У суботу 30 серпня 2008 року о 10-й годині ранку в актовому залі розпочалися загальні збори колективу університету, основним питанням порядку денного яких стояв звіт ректора про роботу у 2007–2008 навчальному році. Як і в попередні роки, я попросив 100 хвилин для виголошення доповіді, зміст якої подаю з вилученням з неї з етичних міркувань деяких критичних зауважень:

— Шановні колеги! Як завжди, я почну звіт про свою роботу і роботу очолюваного мною ректорату з аналізу вступної кампанії і тих задач, які постануть перед нами у наступному навчальному році у цьому напрямку.

1). АНАЛІЗ ВСТУПНОЇ КОМПАНІЇ 2008 РОКУ

Як ви пам’ятаєте, у цьому році університет вперше не проводив вступних іспитів, а зараховував на перший курс за результатами зовнішнього незалежного оцінювання знань абітурієнтів.

За нашими правилами прийому абітурієнтам потрібно було надати три сертифікати зовнішнього незалежного оцінювання знань — з української мови та літератури, з математики і з фізики, в яких оцінка повинна була бути не меншою 124 балів за 200-бальною шкалою. Розповсюджувалась ця вимога і на випускників нашого університетського Інституту довузівської підготовки.

Державне замовлення, спущене міністерством, для нашого університету у цьому році склало 733 місця на стаціонар за 22 напрямами підготовки та 74 місця на заочну форму навчання за 19 напрямами підготовки. Для цільового прийому міністерство зобов’язало нас виділити із державного замовлення 22 місця на стаціонар, ще 12 місць нас зобов’язали зарезервувати для українців із Молдови, Приднiстров’я і Казахстану, яких нам направить міністерство у відповідності до міждержавних угод.

До 40 % місць державного замовлення, а це складає 295 місць на стаціонар та 30 місць на заочну форму навчання, міністерськими правилами прийому нам було дозволено виділити для випускників нашого Інституту довузівської підготовки, які виборювали ці місця за окремим конкурсом, в якому брали участь лише вони з надбавками до сертифікатів у один, два або три бали в залежності від рівня оцінок випускних іспитів з математики і фізики

Одразу ж відзначу, що лише 251 випускник підготовчого відділення та фізико-математичної школи інституту довузівської підготовки скористались своїм правом взяти участь у внутрішньому конкурсі на заміщення місць стаціонару та лише 3 випускники цієї категорії стали претендентами на виділені місця заочної форми навчання. Тобто, випускниками інституту довузівської підготовки ми зайняли лише 34,24 % місць із виділених 40 % для навчання на стаціонарі і лише 4,11 % місць із виділених 40 % місць для заочного навчання. Місця, не використані випускниками інституту довузівської підготовки, були передані на загальний конкурс. Тож для загального і цільового конкурсу ми мали 482 місця на стаціонар і 71 місце на заочну форму навчання.

Прийом документів від абітурієнтів тривав до 15 липня. У підсумку до нашого університету подали заяви на вступ 1387 абітурієнтів, із яких 1281 на стаціонар та 106 на заочну форму навчання. Тож конкурс осіб у нас склав 1,75 особи на одне місце стаціонару, 1,43 особи на одне місце заочної форми навчання і 1,72 особи на одне місце в цілому по університету.

Але, як ви пам’ятаєте, правилами прийому до нашого університету кожному абітурієнту дозволялось в заяві вказувати два напрями підготовки — першим той, який він хоче, а другим той, за яким він згоден навчатись в разі не проходження за конкурсом на перший.

Тож сумарно ми мали 2287 заяв на 733 місця стаціонару та 189 заяв на 74 місця заочної форми навчання. А це свідчить про те, що по заявах ми мали 3,12 заяви на одне місце стаціонару, 2,55 заяви на одне місце заочної форми навчання і 3,07 заяви на одне місце в цілому по університету.

Інститути по зацікавленості до навчання в них абітурієнтів розмістились у такому порядку: перше місце посів Інститут менеджменту і екології та екологічної і економічної кібернетики і за кількістю осіб на одне місце — 2,79 і за кількістю заяв на одне місце — 4,18; другим став і за кількістю осіб на одне місце — 2,54 і за кількістю заяв на одне місце — 4,08 Інститут інформаційних технологій та комп’ютерної інженерії; третє місце посів за обома цими показниками (по особах- 2,39 та по заявах-3,74) Інститут будівництва, теплоенергетики та газопостачання; четвертим за кількістю осіб на одне місце — 1,49 став Інститут електроенергетики та електромеханіки, хоча за кількістю заяв на одне місце — 2,61 він став лише шостим; п’ятим за кількістю осіб на одне місце — 1,33 став Інститут автоматики, електроніки та комп’ютерних систем управління, але за кількістю заяв на одне місце — 2,74 він стоїть вище і є четвертим; шостим за кількістю осіб на одне місце — 1,17 став Інститут радіотехніки, зв’язку та приладобудування, хоча за кількістю заяв на одне місце — 2,37 він посідає останнє сьоме місце; сьомим по кількості осіб на одне місце — 1,13 став Інститут машинобудування та транспорту, хоча за кількістю заяв на одне місце -2,68 він, випередивши і радистів і електриків, посів п’яте місце.

Для нас, звичайно ж, важливішим є показник кількість осіб на одне місце, оскільки це реальні студенти в разі їх зарахування, у той час як ті, хто зарахований за другим напрямом у заяві, не обов’язково стають нашими студентами, оскільки у якомусь іншому університеті вони можуть бути зарахованими саме за тим напрямом, який у заявах до нас вони ставили на перше місце, а тому підуть навчатись у той інший університет.

На відміну від попередніх років, у нинішньому році до нас подали свої заяви зовсім невелика кількість тих абітурієнтів, які користуються пільгами і яких ми зобов’язані зараховувати поза конкурсом. Їх виявилося лише 22. Для порівняння у минулому році їх було біля сотні. В цьому ж році більшість пільговиків подалася у столичні університети, створивши там на деяких напрямах підготовки ситуації, коли не можна було взяти на навчання жодного не пільговика, навіть якщо за трьома сертифікатами він мав 600 балів.

На 22 цільові місця, виділені міністерством, подали заяви з відповідними направленнями лише 11 абітурієнтів, тож 11 місць із цих 22 ми перекинули на загальний конкурс.

Прохідні бали, за якими здійснювалось конкурсне зарахування на місця державного замовлення виявились досить пристойними — від найнижчого у 450 балів із 600 можливих на напрям 6.050504 «Зварювання» до найвищого у 565,5 балів на напрям 6.030601 «Менеджмент». Крім менеджменту високі прохідні бали на рівні від 540 до 559,5 мали місце на всю групу напрямів підготовки, пов’язаних з комп’ютерами та їх програмним забезпеченням. До числа високих варто віднести і прохідний бал на рівні 533,5 на напрям 6.060101 «Будівництво».

Відносно низькі, як для нашого університету, прохідні бали мали місце на напрями підготовки 6.050502 «Інженерна механіка» — 460, 6.050902 «Радіоелектронні апарати» — 471, 6.051004 «Оптотехніка» — 483, 6.051001 «Метрологія та інформаційно-вимірювальні технології» — 486, 6.050801 «Мікро- та наноелектроніка» — 488. Ще раз наголошую на тому, що ці бали можна характеризувати лише як відносно низькі, оскільки є багато вищих навчальних закладів, для яких такі рівні прохідних балів були недосяжними, і вони змушені були задовольнитись рівнем у 380–400 балів із 600 можливих. Зауважу, що у нас на будівництво навіть на навчання за контрактом прохідний бал становив 444 бали, і більше ніж 20 абітурієнтам, які бажали стати будівельниками, хоча б на умовах надання платних послуг населенню, ми змушені були відмовити,

Взагалі на умовах надання платних послуг ми прийняли на перший курс 284 особи на стаціонар і 30 осіб на заочну форму навчання, що за умов підняття плати за навчання у цьому році до рівня 7500 гривень за рік на стаціонарі та 4500 гривень на заочній формі є досить пристойним результатом, оскільки по кількості отриманих коштів в якості оплати за навчання ми, незважаючи на зменшення кількості контрактників, вийдемо на рівень минулого року і не погіршимо рівень забезпечення життєдіяльності університету у 2009 році.

