26-го березня я розмістив на своєму персональному сайті такий матеріал:

ДОПОКИ ВІННИЦЬКІ ПОДАТКІВЦІ БУДУТЬ ІГНОРУВАТИ ЧИННЕ ЗАКОНОДАВСТВО І РІШЕННЯ СУДІВ?

(Звернення ректора Вінницького національного технічного університету до прокуратури області, управління по боротьбі з корупцією УМВС та СБУ)

З жовтня 2007 року і до кінця другої декади березня 2008 року дві бригади податківців Вінницької міської податкової інспекції — перша під керівництвом радника податкової служби 3-го рангу М. М. Охріменко, а друга під керівництвом радника податкової служби 3-го рангу Ж. М. Бугай — здійснювали перевірку Вінницького національного технічного унiверситету на предмет дотримання податкового законодавства у 2004, 2005, 2006 та 2007 роках, використавши 7 окремих направлень і проігнорувавши те, що ця перевірка згідно з планом роботи ДПІ у м. Вінниці повинна була бути завершеною ще у 4-му кварталі 2007 року.

Власне, перевірка податківцями Вінницького національного технічного університету, який є неприбутковою бюджетною організацією і статутною метою якого є здійснення освітньої та наукової діяльності, фактично була завершена першою бригадою податківців ще у першій декаді листопада 2007 року. Ця перевірка завершилась актом, в якому були зафіксовані два незначних, як для такого тривалого терміну функціонування, порушення на мізерні суми — перше полягало у тому, що при закупівлі на ринку невеликої кількості свіжих овочів для студентської їдальні не було сплачено ПДВ, а друге — у тому, що при сплаті частки вартості деякої кількості санаторних путівок податок було нараховано, виходячи не з нормативу у 15 %, а із застарілого нормативу у 13 %. Адміністрація університету погодилась з цими зауваженнями, підписала цей акт і одразу ж застосувала заходи впливу до тих бухгалтерів, з вини яких були допущені ці порушення. Залишилося лише отримати постанову ДПІ у м. Вінниці про сплату університетом штрафних санкцій за допущені порушення, яку адміністрація університету пообіцяла одразу ж виконати.

Але при наступному приході до нашого університету керівник бригади податківців М. М. Охріменко замість надання адміністрації університету постанови ДПІ у м. Вінниці про нарахування штрафних санкцій за ті незначні порушення, що були виявлені в ході перевірки, заявила головному бухгалтеру Л. М. Нечепуренко, що їй доручено передати побажання керівника Державної податкової адміністрації у Вінницькій області Лайтарнюка, щоб ректор університету з’явився до нього в кабінет для ознайомлення з умовами, після виконання яких університету не буде додано ще однієї, набагато більшої суми штрафних санкцій — за невстановлення касових апаратів (реєстраторів розрахункових операцій — РРО) в університетській їдальні.

Оскільки університетська їдальня, яка є внутрішнім структурним підрозділом університету і не є суб’єктом підприємницької діяльності, а за бюджетні кошти готує за собівартістю страви для харчування студентів із продуктів, що куплені у відповідності з тендерною процедурою закупівлі за бюджетні кошти, і яка, крім того, працює, використовуючи книги обліку розрахункових операцій (КОРО), які видані ДПІ у м. Вінниці ще у кінці 2001 року, з відривними квитанціями, комплекти яких видавались цим же податковим органом в подальшому щороку, а також у зв’язку з роз’ясненнями правової служби ДПА України, опублікованими в правовому розділі журналу «Дебет-Кредит», що КОРО, яка видається податковою інспекцією, є механічним аналогом РРО, я не бачив підстав для того, щоб іти до головного податківця області Лайтарнюка і вислуховувати умови, після виконання яких він не буде вимагати від М. М. Охріменко оформлення нового акту перевірки, в який буде додатково вписано в якості порушення те, що порушенням не є. Про те, що я не піду до Лайтарнюка для вислуховування його умов, було сказано головним бухгалтером Л. М. Нечепуренко ревізору М. М. Охріменко, а помічником ректора А. В. Пискляровою передано Лайтарнюку, коли той сам зателефонував до унiверситету.

