8-го травня 2007 року я випадково дізнався, що до Вінниці завітав Президент України Віктор Ющенко. Ця новина мені стала відомою об 11-й годині ранку під час покладання квітів до обеліска слави льотчиків, спорудженого у вигляді справжнього літака на високому п’єдесталі у витоках Проспекту Космонавтів у міському районі Вишенька. Прямо з процедури покладання квітів одна із чільників міської ветеранської організації забрала на зустріч з Віктором Ющенком керівника спілки ветеранів нашого університету Василя Овсійовича Компанця — колишнього полковника, увінчаного багатьма бойовими нагородами, людину, яка пройшла з боями усю Велику Вітчизняну війну, а нині у віці за 80 років успішно працює в нашому університеті на посаді начальника відділу охорони праці.

Увечері в теленовинах протягом приблизно 20 секунд лунав репортаж про перебування Віктора Ющенка у Вінниці, з якого я довідався, що президент держави, перебуваючи у нашому місті, відвідав швейне об’єднання «Володарка», зустрівся з ветеранами війни, а також відвідав штаб Військово-Повітряних сил України і аеродром, де ознайомився з єдиним на терені СНД літаком, обладнаним під операційну палату, в якій можна робити хірургічні операції під час польоту. Оскільки до супроводу президента я запрошеним місцевою владою не був, то і додати мені про перебування Віктора Ющенка у Вінниці у ці мої суб’єктивні літописні сторінки нічого.

Постскриптум 1: наступного дня — у День Перемоги над Німеччиною — Віктор Ющенко виступив у Києві з цієї нагоди і вкотре підкреслив, що шану сьогодні треба надавати усім ветеранам війни, які боролись за Україну — і тим, хто це робив на фронтах у складі Радянської Армії, і тим, хто воював в рядах Української Повстанської Армії на Галичині.

Постскриптум 2: а Прем’єр-міністр Віктор Янукович поздоровляв свій народ з Днем Перемоги виступом в записі, оскільки перебував у ці дні в Іспанії, де йому зробили операцію на одному із суглобів ноги, який він у перший раз пошкодив багато років тому, а нещодавно пошкодив вдруге на тенісному корті.

Як на мою думку, то допоки прем’єр (та й президент) буде їздити лікуватись у чужі країни, доти не буде надаватись відповідної уваги розвитку медицини і медичної науки у країні нашій.

Постскриптум 3: а розпочався день 9-го травня в Україні загибеллю у Києві майже в центрі міста о першій ночі в автомобільній аварії народного депутата і відомого бізнесмена з Вінниччини Анатолія Антемюка, який пройшов до Верховної Ради за списком Партії регіонів. Анатолію на день загибелі не виповнилося ще і 28 років. Він був мозком усіх бізнесових структур сім’ї Антемюків, і саме він створив усі ці структури та організував обрання у 2002 році до Верховної Ради України попереднього скликання свого старшого брата Віктора, що переміг на виборах по нашому Ленінському округу, тоді ще мажоритарному. Переднім колесом свого «Мерседеса» Анатолій Антемюк зачепив бордюрний камінь, від чого його автомобіль викинуло на узбіччя дороги, де він зіткнувся з опорою для підвісу трамвайних тролей, сплющився і перевернувся. Разом з Антемюком загинув один із його пасажирів, ще одного пасажира у тяжкому стані відвезли до лікарні.

Постскриптум 4: станом на ранок 10 травня домовленості між Віктором Ющенком та Віктором Януковичем про прийняття Верховною Радою України протягом 7-го і 8-го травня пакету законів, необхідних для забезпечення проведення дострокових парламентських виборів у червні нинішнього року, як і прогнозували політологи, не виконані. Підготовку цього пакету законів заблокували соціалісти і комуністи. І це не дивно, оскільки в результаті дострокових парламентських виборів найбільше постраждати можуть саме вони. Адже, навіть якщо вони подолають виборчий бар’єр і увійдуть до нового складу парламенту, то до уряду їхні представники навряд чи уже попадуть. Тож їхня сьогоднішня боротьба проти проведення дострокових парламентських виборів є абсолютно виправданою політично, і за це їх ніхто не має права засуджувати. У влади свої закони, які часто не співпадають з думкою якоїсь спільноти людей. І, як на мій погляд, політично виграшною є заява лідера соціалістів Олександра Мороза, який запропонував замість проведення дострокових виборів переформатувати коаліцію у нинішньому парламенті, з якої вивести в опозицію соціалістів і комуністів, а замість них до фракції Партії регіонів додати блок «Нашої України», тим паче, що у свій час домовленості між цими політичними силами про коаліцію були уже майже готовими, і їм реалізуватись завадили лише дії соціалістів на випередження.

Постскриптум 5: цього ж ранку 10 травня біжучий рядок «5 каналу» повідомив, що Віктор Ющенко за порушення присяги звільнив ще одного суддю Конституційного Суду України (уже третього) — Володимира Іващенка, якого було призначено у свій час за президентською квотою ще з подачі Леоніда Кучми. Але, і маючи у своєму складі лише 15 суддів, КСУ залишається дієздатним. Інша інформація із цього рядка засвідчила, що розпочалися переговори між Партією регіонів, Соціалістичною партією та Партією промисловців і підприємців про створення спільного виборчого блоку.

Постскриптум 6: а у суботу 12 травня Віктор Ющенко, повернувшись із Польщі, де він брав участь у одноденному самміті глав 5 держав (Україна, Польща, Литва, Грузія і Азербайджан) з приводу добудови нафтогону Одеса-Броди до польського Плоцька та наповнення нафтою цього нафтогону, видав два укази — один про звільнення з посади секретаря РНБОУ Віталія Гайдука, а другий про призначення на цю посаду Івана Плюща. Звільнення Віталія Гайдука, який є одним із донецьких олігархів та колишнім віце-президентом «Індустріального союзу Донбасу», свідчить, скоріш за все, про провал задумки Віктора Ющенка через нього та його ІСД розколоти донецьких промисловців і підприємців і привести бодай частину їх під прапори «Нашої України». А призначенням Івана Плюща на посаду секретаря РНБОУ, скоріш за все, Віктор Ющенко хоче міцніше прив’язати до «Нашої України» партії правого спектру, для яких Іван Плющ є моральним авторитетом.

До речі, у самміті повинен був брати участь і Президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв, але він, зустрівшись напередодні з Президентом Росії Володимиром Путіним, вирішив участі у самміті не брати, оскільки вони з Путіним домовились, що уся казахська нафта прямуватиме до Європи виключно через Росію, а не в обхід її, як це замислювали керівники тих 5 держав, що зібрались на самміті у Польщі. І я цілком розумію Назарбаєва — маючи 40 % росіян у складі народу Казахстану, він не може не прислухатись до порад російського президента, оскільки в разі ігнорування цих порад Назарбаєв може отримати на своїй території масові протестні акції російської частини населення своєї країни, котрі будуть координуватись із Москви і розхитуватимуть під ним президентське крісло так, що на ньому можна буде і не втриматись. І масові заворушення росіян в Талліні в перших числах травня у відповідь на перенесення естонською владою пам’ятника полеглим радянським солдатам, яких естонці вважають такими ж окупантами, як і німців, із центра Талліна на військове кладовище у пригороді естонської столиці, є тому наглядним прикладом.