В цілому вступна кампанія в нашому університеті пройшла спокійно, ні з боку абітурієнтів, ні з боку їхніх батьків нарікань не було, складних ситуацій майже не виникало…

Міністерство розробило проект умов прийому до вищих навчальних закладів на 2009 рік і виставило їх на своєму сайті. Я проаналізував ці нові умови і звернувся до міністра з листом, в якому на трьох сторінках виклав, які зміни доцільно було б внести в ці умови, аби зробити їх більш досконалими. Ви можете ознайомитись зі змістом цього листа на моєму персональному сайті www.mokin.com.ua.

За цими новими умовами і в наступному році пропонується прийом до ВНЗ здійснювати за сертифікатами Українського центру оцінки якості освіти і його філіалів в областях і вилучається пункт 15 умов прийому, згідно з яким університетам дозволялось формувати до 40 % плану державного замовлення за рахунок випускників власного Інституту довузівської підготовки. В зв’язку з цим ми не будемо більше здійснювати набір на підготовче відділення, а фізматшколу і підготовчі курси перетворимо на такого собі колективного репетитора для підготовки бажаючих до складання тестів сертифікації з фізики і математики. Думаю, що якусь кількість бажаючих навчатись на таких підготовчих курсах ми знайдемо, але частина тих, хто закінчив перший рік навчання у фізматшколі на другий рік навчання не піде. Тож ми очікуємо суттєве скорочення чисельності слухачів Інституту довузівської підготовки. А це у свою чергу приведе до суттєвого скорочення чисельності викладачів, які працюватимуть у цьому інституті. Тож нехай вас не дивує те, що наказ про прийом на роботу наукових пенсіонерів для роботи в Інституті довузівської підготовки до цього часу не підписаний. Я буду здійснювати прийом на роботу викладачів цієї категорії лише по мірі створення навчальних груп, і оскільки їх кількість прогнозується суттєво меншою, то частина цих викладачів, скоріш за усе, роботи не отримає.

Але Інститут довузівської підготовки розформовано не буде — крім колективного репетиторства на нього будуть покладені також функції організації профорієнтаційної роботи. Кожна випускаюча кафедра повинна буде зробити або озвучений фільм, або набір слайдів з поясненнями, які вигідно б рекламували спеціальність, а Інститут довузівської підготовки буде організовувати показ цих фільмів і слайдів в випускних класах шкіл міста і області. Це сприятиме більш осмисленій подачі заяв випускниками шкіл, технікумів і коледжів саме до нашого університету.

З нинішньої осені уже не буде здійснюватись прийом випускників технікумів і коледжів, на факультет ліквідації академічної різниці з наступним зарахуванням на третій курс. Мінiстерство цю практику забороняє, вимагаючи, щоб усі ці випускники поступали лише на перший курс і дозволяючи створити для них програми скороченої підготовки. Але нашому університету невигідно буде створювати додаткову кількість малочисельних груп по кожній спеціальності, тож ми практикувати навчання за скороченими програмами не будемо.

На завершення аналізу вступної кампанії додам ще таку інформацію: Національний університет «Києво-Могилянська академія», незважаючи на заборону міністерства, здійснив повторне тестування усіх, хто до них поступав, використавши тести Українського центру оцінювання якості освіти. І до оцінок, виставлених в сертифікатах, приймальна комісія НаУКМА додала ще й бали, які абітурієнти отримали при тестуванні в університеті. І це суттєво попереставляло місцями претендентів, оскільки переважна більшість абітурієнтів під час університетського тестування не підтвердила результатів тестування в Українському центрі — про це по радіо і на телебаченні 2-го та 3-го серпня повідомив почесний президент НаУКМА В’ячеслав Брюховецький. Цій темі присвячена і його велика стаття у № 28 від 2-го серпня щотижневика «Дзеркало тижня». Оскільки в НаУКМА тестування проводилось під телекамерами, то його об’єктивність під сумнів поставити не можна. Тож суттєво кращі результати тестування в Українському центрі і його обласних філіях можна пояснити, на мій погляд, лише у один спосіб — при проведенні незалежного зовнішнього тестування мали місце випадки і закривання очей на шпаргалки, і прямі підказки абітурієнтам з боку спостерігачів. А, якщо це так, то ставиться під сумнів один із ключових принципів введення незалежного зовнішнього тестування, а саме — забезпечення рівних умов складання вступних випробувань для усіх абітурієнтів.

До речі, ми теж за результатами ректорських контрольних робіт, які будуть проведені у вересні з математики і фізики в усіх групах 1-го курсу, зможемо переконатись у тому, наскільки об’єктивними є оцінки, виставлені в сертифікатах, та порівняти результати тих абітурієнтів, які навчались у нашому Інституті довузівської підготовки, з результатами абітурієнтів, які, маючи високі оцінки в сертифікатах, стали нашими студентами, не пройшовши довузівську підготовку в цьому інституті.

2. АНАЛІЗ НАВЧАЛЬНОЇ РОБОТИ

Навчальний процес у звітному році виконувався згідно затверджених планів і графіків, і університет досяг усіх тих показників, які були спущені міністерством або заплановані, як по бакалаврах, так і по спеціалістах та магістрах.

Зусиллями професорів Леонтьєва, Свиридова, Бурбели і Рогальського ми завершили акредитацію спеціальності 8.000008 «Енергетичний менеджмент», а зусиллями професорів Азарова і Лужецького спеціальності 8.170101 «Захист інформації в комп’ютерних системах та мережах» на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр». Одночасно зусиллями професора Азарова та доцента Яремчука ми здійснили ліцензування спеціальності «Адміністративний менеджмент у сфері захисту інформації з обмеженим доступом» на здобуття освітньо-кваліфікаційних рівнів спеціаліста (7.170103) і магістра (8.170103).

Хочу відзначити велику роботу, пророблену заступником проректора, доцентом Геннадієм Лисенком по створенню різноманітних баз даних, що супроводжують навчальний процес від вступу до отримання диплома бакалавра і спеціаліста, та значну роботу, пророблену заступником директора Інституту магістратури, аспірантури і докторантури, доцентом Світланою Бевз по створенню баз даних, що супроводжують навчальний процес в магістратурі наукового напрямку.

Заслуговує на те, щоб бути відзначеною, і робота завідувача кафедри інтеграції навчання з виробництвом, доцента Віктора Мізерного у звітному році по ліцензуванню усіх 18 робітничих професій, які освоюються нашими студентами паралельно з опануванням основних інженерних спеціальностей.

До речі, ця особливість навчального процесу у нашому унiверситеті була дуже позитивно сприйнята Юлею Володимирівною Тимошенко під час відвідин нашого університету на початку звітного навчального року ще в статусі лише лідера БЮТ.

Оскільки два з половиною тижні тому Віктор Мізерний відзначив свій перший серйозний ювілей і за вагомий внесок в розвиток вищої освіти нагороджений міністерством відзнакою «Відмінник освіти», то давайте привітаємо його аплодисментами і квітами.

Випустивши 88 найменувань навчальної літератури, наш колектив відпрацював у цьому напряму на рівні, трохи вищому середньо-міністерського, але підручників і навчальних посібників з грифом міністерства ми хоч і випустили більше, ніж у попередньому році, але, усе-таки, мало. Підручник створено в основному зусиллями професорів Карпова і Кухарчука, а 8 навчальних посібників з міністерським грифом — авторськими колективами, до складу яких увійшли Азарова, П’яст, Горчинська, Корженко, Власенко, Аніщенко, Плохій, Козловський, Лесько, Лежнюк, Комар, Кожем’яко, Павлов, Тарнавський, Клименко, Шиліна, Осадчук, той, що машинобудівник, Ратушняк і Лялюк.

Створивши у звітному році 26 дистанційних курсів, ми у 1,5 рази підняли цей показник у порівнянні з попереднім звітним роком, що вказує на прогресивні тенденції у цьому напрямі забезпечення навчального процесу, але абсолютне значення цього показника нас аж ніяк задовольнити не може. Тож я закликаю у навчальному році, що починається, питанням розробки і впровадження у життя дистанційних курсів приділити підвищену увагу.

