Недостатньо  знати,  необхідно  вміти  ці  знання  застосувати!  Недостатньо  бажати,  потрібно  і  робити!
  Б.І. Мокін
Головна сторінкаДодати в Вибране

основне
Новини
Біографія
Наукова діяльність
Педагогічна діяльність
Адміністративна діяльність
Громадська діяльність
Листи, статті, доповіді
Зворотній зв'язок

Пошук

Мій акаунт на Facebook
Пошук
Головна сторінка   Новини 


12 лютого 2016

Як ви ще, думаю, пам’ятаєте, шановні читачі, 21 грудня 2015 року при виїзді з внутрішнього двору ВНТУ із-за обмеження кута зору, обумовленого щільно припаркованими на цьому відрізку вулиці Воїнів-Інтернаціоналістів студентськими автомобілями, я потрапив у ДТП, яка, cлава Богу, обійшлась без жертв і фізичних травм.

На судовому засіданні, присвяченому з’ясуванню – хто був винуватцем цієї ДТП, на моє звернення зобов’язати дорожню поліцію встановити знак «Стоянка заборонена» на вулиці Воїнів-Інтернаціоналістів хоча б за метрів двадцять від цього виїзду, з якого працівники університету виїжджають щодня не менше сотні разів, а тому ДТП подібні тій, в яку потрапив я, неминучі і у майбутньому, суддя зауважив, що питання встановлення потрібного дорожнього знаку шляхом звернення до дорожньої поліції повинен вирішувати не суд, а адміністрація університету – про це я уже писав раніше на цьому ж сайті.

Думку судді я довів до відома адміністрації університету, і вона відреагувала, але, на мій погляд, варіант вирішення проблеми, запропонований нею, не можна вважати оптимальним, в чому легко переконатись, подивившись на це фото:

Адже на попередження на невеликого розміру металевій пластині, почепленій на придорожньому стовпі, та ще й написане таким шрифтом, що прочитати, проїжджаючи повз нього вулицею Воїнів-Інтернаціоналістів, нічого окрім слова «Увага» з вікна автомобіля не можна, ніхто із водіїв звертати увагу не буде, і вони продовжуватимуть паркуватись впритул до виїзду з університетського двору, незважаючи на наявність цього попередження, яке більше сприймається як широко розповсюджені настовпні попередження типу «Не влізай, уб’є!» чи «Увага – кабель високої напруги!». І на другому фото зафіксовані саме такі випадки, коли автомобілі були припаркованими у небажаній зоні (тобто «за спиною» попереджувальної таблички) уже після її встановлення.

І ці припарковані впритул автомобілі продовжуватимуть закривати від очей водіїв, що виїжджатимуть з внутрішнього двору університету, ті автомобілі, що наближатимуться до цього виїзду по вулиці Воїнів-Інтернаціоналістів від перехрестя з вулицею Порика. А тому і нові ДТП на цьому місці не за горами. І при розгляді цих майбутніх ДТП у суді адміністрація університету окрім моральної провини перед власними працівниками, що попали в ДТП, уже буде виступати ще й третьою стороною, яка не потурбувалась про забезпечення безпеки виїзду навіть після того, як трапилася ДТП і було звернено її увагу на пропозицію судді потурбуватись про вирішення цієї проблеми.

З моєї точки зору, у варіанті вирішення цієї проблеми за допомогою попередження, щит (а не табличка) з попереджувальним написом повинен бути шириною не менше метра і висотою не менше 60 сантиметрів, і встановити його треба на двох опорах між лінією придорожніх бордюрів та пішохідною алеєю на лінії задньої стіни 1-го гуртожитку на висоті встановлення дорожніх знаків. І попередження необхідно написати літерами такого розміру, які легко читаються водіями автомобілів, що повз них проїжджають. А в обов’язки охоронця шлагбауму, що регулює в’їзд і виїзд автомобілів з університетського двору, за додаткову доплату слід було б увести вимогу пропонувати водіям автомобілів, які припаркувались в небажаній зоні, переставити свої автомобілі в інше місце, принаймні хоча б за межами 10-метрової зони, визначеної правила дорожнього руху, та вимогу викликати дорожню поліцію в разі, якщо водій автомобіля, який припаркувався з порушенням правил дорожнього руху, відмовляється прибрати свій автомобіль за межі забороненої зони. Оце було б і виконанням побажання судді і проявом турботи про охорону життя тих працівників нашого університету, які приїздять на роботу власними автомобілями і паркують їх у внутрішньому дворі університету. А для ректора Володимира Грабка, який службовим автомобілем по кілька разів на день виїжджає з внутрішнього двору університету на вулицю Воїнів-Інтернаціоналістів, це було б турботою не лише про працівників університету, а і турботою про самого себе.

