по червень 1976 року) і якому 20 років тому була відкрита меморіальна дошка на 1-му навчальному корпусі, на якій, до речі, чітко вказано, що професор Кігель керував нашим вищим навчальним закладом з 1960 року по 1976 рік, тобто був керівником на усіх етапах створення нашого вищого навчального закладу від відкриття загальнотехнічного факультету Київського інституту інженерів харчової промисловості, який його зусиллями було перетворено у Вінницький філіал Київського політехнічного інституту, і аж до створення на базі цього філіалу Вінницького політехнічного інституту, яким професор Кігель ще встиг покерувати цілих два з половиною роки, а тому він і є першим ректором ВПІ. А професор Кузьмін був другим ректором ВПІ. Тож об’єктивності і справедливості заради потрібно меморіальну дошку Кузьміна знімати і переписувати фразу "Перший ректор" на фразу "Другий ректор", після чого ця дошка дійсно буде по праву прикрашати Головний навчальний корпус, який було побудовано за часів ректорства Кузьміна» – кінець цитати.

Я очікував, що, прочитавши мій коментар, керівники університету, які ініціювали встановлення меморіальної дошки професору Кузьміну, позитивно відреагують на нього і внесуть корекцію в напис «Перший ректор» на цій дошці, замінивши його, якщо і не на «Другий ректор», то, принаймні, на нейтральний напис «Ректор ВПІ у період з 1976 по 1989 роки», який зроблено під портретом Кузьміна в «Галереї увічнення» біля зали засідань Вченої ради ВНТУ, який розміщено у цій галереї за моєї ініціативи ще в часи мого ректорства, яке мало місце з 1989 року по 2010 рік.

Але, на жаль, реакція на моє справедливе зауваження проявилась лише в тому, що зі сторінки прес-центру було знято фото меморіальної дошки Кузьміну з моїм коментарем і замість нього поміщене інше фото, на якому напис уже прочитати неможливо і під яким уже не було мого коментаря.

Тож, вважаючи, що істина повинна торжествувати, я вирішив ще раз звернути увагу керівників університету на несправедливість, проявлену до професора Кігеля у вигляді позбавлення його статусу «Першого ректора ВПІ» і приписання цього, саме його статусу, професору Кузьміну, я вирішив ще раз опублікувати той же свій, процитований вище коментар, але тепер уже на своїй сторінці у мережі фейсбук з поширенням його на усю спільноту моїх друзів у цій мережі.

Більше того, зустрівши нинішнього ректора, професора Грабка, який є уже четвертим ректором нашого вищого навчального закладу, трансформованого у 1994 році мною спочатку у Вінницький державний технічний університет (ВДТУ), а у 2003 році по досягненню критеріїв, яким повинен відповідати університет зі статусом національного, у Вінницький національний технічний університет (ВНТУ), я в усній формі особисто звернув його увагу на допущену несправедливість по відношенню до нашого першого ректора, професора Кігеля.

І нинішній наш ректор, професор Грабко пообіцяв мені, що він порадить декану факультету комп’ютерних систем керування та автоматики, професору Олегу Бісікало, який є автором і реалізатором ідеї встановлення меморіальної дошки професору Кузьміну, щоб той дав вказівку тим, хто безпосередньо займався виготовленням цієї меморіальної дошки, про внесення відповідної корекції.

Але після цього замість виконання вказівки ректора Грабка, професор Бісікало вирішив її проігнорувати і довести усім, що професор Кузьмін був-таки першим ректором ВПІ, для чого під моїм фейсбучним коментарем розмістив взяту із архіву фотокопію наказу міністра про увільнення професора Кігеля 7-го липня 1976 року від виконання обов’язків ректора ВПІ, не зробивши навіть натяку при цьому на те, що він збирається вказівку ректора по відновленню історичної правди стосовно першоректорства Кігеля виконувати.

