Недостатньо  знати,  необхідно  вміти  ці  знання  застосувати!  Недостатньо  бажати,  потрібно  і  робити!
  Б.І. Мокін
Головна сторінкаДодати в Вибране

основне
Новини
Біографія
Наукова діяльність
Педагогічна діяльність
Адміністративна діяльність
Громадська діяльність
Публіцистика
Листи, статті, доповіді
Зворотній зв'язок

Пошук

Мій акаунт на Facebook
Пошук

У № 238 за п’ятницю 15 грудня газети «Голос України» Олена Івашко та Ірина Королькова опублікували статтю «Хто «замовив» канал?», в якій подали свою точку зору на труднощі, з якими стикається Україна в створенні і підтриманні свого судноплавного каналу із Дунаю в Чорне море в дунайському гирловому рукаві Бистре, реалізацію першого варіанту проекту якого розпочато державним підприємством «Дельта-Лоцман» за підтримки ще кількох підприємств морської галузі та банківських кредитів ще 5 років тому.

Це уже не перша публікація на цю тематику, але я ще цієї проблеми в своїх книжках не торкався. Тож, ознайомившись із прекрасно обґрунтованою статтею Олени Івашко та Ірини Королькової, вирішив висловити і свою точку зору, яка є близькою до їхньої, що створює можливість, для підтвердження моїх аргументів, користуватись фактажем їхньої статті.

Одразу ж заявляю, що я за створення українського потужного судноплавного каналу в дунайському гирловому рукаві Бистре, оскільки це надзвичайно підсилить нашу державу як в економічному так і в політичному плані.

Економічне підґрунтя цього твердження базується на багатьох фактах, наведених у статті Олени Івашко та Ірини Королькової, наприклад, на тому, що за період з середини 2004 року до весни 2006 року каналом пройшли 954 великотонажні судна, і уже в травні 2005 року, здійснивши 113 суднопроходів, цей канал обійшов за основним показником конкурентний Сулинський морський хід у румунській частині дельти Дунаю, який за цей же місяць спромігся здійснити лише 110 суднопроходів. Ожили порти міст Ізмаїла, Килії та Усть-Дунайський. В регіоні було створено додатково 1000 добре оплачених робочих місць. Українське Дунайське пароплавство та Укррічфлот відкрили через Бистре нові вантажні судноплавні лінії, зв’язавши Австрію та Угорщину з Грецією і Росією та Україною. І це без затрат грошей з державної казни, і розпочавши роботу лише на чверті проектних потужностей. Фактично, з нічого до державної казни і місцевих бюджетів широким потоком потекли кошти, обумовлені податками та зборами.

Звичайно, такий швидко набираючий економічної потужності конкурент не міг сподобатись ні Румунії, яка до цього мала абсолютну суднопропускну монополію завдяки своїм трьом каналам у дельті Дунаю, кожен із яких є довшим Бистрого, ні її закордонним інвесторам, включаючи українських і російських, які уже вклали свої кошти в розширення пропускної здатності румунських каналів. Тож вони добре постарались, аби підбурити ряд вітчизняних та зарубіжних журналістів і екологів на багаточисельні публікації протесту проти розбудови українського морського ходу із Дунаю у Чорне море через рукав Бистре. І завдяки цим публікаціям домоглися не лише припинення розбудови українського дунайського каналу, але і зупинення очищення уже розчищеного дна, яке від насиченої грунтом дунайської води без постійного очищення швидко замулюється. Не лишнє відзначити, що витрати на відкачування мулу з дна каналу у порівнянні з доходами від його експлуатації є мізерними.

Основним доводом екологів і журналістів, які «кормляться» з екологічної тематики, є твердження, що український дунайський канал у рукаві Бистрому зруйнує Дунайський природний заповідник, де гніздяться багато птахів, занесених у Червону книгу, і ростуть деякі рослини, притаманні лише цій кліматичній зоні. Але чомусь усі критики ігнорують той факт, що у своїй дельті Дунай розгалужується більше ніж на 50 рукавів, і чомусь те, що в трьох із них уже створені румунські канали, заповіднику не є загрозою, а лише один український, до того ж, найкоротший, у гирлі Бистре цей заповідник зруйнує. Таке враження, що ці критики не те, що ніколи не були в дельті Дунаю, а навіть на географічній карті її ніколи не бачили. Або ж, хтось у якийсь спосіб зумів їм замружити очі і увійти в стан відсутності розуміння того, що є куди летіти і гніздуватись птахам з берегів рукава Бистре, що в дельті Дунаю вистачить місця і людям вздовж берегів Бистрого та трьох румунських каналів і птахам на багаточисельних островах і берегах усіх інших рукавів цієї могутньої річки, на берегах якої розкинулись столиці майже десятка європейських держав.