Тим паче, що зі звітного року на нашому університетському семінарі по підвищенню педагогічної майстерності, який постійно функціонує при навчально-методичному відділі, очолюваному доцентом Людмилою Громовою, навчанню створення дистанційних курсів приділяється значна увага, і в якості випускної роботи, користуючись порадами кваліфікованих наставників, слухачі створюють дистанційний курс з дисципліни, яку вони викладають.

Зазнав у звітному році у нашому університеті суттєвої зміни навчальний процес на кафедрі фізичного виховання, яку після виходу на пенсію доцента Петренка очолив Анатолій Голубович, який, до речі, на початку літа цього року відзначив уже другий свій серйозний ювілей. Привітаймо його аплодисментами і квітами з цього приводу.

Починаючи з весни звітного року, на усіх чотирьох курсах бакалаврату половина навчального процесу відводиться під заняття у льодовому палаці конькобіжними видами спорту. Студентам настільки подобаються ці заняття, що на них пішли, відкликавши свої медичні довідки, навіть ті, хто був звільнений від занять фізкультурою. Катаючись на ковзанах на уроках фізкультури, студенти не платять за це, і ковзани для катання теж отримують безкоштовно і безкоштовно отримують консультації стосовно техніки катання. Такої практики проведення навчального процесу з фізкультури немає в жодному іншому вищому навчальному закладі України, навіть фізкультурного профілю.

Я кілька разів ходив кататись на ковзанах саме у ті години, коли на льоду були наші студенти під час уроків фізкультури, і сам зміг пересвідчитись у тому, скільки позитивних емоцій студенти отримують на цих заняттях. І численні студентські подяки, спонтанно висловлені мені під час цих моїх інспекційних катань, ще більше переконали мене у правильності рішення втілити у життя цей спільний проект по створенню льодового палацу, ініціатива підписання якого, до речі, належить проректору з міжнародних зв’язків Віктору Мізерному, для якого цей проект був практичним втіленням ідей фандрайзингу, освоєних у ході виконання міжнародного проекту по програмі ТЕМПУС.

3. АНАЛІЗ НАУКОВОЇ РОБОТИ

Ефективність наукової роботи в університетах, згідно з міністерською методикою її оцінки, визначається за 10-ма критеріями, а саме: 1) кількістю захищених у звітному періоді кандидатських і докторських дисертацій та ефективністю аспiрантури і докторантури; 2) кількістю функціонуючих спеціалізованих вчених рад по захисту цих дисертацій; 3) обсягами держбюджетної і госпдоговірної науково-дослідної тематики, визначеними в тисячах гривень, та їх співвідношенням; 4) кількістю наукових робіт, поданих на конкурс для отримання Державної премії в галузі науки і техніки, та кількістю науковців, що стали лауреатами цієї премії; 5) кількістю заявок, поданих в Державний комітет для отримання патентів на винаходи, та кількістю отриманих патентів; 6) кількістю опублікованих монографій; 7) кількістю наукових конференцій, організованих та проведених університетом; 8) кількістю наукових журналів, які видає університет і які визнані Вищою Атестаційною Комісією України; 9) кількістю міжнародних виставок, в яких взяли участь вчені університету, та кількістю золотих і срібних медалей, отриманих на цих виставках; 10) кількістю переможців 2-го етапу Всеукраїнської студентської олімпіади та 2-го етапу Всеукраїнського конкурсу студентських наукових робіт.

У відповідності до цих критеріїв я і буду характеризувати наукову роботу в нашому університеті, виконану у звітному періоді.

У навчальному році, за який я звітую, науково-педагогічними працівниками нашого університету захищено 4 докторських дисертації: по педагогічних науках — професором кафедри вищої математики Вірою Петрук, по економічних науках — завідувачем кафедри фінансів і кредиту Віталієм Зянько та по технічних науках — доцентом кафедри лазерної та оптоелектронної техніки Сергієм Павловим і доцентом кафедри метрології та промислової автоматики Юрієм Шабатурою. Це гарний показник. Для того, щоб ви переконались у цьому, наведу два приклади: перший — за 14 років в статусі університету нашими науково-педагогічними працівниками захищено 42 докторські дисертації, тобто, в середньому по 3 дисертації за рік; другий — наш флагман НТУУ «КПІ» готує в 6 разів більше, ніж ми, студентів, а тому має в 6 разів більше, ніж у нас, науково-педагогічних працівників. Тож наших 4 докторських дисертації є еквівалентом для НТУУ «КПІ» у відносних одиницях 24 докторським дисертаціям. Але за свідченням ректора НТУУ «КПІ» професора Михайла Згуровського щороку у них захищається докторських дисертацій в межах від 12 до 16.

Особливо я хочу звернути Вашу увагу на захист докторської дисертації професором Вірою Петрук. Вона писала і захищала докторську дисертацію, уже маючи вчене звання професора, яке їй — кандидату наук, доценту — було присвоєне міністерством з подачі нашої Вченої ради як виняток за підготовку трьох кандидатів наук і написання двох навчальних посібників з грифом міністерства. Більшість працюючих у вищій школі захищають докторські дисертації заради отримання вченого звання професора, і практично ніхто не виходить на захист докторської в разі отримання професорського звання раніше, в порядку виключення. А вона, як бачите, вчинила нестандартно, за що заслуговує на додаткову повагу. Давайте пошануємо її аплодисментами і вручимо їй квіти.

Закінчили докторантуру у звітному році троє докторантів: Юрій Шабатура — достроково, з захистом дисертації та Йосип Білинський і Сергій Штовба з представленням дисертацій на наукових семінарах кафедр, але без отримання рекомендацій на захист, а направленням на доопрацювання.

Тож ефективність нашої докторантури у звітному році склала 33,3 %.

Гарний показник у нас і по кількості захищених кандидатських дисертацій. Їх захищено у звітному навчальному році 28. Еквівалентом цієї кількості для НТУУ «КПІ» є 168. Але у НТУ «КПІ» у цьому ж році захищено менше 80 кандидатських дисертацій. Як бачите, ми у цьому напрямку попрацювали ефективніше. До речі, за 14 років університетського статусу науково-педагогічними працівниками і аспірантами нашого університету захищено 309 кандидатських дисертацій, тобто, в середньому по 22 дисертації за рік. Тож і по відношенню до самих себе ми у звітному році попрацювали краще. Ось імена тих наших колег, які стали кандидатами наук у звітному навчальному році: Леонід Коваль, Валентин Грабко, Юлія Дубова, Олександр Куземко, Володимир Богачук, Анатолій Снігур, Володимир Мартинюк, Хейреддін Самі, Наталія Кокряцька, Олена Войцехівська, Андрій Семенов, Олег Куцевол, Микола Прищак, Олексій Харьков, Володимир Севастьянов, Тедді Мафута, В’ячеслав Джеджула, Катерина Коцюбівська, Оксана Безсмертна, Олексій Бабенко, Сергій Матвієнко, Дмитро Ковалюк, Інна Кириця, Ірина Шварц, Наталія Лисак, Ірина Тхор, Анна Писклярова і Тетяна Білоконь.

Але серед тих, хто захистився, не усі є аспірантами, що представили дисертації до закінчення аспірантури. Більшість із них закінчила аспірантуру у попередні роки. Тож ефективність аспірантури у цьому році у нас склала лише 0,28. І хоча цей наш показник є вищим середнього по мінiстерству значення майже у півтора рази, на жаль, по відношенню до самих себе ми у звітному році попрацювали з аспірантами гірше, адже у навчальному році, що був перед звітним, ми мали значення цього показника 0,46. І я звертаюсь до наукових керівників аспірантів, які сидять у цій залі — будь ласка, попрацюйте ці два місяці, що ще залишились до закінчення аспірантури з аспірантами 3-го року навчання так, щоб до 31 жовтня якомога більшу їх кількість рекомендувати до захисту кандидатських дисертацій. Адже зміг професор Петро Лежнюк так попрацювати зі своєю аспіранткою Анною Пискляровою, що вона захистила кандидатську дисертацію за 4 місяці до закінчення аспірантури — і це при тому, що паралельно з навчанням в аспірантурі і написанням дисертації вона ще й кожного дня по півдня працювала у приймальні ректора, виконуючи обов’язки помічника ректора.