Чотири рази ще після цього за окремими направленнями з’являлась в університеті М. М. Охріменко і, не дочекавшись моїх відвідин Лайтарнюка, 29 січня 2008 року принесла новий акт перевірки, до якого крім того податкового аналізу, який містився у попередньому акті перевірки, уже узгодженому з адміністрацією університету, було внесено ще один пункт, згідно з яким податківці звинувачували університет у тому, що більше ніж на 1,4 мільйона гривень в університетській їдальні не здійснено облік операцій за допомогою РРО, що вони вважають порушенням Закону України № 265/95 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На цей акт мною до ДПА у м. Вінниці було направлене «Заперечення», в якому податківцям пропонувалось при винесенні штрафних санкцій звернути увагу на те, що:

А) Вінницький національний технічний університет (ВНТУ) не є суб’єктом підприємницької діяльності;

Б) ВНТУ не є підприємством громадського харчування;

В) їдальня ВНТУ є структурним підрозділом без статусу юридичної особи та продає страви власного виробництва;

Г) стаття 9 Закону України № 265/95 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» дозволяє при наявності усіх цих, перерахованих вище, умов взагалі не застосовувати РРО, а обходитись КОРО, що і має місце у ВНТУ.

Крім того, було звернено увагу на те, що, видаючи у 2001 році університету КОРО для їдальні, а потім видаючи щороку до цих розрахункових книжок комплекти відривних квитанцій, Вінницька міська податкова інспекція, по факту підтверджувала те, що університетська їдальня працює в правовому полі.

Одночасно з «Запереченнями» мною була направлена скарга на дії вінницьких податківців до Кабінету Міністрів України.

Для перевірки моєї скарги з апарату ДПА України до Вінниці було направлено інспектора із Києва. Я розраховував на те, що після цієї перевірки вінницькі податківці залишать наш університет у спокої, відмінять другий акт перевірки і повернуться до першого акту перевірки, який складено було у відповідності з чинним законодавством і приписи якого ми погоджувались виконати.

Але замість цього із ДПІ м. Вінниці до університету прибула нова бригада податківців на чолі з Ж. М. Бугай, яка по закінченні свого першого (а для університету уже шостого) терміну, наданого для перевірки, з’явилася потім знову ще з одним направленням (для нашого університету уже сьомим). І лише 18 березня 2008 року бригадир податківців Ж. М. Бугай принесла до університету новий (уже третій) акт перевірки, в якому університету пред’явлено звинувачення в тому, що реєстрація розрахункових операцій велась нами не так не лише в їдальні, але і у буфетах, розміщених в університетських корпусах, а тому незаконним податківці вважають проведення обліку уже не на 1,4 мільйона гривень, а на більше ніж 2,6 мільйона гривень.

На наші заперечення, що у буфетах продавалась та ж сама їжа, яка готувалась у їдальні, і облік здійснювався у кожному буфеті, як і в їдальні за допомогою окремої КОРО, а тому згідно зі статтею 9 Закону України № 265/95 ніяких порушень цього закону немає, ні бригадир податківців Ж. М. Бугай, ні заступник начальника ДПІ у м. Вінниці І. П. Заскіна, яка розглядала наше «Заперечення» зреагувати не побажали.

Тож 24 березня 2008 року головному бухгалтеру університету Л. М. Нечепуренко було вручено «Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій» до Вінницького національного технічного університету на суму 13 мільйонів 170 тисяч 615 гривень за підписом заступника начальника ДПІ у м. Вінниці І. П. Заскіної (№ 0000262320 від 24.03.2008 р.).

