У п’ятницю 21 березня 2008 року в актовому залі Київського національного університету харчових технологій в часовий відрізок з 10-ї години ранку до 15-ї години пополудні відбулося засідання колегії Міністерства освіти і науки України за участю усіх ректорів та голів обласних рад, директорів коледжів і технікумів, а також керівників обласних управлінь освіти, на якому були підведені підсумки роботи усіх вищих навчальних закладів України у 2007 році.

До початку засідання усім його учасникам роздали матеріали, в яких були викладені усі досягнення вищих навчальних закладів інтегрально по галузях, яким вони підпорядковані, інтегрально по областях, в яких вони розташовані, та числові значення досить масштабного ряду абсолютних показників, що характеризують діяльність кожного університету державної форми власності. Відносні показники і рейтинг кожного ВНЗ не визначались.

І у доповіді, з якою виступив міністр Іван Вакарчук, теж названі кращими саме ті університети, валові показники у яких були вищими, хоча і неозброєним оком видно, що у багатьох із них відносні значення цих показників, перераховані у відношенні на 100 науковців чи 100 студентів, виглядали б зовсім не вражаючими.

Я не буду повторювати усього того, що сказав міністр у своїй об’ємній і ґрунтовній доповіді, оскільки її повне викладення опубліковане у № 21–22 від 19 березня 2008 року газети «Освіта України» на 24 повноформатних газетних сторінках, тож кожний бажаючий з нею може ознайомитись в бібліотеці будь-якого навчального закладу, адже усі вони передплачують цю газету.

Я перерахую лише розділи доповіді — це: державна політика в галузі вищої освіти, реалізація положень Болонського процесу як фактор забезпечення якості вищої освіти європейського рівня, забезпечення відповідності мережі вищих навчальних закладів потребам економіки і суспільства, забезпечення рівного доступу до вищої освiти, державне замовлення — основний показник діяльності державного вищого навчального закладу, забезпечення якості освіти європейського рівня, організація навчального процесу, науково-методичне забезпечення навчального процесу, розвиток наукових досліджень в університетах, кадрове забезпечення, працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, посилення зв’язків з роботодавцями, розробка і реалізація нової парадигми виховної роботи у вищій школі, спорт, здоров’я, демократизація вищої освіти і автономія вищих навчальних закладів, міжнародна діяльність університетів, освіта впродовж життя, ліцензування, акредитація та нострифікація — інструмент впливу держави на якість освіти, соціальний захист учасників навчального процесу, економіка вищої освіти.

Наш університет згадано у цій доповіді чотири рази — один раз в негативному контексті і три рази в позитивному.

В якості негативу вказано на те, що ми недовиконали на 12 осіб план державного замовлення на підготовку спеціалістів, а в якості позитиву найбільше уваги приділено нашому досвіду організації практичної підготовки студентів за ідеологією інтеграції навчання з виробництвом. Причому достатньо детально описані і поєднання університетської підготовки на перших двох курсах з отриманням робітничої кваліфікації, спорідненої з майбутньою інженерною, і наші робочі триместри на другому і третьому курсах, під час яких студенти за робітничою кваліфікацією працюють на робочих місцях підприємств різної форми власності.

Достатньо деталізовано висвітлена і наша концепція гуманізації та гуманітаризації вищої технічної освіти, дана повна характеристика такому нашому ноу-хау, яким є культурологічний практикум впродовж усіх чотирьох років бакалаврату.

Знайшла своє відображення у матеріалах колегії і наша робота в рамках програми Tempus-Tacis в складі консорціумів із закордонними університетами по виконанню кількох спільних проектів, у тому числі і проекту по впровадженню європейської моделі студентського самоврядування.