Тож тих аспірантів, які під прикриттям наукових керівників три роки «били байдики» і звітували за кожен рік навчання лише статтями, на основі яких не можна написати дисертацію, я хочу попередити, що 31 жовтня, коли закінчиться термін їх навчання в аспірантурі, вони без представлення хоча б 80 % готовності дисертацій не будуть залишені для роботи в університеті ні на якій посаді.

Ще в кінці попереднього 2006–2007 навчального року ми перезатвердили на наступний термін дві спеціалізовані вчені ради по захисту кандидатських дисертацій в галузях будівництва і електроенергетики. Але якщо спецрада в галузі електроенергетики, яку очолює професор Петро Лежнюк, у звітному році нормально запрацювала, то, на жаль, спецрада у галузі будівництва у звітному році не прийняла до захисту жодної кандидатської дисертації. Перезатверджена вона була під керівництвом професора Михайла Друкованого, з яким з причин, відомих вам з моєї минулорічної доповіді, не були продовжені трудові відносини, тож мені довелося звернутись до ВАКУ з проханням затвердити головою цієї спецради професора Василя Сердюка. Нам пішли назустріч, але Друкований і двоє його друзів, які представляють в спецраді одну із спеціальностей, пов’язану з технологією будівництва, відмовились у ній працювати. Зараз директор інституту будівництва Георгій Ратушняк разом з головою спецради Василем Сердюком шукають їм заміну з інших навчальних закладів. До речі, цей пошук дещо затягнувся, тож я прошу Ратушняка і Сердюка або прискорити його, або я направлю до ВАКУ звернення, щоб вони нам перезатвердили спецраду лише за однією спеціальністю, пов’язаною з будівельними матеріалами, для атестації з якої нам вистачає фахівців і без Друкованого та його друзів.

У звітному році ми переформатували і перезатвердили на новий термін три інші наші спецради — кандидатську в галузі машинобудування, якою керує професор Ростислав Іскович-Лотоцький, та дві докторські — з приладів, якою керує професор Олексій Азаров, та з інформатики, обчислювальної техніки та автоматизації, якою керую я.

Переформатувати усі ці три спецради ми змушені були тому, що змінилась номенклатура наукових спеціальностей, з якої випали по одній спеціальності з кожної нашої спецради, тож замість них потрібно було з дозволу ВАКУ ввести нові. І ми їх ввели і дозвіл ВАКУ отримали. У спецраді, якою керує Іскович-Лотоцький, з’явилася нова наукова спеціальність 05.02.02 «Машинознавство», у спецраді, якою керує Азаров, — спеціальність 05.11.17 «Біологічні та медичні прилади і системи», а у спецраді, якою керую я, — спеціальність 05.13.06 «Інформаційні технології». І в кожній спецраді з цих нововведених спеціальностей у звітному році уже були проведені захисти дисертацій. І по сьогодні за кількістю спецрад по захисту дисертацій ми у Вінниці посідаємо перше місце серед наукових організацій, а точніше, маємо їх стільки, скільки їх мають усі інші вінницькі університети разом узяті.

Далі поговоримо про такий показник, як обсяги держбюджетної і госпдоговірної тематики та їхнє співвідношення. Планування цих обсягів і фіксація досягнутих результатів здійснюється не в межах навчального, а в межах календарного року, тож я буду говорити про їх значення станом на кінець 2007 року та на початок другого півріччя 2008 року.

Загальний обсяг робіт, виконаних науковцями університету у 2007 році склав 4762,2 тисячі гривень, що у 1,9 разів більше ніж було виконано у 2006 році. Але, якщо відкинути вартість електронного мікроскопа, який нам було передано з перерахуванням грошей міністерством і зарахуванням цієї суми на наші наукові витрати, то реально ми виконали обсяг наукових робіт на суму 3660 тисяч, із яких за рахунок госпдоговорів — 2149,7 тис грн, і півтора мільйони за рахунок державного бюджету. Якщо поділити суму госпдоговірного фiнансування наукових досліджень на суму бюджетного фінансування наукової роботи, то отримаємо коефіцієнт, рівний 1,43, що міністерством сприймається як дуже добре. І не так уже й багато є університетів, у яких цей коефіцієнт є більшим одиниці.

Найбільші обсяги госпдоговірної тематики у 2007 році до університету принесли доцент Олександр Войцехівський — 427,6 тис. грн, тандем: професор Юрій Буренніков і Віктор Біліченко — 386,6 тис. грн та професор Віталій Мокін — 303 тис. грн.

На 2008 рік міністерство нам запланувало обсяг наукових досліджень за рахунок державного бюджету на суму 1687,4 тис. грн і уже виконано госпдоговірних робіт на суму 951 тис. грн.

Найбільші обсяги госпдоговірних робіт на 2008 рік мають доцент Олександр Войцехівський — 180 тис. грн та к. т. н Стейскал — 100 тис. грн, які до кінця року ще додадуть, оскільки практикують протягом року виконання коротких договорів на невеликі суми. На жаль, у професора Віталія Мокіна поки що виконано договорів у 2008 році на суму лише 37,4 тис. грн, хоча заплановано було освоїти ще не менше як 300 тис. грн. Специфікою його договорів є суми такого розміру, які можна заполучити лише в результаті виграшу тендера. І три такі роботи, де йому було гарантовано по 100 тис. грн за кожну, і які відкривались заради надання фінансування саме йому, оскільки вони є продовженням уже завершених і впроваджених ним інших робіт, наш університет втратив лише тому, що в тендерний комітет потрібно було надати довідку з податкової інспекції про те, що у нас немає боргів перед податковою, а податківці цю довідку не дали, мотивуючи це тим, що формально за нами числиться 13-мільйонний штраф за не встановлення у їдальні і буфетах касових апаратів, який ми оспорюємо у судовому порядку. Цей судовий процес цілеспрямовано затягується, оскільки вінницькі податківці, розуміючи, що законним шляхом вони в університету виграти цей судовий процес не можуть, роблять усе можливе, аби його затягнути, розраховуючи на те, що заради інтересів сина, я все одно рано чи пізно прийду до них на поклон. Мені уже передавали через посередників, що в разі, якщо я зніму зі свого сайту усю критичну інформацію на адресу вінницьких податківців і не буду потім подавати до суду на них за посягання на честь і гідність та ділову репутацію, то наш судовий позов буде дуже швидко задоволений, і вони не будуть його опротестовувати в апеляційному порядку.

Кілька слів стосовно премій. Цикл наукових робіт, виконаний під моїм менеджерським керівництвом і науковим керівництвом професора Віталія Мокіна за участю також доцентів Мирослава Боцули і Георгія Горячева та директора Київського науково-дослідного інституту водогосподарських проблем академіка ААНУ Яцика нашим університетом у звітному році висунуто на Державну премію України в галузі науки і техніки. Перший (науковий) тур конкурсу на екологічній секції Державного комітету по преміях, дві третини якої складають представники Національної академії наук України, наша робота уже пройшла і увійшла в число 38 робіт, допущених до другого туру за 19 науковими напрямками — ви бачили цей перелік в газетах «Урядовий кур’єр» та «Голос України». Оскільки по кожному напрямку в другий тур допущено лише по дві роботи, то, фактично, у нас є лише один конкурент — це колектив, який висунув цикл робіт, присвячених відновленню ландшафту землі на Криворіжжі у місцях розташування вироблених рудних кар’єрів, яку підтримують і мер Кривого Рогу, і голова Дніпропетровської обласної ради, котрі є членами Партії регіонів. До речі, голова Дніпропетровської обласної ради ще два роки тому був ректором Криворізького технічного університету, а його син є одним із провідних народних депутатів України у парламентській фракції Партії регіонів.

Як прийнято, другий тур конкурсу (політичний) розпочинається оцінкою тих робіт, що вийшли переможцями першого туру, у Секретаріаті Президента України, і на загальне голосування у Державному комітеті по преміях, до складу якого входять більше ста осіб, усі роботи, допущені до другого туру, уже підуть з відповідними рекомендаціями. Сьогодні спрогнозувати ці рекомендації важко — усе буде залежати від того, як складатиметься політична осінь у нашій державі. Загальне голосування буде на початку листопада. Але, яким би не був кінцевий результат, участь у такого рівня конкурсі і виграш у першому турі, самі по собі є позитивною подією в житті нашого університету, особливо з огляду на те, що в першому турі вдалося обійти роботу, до складу авторів якої входив і профільний міністр Георгій Філіпчук, що, на жаль, внесло деякі ускладнення в наші з ним дружні відносини.

