У вівторок 27 лютого 2007 року Вінниччина святкувала 75-річчя від дня утворення Вінницької області.

Урочистості з цієї нагоди розпочалися о 12-й годині у муздрамтеатрі імені Садовського, до більше ніж тисячної зали якого з’їхались представники усіх районів та керівники найбільших підприємств і організацій, серед яких був і я.

Серед гостей я побачив 8 народних депутатів України: Вітенко, Глузя, Калетника, Порошенка, Слободенюка, Одайника, Томенка і Яворівського.

В ложі № 1 на виду у всіх присутніх сиділи 6 губернаторів із 8-и, що передували нинішньому губернатору Домбровському, а саме: Іванов, Калетник, Коцемир, Матвієнко, Ткач і Чумак. Не було Дідика, який уже досить давно помер, та Мельника з невідомих мені причин. Поряд з екс-губернаторами сидів і знаменитий у минулому 1-й секретар Вінницького обкому КПУ Таратута, який ще за часів існування Радянського Союзу був відправлений до Алжиру послом, а нині в статусі пенсіонера у віці за 80 років проживає у Москві.

Поздоровити Вінниччину з 75-річчям приїхали делегації з Росії, Польщі, Румунії та Молдови, а також із сусідньої Черкащини.

Слід відзначити, що в один день з Вінницькою областю святкували своє 75-річчя ще 4 області — Дніпропетровська, Київська, Одеська і Харківська, тож перші керівники держави із усіх гілок влади поїхали з поздоровленнями саме до цих, більш потужних ніж Вінницька, областей.

А урядові нагороди та свідоцтва про присвоєння почесних звань відзначеним вінничанам вручили заступник Голови Верховної Ради України Томенко, віце-прем’єр з агропромислового комплексу Кабміну Слаута та заступник Глави Секретаріату Президента України Чалий.

Регіональні нагороди — почесні грамоти та цінні подарунки — нагородженим вручили голова Вінницької облдержадміністрації Домбровський, голова Вінницької облради Заболотний та міський голова Вінниці Гройсман.

Із святковою доповіддю виступив Домбровський. У своїй доповіді він коротко розповів про історію області, відзначивши, що у різні періоди вона у своєму складі мала різну кількість районів — від 13-и до нинішніх 27-и, частина з яких відійшла з часом до інших областей. Згадав про відомих людей Вінниччини попередніх років, починаючи від матроса Кошки, Пирогова, Можайського, Суворова, Котляревського і Чайковського, і закінчуючи Стусом та Героями України Морозом і Пачевським. Зупинився на здобутках сьогодення, таких як те, що за останні два роки середня заробітна плата виросла удвічі, створено 75 тисяч нових робочих місць, подвоєно обсяг інвестицій, осучаснені технології на багатьох підприємствах. Відзначив, що сьогодні Вінниччина по динаміці росту є 3-ю в Україні серед областей. Нікого із попередників на посаді губернатора не критикував і закінчив доповідь найкращими побажаннями усім, зазначивши, що, незважаючи на різні політичні уподобання усі жителі Вінниччини є членами однієї партії — Партії вінничан.

Святкове привітання від Президента України Віктора Ющенка, в якому згадувалися і такі знамениті представники Вінниччини як Іван Богун, Максим Кривоніс та Данило Нечай, зачитав заступник Глави Секретаріату Президента України Чалий.

Святкове привітання від Прем’єр-міністра України Віктора Януковича зачитав віце-прем’єр Слаута, а святкове привітання від Голови Верховної Ради України Олександра Мороза зачитав його заступник Томенко.

Томенко також завірив вінничан, що під час здійснення адміністративно-територіальної реформи буде підтримувати думку, щоб саме Вінниця стала адміністративним центром Поділля.

З поздоровленнями вінничан виступили також голова обласної ради Заболотний і міський голова Гройсман.

Потім Домбровський, Заболотний і Гройсман вручили Таратуті, який 13 років у комуністичні часи очолював Вінниччину, Пам’ятний знак «За заслуги перед Вінниччиною» під № 1. Це свого роду місцевий орден, інкрустований золотом та дорогоцінним камінням.

Отримавши нагороду, Таратута виступив зі словами вдячності, які промовляв аж 30 хвилин, тобто, його виступ був у півтора рази довшим, ніж виступ Домбровського. Треба віддати належне колишньому комуністичному керівникові — говорив він, незважаючи на похилий вік, без шпаргалки, називаючи десятками імена тих вінничан, які прославляли Вінниччину за часів його правління. Але його сива шевелюра і манера говорити в стилі Генсека КПРС Леоніда Брежнєва викликала десь уже після 15-ї хвилини досить негативну реакцію залу — почався шум і полетіли уїдливі репліки, на які він, правда, не реагував ніяк, продовжуючи висловлювати те, що запланував. Особливо цікавим був момент, коли на 25-й хвилині виступу без шпаргалки Таратута поліз у внутрішню кишеню і дістав кілька видрукуваних аркушів паперу. Усі вирішили, що до цього моменту був лише усний вступ, а тепер він почне зачитувати свою доповідь. Зал загудів. Але виявилось, що з цих аркушів Таратута лише зачитав ще десяток прізвищ і назв деяких організацій, які добре працювали в епоху його керівництва Вінницькою областю, і протягом наступних 5-и хвилин завершив свій виступ.

Після Таратути виступили з поздоровленнями Свєнтокшистський воєвода із Польщі та голова Черкаської облдержадміністрації.

Одразу ж після цих поздоровлень, без перерви, почався святковий концерт — на годиннику у цей час було 13 годин 50 хвилин. Концерт розпочався з показу на екрані сцени вручення губернатору Домбровському хліба і солі у якомусь з районів Вінниччини. Квінтесенцією цієї сцени був епізод, під час якого Домбровський перехрестився.

Я з повагою відношусь до Домбровського, але змушений констатувати, що, на мій погляд, у цьому епізоді він був не щирим. Ну не вірю я в те, що колишній кращий піонер і кращий комсомолець, колишній секретар комсомольської організації у Вінницькому політехнічному інституті і комсомольський секретар Вінниччини, який більшу частину життя виховувався атеїстом, став тепер настільки набожним, що щиро кладе хрест на свої груди перед народом!

Святковий концерт тривав годину, після чого частина запрошених сіла на автомобілі і поїхала до ресторану «Дубовий гай», який знаходиться у лісі за селом Стрижавкою, тобто, кілометрах в десяти від Вінниці. Я теж мав запрошення туди, але не поїхав, оскільки ні спиртне пити, ні ті специфічні салати та холодні закуски, якими там будуть заставлені столи, їсти ще не можу, у зв’язку з видаленням не так давно жовчного міхура.

Описуючи урочистості, не можу не сказати кілька слів з приводу ще одного цікавого факту, а саме — у ложі № 2, сусідній з тією, в якій сиділи екс-губернатори, були зібрані комуністичні керівники різних рівнів — від колишнього 1-го секретаря обкому КПУ Нехаєвського і 3-го секретаря обкому КПУ Буртяка до нинішнього 1-го секретаря обкому КПУ Петрова, який нині уже не є народним депутатом України. Така шана комуністам, яких лише 4 % в обласній раді, і повне ігнорування націонал-патріотичних сил свідчить про певну зміну орієнтації нинішнього керівництва області.