У вівторок 5 травня Президент України Віктор Ющенко видав два укази, першим із яких, реалізуючи політичні домовленості між президентом держави, прем’єр-мінiстром та керівником парламенту, призначив дострокові парламентські вибори на 30 вересня 2007 року у зв’язку з тим, що виконана ключова домовленість між ними — 3-го червня опозиційні блоки БЮТ і «Наша Україна» на своїх з’їздах повторно обнулили свої виборчі списки 2006 року, а 169 народних депутатів від цих блоків склали з себе депутатські повноваження, перетворивши цим Верховну Раду України у нелегітимний орган, оскільки в її складі залишилось менше двох третин від конституційної кількості членів. А другим указом Віктор Ющенко визнав такими, що втратили свою чинність президентські укази від 26 квітня 2007 року та від 29 і 31 травня, а також від 1-го червня 2007 року, якими дострокові вибори призначались на 24 червня та легітимізувалась на два дні, а потім ще двічі по одному дню Верховна Рада України для прийняття нею законів, необхідних для забезпечення дострокових парламентських виборів.

Але і Олександр Мороз і Віктор Янукович відреагували на цей президентський указ заявами, що вони не визнаватимуть парламент не легітимним до тих пір, поки не закінчаться судові процеси, ініційовані Партією промисловців і підприємців Анатолія Кінаха стосовно їх незгоди з обнулінням списку блоку «Наша Україна», за яким вони пройшли до парламенту, а також поки опозиційні народні депутати не складуть свої повноваження згідно з регламентом на пленарному засіданні Верховної Ради України.

Лідери блоків БЮТ і «Наша Україна» Юлія Тимошенко та В’ячеслав Кириленко на ці заяви керівників парламенту та уряду відгукнулись своїми заявами, в яких оголосили, що, оскільки Верховна Рада України уже де-факто є нелегітимною, то і відпадає необхідність та юридична доцільність дотримання регламентної процедури складення народними депутатами своїх повноважень.

Підтримав лідерів опозиції і Президент України Віктор Ющенко, який 6-го травня зібрав у себе увесь іноземний дипломатичний корпус і оголосив йому, що віднині парламент на пленарні засідання уже збиратись не має законних підстав і що народні депутати, які не склали депутатських повноважень, до обрання нового складу Верховної Ради України можуть займатись депутатськими повноваженнями лише в індивідуальному порядку.

У ці дні із уст Президента Росії Володимира Путіна пролунало обвинувачення на адресу України у тому, що вона запроваджує у себе не демократичні форми правління і прямує до тиранії.

На цю заяву російського президента український президент теж відгукнувся заявою перед телекамерами, що, образно кажучи, за народним прислів’ям — чия б корова мичала, а російська мовчала, оскільки ті проблеми, які сьогодні український політикум розв’язує за столом переговорів, Росія ще не так давно розв’язувала шляхом застосування армії і стрільби з танкових гармат по будівлі російського парламенту.

Мені особисто ця відповідь нашого президента дуже сподобалась — достойно!

Але те, як наші політики долають політичну кризу, епітетом «достойно» навряд чи можна оцінити.

Посудіть самі, парламент, який уже не є легітимним, оскільки указ президента держави про дострокове припинення його повноважень Конституційним Судом і по-сьогодні не визнано таким, що йде врозріз з Конституцією України, скориставшись іншим указом президента про легітимізацію роботи парламенту на два дні, 30 травня 2007 року прийняв рішення про передачу права звільнення та призначення керівників судів різних рівнів Вищій раді юстиції, до складу якої входять і народні депутати України, що представляють законодавчу гілку влади, і Генеральний прокурор, який очолює установу, що забезпечує функцію обвинувачення під час судових засідань, і міністр юстиції, який є членом уряду, тобто, представляє виконавчу владу. Тож про яку незалежність керівників судів можна говорити, якщо їх призначатиме орган, в якому головні скрипки грають представники законодавчої і виконавчої влади та обвинувачення?

У відповідь на це, 31 травня 2007 року Рада суддів країни своїм рішенням наділила себе повноваженнями призначати голів судів різних рівнів та звільняти їх з цих посад, а іншим своїм рішенням — від 1-го червня — уже запустила цей процес у дію. На мій погляд, передача цих питань в компетенцію найвищого органу суддівського самоврядування найбільше відповідає принципу розділення законодавчої, виконавчої і судової гілок влади та принципам побудови громадянського суспільства, але, усе-таки, цим правом вони не повинні були наділяти себе самі, а їх повинна була наділити ним у вигляді закону Верховна Рада України.