Далі розглянемо показник наукової роботи, пов’язаний з отриманням патентів на винаходи і подачею заявок на них.

У звітному навчальному році співробітниками університету різних категорій подано 178 заявок на видачу патентів України, у тому числі 92 заявки у співавторстві зі студентами, і уже отримано протягом звітного року 139 патентів України, у тому числі 62 патенти у співавторстві зі студентами. Крім того, зареєстроване авторське право університету на 15 службових творів у вигляді комп’ютерних програм, які прирівнюються до патентів. До речі, майже такі ж кількості отриманих патентів і службових творів має і колектив НТУУ «КПІ», але нагадаю вам, що число наукових і науково-педагогічних працівників та студентів в цьому колективі є у 6 разів більшим, ніж у нас. Тож у відносних одиницях ми у цьому напрямку наукової роботи працюємо ефективніше теж приблизно у 6 разів. Не останню роль, звичайно ж, відіграє і те, що нашим університетом не лише сплачується мито при подачі заявок на винаходи, але і виплачується гонорар автору патенту, чого не роблять в інших університетах.

У середу 3-го вересня у Комітеті з питань науки і освіти Верховної Ради України відбудуться парламентські слухання по питанню ефективності винахідницької роботи в Україні та захисту інтелектуальної власності. Взяти участь у цих слуханнях і виступити з оцінкою стану справ та пропозиціями по підвищенню ефективності винахідницької роботи Голова комітету, народний депутат України Володимир Полохало запропонував і мені, оскільки 28 серпня із щойно виданої «Білої книги» довідався, що за відносним показником ефективності винахідницької роботи наш університет посідає 1-е місце в Україні. Я, звичайно ж, погодився виступити. Після повернення з Києва я розміщу текст виступу на моєму персональному сайті.

Не менш важливим показником ефективності наукової роботи є кількість опублікованих монографій. У звітному році ученими нашого університету опубліковано 31 монографію, що теж є гідним показником, оскільки в університетах, які мають в 5–6 разів більше науковців, за рік публікується не більше 60–70 монографій. Тож і за цим показником ми у відносних одиницях маємо результат, найкращий по мінiстерству. І тут спрацьовує те, що в нашому університеті заохочується написання монографій кожним вчорашнім аспiрантом і докторантом за матеріалами захищених дисертацій, причому вони публікують свої монографії в нашому університетському видавництві безкоштовно, у той час, як в інших університетах за опублікування монографій треба комусь платити — самому чи спонсору. Тож в інших університетах випускники аспірантури одразу після її закінчення і захисту дисертації про публікацію монографії можуть лише мріяти. До речі, публікація результатів дисертаційних досліджень у вигляді монографій є ефективним критерієм перевірки наявності в дисертаціях нових результатів і відсутності плагіату, оскільки, якщо нових результатів нема, а плагіат є, то особа, що їх допустила, під різними приводами буде уникати написання і опублікування монографії, аби сховати від широкої наукової громадськості ці факти.

Як правило, ми протягом року проводимо в університеті 5–6 наукових конференцій з запрошенням учених з інших міст і держав. Але звітний рік виявився недосить насиченим конференціями. Їх було проведено лише три, в рамках традицій, що склалися: це ХХХVІІ науково-технічна конференція професорсько-викладацького складу, наукових співробітників та студентів університету за участю працівників науково-дослідних організацій та інженерно-технічних працівників підприємств Вінниці і області; це V Міжнародна науково-практична конференція «Економічна безпека сучасного підприємництва» і це ІХ Міжнародна науково-практична конференція «Гуманізм та освіта».

Сподіваюсь, що в навчальному році, який розпочинається ми цей показник знову піднімемо до звичного для нашого університету рівня.

Протягом звітного року вчасно виходили чергові числа усіх п’яти наших наукових журналів, за кількістю найменувань яких в перерахунку на 100 науково-педагогічних працівників наш університет посідає одне із провідних місць в системі Міністерства освіти і науки України. Більше того, електронних наукових журналів в Україні Вища атестаційна комісія взагалі зареєструвала станом на сьогодні лише десять, і лише наш університетський електронний журнал «Наукові праці Вінницького національного технічного університету» видається трьома мовами — українською, російською і англійською. Звертаю вашу увагу на те, що для опублікування статті в електронних «Наукових працях ВНТУ» подавати її до редакції потрібно лише в українському та російському варіантах, а англійський текст редакція готує сама за допомогою завідувача кафедри технічного перекладу Миколи Прадівляного та провідного викладача цієї кафедри Сергія Веремієнка. До речі, через те, що усі статті, які подаються і у «Вісник ВПІ», і у «Наукові праці ВНТУ» проходять серйозне рецензування, намітилась тенденція до того, що усе менше стало подаватись статей до редакцій цих видань, головним редактором яких є я, і буквально завалені статтями редакції наших трьох інших наукових видань з інформаційних технологій (головний редактор професор Олексій Азаров), з оптоелектроніки (головний редактор професор Володимир Кожем’яко) та з будівництва (головний редактор професор Ігор Дудар). Для виправлення ситуації довелось мені через Вчену раду університету провести рішення, що безкоштовно публікуватимуться статті працівників нашого університету лише у «Віснику ВПІ» та у «Наукових працях ВНТУ», а за публікацію в трьох інших наших періодичних наукових виданнях, які мають статус міжнародних, потрібно буде платити по 10 гривень за сторінку, як це має місце в усіх інших наукових журналах України. Тож віднині дешевше буде доопрацювати статтю для усунення серйозних зауважень жорсткої рецензії, ніж отримати рецензію без зауважень, але платити за кожну сторінку.

У звітному році наш університет був представлений на трьох міжнародних виставках — на Міжнародній спеціалізованій виставці «Енергоспоживання, енергозбереження», яка проходила у Києві, на Міжнародній виставці «Сучасна освіта в Україні-2008», яка теж проходила у Києві, та на Міжнародній виставці винаходів, яка проходила у 2007 році під егідою Міжнародної асоціації винахідників IFIA у столиці Сербії Белграді.

На виставці з енергозбереження наш університет нагороджено дипломом, на освітянській виставці ми отримали срібну медаль у номінації «Інноватика у вищій освіті», почесне звання «Лідер сучасної освіти» за багаторічну інноваційну педагогічну діяльність по модернізації освіти України та диплом за високі творчі досягнення в удосконаленні змісту навчально-виховного процесу.

А у Белграді вчені нашого університету, професори Володимир та Олександр Осадчуки отримали дві золоті медалі за два комплекси винаходів, захищених 28 патентами України, а колектив вчених під керівництвом доцента Сергія Павлова отримав срібну медаль за винахід, захищений патентом, який теж експонувався на цій виставці. Доречно нагадати, що і по сьогодні наш університет є єдиним асоційованим членом IFIA від України, і цей почесний обов’язок — представляти Україну на виставках винаходів, які організовуються під егідою IFIA в різних містах Європи і Америки, ми несемо з честю з 1994 року.

І треба віддати належне нашому губернаторові Олександру Домбровському, який, виходячи з того, що професор Володимир Осадчук гарно представив наш університет, Вінниччину і Україну в цілому на виставці винаходів у Белграді, за президентською квотою представив до Дня незалежності у секретаріат президента на присвоєння почесного звання «Заслужений діяч науки і техніки України» саме його. І Президент України Віктор Ющенко підписав указ про присвоєння професору Володимиру Осадчуку цього почесного звання, з чим ми його давайте щиро привітаємо аплодисментами і вручимо квіти.

Останнім показником у цьому розділі звіту є нагороди студентів, отримані на 2-му етапі Всеукраїнської студентської олімпіади та на 2-му етапі Всеукраїнського конкурсу студентських наукових робіт.

Переможцями і призерами олімпіади стали студенти: Катерина Анохіна, Юрій Баришев, Світлана Богатчук, Сергій Богомолов, Олександр Дмитришин, Юрій Добранюк, Дмитро Зарезенко, Олена Єльченко, Марина Крещенецька, Микола Магницький, Олексій Москвін, Анастасія Петрова, Юрій Шевчук і Ірина Шевчук.

