Суть протиріччя в тому, що наказом №179 в нашому університеті були ліквідовані факультети і залишені навчально-наукові інститути, а наказом №268 факультети через два з половиною роки відновлюються, а навчально-наукові інститути ліквідуються.

Ось як звучав перший абзац преамбули наказу №179: «На сьогоднішній день у структурі університету функціонують вісім навчально-наукових інститутів, в семи з яких структурними підрозділами є чотирнадцять факультетів, по два в кожному інституті. Така структура передбачала розбудову університету, нарощення загальної кількості студентів та покращення керованості навчальним, науковим і виховним процесами». А ось як звучав останній абзац преамбули та перший абзац наказової частини того наказу: «На підставі викладеного та відповідно до рішення ректорату від 18.06.2012 р. (протокол №41) та Вченої ради від 21.06.2012 р. (протокол №11) Н А К А З У Ю: 1. Ліквідувати з 03.09.2012 р. в структурі навчально-наукових інститутів такі факультети: (далі йде перелік усіх 14 факультетів, що ліквідуються)».

А тепер вчитаємось в перший абзац преамбули виданого через два з половиною роки наказу №268, який звучить так: «На сьогоднішній день в структурі університету функціонують вісім навчально-наукових інститутів, що передбачало в плані розбудови університету нарощення загальної кількості студентів одночасно з покращенням керованості навчальним, науковим і виховним процесами та створення в подальшому в структурі кожного інституту по декілька факультетів». І ось як звучить останній абзац преамбули та перший абзац наказової частини цього наказу: «На підставі викладеного та відповідно до рішення ректорату від 27.10.2014 р. (протокол №8), Вченої ради від 30.10.2014 р. (протокол №3) та конференції трудового колективу від 31.10.2014 р. (протокол №2) Н А К А З У Ю: 1. Створити з 01.02.2015 р. в структурі університету на базі навчально-наукових інститутів такі факультети: (далі йде перелік усіх 7 факультетів, що утворюються замість 7 навчально-наукових інститутів, що ліквідуються)».

Виходячи з порівняльної логіки преамбул і наказових частин цих наказів, у 2012 році факультети ліквідовувались для того, щоб у 2014 році їх створити знову, демонструючи цим і два з половиною роки тому, і нині бурхливу діяльність адміністрації по реформуванню структури університету, – діяльність, яка, фактично, виявилась рухом по колу, і яка через два з половиною роки привела структуру університету майже до того ж вигляду, який вона мала на старті цього реформаторського процесу.

І єдиним досягненням цього реформаторського процесу після його старту було збільшення з 1-го січня 2013 року місячної зарплати нашому ректору Володимиру Грабку з 8 тисяч 400 гривень до 20 тисяч 338 гривень, що дозволило йому лише у 2013 році отримати додатково до основної бюджетної зарплати, яка за рік теж склала не маленьку суму у 100 тисяч гривень, ще майже 140 тисяч гривень зі спеціального фонду університету, який формується з грошей, отриманих за надані платні послуги.

До речі, в процесі аналізу змісту наказу №179, який викладено на цьому ж сайті 26.08.2012 року, ще два з половиною роки тому я пропонував як альтернативу ліквідації факультетів наступне рішення – цитую:

«Звичайно, в усіх у вас, шановні колеги, а у ректора, професора Грабка у першу чергу може виникнути запитання: «А чи не можна ввести в законодавче поле варіант структурних змін, запропонований ректором у його наказі №179?» Відповідаю: «Можна! Але, по-перше, скасовувати цей наказ, яким в університеті вводяться норми, що не відповідають Закону України про вищу освіту, ректору все-одно треба; по-друге, у новому наказі потрібно «ліквідацію усіх 14 факультетів», внаслідок якої в університеті всупереч нормам Закону України про вищу освіту запроваджується безфакультетна структура, замінити «об’єднанням факультетів у кожному із 7 навчально-наукових інститутів» зі збереженням за кожним об’єднаним факультетом назви навчального-наукового інституту, який в результаті цих дій ліквідується, оскільки не може існувати навчально-науковий інститут в складі лише одного факультету, що автоматично приводить і до скасування посад директорів інститутів; по-третє, декану кожного об’єднаного факультету потрібно запланувати, як того вимагають нормативні документи вищої школи, не по три, а лише по два заступники (один з навчальної та навчально-виховної роботи, а другий з наукової та науково-методичної роботи); по-четверте, на термін до обрання за конкурсом обов’язки деканів об’єднаних факультетів покласти, як того вимагає КЗПП, на одного із деканів факультетів, що об’єднуються, а обов’язки заступника декана з навчальної та навчально-виховної роботи покласти на другого із деканів факультетів, що об’єднуються. Але, як ви розумієте, шановні колеги, такий варіант уведення в законодавче поле ініціативи ректора, закладеної у його наказі №179, не знайде підтримки ні в нинішніх директорів інститутів, оскільки вони автоматично втрачають свої директорські посади, ні в нинішніх заступників директорів інститутів з наукової роботи, оскільки вони, переходячи з посад заступників директорів на посади заступників деканів, по-перше, втрачають в іміджі, по-друге, втрачають 10% зарплати, по-третє, отримують за рахунок науково-методичної складової додатковий обсяг роботи».