А натомість, завдяки рішенню нелегітимного за визначенням складу парламенту, президентського секретаріату і самого президента та самовільному наділенню себе Радою суддів не врегульованими законом повноваженнями, в Україні, фактично, зруйновано судову гілку влади. І саме собою виникає запитання: «Чи можна вважати мудрими суддів Конституційного Суду України, які 16 травня 2007 року з подачі Вищої ради юстиції визнали неконституційною статтю закону про судоустрій, якою право призначати і звільняти суддів та керівників судів належало президенту держави, як гаранту конституції?» Адже цим своїм рішенням судді КСУ і спровокували нинішній судовий хаос. То про яку боротьбу із корупцією в країні після цього можна говорити?

І вже маємо перші наслідки — Вища рада юстиції 6-го червня увільнила з посади судді Печерського суду Києва Світлану Волкову, яка призупинила дію Постанови Верховної Ради України про передачу Вищій раді юстиції права приймати на роботу керівників судів. А це уже ні в які правові рамки не вписується.

До речі, спостерігаючи за діями і слухаючи заяви тих людей, які називають себе політиками, але більшість із яких стали біля керма держави волею випадку, я починаю думати про те, що Президент Росії Борис Єльцин був дуже мудрою людиною і, віддаючи у 1993 році наказ танкістам стріляти болванками по будівлі парламенту, передбачав, який політичний хаос розпочнеться в Росії, якщо він цього наказу не віддасть. Проектуючи наші сьогоднішні події на Росію 1993 року і зважаючи на її багатонаціональність та федеративний устрій, можна майже однозначно стверджувати, що, якби Борис Єльцин тоді не віддав наказ штурмувати будівлю парламенту, то сьогодні б Росії, як єдиної країни в нинішніх кордонах, на карті світу не було б, а на територіях, які вона нині займає, палахкотіла б громадянська війна по типу чеченської.

Тож, на мій погляд, Олександру Морозу і Віктору Януковичу слід було б дотримуватись підписаних з Віктором Ющенком політичних угод і робити усе для того, щоб дострокові вибори 30 вересня 2007 року відбулися, оскільки український народ хоча і не такий імпульсивний як російський, але гарячих голів в його надрах теж вистачає. І навряд чи після громадянської війни жити в зруйнованому Донбасі чи Криму наполовину перестріляним сім’ям буде краще ніж зараз, навіть якщо вони відділяться в окремі псевдодержави по типу Придністров’я, чи Абхазії, або Косово. Тому усім нинішнім українським політикам, які не хочуть бути проклятими народом у віках, треба не чіплятись за свої місця в парламенті і уряді, а робити усе для нормального проведення дострокових виборів до Верховної Ради України — лише у цьому випадку їм буде забезпечена добра згадка в історії України. І не треба полiтикуму України доводити ситуацію до того, щоб хід української історії диктували такі «політичні яструби» або випадкові в політиці люди, як Петро Симоненко, Василь Цушко, Василь Кисельов, Тарас Чорновіл чи Євген Філіндаш.

А перевибори парламенту користь народу і державі принесуть, хто б, що там з цього приводу не говорив! Уже хоча б внаслідок того, що в рядах БЮТ не буде у новому складі отих 26 зрадників, які виключені з’їздом із виборчого списку, а в рядах «Нашої України» отих 20 пристосуванців, котрі відмовились скласти свої повноваження, новий склад парламенту буде поряднішим і чеснішим. А потім, через рік, нехай нова опозиція знову ініціює дострокові парламентські вибори, після яких парламент очиститься ще від півсотні зрадників та пристосуванців. І тоді, за кілька таких ітерацій, Україна уже отримає професійний і порядний парламент, який буде діяти виключно лише на благо народу, особливо, якщо на якійсь ітерації буде скасована депутатська недоторканість. Саме таким шляхом щорічних переобрань після 1945 року протягом 5 років Італія витіснила з парламенту усіх прибічників фашизму взагалі і прибічників страченого Муссоліні зокрема і стала дійсно демократичною країною.

На завершення цього розділу скажу кілька слів про безвідповідальні заяви в ЗМІ народного депутата від Соціалістичної партії Євгена Філіндаша та декого із журналістів — заяви, що стосуються хвороби міністра внутрішніх справ соціаліста Василя Цушка.

Філіндаш заявив, що Цушка отруїли спеціальною отрутою, яка викликає інфаркт.

А журналіст Владислав Мельник у статті «Кого испугает диагноз от министра…» (газета «Киевские ведомости», № 119 за 07.06.2007 г.) пішов ще далі, процитувавши Інтернет-видання «Українська правда», яке з посилкою на бесіду з Василем Цушком приписує організацію отруєння Цушка чотирьом відомим державним діячам, а саме: заступнику секретаря РНБО Олександру Турчинову, керівнику секретаріату президента Віктору Балозі, керівнику управління державної охорони Валерію Гелетею та заступнику керівника СБУ Олександру Скіпальському.

