У цьому «Формулярі» на сторінці 25 я побачив, що у нашому університеті у 2014/2015 навчальному році працював на 0,3 ставки професора і навіть не за сумісництвом, а на штатній основі у складі кафедри метрології та промислової автоматики, кандидат технічних наук, доцент Васілевський Олександр Миколайович, 1980 року народження, який за основною посадою був – цитую: «начальником відділу інформаційно-комунікаційних технологій департаменту персоналу та керівних кадрів центрального апарату МОНУ».

Згідно з «Формуляром» цей міністерський чиновник середнього рангу викладав у нашому університеті, розміщеному у Вінниці (за 250 кілометрів від Києва, де розміщене міністерство) дві навчальні дисципліни: 1). Основи метрології та вимірювальної техніки. 2). Метрологічний нагляд за засобами вимірювань.

У нашому університеті, розміщеному у Вінниці, у 2014/2015 навчальному році нормою професорського аудиторного навантаження було 750 академічних годин за навчальний рік. Тобто, працюючи на 0,3 ставки професора к.т.н., доц. Васілевський зобов’язаний був протягом 10 місяців навчального року відпрацювати у Вінниці в аудиторіях ВНТУ зі студентами 225 академічних годин, що у свою чергу вимагало від нього відпрацювання 22,5 академічних годин щомісяця та 5 академічних годин щотижня.

У центральному апараті міністерства, розташованому у Києві, начальник відділу інформаційно-комунікаційних технологій департаменту персоналу та керівних кадрів Васілевський зобов’язаний був працювати щодня з 9-ї години ранку до 18-ї години вечора з понеділка по п’ятницю включно. Тож, працюючи з понеділка по п’ятницю включно у міністерстві, Васілевський не мав змоги у ці дні викладати свої навчальні дисципліни у нашому університеті, оскільки вечірньої форми навчання наш університет не має, та й дістатись із Києва до Вінниці, працюючи до 18-ї години у Києві, Васілевський раніше ніж о 22 годині не міг ні автомобілем, ні поїздом. А оскільки у ВНТУ о 21 годині усі аудиторії ставляться під охорону, то виходить, що жодного дня з понеділка по п’ятницю включно Васілевський до студентів в аудиторії ВНТУ (навіть для надання консультацій) у 2014/2015 навчальному році потрапити не міг в принципі.

А тепер я звертаю увагу на те, що у ВНТУ мав тоді і має місце нині 5-денний робочий тиждень, і у суботу за розкладом ніякі навчальні заходи не проводяться. Тож відпрацювати зі студентами в нашому університеті 225 академічних годин аудиторного навчального навантаження протягом 2014/2015 навчального року Васілевський за рахунок роботи по суботам теж не міг. А це у свою чергу означає, що цьому міністерському чиновнику і стаж роботи науково-педагогічним працівником у 2014/2015 навчальному році нараховувався незаконно і приблизно 15 тисяч гривень за 10 місяців року (по півтори тисячі щомісяця) ним теж були отримані незаконно. Тобто у 2014/2015 навчальному році мали місце корупційні дії міністерського чиновника Васілевського, які протягом цього навчального року прикривав ректор ВНТУ Грабко, оскільки саме після підписання ректором Грабком строкового договору з міністерським чиновником Васілевським, останньому виплачувалась у ВНТУ незароблена професорська зарплата та зараховувався незароблений науково-педагогічний стаж, як такому, що начебто працював на штатній посаді професора кафедри метрології та промислової автоматики, хоча цього Васілевський не міг робити в принципі.

Можливо дехто з вас, шановні колеги, мені захоче заперечити, що, мовляв, аудиторні заняття зі студентами Васілевському у ВНТУ планувались по п’ятницях, і що він приїздив до Вінниці кожного четверга увечері, аби кожної п’ятниці, працюючи протягом 5 годин з 9-ї години ранку і до 14 години опівдні, відпрацьовувати заплановане йому аудиторне навчальне навантаження. Але, якщо це так, то виходить, що Васілевський кожного тижня, працюючи по п’ятницях у Вінниці у ВНТУ, прогулював один робочий день за місцем своєї основної роботи начальником відділу міністерства у Києві. І таких прогулів мало бути не менше 4-ох щомісяця та не менше 40 протягом 10 місяців навчального року. А це для міністерського чиновника теж було б проявом корупції, поєднаної до того ж ще й з порушенням Кодексу законів про працю. Але я не думаю, що міністерський чиновник Васілевський наважився б на прогули, та ще й не на один день на тиждень, а на цілих два дні на тиждень, якщо вірити розкладу на зимовий триместр 2014/2015 н.р., розміщеному на сайті ФАКСУ (http://inaeksu.vntu.edu.ua/page/schedule "Розклад занять зима 4 курс", "Розклад занять спеціалістів"; копії файлів розкладів на випадок, якщо їх оперативно приберуть з сайту факультету: копія розкладу 1, копія розкладу 2), яким Васілевському заплановане проведення аудиторних навчальних занять щотижня не лише у п’ятницю, але і в четвер – скоріш за усе за Васілевського, принаймні щочетверга, аудиторні навчальні заняття проводив у ВНТУ хтось інший.

