У вівторок 4 вересня у залі засідань Верховної Ради України зібралися для проведення піар-акції 269 колишніх народних депутатів від Партії регіонів, Соціалістичної партії, Комуністичної партії та деякі із числа тих, що перебігли до провладної коаліції із опозиційних БЮТ та «Нашої України».

Взагалі-то, Голова Верховної Ради України 5-го скликання Олександр Мороз оголосив це зібрання відкриттям чергової парламентської сесії — і це незважаючи на запис у Конституції України, одним із авторів якої він є, що Верховна Рада України визнається повноважною лише за умови наявності у її складі не менше 300 народних депутатів України. І, оскільки Конституція України є законом прямої дії найвищого рівня, то будь-які зібрання народних депутатів України, де б вони не відбувалися, у разі наявності у складі Верховної Ради України менше 300 членів, не можуть називатися сесійними засіданнями парламенту.

А зібралися народні депутати України у сесійному залі на заклик Олександра Мороза для того, щоб, незважаючи на свою неправомочність, прийняти закон про зняття депутатської недоторканості і депутатських пільг, щоб у такий спосіб вибити козир із рук опозиційних політичних блоків НУНС та БЮТ, серед передвиборних гасел яких у тому числі є і це.

І саме тому, що присутні добре розуміли, що проголосований ними закон ні наступним складом Верховної Ради України, ні Конституційним Судом України не буде визнаний правомочним, оскільки він прийнятий нелегітимним парламентом, то вони дуже дружно за нього проголосували. Розрахунок на те, що усі уже забули і про те, як лідер Партії регіонів, прем’єр-міністр Віктор Янукович ще зовсім недавно публічно висловлювався проти ініціативи Президента України Віктора Ющенка стосовно зняття депутатської недоторканості, і про те, що не так уже і давно більшість із цих же самих народних депутатів відверто не проголосували за зняття депутатської недоторканості у цьому ж сесійному залі, коли на голосування був поставлений аналогічний законопроект, ініційований фракцією БЮТ.

Взагалі провладна парламентська коаліція у нинішній передвиборчий період поводить себе як поганий шахіст, котрий з запізненням на один хід повторює усі ходи свого противника.

Та й іміджмейкери у регіоналів, соціалістів і комуністів нічим не кращі поганих шахістів. Чого варте лише гасло про те, що за час правління уряду Юлії Тимошенко ціни на бензин зросли на 50 %, а уряд Віктора Януковича ці ціни стабілізував.

Це гасло могло б спрацювати, якби уряд Віктора Януковича ціни на бензин повернув назад, тобто, знову зменшив їх із 3 гривень 20 копійок за літр 95-го бензину до 2 гривень 10 копійок. Але ж усі, хто сидить в автомобілі за кермом або в якості пасажира, знають, що в залежності від місцевості нині літр 95-го бензину коштує від 4 гривень 45 копійок до 5 гривень 10 копійок. І гасло Партії регіонів про стабілізацію цін на бензин дратує навіть прихильників цієї партії.

А чого варте гасло Партії регіонів про забезпечення добробуту громадян України уже сьогодні на фоні зростання удвічі цін на м’ясо і молочні продукти?

Недопрацьовують іміджмейкери Партії регіонів і у питанні, кому доручати оприлюднення своїх партійних сентенцій. — Ну на яке позитивне сприйняття цих сентенцій слухачами можна розраховувати, якщо їх озвучує своїм скрипучо-старечим голосом Ганна Герман чи Тарас Чорновіл з його недоброю славою політичного «Андрія Бульби» і нервовим посмикуванням обличчя?

До речі, недалекими у цьому відношенні є і іміджмейкери блоку Володимира Литвина. У кожному місті сьогодні можна побачити бігборди, на яких написано: «УКРАЇНІ ПОТРІБЕН ЛИТВИН!» І ніхто, із цього блоку, включаючи лідера, не задумується над тим, що в українських селах литвином споконвіку називали городнє опудало, яке ставили на соняшниковому полі для того, щоб відлякувати горобців. Тож розумний іміджмейкер у цей слоган без імені ВОЛОДИМИР Литвина не вписав би.

Але від роздумів про рекламу знову перейдемо до подій 4-го вересня.

У цей же день зібралася також на своє засідання Рада національної безпеки і оборони України. Одним із рішень РНБОУ, прийнятих на цьому засіданні, було рекомендувати прем’єр-міністру Віктору Януковичу увільнити з посад міністрів Нестора Шуфрича та Миколу Рудьковського, перший із яких не може організувати ефективну ліквiдацію наслідків техногенних катастроф, а у другого майже кожного дня трапляються масштабні надзвичайні ситуації на залізницях та автодорогах.

Однак Віктор Янукович, який сам є членом РНБОУ, і який на це засідання не з’явився, відмовився відправляти у відставку Нестора Шуфрича та Миколу Рудьковського. І його можна зрозуміти — пошли він у відставку Миколу Рудьковського, розгнівається спікер парламенту Олександр Мороз, у якого Рудьковський є однією із опор. А відставка Нестора Шуфрича, котрий входить до п’ятірки виборчого списку, очолюваної прем’єром Партії регіонів, нанесе удар і по його партії і по ньому самому.

Невиконання рішення РНБОУ теж не додасть Віктору Януковичу голосів на виборах, але цілком логічним є те, що він вирішив із двох зол вибирати менше.

Трохи смішним у цій ситуації виглядає Нестор Шуфрич, який перед телекамерами заявляє, що Президент України Віктор Ющенко, вимагаючи його відставки з посади міністра, зводить з ним у такий спосіб особисті рахунки.

І зовсім дивними є заяви соціаліста Ярослава Мендуся про те, що рішення РНБОУ є нелегітимним, оскільки президент держави залучив до її складу губернаторів областей. Але, як на мій погляд, то не зовсім повноцінними були б рішення стосовно національної безпеки органу, до складу якого не входили б губернатори областей, які мають кордони з іншими державами.