У вівторок 19 червня зібралася Наглядова рада нашого університету на позачергове засідання. На порядок денний були винесені три питання, ініційовані ректоратом, а саме: 1) про інвестиційні проекти; 2) про перехід від практики орендних відносин до договорів про спільну діяльність; 3) про виконання обов’язків директорів інститутів на громадських засадах.
По першому питанню пропонувалось розпочати реалiзацію двох інвестиційних проектів, перший із яких був присвячений складенню із збірних конструкцій на нашій унiверситетській території постійного діючого льодового манежу, а другий — побудові на території між корпусом енергетичного інституту і студентського містечка житлового будинку на вісім тисяч метрів квадратних житлової площі, три тисячі з яких будуть безкоштовно передані університету для заселення університетськими працівниками. І льодовий манеж, і житловий будинок зводитимуть за свої кошти приватні фірми, відповідно «Оскар-С» та «Агроінвест», а ми лише надаємо свої земельні площадки під будівництво. У першому випадку ми реалізуємо проект про спільну діяльність протягом десяти років без відчуження земельної ділянки, а тому матимемо лише можливість безкоштовного використання льодового манежу студентами та співробітниками університету протягом узгодженої кількості годин щодня, у другому випадку ми втрачаємо земельну ділянку, але отримуємо на ній свою долю житла у кількості сорока дво- та трикімнатних квартир.
По другому питанню порядку денного пропонувалось припинити практику передачі в оренду фірмам і приватним підприємцям окремих площ в холах університетських корпусів і перейти до підписання з тими із них, хто має статус юридичної особи, договорів про спільну діяльність. Така постановка питання обумовлена тим, що, по-перше, дозвіл на передачу в оренду цих площ ми зобов’язані отримувати в міністерстві щороку, що набридає і супроводжується суттєвими витратами часу; по-друге, з нинішнього року на площі, що передаються в оренду, Фонд державного майна, до якого на час оренди переходять права власника, обов’язково оголошує конкурс, в результаті якого ми можемо отримати орендатора не того, який продаватиме ручки чи папір студентам, а того, який поставить в наших холах ігрові автомати чи автомати по продажу пива; а по-третє, від оренди ми отримуємо лише половину орендної плати, оскільки другу половину забирає Фонд державного майна. А для підписання договорів про спільну діяльність нам, по-перше, ні у кого не треба ні про що просити дозволу; по-друге, наші площі перестають бути власністю Фонду державного майна; а по-третє, нашою долею від виручки від спільної діяльності університету ні з ким не потрібно ділитися.
По третьому питанню порядку денного пропонувалось, щоб функції директорів інститутів в структурі університету на громадських засадах виконували завідувачі кафедрами або професори з виплатою їм надбавок до основного окладу завідувача кафедри чи професора за складність і напруженість в роботі. Такий підхід дозволяє нам зберегти високий процент докторів наук, професорів із числа гарних освітньо-наукових менеджерів як на посадах директорів інститутів, так і на посадах завідувачів кафедр, що важливо для університету зі статусом національного.
Наглядова рада, засідання якої з дозволу її голови — Президента Академії педагогічних наук України, академіка НАНУ і АПНУ, доктора філософських наук, професора Василя Кременя провів заступник голови ради доктор фізико-математичних наук, професор, член-кореспондент НАНУ Валерій Мельник, прийняла позитивні рішення по кожному із трьох питань порядку денного. При цьому були враховані і усі застереження, які надіслали поштою Василь Кремень та член ради Керівник Секретаріату Верховної Ради України, академік АПНУ, професор Валентин Зайчук, який теж не зміг з поважних причин приїхати на засідання. На жаль, не зміг взяти участь в засіданні Наглядової ради наш губернатор Олександр Домбровський, який у цей час супроводжував по Вінниці першу леді держави — дружину президента Катерину Ющенко, котра відвідала нашу область в рамках своєї благодійної програми і подарувала Вінницькій обласній дитячій лікарні обладнання на 500 тисяч гривень. Але і без них засідання Наглядової ради відбулося, оскільки необхідна для кворуму кількість її членів зібралась.
А трохи більше ніж за тиждень — у п’ятницю 29 червня зібралася Конференція трудового колективу університету для того, щоб розглянути ті ж самі стратегічні питання, по яких позитивні рішення прийняли уже ректорат і Наглядова рада університету. Із 154 делегатів Конференції на її засідання прийшли 117, що зробило засідання правомочним, оскільки для кворуму достатньо було 103. До речі, частина делегатів не змогли з’явитись на засідання Конференції з поважних причин — вони у цей час брали участь в останніх засіданнях Державних екзаменаційних комісій по захисту студентами 4-го курсу бакалаврських кваліфікаційних робіт.
Конференція трудового колективу університету одноголосно підтримала позитивні рішення по усіх трьох питаннях порядку денного. Тож тепер я втілюватиму у життя усі прийняті стратегічні рішення, маючи підтримку і ректорату, і колективу університету, і Наглядової ради. А для мене це дуже важливо ще й тому, що дехто із тих, у кого є достатня владна чи фінансова вага, уже починають тиснути, намагаючись змінити попередньо узгоджені умови. Наприклад, замість 40 квартир у будинку, що зводитиметься на нашій території, пропонують погодитись на 30, оскільки, мовляв, ціни на квартири зупинились, а на будівельні матеріали продовжують зростати, а тому проект стає невигідним. Але у відповідь ми з моїм проректором з цих питань Василем Ковальчуком наводимо такий простий розрахунок — собівартість одного квадратного метра житла на «чистій» земельній площадці у Вінниці складає 500 доларів США, найнижча вартість одного метра житла у новому будинку у Вінниці складає 1000 доларів США. Тож на будівництво будинку на 8000 метрів квадратних фірма витратить 4 мільйони доларів США, а від продажу 5000 метрів квадратних отримає 5 мільйонів доларів США. А тому чистий прибуток фірми, навіть, якщо вона віддасть нам 3000 метрів квадратних, складе 1 мільйон доларів, тобто рентабельність проекту буде не меншою 25 %. А в країнах Європейського Союзу рентабельність аналогічних будівельних проектів не перевищує 7 %. Крім того, якби фірма будувала будинок на ділянці, виділеній містом, то таку ж кількість квартир вона змушена була б безкоштовно віддати міськвиконкому для відселення жителів старих будинків, що попали в район будівництва, та понести додаткові витрати на знесення старих будинків і підготовку майданчика під нову забудову. Маючи ці розрахунки та рішення Наглядової ради університету і Конференції трудового колективу, я уже можу спокійно відбивати усі спроби «натиснути» на мене незалежно від того, хто ці спроби намагатиметься здійснювати.