Розібравшись з корупційними діями міністерського чиновника Васілевського у 2014/2015 навчальному році, які він здійснив за сприяння ректора ВНТУ Грабка, я вирішив з’ясувати і те, чи не займався такими ж корупційними діями міністерський чиновник Васілевський і у попередні навчальні роки. Оскільки дістатись до «Штатного формуляра ВНТУ» за 2014 рік у мене не було можливості, то я вирішив подивитись «Штатний формуляр ВНТУ за 2013 рік, до якого доступ у мене був. І на сторінці 24 цього «Формуляра» за 2013 рік я прочитав, що у 2012/2013 навчальному році кандидат технічних наук Васілевський Олександр Миколайович працював штатно на посаді доцента кафедри метрології та промислової автоматики на 0,25 ставки за строковим договором, підписаним ректором ВНТУ Грабком. І у цьому ж «Формулярі» вказано, що основною для Васілевського була посада «начальника відділу інформаційно-комунікаційних технологій департаменту персоналу та керівних кадрів центрального апарату МОНМСУ».

Нагадаю, що у ВНТУ в 2012/2013 навчальному році нормою аудиторного навчального навантаження для доцента були 900 академічних годин за навчальний рік. Тобто, працюючи на 0,25 ставки доцента, к.т.н., доц. Васілевський зобов’язаний був протягом 10 місяців відпрацювати у Вінниці в аудиторіях ВНТУ зі студентами 225 академічних годин, що у свою чергу вимагало від нього відпрацювання 22,5 академічних годин щомісяця та 5 академічних годин щотижня. І з тих же причин, які мною проаналізовані вище при розгляді 2014/2015 навчального року, міністерський чиновник Васілевський, працюючи на постійній роботі у Києві, і у 2012/2013 навчальному році теж реально відпрацювати у ВНТУ оці 5 академічних годин, не порушуючи КЗПП, на жодному із тижнів протягом навчального року не міг, а тому і зарахований йому за цей навчальний рік стаж роботи на науково-педагогічній посаді, і виплачені йому за цей навчальний рік 10 тисяч гривень незаробленої доцентської зарплати теж були проявом корупційних дій у чистому вигляді. І, знову ж таки, ці корупційні дії здійснювались міністерським чиновником Васілевським під прикриттям ректора ВНТУ Грабка, який підписав з ним строковий договір на 10 місяців – з 01.09.2012 р. по 30.06.2013 р.

Цілком логічно припустити, що і у 2013/2014 навчальному році міністерський чиновник Васілевський теж числився на якусь долю ставки штатним працівником у ВНТУ, оскільки в разі пропуску цього навчального року навряд чи в наступному – уже проаналізованому - 2014/2015 навчальному році він, не ставши доктором наук і не отримавши вченого звання професора, був би зарахованим ректором Грабком штатно тепер уже на 0.3 ставки професора.

Якщо ж міністерський чиновник Васілевський у 2013/2014 навчальному році теж числився штатно у ВНТУ на посаді доцента на 0,25 ставки, то, як наслідок, мусимо констатувати ще один рік його корупційних дій, обумовлених отриманням незароблених 10 тисяч гривень зарплати та нарахуванням ще одного незаробленого року стажу роботи на науково-педагогічній посаді.

Таким чином, якщо навіть не брати до уваги 2010/2011 навчальний рік та 2015/2016 навчальний рік, можемо констатувати, що, починаючи з вересня 2012 року і по червень 2015 року, міністерський чиновник Васілевський під прикриттям ректора ВНТУ Грабка здійснив корупційні дії, які можна оцінити по отриманню незаробленої зарплати на суму, не меншу 35 тисяч гривень, та по нарахуванню незаробленого стажу роботи на науково-педагогічний посаді у розмірі, який майже дорівнює 3 рокам.

Але, якщо припустити, що ректор ВНТУ Грабко підписав з міністерським чиновником Васілевським строковий договір на роботу штатно на якусь частку посади професора і на 2015/2016 навчальний рік, що не важко з’ясувати, але не мені, а ревізорам міністерства, то нескладно побачити, що оцінка корупційних дій міністерського чиновника Васілевського за час роботи ректором ВНТУ Грабка, котрий служив йому прикриттям, суттєво перевищить вказані вище приблизні оцінки і по незаробленій зарплаті Васілевського, і по незаробленому ним стажу роботи науково-педагогічним працівником.