Тому на фейсбучній сторінці факультету, очолюваного деканом Бісікало, я 4-го вересня розмістив звернення уже безпосередньо до професора Бісікало О.В. такого змісту: «Шановний професоре Бісікало, наказ, копію якого ви розмістили, лише підтверджує те, що Кігель Р.Ю. виконував обов’язки ректора з дня створення ВПІ 1-го січня 1974 року і аж по 7-го липня 1976 року – тобто два з половиною роки він був ректором ВПІ, і дипломи випускникам ВПІ 1974, 1975 і 1976 років він не мав би права підписувати, якби не був ректором, тому що дипломи випускникам згідно з законом про вищу освіту має право підписувати лише ректор. І, нагадаю вам, що в радянські часи ректорів не обирали, а призначали в міністерстві, покладаючи на них і обов’язки і наділяючи повноцінними ректорськими правами аж до затвердження в ЦК КПУ. А професор Кузьмін – як ректор ВПІ – підписувати дипломи випускникам почав лише з 1977 року, тобто на четвертий рік після створення Вінницького політехнічного інституту. Чесно кажучи, я думав, що ви просто від того, що багато років блукали по іншим вузам, працюючи спочатку проректором в аграрному, а потім, коли були звільнені з агарного, в приватних вузах, забули про те, що ВПІ створено не у 1976 році по приїзду до нас Кузьміна, а у 1974 році, коли Кузьмін ще був проректором у ХІРЕ – і виконував він обов’язки проректора ХІРЕ після дня створення ВПІ ще два з половиною роки. І на нього покладено було обов’язки ректора ВПІ лише 7-го липня 1976 року. І я чекав, що ви, прочитавши моє попереднє роз’яснення, як автор тексту на меморіальній дошці Кузьміна, попросите вибачення і станете ініціатором внесення корекції в цей текст Але, розмістивши копію наказу, приведеного вище замість вибачення і проявлення ініціативи про внесення корекції в текст на меморіальній дошці Кузьміну, ви підтвердили, що, надавши професору Кузьміну статус першого ректора ВПІ, ви свідомо вирішили з історії ВПІ викинути той період, коли ректором ВПІ і притому саме першим ректором був професор Кігель – людина, яка створила ВПІ з нуля, на яку міністерством були покладені обов’язки ректора ВПІ з дня створення ВПІ як самостійного інституту, і яка звільнена була з цієї посади лише тому, що була кандидатом економічних наук, а у в ЦК КПУ вважали, що ректором технічного вищого навчального закладу зі статусом політехнічного повинен бути обов’язково доктор технічних наук. І, якби я знав, що ви у майбутньому спробуєте потоптатись по пам’яті професора Кігеля і будете створювати прецедент викинення його з історії ВПІ як першого ректора, я, коли був третім ректором ВПІ і перетворював ВПІ спочатку у ВДТУ, а потім у ВНТУ, не відреагував би позитивно на прохання професора Квєтного і не взяв би вас "блудного сина" назад до альма-матер, і, коли вас завалили на захисті докторської дисертації при першій спробі її захисту в чужому університеті, не став би створювати вам тепличних умов для повторного захисту через рік цієї дисертації у спецраді нашого університету. І про це зараз дуже шкодую» – кінець цитати.

Але це моє звернення до професора Бісікало протрималося на сайті очолюваного ним факультету лише півдня і було вилучене з поясненням мені адміністратором сайту, що у такому вигляді воно шкодить справі профорієнтації майбутніх абітурієнтів. І я спокійно віднісся до цього вилучення, оскільки метою відкритого розміщення мого звернення до професора Бісікало було гарантоване доведення до нього моєї позиції по відстоюванню історичної правди, об’єктивності та справедливості у цьому питанні. І я очікував, що реакція професора Бісікало на це моє звернення усе-таки буде, і буде вона у вигляді внесення відповідної корекції в напис на меморіальній дошці, присвяченій професору Кузьміну.

Але пройшов уже тиждень з дня встановлення цієї меморіальної дошки і початку дискусії стосовно історичної правди, об’єктивності та справедливості змісту тексту на ній, а ніяких навіть словесних натяків з боку професора Бісікало про внесення змін на цій дошці не спостерігається, що остаточно мене переконало у тому, що професор Олег Бісікало, мабуть, вирішив, що присвоєння професору Івану Кузьміну статусу «Перший ректор ВПІ» є найкращим вираженням вдячності Івану Васильовичу за його сприяння в отриманні Олегом Володимировичем багато років тому кандидатського ступеня.

