*   *   *

В попередній книзі я висловив думку, що народний депутат України Раїса Богатирьова виглядає як рідна сестра тодішнього міністра внутрішніх справ Білоконя. Мабуть, про це їй сказав і хтось із друзів, яким вона довіряє, оскільки за ці два роки вона суттєво змінила і зачіску, і манеру спілкуватись, і вираз обличчя — і сьогодні виглядає привабливою жінкою з позитивним іміджем, слова якої уже є бажання почути.

*   *   *

У перші дні березня 2007 року лідер опозиції Юлія Тимошенко нанесла візит до США, де мала зустрічі навіть з віце-президентом Діком Чейні та Державним секретарем Кондолізою Райс. Тож звинувачення з боку її політичних недругів в Україні стосовно того, що вона у США проходить співучасницею у справі американського в’язня Павла Лазаренка, віднині виглядають сміхотворними.

*   *   *

У суботу 10 березня 2007 року, не дочекавшись пізно увечері телевізійної трансляції поєдинку чемпіона світу по боксу у суперважкій вазі — нашого співвітчизника Володимира Кличка з американським претендентом на це звання, я вирішив, що, мабуть, цей бій передадуть у запису вранці у неділю 11 березня. І лише з російського телеканалу я довідався, що Володимир Кличко відстояв свій титул чемпіона світу. Ось вам результат того, що старший із братів — Віталій Кличко пішов на вибори до українського парламенту у минулому році не в колоні «Нашої України» чи «Партії регіонів», а самостійно! Я впевнений у тому, що, якби Віталій Кличко пішов на вибори разом з якоюсь із цих сил, то і нині, як це було раніше, бій Володимира Кличка транслювали б по якомусь із українських телеканалів в прямому ефірі, і дружно з телеекранів та радіоефіру пишались би з того, що він є українцем. Тож на фоні цього замовчування з політичних мотивів не варто дивуватись, що у нас немає національної ідеї?

*   *   *

Покладення квітів до пам’ятника Тарасу Шевченку 9 березня 2007 року окремо і в різний час Президентом України Віктором Ющенком разом з лідером опозиції Юлією Тимошенко та Головою Верховної Ради України Олександром Морозом разом з Прем’єр-міністром Віктором Януковичем, а також недопуск до пам’ятника для покладання квітів лідера комуністів Петра Симоненка та лідера прогресивних соціалістів Наталії Вітренко, на мій погляд, не додадуть Україні іміджу ні в очах Європи, ні в очах США, ні в очах Росії.

*   *   *

Слухаючи виступи у ЗМІ народних депутатів України від КПУ, я постійно задаю собі одне і те ж запитання: «Невже комуністи нас вважають настільки нерозумними, що вірять у довіру з нашого боку до їхніх слів про підтримку ними бідних верств населення на фоні того, що вони створили коаліцію з фракцією регіонів, до якої входить найбагатша людина України Рінат Ахметов та ще багато інших народних депутатів, для яких депутатська зарплата у 20 тисяч гривень є лише «кишеньковими грішми»?

*   *   *

У понеділок 19 березня 2007 року група працівників Генеральної Прокуратури України рівня начальника управління, його заступників та провідних слідчих дала прес-конференцію для працівників ЗМІ, на якій пояснила, чому закрито цілий ряд резонансних кримінальних справ і що робиться для розкриття злочинів по ряду інших, таких як справа про вбивство журналіста Георгія Гонгадзе та отруєння кандидата в президенти Віктора Ющенка. Прес-конференцію транслював у прямому ефірі 1-й канал українського телебачення. Спочатку я слухав з цікавістю, але після того, як працівник прокуратури сказав, що кримінальну справу про смерть екс-міністра внутрішніх справ генерала Юрія Кравченка закрито тому, що немає підстав сумніватись у тому, що генерал після першого пострілу собі у голову був спроможний зробити потім ще й другий постріл і знову ж таки у голову, і що не знайдений ніде блокнот, з якого вирвано було листок для передсмертної записки екс-міністра, версію самогубства не перекреслює, мені слухати стало не цікаво, і я виключив телевізор.

*   *   *

Слухаючи відповіді заступника міністра закордонних справ та міністра оборони на запитання народних депутатів України на слуханнях, що проходили у парламенті 22 березня, стосовно позиції України в питанні розмiщення у Чехії та Польщі сегментів системи протиракетної оборони США, я ніяк не міг зрозуміти логіку в позиції тих, хто задавав запитання — адже, по-перше, що б ми не заявляли, це ніяк не вплине на сумісне рішення Чехії і Польщі та США про розміщення сегменту протиракетної оборони США на їхніх територіях, оскільки це справа лише двосторонніх відносин США з цими країнами; а по-друге, що б там не говорили народні депутати, але об’єктивно падіння осколків збитих ракет на територію України є меншою небезпекою під час військо-повітряної війни між нашими сусідами з різних боків, ніж безпосередня участь у ній на боці однієї із воюючих сторін, оскільки в останньому випадку на територію України будуть уже падати з неба не осколки збитих ракет, а самі ракети із числа тих, які будуть націлені на знищення наших стратегічних об’єктів і не будуть збитими системою протиракетної оборони.

*   *   *

24 березня усі ЗМІ підхопили слова Голови Верховної Ради України Олександра Мороза про те, що Юрій Луценко організував «Народну самооборону» і проводить її мітинги тому, що дуже хоче стати президентом держави. Оскільки це подається журналістами в саркастичному тоні, то у мене виникає запитання: «А що поганого у тому, що Юрій Луценко хоче стати президентом? — Чи може хотіти стати президентом в Україні мають право лише Кравчук, Кучма, Ющенко, Янукович, Мороз і Симоненко?»

*   *   *

28 липня, їдучи увечері додому, я почув в трансляції на радіо «Ера» голос політолога Володимира Малинковича, який запевняв слухачів цього радіоканалу у тому, що нині у Президента України Віктора Ющенка немає ніяких підстав вважати нелегітимною нинішню Верховну Раду України 5-го скликання. І ця заява прозвучала після того, як уже у судах різних рівнів доведено, що і свої виборчі списки, складені у 2006 році, фракції БЮТ і «Наша Україна» «обнулили» законно, і складення депутатських повноважень 169 народними депутатами України 5-го скликання Верховної Ради України від цих фракцій здійснено у повній відповідності з чинним законодавством, і статтю 82 Конституції України про те, що: «Верховна Рада України є повноважною за умови обрання не менш як двох третин від її конституційного складу», ніхто не відміняв. Тож, слухаючи Володимира Малинковича, який вважається одним із авторитетних політологів, я ще раз переконався у тому, що, по-перше, політології як науки не існує, а по-друге, що люди, які називають себе політологами, фактично, являються не науковцями, а пропагандистами певних політичних поглядів.