До речі, я вирішив поцікавитись, а ким же працював Васілевський Олександр Миколайович за часів мого ректорства у ВНТУ, яке завершилось на початку вересня 2010 року. Для цього я заглянув у «Штатний формуляр ВНТУ» за 2010 рік, який у мене є. І у ньому на сторінці 28 я прочитав, що к.т.н., доц. Васілевський Олександр Миколайович працював на основній посаді на 0,5 ставки доцента кафедри метрології та промислової автоматики, як обраний за конкурсом у 2008 році, та додатково на 0,5 ставки доцента кафедри обчислювальної техніки.

Тож перебрався до Києва для роботи в апараті міністерства начальником відділу доцент Васілевський уже після того, як я перестав бути ректором. Але, як бачите, ректор Грабко, який став керівником ВНТУ після мене, вирішив зберегти Васілевському штатну посаду у ВНТУ, аби у того йшла додаткова зарплата і йшов стаж роботи на науково-педагогічній посаді – і цим ректор Грабко, фактично, розплачувався з Васілевським за те, що той лобіював його інтереси в міністерстві.

І лише тепер я зрозумів, що це не міністр Квіт не звернув увагу на три мої листи, на 22 сторінках у додатку до третього із яких були виписані порушення чинного законодавства і нормативних документів за часів ректорства у ВНТУ Грабка, а скоріш за усе, це начальник відділу інформаційно-комунікаційних технологій департаменту персоналу керівних кадрів центрального апарату міністерства Васілевський перехоплював ці мої листи міністру, направлені з канцелярії міністерства після їх отримання згідно з інструкцією саме до цього департаменту для підготовки матеріалів для відповіді міністру, і клав їх «під сукно», не ставлячи до відома про них ні заступника міністра Гевка, якому підпорядкований цей департамент, ні, звичайно ж, і самого міністра Квіта. Зрозумів я також і те, що саме Васілевський, який відав у міністерстві доступом до електронної пошти і роздруковував міністру Квіту та його заступнику Гевку електронні листи і аналітичні матеріали з інтернетівських сайтів, робив так, щоб жоден матеріал із мого сайту з критичними зауваженнями щодо діяльності ректора ВНТУ Грабка не потрапив на очі міністру Квіту. Опосередкованим підтвердженням цього припущення є те, що на перші два листи міністру, підписані мною як екс-народним депутатом України, екс-ректором ВНТУ, радником президії НАПН України, я відповіді не отримав взагалі, а на третій лист я отримав відповідь (в порушення інструкції, яка діє в міністерстві ще з тих часів, коли я в ньому працював директором навчально-методичного кабінету з вищої освіти) за підписом не міністра, не заступника міністра, не начальника департаменту керівних кадрів і навіть не начальника відділу у цьому департаменті, а за підписом рядового міністерського чиновника, працюючого у цьому ж департаменті поряд з Васілевським.

То чи можна чекати від міністерства ефективної боротьби з корупцією, якщо в ньому комфортно себе почувають корупціонери рівня начальника відділу департаменту керівних кадрів, до якого стікається уся інформація про порушення чинного законодавства ректорами, що надходить у міністерство як у паперовому, так і в електронному вигляді?

Постскриптум: після того, як в.о. ректора Володимир Грабко, незважаючи на багаточисельні порушення чинного законодавства і нормативних документів, був допущений міністром Квітом до участі у конкурсі по виборах ректора ВНТУ, а особливо ж після того як на цих виборах, що пройшли у жовтні, Володимир Грабко отримав перемогу уже в першому турі, набравши 58,3% голосів виборців, я прийняв рішення більше про події, пов’язані з якимись порушеннями у нашому університеті на своєму сайті не писати, оскільки вони, як виявилось, не викликають обурення ні у міністерських начальників, ні у членів нашого колективу. Більше того, я сподівався, що новий склад Вченої ради нашого університету обере мене своїм головою (як це нещодавно зробила Вчена рада НТУ «ХПІ», яка обрала своїм головою екс-ректора Товажнянського), аби я міг «підставити і своє плече» під тягар ректорських повноважень Грабка, який не любить читати тексти законів, підказуючи йому ще до прийняття і оприлюднення рішень, як треба поступати у тих чи інших випадках, щоб не порушувати чинне законодавство чи нормативні документи. Але коли я дізнався від оточення ректора Грабка, що він не хоче мене бачити не те, що в якості голови Вченої ради університету, а навіть не хоче бачити в якості рядового члена цієї ради, та особливо ж ще й почувши від нього самого репліку у перерві засідання спецради по захисту кандидатських дисертацій, яке проходило у п’ятницю 6 листопада, що віднині він не дасть мені жодного приводу для розміщення на сайті критичних матеріалів на його адресу, я вирішив відступитись від свого попереднього рішення і опублікувати цей матеріал, аби цим продемонструвати Грабку, що підстави для того, щоб його покритикувати, я легко буду знаходити і надалі. Тож Васілевському, корупційні дії якого для мене послужили черговою підставою для критики Грабка, треба ображатись на те, що він став фігурантом цієї публікації, не на мене, а на нього.