Недостатньо  знати,  необхідно  вміти  ці  знання  застосувати!  Недостатньо  бажати,  потрібно  і  робити!
  Б.І. Мокін
Головна сторінкаДодати в Вибране

основне
Новини
Біографія
Наукова діяльність
Педагогічна діяльність
Адміністративна діяльність
Громадська діяльність
Листи, статті, доповіді
Зворотній зв'язок

Пошук

Мій акаунт на Facebook
Пошук
Головна сторінка   Новини 


14 серпня 2012

Вчора (13 серпня) Одеська міська рада, провівши позачергове засідання, проголосувала за імплементацію уже підписаного президентом мовного закону Колесніченка-Ківалова, згідно з яким в Одесі російська мова набула статусу регіональної.

І тепер уся ділова і навчальна документація в усіх організаціях (суди, навчальні заклади, правоохоронні органи, органи місцевого самоврядування і т. і.) повинна вестись в Одесі і державною українською, і регіональною російською мовами.

У цій ситуації я, перш за усе, не заздрю як ректорам університетів Одеси, так і керівникам нашого міністерства – і ось чому.

В університетах Одеси половина студентів є одеситами, які краще знають російську мову, а друга половина є вихідцями із населених пунктів Одеської, Миколаївської, Херсонської і Вінницької областей, які краще знають українську мову, а російської, особливо природничої, практично не знають зовсім.

Тож половина студентів в університетах Одеси вимагатиме читати їм лекції і проводити з ними семінарські та практичні заняття і далі державною українською мовою, а друга половина на підставі мовного закону Колесніченка-Ківалова, імплементованого у життя рішенням Одеської міської ради, вимагатиме з 1-го вересня нинішнього року читати їм лекції і проводити семінарські та практичні заняття регіональною російською мовою.

Це породжує одразу три проблеми.

По-перше, де взяти з 1-го вересня ту необхідну кількість викладачів з науковими ступенями і вченими званнями, які зможуть одразу ж розпочати проводити навчальні заняття російською мовою в побажавших стати російськомовними половинах навчальних потоків і академічних груп? – Адже більшість радянських професорів уже або лекцій читати не може за станом здоров’я, або уже вийшли на пенсію, а молоді викладачі та викладачі середнього найбільш продуктивного віку уже і навчалися в університетах українською мовою, і дисертації свої писали та захищали українською мовою, і конспекти лекцій та навчальні посібники понаписували українською мовою, тож для них уже не так просто буде одразу ж в аудиторіях усе вивчене та написане українською мовою викладати російською.

По-друге, після поділу кожного навчального потоку та кожної академічної групи на україномовну і російськомовну половинки де взяти необхідну для забезпечення нормального ходу навчального процесу кількість навчальних аудиторій? – Адже не так багато є університетів в Україні, а в Одесі особливо, які і сьогодні – за не розділених на дві половини навчальних потоків і академічних груп – здатні забезпечити студентам навчальний процес в одну зміну (з 8-ї ранку і до 16-ї) і без «вікон» між заняттями.

По-третє, після поділу кожного навчального потоку та кожної академічної групи на україномовну і російськомовну половинки і збільшення вдвоє у зв’язку з цим у кожному університеті кількості викладачів де взяти кошти на виплату зарплати цій додатковій кількості викладачів? – Адже фонди зарплати в університетах затверджені ще в кінці минулого календарного року на весь нинішній календарний рік, і кожна гривня позабюджетних коштів теж розпланована, тож університетам взяти додаткових коштів на виплату зарплати додатковій кількості викладачів, немає звідки.

А тому усі ректори університетів з двомовними потоками побіжать в наше міністерство просити додаткове бюджетне фінансування. Але ж у нашому міністерстві зайвих грошей теж немає, воно ж теж розподілило між університетами усі виділені йому на нинішній календарний рік кошти ще в кінці минулого календарного року. Та й на наступний календарний рік наше міністерство не зможе таким двомовним університетам виділити додаткові кошти, оскільки планування міністерством економіки кількості викладачів університетів і фонду їхньої зарплати здійснюється з використанням співвідношення в середньому 10 студентів на одного викладача в одномовному форматі навчання.

І навряд чи міністерство економіки, особливо ж після витрат на Євро-2012 та жовтневі парламентські вибори, зможе для наступного календарного року віднайти подвійне фінансування для університетів з двома мовами викладання. Адже для цього потрібно буде виділити нашому міністерству вдвічі більше коштів, оскільки в регіонах, в яких діятиме мовний закон Колесніченка-Ківалова, знаходиться дві третини університетів України з кількістю студентів, вдвічі більшою тієї їх кількості, які навчаються в університетах тих регіонів, яких цей мовний закон не зачіпає.