Але варто було б розглянути і два інші варіанти розв’язання вище вказаної проблеми, перший із яких вимагає встановлення вертикально на опорі під відповідним кутом пари сферичних дзеркал на протилежному від виїзду з університетського двору боці вулиці Воїнів-Інтернаціоналістів, дивлячись в які водії автомобілів, що виїжджатимуть з університетського двору, бачитимуть усі автомобілі, що наближаються до цього місця по вулиці Воїнів-Інтернаціоналістів як з боку її перехрестя з вулицею Порика, так і з боку Хмельницького шосе – саме так розв’язана аналогічна проблема адміністрацією Вінницького національного медичного університету та адміністрацією готельного комплексу на спільному виїзді з внутрішнього двору цих установ на вулицю Медведєва.

А ще одним варіантом вирішення вказаної проблеми, найпростішим і найефективнішим, було б звернення адміністрації нашого університету до адміністрації дорожньої поліції з проханням встановити на вулиці Воїнів-Інтернаціоналістів за 20 метрів до виїзду з нашого університетського двору знак «Стоянка заборонена», або, що ще краще, «Зупинка заборонена».

І те, що і встановлення пари сферичних дзеркал, і встановлення на замовлення додаткового дорожнього знаку вимагатиме позабюджетних витрат певної суми коштів, не повинно зупиняти адміністрацію нашого університету, адже навіть, якщо у неї для цього немає грошей чи можливостей, працівники університету, які приїздять до університету на власних авто, заради убезпечення цих авто та й свого життя, я думаю, не відмовляться «скинутись» на оплату якогось із запропонованих мною варіантів розв’язання описаної вище проблеми.

Тож на варіанті з мініатюрною табличкою-попередженням, встановленою на придорожньому стовпі, адміністрації університету, я думаю, зупинятись не слід.

Версія для друку


[12.06.2023] Про вклад академіка Леоніда Каніщенка в формування майбутнього президента України
[30.12.2022] Кілька слів напередодні 80-річчя про мій вклад у підготовку наукових кадрів
[10.09.2020] Відповідь на запитання, чому я вирішив балотуватись кандидатом у ректори
[08.07.2020] Не робіть, як я!
[07.06.2020] Розповідь про те, як Вінницький міський голова Моргунов втратив 300 голосів
[01.06.2020] Літо у ВНТУ починається з оновлення корпусу деканів
[15.05.2020] Що очікувати після реформування системи захисту дисертацій?
[27.04.2020] Коронавірусні будні університетського професора
[04.03.2020] Весь мир насильно мы разрушим до основанья, а затем - мы наш, мы новый мир построим!
[19.01.2020] «Ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази»
[28.12.2019] Передноворічні роздуми ексректора, який ще працює професором
[21.12.2019] Попри побажання та потуги недоброзичливців академія педагогічних наук продовжує жити
[03.12.2019] Чи варто нашому ректору позитивно реагувати на пропозицію мера міста про передачу частини земельної ділянки університету в комунальну власність?
[30.11.2019] Мої враження від зустрічі з заступником міністра Єгором Стадним
[09.11.2019] Факультету радіоелектроніки - 50
Головна сторінкаДодати в Вибране
© 2007-2015. Персональний сайт Мокіна Б.І. Усі права захищено. Несанкціоноване використання матеріалів сайту не дозволяється. У випадку використання цих матеріалів на інших сайтах не допускається будь-яке редагування тексту, а посилання на даний сайт є обов`язковим.