В обговоренні доповіді міністра взяли участь: Володимир Полохало — голова Комітету з питань освіти і науки Верховної Ради України, Віль Бакіров — ректор Харківського національного університету ім. Каразіна, Віктор Андрущенко — ректор Київського національного педагогічного університету ім. Драгоманова, Олександр Величко — ректор Національної металургійної академії із Дніпропетровська, Олександра Слюсаренко — заступник голови Секретаріату Президента України по зв’язках з Верховною Радою України, Василь Лазоришинець — заступник міністра охорони здоров’я, Сергій Юрій — ректор Тернопільського національного економічного університету, Василь Тацій — ректор Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого із Харкова, Володимир Ортинський — ректор Львівського державного університету внутрішніх справ, Георгій Труханов — заступник голови ЦК профспілки працівників освіти і науки, Володимир Мачулін — голова ВАК України, Олександр Чурюкін — керівник Секретаріату Всеукраїнської студентської ради при МОН України, Тамара Сорочан — ректор Луганського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, Василь Чернець — ректор Державної академії керівних кадрів культури і мистецтва, Анатолій Ігнатович — президент Української асоціації студентського самоврядування, Анатолій Похресник — голова Ради директорів ВНЗ 1-го і 2-го рівнів акредитації у м. Києві і Петро Таланчук — ректор Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна».

Слід відзначити, що ніхто із ораторів не повторював аргументів інших колег, які виходили на трибуну, а по кількості піднятих проблем їх виступи склали ще одну доповідь, що доповнила доповідь міністра. Я не буду переказувати зміст цих виступів, оскільки у наступному числі «Освіти України», яке вийде наступного тижня, вони будуть опубліковані, тож з ними можна буде ознайомитись у тих же місцях, які я раніше рекомендував відвідати для ознайомлення з повним текстом доповіді міністра.

Повертався додому до Вінниці я в автомобілі не один, а у компанії старшого сина Віталія та двох його аспірантів, які відвозили до Комітету по Державних преміях України два мішки матеріалів по нашій роботі, висунутій Ученою радою університету для участі в конкурсі на отримання звання лауреатів цієї премії. Усі матеріали у них прийняли, ще й похвалили за гарне оформлення, тож атмосфера по дорозі додому у нашому автомобілі була святковою.

Постскриптум: через два дні, у понеділок 24 березня, протягом кількох годин на засіданні ректорату я по своєму конспекту здійснив детальний аналіз усього почутого на колегії у минулу п’ятницю та поставив задачі членам ректорату по реалізації задач, поставлених на колегії. А після цього засідання я відіслав на адресу міністра листа такого змісту:

Міністру освіти і науки України
І. О. Вакарчуку

Ректора Вінницького національного
технічного університету
Б. І. Мокіна

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Стосовно звинувачення у матеріалах до підсумкового засiдання колегії МОН України очолюваного мною Вінницького національного технічного університету у тому, що університет у 2007 році недовиконав план державного замовлення по випуску спеціалістів на 12 осіб (газета «Освіта України», № 21–22 від 19 березня 2008 року, сторінка 10), повідомляю наступне:

1). У 2006 році ВНТУ, як того вимагало міністерство, вчасно подав до департаменту вищої освіти проект плану прийому на програми спеціальної і магістерської підготовки за державним замовленням. При цьому планувалось на спеціальну і магістерську підготовку за державним замовленням по кожній спеціальності прийняти рівно стільки, скільки бакалаврів за державним замовленням випускалось у цьому році.

Але міністерство без узгодження з університетом, самостійно, у плані прийому на спеціальну підготовку збільшило кількість місць прийому за державним замовленням по кількох спеціальностях.

По тих спеціальностях, де крім бюджетних були контрактні студенти, ми цей збільшений план прийому виконали, перевівши на бюджетні місця частину контрактників.

Але по тих спеціальностях машинобудування, на яких у нас бажаючих навчатись за контрактом не було ще з першого курсу, ми не мали додаткової контрактної кількості випускників бакалаврату, яких можна було б зарахувати на ті додаткові місця прийому за держзамовленням, які нам безпідставно спустило міністерство у затвердженому плані прийому. Це якраз і є ті 12 місць, які були додані міністерством університету у план прийому на спеціальну підготовку додатково, і за невиконання випуску по яких у 2007 році нас звинувачено.

2). Про те, що план випуску спеціалістів у 2007 році наш університет недовиконав на 12 одиниць саме тому, що міністерські працівники, які займались плануванням державного замовлення для університету, виконали поручену їм роботу без врахування наших реальних можливостей, було роз’яснено особисто мною і інспектору, який у минулому році інспектував наш університет з цього питання, і в моїй пояснювальній записці, відправленій у міністерство у відповідь на запит, підписаний заступником міністра Шинкаруком В. Д.

З повагою –
ректор ВНТУ
Б. І. Мокін