Уже само об’єднання в одну групу по реалізації злочинного задуму таких різних людей, які до того ж ще й представляють різні політичні сили, свідчить про повну відсутність аналітичних здібностей у людей, оприлюднивших цю інформацію.

І мені цікаво, як Євген Філіндаш та Владислав Мельник будуть дивитись в очі цим державним діячам після оприлюднення 8-го травня телевізійними каналами заяви лікарів з німецької Клініки Святого Бернарда, у яку було доставлено Василя Цушка в день постановки інфарктного діагнозу, що ніяких слідів його отруєння клінічний лабораторний аналіз не виявив, а його інфаркт є наслідком перевтоми та високого нервового напруження. Хоча, якщо ніякого коронарного шунтування у Василя Цушка не буде, то не виключено, що це у нього був взагалі не інфаркт, а лише гострий невроз, і поїздка до німецької клініки була аналогом імітації серйозної травми, до якої часто вдаються на футбольному полі ті гравці, які перед цим нанесли таку серйозну травму супернику, за яку можна і червону картку отримати та бути видаленим з поля.

Постскриптум 1: станом на 8 червня 2007 року із 169 заяв народних депутатів України про складення з себе депутатських повноважень керівником парламенту Олександром Морозом визнано такими, що написані самими депутатами, лише 28 — усі з фракції «Наша Україна». Лише ці 28 заяв він оприлюднив з трибуни Верховної Ради України і дозволив відділу кадрів віддати цим заявникам трудові книжки. Іншим народним депутатам, що написали заяви про складення депутатських повноважень, парламентський відділ кадрів трудові книжки віддати відмовився. А перший заступник керівника парламенту комуніст Адам Мартинюк перед телекамерами у понеділок 11 червня заявив, що він має інформацію, згідно з якою багато хто з народних депутатів, чиї заяви передані до відділу кадрів, уже збираються ці заяви відкликати і продовжити роботу в парламенті. І, якщо народних депутатів, бажаючих скласти депутатські повноваження, виявиться менше ніж 151, то ніякого розпуску парламенту не буде, як не буде 30 вересня і дострокових парламентських виборів. Тож тепер усі чекають, що скаже після повернення з Санкт-Петербурга Президент України Віктор Ющенко, який у ці дні перебуває там на самміті і намагається нормалізувати стосунки з Президентом Росії Володимиром Путіним.

Постскриптум 2: у вівторок 12 червня Олександр Мороз на засіданні Верховної Ради України зачитав і визнав чинними ще 51 заяву опозиційних народних депутатів України, які побажали скласти з себе депутатські повноваження, — 50 від фракції БЮТ і одну від фракції «Наша Україна». Що цікаво, заява лідера БЮТ Юлії Тимошенко в число визнаних не попала, тож вона продовжує залишатись народним депутатом. І що ще більш цікаво — ті 26 народних депутатів від БЮТ, які відмовились скласти депутатські повноваження, і яких з’їзд БЮТ виключив зі своїх рядів, а заступник по партії і блоку Юлії Тимошенко Олександр Турчинов офіційно перед телекамерами 12 червня запропонував назвати «клубом зрадників», оголосили, що вони і далі у парламенті представлятимуть фракцію імені Юлії Тимошенко. Такого абсурду мабуть ще не знав парламент жодної країни світу.

12 червня прозвучав в ефірі голос і Президента України Віктора Ющенка, який повернувся до Києва з Санкт-Петербурга, де брав участь у самміті глав країн-членів СНД і зустрічався з Президентом Росії Володимиром Путіним.

Віктор Ющенко ще раз підкреслив те, що нинішній склад Верховної Ради України є нелегітимним, що Олександр Мороз грубо порушує досягнуті між керівниками держави домовленості, а парламент нагадує «дембелів» з анекдоту, які, загулявшись, проїхали свою станцію.

А одна із лідерів «Нашої України» Ксенія Ляпіна невдало порівняла Олександра Мороза з хірургом, який без наркозу відрізає хворий палець по кусочку замість того, щоб відтяти його увесь за один раз.

У мене склалося враження, що Олександр Мороз, відтягуючи оголошення усіх заяв народних депутатів, що побажали скласти депутатські повноваження, розраховує на те, що у частини із них здадуть нерви, і вони відкличуть свої заяви у такій кількості, яка дозволить оголосити про відсутність необхідних для розпуску парламенту 151 заяви. Після цього, звичайно ж, уже не становитиме особливої проблеми «дотиснути» ЦВК до прийняття рішення про введення до складу парламенту тих 40 претендентів від «Нашої України», які туди внесені від Партії промисловців і підприємців Анатолія Кінаха, що відмовилась на з’їзді цього політичного блоку підписати рішення про «обнулення» виборчого списку 2006 року і оспорює це рішення у суді.