А переможцями і призерами конкурсу наукових робіт стали студенти: Дмитро Бакалець (двічі), Олег Баранський, Ігор Васильєв, Юрій Добранюк, Вадим Кузьменко, Дмитро Кушнір, Ігор Стратійчук (двічі), Юлія Танасієнко і Петро Хомчук.

Варто вказати на те, що як для університету нашого рівня, то це скромні результати. За цим показником багато інших університетів нас випереджають.

Але особливий наголос я хотів би поставити на іменах трьох наших студентів Дмитра Білоуса, Дмитра Коржика та Андрія Козачука, які під керівництвом доцента Володимира Месюри стали призерами і 2-го туру Міжнародної студентської олімпіади з програмування, регіонального в Україні, який проходив ще у минулому звітному році у Львові, і 3-го туру, регіонального в Європі, який проходив у Бухаресті уже в нинішньому звітному році в жовтні 2007 року, і увійшли до 50 кращих команд світу у заключному 4-му турі цієї олімпіади, який проходив у канадському місті Банф в університеті Альберти у квітні 2008 року. На старт цієї олімпіади в усьому світі у 1-му турі на початку 2007 року вийшли 100 тисяч команд університетів, тож навіть вихід до 4-го туру, до участі в якому були допущені лише 80 команд, що посіли 1-е та 2-е місця в 3-му турі, то є значним успіхом наших студентів, який підсилюється ще й тим, що серед цих 80 кращих команд світу вони фінішували далеко не останніми, а були 29-ми, зовсім небагато поступившись тим командам, що увійшли до першої десятки. Тож вони теж заслуговують на наші аплодисменти.

До речі, місяць тому мені довелося взяти участь в науковому конгресі міжнародної асоціації інженерів-електриків, який проходив в американському місті Пітсбурзі, час в якому різниться з нашим, як і в канадському Банфі, на 7 годин, і дорога до якого, як і до університету Альберти, триває біля 30 годин з 15 годинами льоту, трьома пересадками в аеропортах і 10-ма годинами проходження різних митних і паспортних процедур в цих аеропортах. І працювати у США та Канаді доводиться у ті години, коли наш мозок звик спати. Тож після польоту до Пітсбурга і виснажливої боротьби зі сном під час засідання наукових секцій конгресу я ще більше заповажав наших студентів-програмістів, котрі у таких же умовах боролися за перемогу в університеті Альберти, і показали досить пристойний результат.

Наш президент часто любить дорікати ректорам, що жоден з українських університетів не входить до 500 кращих університетів світу. І, навіть не беручи до уваги те, що ці 500 кращих університетів світу фінансуються у 1000 разів краще, ніж наш університет, ми можемо з гордістю констатувати, що за рівнем підготовки програмістів входимо навіть не до 500, а до 50 кращих університетів світу.

Завершити аналіз цього показника і розділу в цілому я хочу інформацією про те, що за плідну роботу з обдарованою студентською молоддю Міністерством освіти і науки України 1-му проректору з наукової роботи нашого університету професору Володимиру Грабку у звітному році оголошено подяку, доценту Володимиру Майданюку присвоєно звання «Відмінник освіти», а доцента Михайла Розводюка нагороджено Почесною грамотою.

Не останню роль саме цього роду діяльність зіграла і у присвоєнні Президентом держави Віктором Ющенком директору Інституту інформаційних технологій і комп’ютерної інженерії професору Олексію Азарову почесного звання «Заслужений працівник освіти України». Давайте і їх привiтаємо аплодисментами.

І для довідки — звання «Відмінник освіти» тренеру нашої студентської збірної команди з програмування доценту Володимиру Месюрі було присвоєне двома роками раніше, ще після того, як наша команда вперше вийшла в фінал світової першості з програмування і тоді стала 37-ю.

4. АНАЛІЗ МІЖНАРОДНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Нинішній рік є 29-им з того часу, коли у нашому вищому навчальному закладі було розпочато підготовку фахівців для інших країн із числа їхніх громадян. За цей час ми підготували більше 2000 фахівців з вищою освітою для більше ніж 90 країн світу.

У звітному році у нас навчалось 236 іноземних студентів з 26-и країн світу, найбільше з Китаю — 59 осіб та Еквадору — 36 осіб. До речі, ще кілька років тому ми з цих країн не мали жодного студента. У цьому ж році у нас з’явився перший студент із Туреччини. Будемо сподіватись, що через кілька років з цієї країни у нас студентів буде не менше, ніж з Китаю та Еквадору.

Про те, що ніяких поблажок іноземним студентам ми не робимо, свідчить той факт, що протягом року з різних причин було відраховано 19 іноземців, причому 10 з підготовчого відділення, які виявили неспроможність навчатись в нашому університеті, але, на жаль, і 9 з різних курсів трьох інститутів ІнМЕЕК, ІнІТКІ та ІнБТЕГП.

Особливістю навчання іноземців в нашому університеті є те, що усі вони навчаються в україномовних потоках, а тому на підготовчому відділенні основною мовою навчання для них є українська. На жаль, для незалежної України наш приклад скоріш є винятком, аніж правилом.

До нинішнього року ми практикували відпускати іноземних студентів в їхні країни для проходження там на фірмах робочих триместрів. Але до мене надійшла інформація, що не всі вони йдуть працювати, а дехто лише приносить довідки з фірм без відпрацювання на них. Тому з нинішнього року за моєю ініціативою ректорат відмінив проходження іноземними студентами робочих триместрів у своїх країнах і запропонував кафедрам забезпечити іноземцям проходження робочих триместрів за індивідуальними програмами при кафедрах, в яких повинно бути передбачено, наряду з ознайомленнями зі спеціальністю, удосконалення знань української мови. Не всім іноземним студентам це сподобалось, дехто з них почав погрожувати переводом до інших університетів і проведенням антиреклами, але я на це ніяк не відреагував, оскільки не вважаю доцільним безперервно збільшувати кількість іноземних студентів, а пропоную зупинитись десь на межі 500 осіб, чого ми досягнемо через кілька років і без нарощення притоку іноземців.

У звітному році ми утримували лідируючі позиції в системі нашого міністерства по участі в виконанні консорціумами університетів проектів по програмі ТЕМПУС-ТАСІС. Таких проектів ми виконували одразу три: 1) Створення Всеукраїнської мережі регіональних консультаційних проектів ЕСТS, 2) Розроблення стратегії міжнародної мобільності студентів в рамках Болонського процесу, 3) Інформаційна безпека та захист даних. Нашими партнерами в консорціумах були унiверситети з Німеччини, Данії, Італії, Іспанії і Португалії. Оскільки два із цих трьох проектів були у звітному році успішно завершені, то, для того, щоб не знижувати активності у цьому напрямку міжнародної діяльності, ми подали заявки на участь в конкурсі ще з двома проектами — по трансферу інноваційних технологій з університетами Португалії і Іспанії та по створенню студентських центрів з університетами Англії, Франції і Чехії. Основним ідеологом і організатором нашої участі в усіх проектах програми ТЕМПУС є проректор з міжнародних зв’язків, доцент Віктор Мізерний, але активну участь у звітному році у виконанні проектів взяли проректор Василь Леонтьєв та його заступник Геннадій Лисенко, а також директор ІнМЕЕК Микола Небава, декан ФКСМ Андрій Дудатьєв і завідувач кафедри захисту інформації Володимир Лужецький та завідувач кафедри технічного перекладу Микола Прадівляний.

В рамках програми Європейської комісії ТАСІС, колектив наших вчених під керівництвом професора Віталія Мокіна разом з ученими із Росії, Голландії, Болгарії, Молдови, Білорусії і Румунії у звітному році виконав міжнародні проекти з моніторингу екологічної ситуації в басейнах річок Сіверський Донець і Прип’ять і продовжує виконувати проект по басейну річки Дністер.

А колективом науковців нашого університету під керівництвом професора Василя Петрука разом з науковцями Національної академії наук Білорусії були виконані два спільні україно-білоруські проекти з розробки оптичних засобів для діагностики біотканин та гуморальних середовищ.