Як видно з процитованого вище витягу з моєї публікації на сайті від 26.08.2012 р., декану факультету, як того вимагають нормативні документи вищої школи, котрі не входять у протиріччя і з новим Законом України про вищу освіту, я пропонував зберегти лише двох заступників, а якщо ми подивимось відповідну норму, що вводиться згідно з нинішнім наказом №268 ректора Грабка, то побачимо, що цим наказом кожному декану пропонується призначити по три заступники – цитую: «5. Затвердити керівний склад вказаних вище факультетів у складі: декан, заступник декана з навчально-методичної роботи, заступник декана з наукової роботи та міжнародного співробітництва, заступник декана з навчально-виховної роботи».

І оскільки наказом №268 кожному заступнику декана пропонується встановити надбавку до зарплати у розмірі 30%, що дорівнюватиме приблизно 1000 гривень прямих виплат та ще біля 300 гривень нарахувань, то враховуючи те, що «зайвих» заступників декана цим наказом пропонується аж 7, їхні надбавки в рік коштуватимуть університету біля 110 тисяч гривень, що в нинішніх умовах недостатнього фінансування університету з боку держави навряд чи є кроком раціональним.

До речі, навряд чи є кроком раціональним і призначення заступника декана з міжнародного співробітництва, оскільки факультет не є юридичною особою, а організація, що не має статусу юридичної особи, не може бути стороною міжнародних угод, а тому і у керівника такої організації не повинно бути заступника з міжнародного співробітництва. Університет є юридичною особою, тому у його керівника є заступник з міжнародного співробітництва у статусі проректора, який усі задачі міжнародного співробітництва розв’язує з залученням штату однойменного Головного центру, співробітникам якого при розв’язанні цих задач дозволяється залучати і деканів факультетів, і їх заступників, і завідувачів кафедр. Що ж до іноземних студентів, то, оскільки вони навчаються у складі змішаних академічних груп, керівництво їх діяльністю як під час навчального процесу, так і за його межами, покладається на декана факультету та його заступників з навчальної і навчально-виховної чи наукової і науково-методичної роботи.

А тепер я хочу звернути увагу на третій підпункт третього пункту наказу №268, який присвячено призначенню виконувачів обов’язки деканів факультетів, що утворюються з 01.02.2015 р., і який звучить так – цитую: «3. Призначити виконувачами обов’язків декана з 01.02.2015 р. з подальшим обранням за конкурсом: 3.3. Леонтьєва Василя Олександровича – факультету ЕЕЕМ за його згодою».

Я нагадаю, у 2012 році доцент Василь Леонтьєв був обраний на посаду директора Інституту електроенергетики та електромеханіки з порушенням Конституції України та нормативних документів вищої школи і Статуту університету, оскільки при визначенні делегатів Конференції трудового колективу від вдвічі більших за чисельністю кафедр було обрано делегатами таку ж кількість осіб, як і від кафедр, вдвічі менших за чисельністю, що є порушенням конституційних прав людини по відношенню до працюючих на кафедрах з більшою чисельністю. Крім того, згідно з нормативними документами вищої школи та Статутом університету не менше ніж 75% делегатів конференції повинні були складати особи, які працюють за основною посадою науково-педагогічними працівниками, а в дійсності виявилось, що науково-педагогічних працівників у складі делегатів конференції, яка обирала директора інституту ЕЕЕМ, було менше 75%. Я після цих виборів на своєму сайті вказав ректору Грабку на ці порушення, але, незважаючи на їх наявність, ректор підписав наказ і уклав контракт з доцентом Леонтьєвим, яким призначив його директором Інституту ЕЕЕМ на 5 років. Не відмінив ректор свого наказу про призначення Василя Леонтьєва директором ІнЕЕЕМ і після того, як на початку літа 2014 року інспектори ДІНЗ, що перевіряли цей факт за вказівкою першого заступника міністра, підтвердили в своєму Акті перевірки, що вище вказане подвійне порушення під час виборів директора ІнЕЕЕМ мало місце.

А тому само собою напрошується запитання: «Під впливом яких таких надзвичайних обставин знаходиться наш ректор Володимир Грабко, що навіть після ліквідації інститутів і утворення на їх основі факультетів, він своїм наказом призначає виконувачем обов’язків декана факультету ЕЕЕМ Василя Леонтьєва – людину, яку не можна призначати на цю посаду в принципі, оскільки стосовно неї в Акті перевірки комісією ДІНЗ відзначено, що вона була призначена директором ІнЕЕЕМ з подвійним порушенням, допущеним під час виборів?»