А на другий день мені зателефонував один із вінницьких податківців і повідомив, що університет правий у своєму запереченні, що порушень закону № 265/95 в наших діях немає і що КОРО у 2001 році університету були надані абсолютно на законних підставах, оскільки напередодні подачі нами заяви до ДПІ м. Вінниці про надання нам права вести облік розрахункових операцій у їдальні та буфетах за КОРО до Вінницької міської податкової інспекції надійшло рішення Вищого господарського суду України (№ 258/12–337 від 06.11.2001 року), яким залишено без зміни рішення господарського суду Вінницької області від 20.07.2001 року про визнання недійсним рішення ДПІ у м. Вінниці № 152-23-5-02539909/4309 від 28.05.2001 року про застосування фінансових санкцій у сумі 336900,80 гривень до Вищого професійного училища № 4 у м. Вінниці за порушення вимог п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» відповідно до п.1 статті 17 вказаного закону.

Причому касаційну скаргу на рішення Господарського суду Вінницької області до Вищого господарського суду України подавала Вінницька міська податкова інспекція і на самому засіданні були присутніми представники ДПІ у м. Вінниці Коновалов В. М. та Резун Г. М., які і повідомили вінницьким податківцям про визнання у вищій судовій інстанції держави їхніх дій по відношенню до Вищого професійного училища № 4 незаконними.

Після отримання цієї інформації мені уже не склало труднощів отримати і копію цього судового рішення — начальник юридичного відділу університету О. Б. Андрощук зняла її з відповідного сайту і надала мені через півгодини.

А далі я процитую уривок із рішення № 258/12-337 Вищого господарського суду України:

«Заслухавши доповідь судді Т. Дроботової та пояснення присутніх у засіданні представників позивача, перевіривши наявні матеріали на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні господарського суду Вінницької області, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав:

Відповідно до статті 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами-суб’єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підроздiлами (далі — суб’єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб’єктами підприємницької діяльності, які виконують операції куплі-продажу іноземної валюти.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про підприємництво» (із змінами та доповненнями) підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку.

Із статуту Вищого професійного училища м. Вінниці № 4 вбачається, що воно є державним професійно-технічним навчальним закладом, який входить до системи освіти і забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров’я. Училище є неприбутковою органiзацією.

Головним завданням професійно-технічного навчального закладу є забезпечення права громадян на професійне навчання відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей з метою задоволення потреб економіки країни у кваліфікованих і конкурентоспроможних на ринку праці робітниках.

Зважаючи на викладене, позивач не є суб’єктом підприємницької діяльності, виходячи з положень Закону України «Про підприємництво», а тому на нього не поширюється дія Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями)» — кінець цитати.

А далі я наведу ще одну цитату із цього ж рішення Вищого господарського суду України:

«Колегія суддів вважає, що з наведених вище обставин незалежно від мотивів, викладених у рішенні господарського суду Вінницької області, рішення ДПІ у м. Вінниці № 152-23-5-02539909/4309 від 28.05.2001 підлягає визнанню недійсним, оскільки прийнято в порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»

На підставі викладеного та керуючись ст.1115, п.1 ст.1119, ст. ст.11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Вінницької області від 20.07.2001 у справі № 258/12-337 залишити без змін, касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці без задоволення» — кінець цитати.

Легко бачити, що під рішення і Вищого господарського суду України, і господарського суду Вінницької області про незаконність штрафних санкцій з боку ДПІ у м. Вінниці, накладених на Вище професійне училище № 4 м. Вінниці, повністю підпадає і рішення ДПІ у м. Вінниці стосовно накладення штрафних санкцій на Вінницький національний технічний університет.

Тож можна констатувати, що податківці ДПІ у м. Вінниця М. М. Охріменко, Ж. М. Бугай та І. П. Заскіна, складаючи 2-й та 3-й акти перевірки Вінницького національного технічного університету і приймаючи рішення про застосування фінансових санкцій на більше ніж 13 мільйонів гривень, йшли на порушення чинного законодавства свідомо, тобто, грубо зловживали своїм службовим становищем.

А тому я прошу прокуратуру області розглянути цю мою публікацію в якості відкрито висловленої заяви з вимогою про притягнення працівників Вінницької міської податкової інспекції М. М. Охріменко, Ж. М. Бугай і І. П. Заскіної, які є державними службовцями, до кримінальної відповідальності за зловживання службовим становищем.