Діяльність по виконанню міжнародних проектів привела до того, що в своїх рядах ми сьогодні маємо 4 вчених, яким надано право бути експертами ООН та ЮНЕСКО — це професори Віталій Мокін і Василь Петрук та доценти із команди Віталія Мокіна Мирослав Боцула і Денис Котельников.

Звичайно, звітуючи про міжнародну діяльність не можна ще раз не згадати про золоті медалі, отримані на виставці винаходів у Белграді професорами Володимиром та Олександром Осадчуками, і виграш у Бухаресті зонального півфіналу першості світу з програмування нашою командою студентів-програмістів та зайняття нею достойного місця у числі 50 найкращих команд світу у фіналі цієї першості у канадському університеті Альберти, про що я уже розповідав, звітуючи за наукову діяльність університету.

Не лишнім, на мій погляд, буде ще раз нагадати, що Вінницький національний технічний університет продовжував у звітному році залишатись єдиним від України асоційованим членом Всесвітньої асоціації винахідницьких організацій IFIA зі штаб-квартирою в Женеві і одним із не багатьох від України членом Всесвітньої організації університетів. Наш університет продовжував також бути колективним членом Міжнародної академії наук вищої школи із центром у Москві і Міжнародного товариства оптичної техніки SPIE та Всесвітньої асоціації енергоменеджерів, а окремі професори, наприклад, я та Петро Лежнюк продовжували бути або стали членами Всесвітньої організації інженерів-електриків ІЕЕЕ.

У звітному році наш університет продовжував підтримувати партнерські стосунки з усіма 24 закордонними університетами, з якими у нас підписані угоди про співробітництво, та встановив партнерські стосунки з відомою німецькою фірмою «Шнайдер-Електрик» та датською фірмою CDM, яка займається розробкою інформаційних технологій. Під зобов’язання використовувати у навчальному процесі їхні наробки німці поставили на кафедру ЕМСА обладнання власного виробництва для навчальної лабораторії, а данці поставили на кафедру ІС комп’ютерний клас з комплексом ліцензованих програмних продуктів для реалізації інформаційних технологій їхнього виробництва. Безкоштовне отримання сучасного обладнання від німців, то є заслуга завідувача кафедри ЕМСА професора Володимира Грабка, а безкоштовне отримання комп’ютерного класу і ліцензованих програмних продуктів від данців, то є заслуга завідувача кафедри ІС професора Сергія Юхимчука та доцента цієї кафедри Володимира Месюри.

23 науково-педагогічні працівники, аспіранти і студенти нашого університету у звітному році побували в закордонних відрядження у США, Сербії, Румунії, Канаді, Польщі, Німеччині, Росії, Іспанії, Італії, Португалії і Данії.

У свою чергу наш університет відвідали 56 іноземних науковців з Анголи, Білорусії, Данії, Німеччини, Польщі, Швеції, Сенегалу, Бельгії, Йорданії, Палестини, Ізраїлю і Канади.

Завершити цей розділ я хочу інформацією про те, що саме в нашому університеті під час виконання другого етапу «Програми рівних можливостей розвитку ООН «Україна — на шляху до рівності», за підтримки Шведської агенції міжнародного розвитку, на базі постійно-діючого освітнього гендерного центру унiверситету, керівником якого є доцент кафедри філософії Ірина Головашенко, відбувся тренінг на тему «Практика застосування логіко-структурного підходу для розробки та реалізації обласних програм досягнення рівності жінок і чоловіків».

5. АНАЛІЗ ВИХОВНОЇ РОБОТИ ТА ОЦІНКА МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО КЛІМАТУ В КОЛЕКТИВІ

Виховний процес в університеті у звітному році здійснювався згідно з планом, розробленим проректором Тамарою Буяльською, узгодженим з Радою з виховної роботи і затвердженим Вченою радою університету. Добре працювали заступники деканів з виховної роботи, особливо Володимир Богачук, Олександр Ігнатенко, Галина Лебедєва, Ігор Острий та Наталія Рибко. Ініціативно, вкладаючи душу, працювали зі студентськими групами куратори, особливо Сіверський, Рибачук, Крилик, Кравцов, Цимбал, Пішеніна і Семічаснова.

Цьому, звичайно ж, сприяло і те, що робота кураторів об’єктивно оцінювалась і кращі з них отримували за її виконання надбавку до зарплати в розмірі від 15 % до 25 %. Завдяки цьому у нас уже кілька років не має проблем з підбором кураторів — бажаючих більше, ніж вакансій, оскільки куратори у нас призначаються лише в академічні групи 1-го курсу. А на курсах, починаючи з 2-го, усі групи уже чудово управляються органами студентського самоврядування, котрі тісно взаємодіють з Радою з виховної роботи, з деканатами і з проректором з виховної роботи та його заступником.

Слід відзначити, що за 16 років роботи проректором з виховної роботи і гуманітарної політики професор Тамара Буяльська зуміла побудувати дуже ефективну, різнопланову і різнобарвну систему виховної роботи в університеті, націлену на створення позитивної аури в колективі. А її ідеологія практичної культурології як не мала аналогів в інших університетах нашої держави, так не має і по-сьогодні, хоча спроби плагіату мали місце і мабуть будуть мати і в подальшому, допоки Тамара Болеславівна і очолюваний нею колектив не закріпить усе реально зроблене на папері у вигляді методичних і навчальних посібників, атласів і методик. Реалізуючи усе задумане в житті і відволікаючись на виконання функцій проректора з виховної роботи, професор Буяльска не залишала собі часу на закріплення зробленого на папері, що з позицій авторства її власного і власності університету є теж дуже важливим. Розуміючи це, Тамара Болеславівна вирішила, починаючи з 1-го вересня нинішнього року, сконцентрувати свою увагу саме на цьому напрямку, передавши функціональні обов’язки проректора з виховної роботи одному із когорти претендентів. Тому побажаємо їй успіхів на посадах завідувача кафедри культурології, соціології, педагогіки і психології та по сумісництву на посаді директора Інституту гуманітарно-педагогічних проблем і виховання, які вона продовжуватиме обіймати і надалі, і давайте усі разом аплодисментами подякуємо Тамарі Болеславівні за багаторічну плідну працю на посаді проректора. Прошу вручити квіти Тамарі Болеславівні, а я їй вручу Почесну Грамоту і премію.

Морально-психологічний клімат в колективі, на мій погляд, нормальний. Суттєвих збурень у цьому напрямку у нас було небагато. Найбільш прикрим є той факт, що викладач кафедри українознавства, політології і права Валентина Довбиш органами правопорядку була затримана після отримання нею від чоловіка студентки хабара, грошові купюри якого були міченими, тож слідство вважає її вину доведеною, і справа передана до суду… Мені нічого не залишалось, як звільнити Валентину Довбиш за порушення правил внутрішнього розпорядку, яким викладачам не дозволяється проставляти оцінки студентам в залікові книжки не в дні заліків і іспитів, до того ж в коридорах, без опитування і без присутності другого викладача при цьому, як визначено відповідним наказом ректора. …Як на мій погляд, корупція процвiтає саме в тих університетах, в яких ніколи ні проти кого не порушувались кримінальні справи стосовно хабарництва, оскільки відсутність таких справ в українських реаліях є не стільки ознакою її відсутності, скільки ознакою кругової поруки.