Слід зазначити, що станом на 12 червня ЦВК є недієздатною, оскільки уже другий день поспіль збираються на засідання лише 8 її членів, котрі пройшли по списках проурядової коаліції, а для кворуму потрібна участь в засіданні 10 членів. А 7 членів ЦВК на чолі з її головою Шаповалом, поки що, ці засідання ігнорують, очікуючи вердикт суду по оскарженню Партією промисловців і підприємців рішення з’їзду блоку «Наша Україна».

Постскриптум 3: у четвер 14 червня увечері телебачення принесло звістку, що уже 106 народних депутатів від опозиції визнані такими, що склали з себе депутатські повноваження. А іншим 63-м, чиї заяви ще не оголошені, Олександр Мороз запропонував особисто з’явитись до секретаріату парламенту і підтвердити письмово чи усно, що вони не передумали і наполягають на тому, щоб їх оголосили такими, що склали з себе депутатські повноваження. У цей же день оголошена такою, що склала свої депутатські повноваження, Юлія Тимошенко.

Постскриптум 4: у цей же четвер, перебуваючи у Кривому Розі, Президент України Віктор Ющенко у своєму виступі наголосив на тому, щоб усі демократичні сили у своїх передвиборних програмах вписали вимогу відміни депутатської недоторканості, аби після перемоги на виборах в порядку виконання передвиборчих обіцянок вони були зобов’язаними проголосувати за цю відміну на одному з перших засідань нового складу Верховної Ради України. Цю вимогу Віктора Ющенка не підтримав Віктор Янукович, який заявив, що Україна не повинна нічого такого приймати, чого немає в інших країнах. А там депутатська недоторканість у тому чи іншому обсязі існує.

Постскриптум 5: цього ж четвергового вечора я вперше побачив на телеекрані Віктора Януковича у стані гніву. Розгнівила його інформація про те, що в деяких містах України поповзли ціни на хліб, а у Дніпропетровську ці ціни піднялись уже аж на 20 %. Він дав віце-прем’єру з аграрної політики Слауті, аграрному міністру Мельнику та міністру економіки Кінаху термін тиждень для виправлення ситуації і повернення цін на хліб до того рівня, які вони мали до підвищення — в противному разі їх очікує відставка.

Постскриптум 6: у п’ятницю 15 червня на засіданні Верховної Ради України були виголошені ще 49 заяв народних депутатів від опозиції про складення ними депутатських повноважень. Тож відтепер у складі українського парламенту залишилось лише 295 народних депутатів України, що робить його недієздатним, оскільки для дієздатності необхідно мати в його складі не менше 300 депутатів. Але у проурядової коаліції залишається надія, що нова ЦВК не визнає «обнулення» виборчих списків 2006 року з’їздами блоків БЮТ і «Наша Україна», і парламент зможе поповнитись наступними в черзі «кандидатами в депутати» замість склавших повноваження депутатів. Але у складі ЦВК є 7 членів від БЮТ та «НУ» і лише 8 є креатурою проурядової коаліції, а тому ця надія є досить примарною, оскільки голосів для прийняття рішення потрібно 10. А тому високою є імовірність того, що Віктор Янукович дасть «добро» представникам Партії регіонів у ЦВК голосувати за визнання виборчих списків БЮТ і «НУ» «обнуленими» і цим дасть «зелене світло» достроковим парламентським виборам 30 вересня.

Постскриптум 7: 27 червня, у переддень Дня Конституції Олександр Мороз зібрав парламент на останнє засiдання нинішньої сесії і оголосив про її завершення. Але одночасно він заявив, що на початку вересня Верховна Рада України знову приступить до роботи і розпочне наступну сесію.

У цей же день Президент України Віктор Ющенко, виступаючи на урочистих зборах, присвячених 11-річчю Конституції України, вперше заявив, що він підтримує ідею створення в Україні двопалатного парламенту, нижня палата якого, що обиратиметься за партійними списками, займатиметься законотворенням, а верхня палата, що обиратиметься за мажоритарною системою, затверджуватиме закони, напрацьовані нижньою палатою, і займатиметься кадровими питаннями, тобто, затверджуватиме уряд, Генерального прокурора і керівників судів.

Саме такий варіант парламенту, до речі, пропонував ще до прийняття нинішньої конституції колишній президент Леонід Кучма, саме такий варіант було підтримано тоді на референдумі народом, результати якого відмовилась затвердити очолювана Олександром Морозом Верховна Рада України 2-го скликання, саме необхідність такого варіанту обґрунтовував у своїх публікаціях у ті роки і я, за що був критикований противниками Леоніда Кучми, які сьогодні оточують Віктора Ющенка. І мені цiкаво, що тепер говоритимуть колишні мої критики, коли сам Віктор Ющенко визнав доцільність реформувати Конституцію України у бік запровадження двопалатного парламенту?