Тож для дотримання тієї вимоги нормативних документів вищої школи, згідно з якою ліквідація недоліків, вказаних в Акті ДІНЗ, є дійством обов’язковим, виконувачем обов’язків декана факультету на той тримісячний термін, який дозволено виконувати обов’язки декана до обрання на цю посаду когось за конкурсом, ректор Володимир Грабко зобов’язаний був поставити або одного із двох нині діючих заступників Василя Леонтьєва, або будь-якого викладача цього факультету, який має вчене звання хоча б доцента і уже проявив свої організаційні здібності на якійсь посаді з адміністративно-управлінськими функціями. А він поставив того, хто є порушником і конституційних норм, і вимог нормативних документів вищої школи – ну не віриться, що це зроблено лише на прохання когось із друзів Василя Леонтьєва, адже усі вони після минулорічної Революції гідності перестали бути впливовими на нашій Вінниччині людьми. А тому, на мій погляд, так триматись за кандидатуру Василя Леонтьєва, незважаючи на усе вище сказане, у ректора Володимира Грабка є якісь інші причини!

До речі, я дивуюсь і самому Василю Леонтьєву – перенести таку важку операцію у віці 65 років, після якої кілька місяців приходити до тями, та перейматись необхідністю у подальшому дотримуватись строгої погодинної дієти та строгого розпорядку дня, і знову звалити на свої плечі нелегку ношу декана факультету, яка вимагає втрати нервової та фізичної енергії у такій кількості, якої недостатньо навіть у багатьох здорових 40-річних чоловіків – навіщо йому це треба?

Адже перехід на спокійну посаду рядового професора додасть йому не один додатковий рік життя! Тим паче, що і аудиторного навчального навантаження, починаючи з наступного навчального року, у нього на посаді професора уже буде не більше 450 годин на рік, або, що одне і те ж, не більше 2 годин щодня.

Особливо, на мій погляд, це є важливим для нього в нинішніх умовах, коли над ним нависає неоднозначна реакція колег на те, що він рекомендував виконувачем обов’язків директора і члена приймальної комісії на час своєї хвороби саме того із своїх заступників, який був заарештований працівниками СБУ під час отримання хабара від матері абітурієнта, та на те, що згідно з новим Законом України про вищу освіту необхідно досить напружено працювати, аби вчасно здійснювати усі необхідні реформування навчального процесу та контролювати, щоб завідувачі кафедр вчасно виконували ту роботу, яка штормовими хвилями накочуватиметься в процесі реформування спеціальностей факультету за новим переліком.

До речі, хоча б для імітації боротьби з корупцією необхідно було не звільнювати з університету доцента-хабарника за власним бажанням на другий день після його затримання співробітниками СБУ, а спочатку видати наказ ректора та розпорядження директора інституту, в яких би керівництвом університету та інституту засуджувався цей негативний факт і вимагалось би обговорити та засудити негідну поведінку доцента-хабарника на засіданнях усіх кафедр та на засіданнях Вчених рад різних рівнів, що є обов’язковою вимогою нормативних документів вищої школи ще з радянських часів – а ні такого наказу чи хоча б розпорядження не було видано ні півроку тому, коли відбулось затримання хабарника, ні у наступні дні – не видано їх і по-сьогодні, коли уже йдуть судові засідання.

А з огляду на те, що адміністрація постійно наголошує під час зустрічей з іноземними гостями про готовність нашого університету до інтеграції в європейський освітній простір, директор Інституту ЕЕЕМ Василь Леонтьєв зобов’язаний був подати у відставку одразу ж після того, як його першого заступника, який за його ж рекомендацією на час його хвороби був призначений ректором Володимиром Грабком виконувати обов’язки директора, затримали працівники СБУ під час отримання хабара, або ж, принаймні, подати таку заяву після виходу з лікарняного. Адже саме так вчинив би керівник будь-якої європейської структури, якби у цій, очолюваній ним структурі правоохоронними органами таке корупційне дійство з боку першого заступника цього керівника було офіційно зафіксоване.

А завершити свій аналіз я хочу приверненням уваги читачів ще раз до вище процитованого пункту 3 наказу №268 – я хочу звернути увагу на акценти, які розставлені у цьому пункті наказу ректора – він призначає Леонтьєва Василя Олександровича виконувачем обов’язки декана «з подальшим обранням за конкурсом». Тобто не з правом участі в конкурсі, а з подальшим обранням за конкурсом – а це уже не що інше, як пряма вказівка ректора тим, хто обиратиме, кого треба обрати. Але хіба таке дійство можна буде назвати конкурсом?