Але, думаю, варто нагадати і професору Бісікало, і усім іншим, хто про це вже забув, що і в розбудову Вінницького політехнічного інституту, здійснену ректором Кузьміним у період його ректорства з 1976 по 1989 роки, вніс суттєву складову і відставлений перший ректор Кігель, оскільки саме він, окрім того, що збудував перший і другий навчальний корпуси та перший науковий корпус СКТБ «Модуль», а також перший і другий гуртожитки інституту, за сприяння першого секретаря Вінницького обкому КПУ Василя Таратути домігся і виділення додаткової земельної ділянки під розбудову нових корпусів та гуртожитків інституту, і замовив проектування у «ДІПРОВУЗі» третього і головного навчальних корпусів та 3-го,4-го,5-го і 6-го гуртожитків, і виділення коштів міністерством під це будівництво, і включення в перспективні плани будівельних організацій Вінниці спорудження цих корпусів і гуртожитків.

Більше того, саме Кігель підписав угоду з «Красноярськлісом», який вирішив споруджувати у Вінниці для тих своїх сибірських лісорубів, що виходили на пенсію, багатоквартирні житлові будинки, згідно з якою наш, тоді ще ВФ КПІ виділив «Красноярськлісу» під будівництво житла частину своєї земельної ділянки. А за цією угодою «Красноярськліс» взяв зобов’язання протягом 10 наступних років виділяти частину побудованих квартир для викладачів і співробітників ВПІ, процедуру передачі яких нашому інституту було покладено на Вінницький міськвиконком. Тож другий наш ректор Кузьмін саме за рахунок цієї угоди мав змогу виділяти квартири усім тим професорам, яких він запросив до Вінниці з інших міст для поліпшення якості кадрового складу очолюваного ним інституту. І, до речі, погодився професор Кузьмін перейти з посади проректора знаного ХІРЕ, розміщеного у другому в Україні за значенням Харкові, на посаду ректора ВПІ, історія самостійності якого налічувала лише два з половиною роки, у провінційній Вінниці лише після того, як довідався, що його попередником, першим ректором Кігелем уже вирішено усі питання розбудови і фінансування ВПІ та забезпечення житлом його викладачів.
 
А тому я вирішив ще раз нагадати і професору Бісікало, і ректору Грабку про необхідність дотримуватись історичної правди, об’єктивності та справедливості по відношенню до засновника нашого вищого навчального закладу, професора Кігеля, розмістивши ось цю інформацію уже на моєму персональному сайті, знищити який нікому не вдалося, навіть коли операцією по його знищенню керував особисто Євген Суліма у період, коли працював першим заступником міністра Табачника і виконував у 2010 році розпорядження міністра по організації мого відсторонення від посади ректора ВНТУ як за те, що я у 2008-2009 роках був радником прем’єр-міністра Юлії Тимошенко, нелюбимої командою всесильного тоді Януковича, так і за те, що у 2010 році відмовився перерахувати на адресу, вказану мені під час співбесіди в міністерстві, 54 тисячі гривень «відкупного».

Ну і на завершення – як мені стало відомо, на днях у нашому університеті відбудеться засідання Наглядової ради ВНТУ, очолюваної керівником апарату Офісу президента, Олексієм Дніпровим, тож я вирішив опублікувати цей матеріал ще до появи членів Наглядової ради в університеті, щоб він обов’язково потрапив їм на очі, і вони, розглянувши по суті цей матеріал, вирішили, хто із нас правий, оскільки, як я розумію, без їхнього рішення ніхто в нашому університеті відновленням історичної правди у піднятому мною питанні займатись не збирається, і на меморіальній дошці, присвяченій професору Кузьміну, навічно засвітиться золотом напис «Перший ректор ВПІ», який увічнить одночасно прояв необ’єктивності та несправедливості по відношенню до професора Кігеля, якому по праву належить статус «Першого ректора ВПІ».