І цим критикам зовсім байдуже до того, що без каналу у Бистрому важче житиметься 300 тисячам наших співвітчизників, які проживають на півдні Одеської області. І як не погодитись з риторичним запитанням Олени Івашко та Ірини Королькової: «Чи людина як вид не входить до зони уваги «екологів-патріотів»?»

На жаль, не встають на захист створеного у Бистрому каналу сьогодні ні наш президент, ні наш прем’єр-міністр. Їм ніколи. Для них сьогодні важливішими є питання, чи відповідає Конституції України Конституційна реформа, чи не порушила Верховна Рада України основний закон, звільнивши без подання президента міністра закордонних справ, і, взагалі, хто в домі хазяїн.

А жаль, оскільки, маючи хоч один ключ від дунайських морських дверей, ми були б більш бажаними у Європейському співтоваристві держав уже сьогодні. І не останню роль у позитивному вирішенні питання про вступ Румунії до ЄС зіграло, якраз, монопольне на сьогодні володіння означеними ключами саме цією державою.

Версія для друку

Розділи книги
Передмова
Почну з політики
ВАКівське попередження
Реакція на «троянського коня» проректорів кількісно великих університетів
Чого більше в дунайському протистоянні — іноземних грошей чи вітчизняного непорозуміння?
Міжгалузева нарада з питань розвитку науки у ВНЗ
То що ж приніс нам рік 2006-ий?
Політична боротьба за владу в Україні загострюється
Захист Юлії
Закон про Кабмін як еквівалент іншого результату третього туру президентських виборів 2004 року, отриманого два роки потому
Захист Олександра
Десятка найпрестижніших університетів світу
Лише гієни з такою ж насолодою добивають позбавленого прайдової влади лева
Вінниччина у дзеркалі 2006 року
Особливості лютневого засідання Президії АПНУ
Репліки
Вінницькій області — 75
Підсумкова колегія у Харкові
Таку б упертість — та на добрі справи!
Про те, як Генеральна Прокуратура України формує з Юрія Луценка чоловічий політичний аналог Юлії Тимошенко
9-та книжка моєї історико-публіцистичної серії зажила своїм життям
Мітинги «За» і «Проти»
Нова фаза протистояння
Змагання по перетягуванню політичного канату
Рейтинг вищих навчальних закладів «Топ-200 Україна»
Тиждень радикальних політичних кроків та європейських оцінок
Справи олімпіадно-конкурсні
Єльценіада на фоні парламентіади
Європа правішає
Віктор Ющенко у Вінниці
Підробки
Аварії
Фінал конкурсу «Євробачення»
Відвідини Кривого Рогу
Університетське соціологічне опитування
Старт процесу створення «Силіконової долини» у Вінниці
Перші серйозні тривоги
Здається, домовились!
Не все так просто!
Нарешті!
Другий тайм політичного протистояння
Я — лауреат журналістської премії імені Костянтина Гришина
Рейтингове ранжування університетів як різновид інформаційно-іміджевого рейдерства
Роботу дамо — але погодьтесь їхати за межі Вінниці
15 червня — червона віха календаря для моєї сім’ї
Ювілей президента
Ректорат, Наглядова рада і колектив університету єдині, як ніколи!
Зниження посадових окладів науково-педагогічним працівникам університетів зі статусом національного на фоні обіцянок уряду про їх підвищення
Декілька думок з приводу незалежного тестового оцінювання знань випускників шкіл
Чергове винесення керівниками держави «сміття з хати»
Завершення прийому документів
Результати конкурсу
Під прапор Юлії Тимошенко
Техногенна аварія під Львовом
Мій старт у команді Юлії Тимошенко
Старт дострокових парламентських виборів
З’їзд БЮТ
Післямова
Головна сторінкаДодати в Вибране
© 2007-2015. Персональний сайт Мокіна Б.І. Усі права захищено. Несанкціоноване використання матеріалів сайту не дозволяється. У випадку використання цих матеріалів на інших сайтах не допускається будь-яке редагування тексту, а посилання на даний сайт є обов`язковим.