Сьогодні — у четвер 7-го грудня 2006 року, я починаю роботу над наступною (уже 10-ю) книгою історико-публiцистичної серії, розпочатої мною у 1991 році ще у статусі народного депутата України — члена Верховної Ради УРСР 12-го скликання, котра після проголошення незалежності нашої держави стала Верховною Радою України 1-го скликання.

Попередня (9-та) книга цієї серії, яку я назвав «Друге дихання, або із чужої пісні слова не викинеш», ще знаходиться в стадії верстки у видавництві, але у мене уже з’явилося натхнення розпочати роботу над наступною.

Це обумовлено, перш за усе, тим, що «Післямова» до «Другого дихання…» завершується невизначеністю — розповіддю про прийняття мною рішення лягти на операцію, від якої померли у попередні роки кілька не байдужих мені людей, кожен з яких відіграв у моєму житті помітну роль.

З дозволу головного лікаря залізничної лікарні Віктора Сергійовича прооперував мене у вівторок 28-го листопада під загальним наркозом відомий вінницький хірург Микола Петрович, якому асистували хірург Юрій Віталійович та анестезіолог Лариса Едуардівна. А уже на 5-й день після операції, у суботу 2-го грудня, з дозволу Миколи Петровича мій молодший син Олександр перевіз мене з лікарні додому. Вчора — у середу 6 грудня, Микола Петрович зняв шви з тих отворів, які були пророблені у моєму тілі у відповідності з технологією здійснення операції, і сьогодні я уже здійснив поїздку до університету, де упродовж трьох годин розв’язував ті питання, вирішити які не вистачало досвіду чи повноважень першому проректору Володимиру Грабку, котрий виконує обов’язки ректора у мою відсутність.

Повернувшись з університету, я відчув, що ще маю достатньо енергії для того, аби трохи попрацювати за комп’ютером і бажання розпочати роботу над новою книгою, яку вирішив попередньо назвати «Вибірковий і, звичайно ж, тенденційний літопис». Така назва 10-ї книги серії може бути пояснена, по-перше, тим, що події я описуватиму в хронологічній послідовності, а тому — «літопис»; по-друге, тим, що події я описуватиму не всі, оскільки усе описати в принципі неможливо, а тому — «вибірковий»; по-третє, тим, що події для включення до літопису я підбиратиму сам, виходячи із моїх уподобань, а тому — «тенденційний».

Отож, з Богом, у нову історико-публіцистичну подорож!

Постскриптум: оскільки у «Післямові» до попередньої книги серії я пообіцяв розмістити матеріали цієї нової, уже 10-ї, книги одразу ж після їх написання на мій персональний сайт, то так я і зроблю після того, як буде завершено створення цього сайту.

Зауважу, що, по-перше, я не буду заперечувати проти того, щоб ЗМІ використовували ці матеріали, за умови посилання на моє авторство і збереження змісту та акцентів; по-друге, я не вимагатиму від ЗМІ виплати гонорарів за передрукування моїх матеріалів; по-третє, при аналізі конкретних фактів я завжди робитиму посилання на засіб масової інформації, з якого мені цей факт став відомим; а по-четверте, читаючи мої матеріали, кожен читач повинен пам’ятати, що вони носять характер літопису і віддзеркалюють те, що мало місце і уже оприлюднене, а тому не підпадають під визначення «негативної інформації, що розповсюджується без згоди особи, стосовно якої вона носить негативний характер» — з такими претензіями я відсилаю усіх ображених до першоджерел.