Я прошу також Управління по боротьбі з корупцією УМВС у Вінницькій області розглянути дії податківців із ДПІ м. Вінниці М. М. Охріменко, Ж. М. Бугай та І. П. Заскіної з позицій вимог законодавства про боротьбу з корупцією, адже їхні премії є пропорційними розміру встановлених ними під час перевірок штрафних санкцій, тож, встановлюючи незаконно більше 13 мільйонів гривень штрафних санкцій до нашого університету, вони і премію потім теж отримали б незаконно.

Я звертаюсь також із заявою до обласного управління СБУ і прошу з’ясувати, хто примусив податківців із ДПІ м. Вінниці М. М. Охріменко, Ж. М. Бугай та І. П. Заскіну з порушенням чинного законодавства — про що вони знали з рішень Вищого господарського суду України та господарського суду Вінницької області — накладати штрафні санкції на Вінницький національний технічний університет у розмірі більше 13 мільйонів гривень, адже виконання цього припису привело б до зруйнування крупної освітньої державної бюджетної установи. Це витікає із того, що для річного бюджету університету, який складає лише 51 мільйон гривень, є непосильними штрафні санкції такого масштабу, адже із цих 51 мільйона 34 мільйони потрібно для виплати зарплати працівникам університету, 10 мільйонів потрібно для виплати стипендії студентам, а ще 4 мільйони потрібно на оплату вартості комунальних послуг. Тож на забезпечення функціонування університету по усіх інших статтях витрат залишається лише 3 мільйони. А тому для виплати більше 13 мільйонів штрафу потрібно було б або використати майже половину фонду зарплати, або усі кошти, що виділені під стипендію і комунальні послуги. Оскільки закон про Державний Бюджет України цього не дозволяє робити — це статті захищені, то довелось би ліквідовувати знаний в усьому світі технічний університет, який готує фахівців вищої кваліфікації для 70 країн світу. Тож до розслідування того, хто хоче нанести такий удар по державі, варто підключитись і Службі Безпеки України.

Ректор ВНТУ,
академік АПНУ
Б. І. Мокін

Пам’ятаючи, що в державних органах розглядають лише ті заяви і звернення, що поступають до їхніх канцелярій, 27 березня 2008 року у першій половині дня я відiслав роздруківки цього матеріалу разом з супровідними листами на адресу Голови ДПА України Сергія Буряка, начальника Вінницького обласного управління внутрішніх справ Василя Поліщука та прокурора області Олексія Шморгуна.

Крім того, я оприлюднив текст цього звернення у другій половині дня на засіданні Ученої ради університету під час розгляду питання про виконання університетом свого бюджету у 2007 році.

Передав я цей матеріал також начальнику юридичного відділу університету Олені Андрощук та головному бухгалтеру Ліані Нечепуренко для використання при підготовці офіційного «Заперечення» на рішення ДПІ у м. Вінниці, яке ми маємо право подати впродовж 10 днів після оголошення цього рішення до Вінницької обласної податкової адміністрації, очолюваної Лайтарнюком.

Постскриптум: у вівторок 1-го квітня 2008 року головний бухгалтер університету Ліана Нечепуренко віднесла нашу вимогу скасувати рішення ДПІ у м. Вінниці про незаконне накладення на наш університет багатомільйонного штрафу, як того вимагає порядок оскарження, до Державної податкової адміністрації у Вінницькій області. Там у неї відмовились прийняти цей документ, заявивши, що він до них повинен надійти поштою. Розуміючи тактику їхніх дій — поки ми здамо цей документ на пошту, поки пошта перешле, поки канцелярія Вінницької обласної ДПА його зареєструє, то пройде 3-квітня — останній день оскарження, а тому можна буде повернути нашу скаргу нам назад без розгляду, посилаючись на пропуск терміну її подачі, я вирішив позбавити їх такого шансу, а тому одразу ж розпорядився відіслати документ кур’єрською поштою, яка зобов’язалась цей документ доставити у ДПА Вінницької області у першій половині дня 2-го квітня.