А є ще й такі університети як, наприклад, Ужгородський національний університет, в якому навчаються третина українців, третина угорців і третина словаків, що після імплементації мовного закону Колесніченка-Ківалова Ужгородською міською радою, вимагатиме у цьому університеті поділу навчальних потоків і академічних груп на три частини і збільшення у зв’язку з цим кількості викладачів та навчальних аудиторій утричі. І, я не впевнений, що цей університет буде в змозі з 1-го вересня забезпечити якісне викладання усіх навчальних дисциплін фахівцями високого професійного рівня з науковими ступенями і вченими званнями одразу українською, угорською та словацькою мовами, навіть якщо, наприклад, за рахунок спонсорства сусідніх країн віднайдуться кошти для того, щоб збільшити утричі фонд заробітної плати викладачам цього університету.

І я, як екс-ректор ВНТУ, дуже радий від того, що у Вінниці не проживає 10% росіян або представників якоїсь іншої національності. Адже це означає, що для нашого міста витвір Колесніченка-Ківалова не є законом, який потрібно виконувати. Тобто в нашому університеті не потрібно буде створювати потоки з мовою викладання, відмінною від державної української, а тому нам не будуть потрібними ні додаткові викладачі, ні додаткові кошти для виплати цим додатковим викладачам заробітної плати, ні додаткові зусилля для забезпечення в університеті нормального психологічного клімату.

А таких зусиль по підтриманню нормального психологічного клімату в університетах, які опинились в зоні дії мовного закону Колесніченка-Ківалова, керівникам цих університетів доведеться прикладати стільки, що це аж ніяк не сприятиме їхньому здоровому довголіттю. Адже нашому міністерству в нинішніх важких українських фінансових реаліях міністерство економіки додаткових грошей не дасть, а тому і наше міністерство цим двомовним університетам теж нічого не додасть. Тож навіть ті ректори, які позитивно відносяться до мовного закону Колесніченка-Ківалова, змушені будуть робити навчальні потоки одномовними, що порушуватиме або конституційні права однієї частини студентства, або порушувати регіональні права іншої частини студентства. І листи про ці порушення сотнями будуть надходити і до засобів масової інформації, і до прокуратури, і до міністерства. І на фоні таких листів і комісій по їх перевірці та ще й за умов фінансової, кадрової і матеріальної неспроможності університетів (із зони дії мовного закону Колесніченка-Ківалова) задовольнити вимоги, виставлені в цих листах, про нормальний психологічних клімат в цих університетах їхнім ректорам можна буде лише мріяти.

Версія для друку


[12.06.2023] Про вклад академіка Леоніда Каніщенка в формування майбутнього президента України
[30.12.2022] Кілька слів напередодні 80-річчя про мій вклад у підготовку наукових кадрів
[10.09.2020] Відповідь на запитання, чому я вирішив балотуватись кандидатом у ректори
[08.07.2020] Не робіть, як я!
[07.06.2020] Розповідь про те, як Вінницький міський голова Моргунов втратив 300 голосів
[01.06.2020] Літо у ВНТУ починається з оновлення корпусу деканів
[15.05.2020] Що очікувати після реформування системи захисту дисертацій?
[27.04.2020] Коронавірусні будні університетського професора
[04.03.2020] Весь мир насильно мы разрушим до основанья, а затем - мы наш, мы новый мир построим!
[19.01.2020] «Ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази»
[28.12.2019] Передноворічні роздуми ексректора, який ще працює професором
[21.12.2019] Попри побажання та потуги недоброзичливців академія педагогічних наук продовжує жити
[03.12.2019] Чи варто нашому ректору позитивно реагувати на пропозицію мера міста про передачу частини земельної ділянки університету в комунальну власність?
[30.11.2019] Мої враження від зустрічі з заступником міністра Єгором Стадним
[09.11.2019] Факультету радіоелектроніки - 50
Головна сторінкаДодати в Вибране
© 2007-2015. Персональний сайт Мокіна Б.І. Усі права захищено. Несанкціоноване використання матеріалів сайту не дозволяється. У випадку використання цих матеріалів на інших сайтах не допускається будь-яке редагування тексту, а посилання на даний сайт є обов`язковим.