Ще одне збурення в наш колектив внесли вінницькі податківці, які в порушення чинного законодавства і правил здійснення перевірок наклали на наш університет штраф у більше ніж 13 мільйонів гривень за використання, з їх же щорічного дозволу, в університетській їдальні паперових касових книг замість електронних касових апаратів, який ми опротестували в судовому порядку, про що я уже згадував вище. У такий спосіб дехто на Вінниччині і за її межами, кому дуже не сподобалося те, що ректор найпотужнішого на Поділлі університету вступив в ряди прихильників Юлії Тимошенко, намагаються змусити мене змінити політичні уподобання. Але не вийде. Завдяки здібностям і знанням начальника юридичного відділу Олени Андрощук, яка на сьогодні, на мій погляд, є найбільш кваліфікованим юристом у нашому місті, моїм ідеям та безпосередній участі в судових засіданнях проректора Василя Ковальчука і головного бухгалтера Ліани Нечепуренко ми відбили усі атаки шляхом юридично-потужних контратак, з деталями яких ви можете ознайомитись на моєму персональному сайті www. mokin. com. ua, і, на мій погляд, суддя уже переконалась в незаконності дій податківців. Але засідання суду, який зобов’язаний був у 2-місячний термін розглянути справу і прийняти рішення, продовжуються уже більше 4 місяців і чергове засідання призначене на 4-е вересня. І те, що суддя не прийняла рішення до цього часу, незважаючи на те, що це її перша справа після призначення суддею у Вінниці, і вийшла уже далеко за терміни розгляду такого роду справ, є свідченням того, що вона не бачить юридичних підстав для прийняття рішення на користь податківців. Але про те, чому вона не поспішає і з прийняттям виправдувального для нас рішення, можна лише гадати. Можливо хтось із поважних людей її просить відтягувати прийняття рішення, розраховуючи на те, що кінець кінцем я піду на примирення з податківцями і після отримання виправдального рішення не буду вимагати звільнення з податкових органів тих податківців, які, знаючи, що діють незаконно, безпосередньо брали участь у 10-місячному переслідуванні і мене, і головного бухгалтера Ліани Нечепуренко, і проректора Василя Ковальчука, та не буду подавати в суд на податкову інспекцію на ті ж таки 13 мільйонів в якості відшкодування за попрані честь, гідність і ділову репутацію ректора та двох його заступників, що відповідають за фінанси і матеріальну базу університету.

Аби не закінчувати цей розділ на сумній ноті я нагадаю вам, шановні колеги, що за оцінками кафедри ЮНЕСКО, яка функціонує в НТУУ»КПІ», у звітному році суттєво зріс імідж і рейтинг нашого університету. Ви усі, мабуть, пам’ятаєте, що за підсумками 2007 року в число 200 кращих університетів України наш університет увійшов на 23 місці, в той час, як Вінницький національний медичний університет посів 30-е, Вінницький державний аграрний університет — 153-е, а Вінницький державний педагогічний університет став 166-м. Ці результати були опубліковані в одному із квітневих чисел щотижневика «Дзеркало тижня». У порівнянні з 2006 роком наші показники практично не зросли, але своїми критичними публікаціями в «Дзеркалі тижня» я змусив науковців кафедри ЮНЕСКО більш відповідально віднестись до підрахунків, особливо при переведенні у відносні одиниці. І завдяки цьому, більш відповідальному відношенню, наш університет з 179 місця за результатами 2006 року перемістився на 23 місце за результатами 2007 року. Уловлюєте різницю? Це ще один приклад того, що до виконання покладеної роботи кожен на своєму місці зобов’язаний ставитись відповідально. І, на мій погляд, це і повинно бути одним із основних лейтмотивів виховної роботи.

6. ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ, ВКЛАДУ В ПОЛІПШЕННЯ МАТЕРІАЛЬНОЇ БАЗИ ТА СТРУКТУРИ УНІВЕРСИТЕТУ

Фінансування університету здійснюється в межах календарного року, але на моє прохання головний бухгалтер Ліана Нечепуренко зробила вибірку по наших доходах і витратах саме за навчальний рік, тобто, за період з 01 вересня 2007 року по 31 серпня 2008 року.

За цей період з державного бюджету університет отримав 35 млн. 915 тис. грн і заробив за рахунок надання платних послуг 19 млн 605 тис. грн, сумарно це склало 55 млн 520 тис. грн.

На виплату зарплати за цей період ми витратили: з бюджетних коштів — 23 млн 850 тис. грн, з власних коштів — 9 млн 846 тис. грн, сумарно — 33 млн 696 тис. грн.

На виплату стипендії студентам і аспірантам пішло бюджетних 8 млн 36 тис. грн.

На оплату комунальних послуг, тобто, за газ, за воду і стоки, за тепло і електроенергію, у нас пішло з бюджету — 2 млн 406 тис. грн, з власних коштів — 1 млн 950 тис. грн, сумарно — 4 млн 356 тис. грн. Як бачите, на покриття цих обов’язкових, захищених законом, витрат у нас пішло 34 млн 292 тис. бюджетних гривень і 11 млн 796 тис. грн, зароблених нами самими. Залишок бюджетних коштів у сумі 1 млн 623 тис. грн ми витратили, як того вимагає затверджений міністерством кошторис, в основному, на капітальний ремонт в навчальних корпусах і гуртожитках — це 528 тис. грн, на повернення заборгованості по зарплаті за ті, уже ставші далекими, роки кінця минулого і початку нинішнього тисячоліття — на це було витрачено 852 тис. грн, та на обов’язкові виплати студентам-сиротам — вони склали 220 тис. грн. На усі інші статті життєзабезпечення університету залишились лише 23 тис. бюджетних гривень, та 7 млн 809 тис. грн, зароблених університетом за рахунок надання платних послуг. Із них 1 млн. 788 тис. грн. пішли на придбання матеріалів для забезпечення навчального процесу, 1 млн 332 тис. грн пішли на придбання обладнання, матеріалів та навчальної літератури, у тому числі і 122 комп’ютерів та 11 комп’ютерних проекторів, 1 млн 270 тис. грн пішли на продукти харчування для їдальні, 1 млн 146 тис. грн — на поточний ремонт навчальних приміщень, 745 тис. грн — на виплату податків та оплату послуг банків і охорони, 448 тис. грн — на підтримку наукових досліджень і їх супровід, 292 тис. грн витрачені на зв’язок та Інтернет, 164 тис. грн пішли на утримання автотранспорту та здійснення перевезень, 123 тис. грн нам коштували вивіз сміття і ремонт ліфтів, на 140 тис. грн ми придбали матраців, простирадл і штор в гуртожитки, 70 тис. грн витрачені на відрядження, і 314 тис. грн були витрачені на усілякі інші потреби, які не увійшли в число перерахованих вище.

Як ви пам’ятаєте, у звітному році планувалось реалізувати три інвестиційні проекти: по-перше, побудувати разом з інвестором льодовий палац, в якому забезпечити безкоштовне проведення занять з фізкультури для студентів 1–4-го курсів, по-друге, розпочати будівництво на території студмістечка 140-квартирного житлового будинку, в якому працівники університету безкоштовно отримали б 40 квартир, і по-третє, замінити усі орендні відносини з орендарями-продавцями книг і канцтоварів договорами про спільну діяльність.

У повному обсязі ми реалізували лише перший проект, льодовий палац маємо, причому ми єдиний університет в Україні, хто має такий палац, і єдині в Україні, хто забезпечив своїм студентам безкоштовні заняття з конькобіжного спорту на уроках фізкультури у прекрасних льодових умовах.

Щодо будівництва житлового будинку, то довелось нам від реалізації цього проекту відмовитись під тиском органів студентського самоврядування та результатів опитування студентів, що проживають в гуртожитках навколо місця забудови. 80 % опитуваних студентів висловились за збереження майданчика на території студмістечка для того, щоб на ньому в перспективі можна було побудувати ще один гуртожиток.

Відносно забезпечення працівників університету житлом хотів би повідомити шановному товариству таке: за 19 років роботи на посаді ректора я забезпечив лише новими квартирами 200 сімей, а з врахуванням переселень — більше 250 сімей. Щоб зорієнтуватись вам — багато це чи мало, я наведу ще й таку інформацію — друге місце після мене серед ректорів України по цьому показнику посідає ректор Донецького національного технічного університету професор Мінаєв — він за такий же термін ректорства забезпечив квартирами 150 сімей, а ось третє місце ділять одразу кілька ректорів, які надали своїм працівникам за приблизно такий же час ректорства порядку 50 квартир.

У мене термін ректорства завершується у 2010 році. На ці два роки я вирішив взяти тайм-аут по будівництву житла, адже і так я його уже побудував набагато більше, ніж усі інші вінницькі ректори разом узяті. Але після 2010 року я знову розпочну будувати житло — або в статусі ректора, якщо і у мене і у вас буде ще бажання бачити мене на цій посаді, або в статусі голови Наглядової ради університету, якщо університету доцільно буде уже мати набагато молодшого за віком ректора. А майданчик для будівництва наступного житлового будинку я знайду і без ущемлення інтересів студентів, тобто за межами студентського містечка.

Після детального вивчення чинного законодавства, на жаль, ми дійшли висновку, що не можемо собі дозволити підписувати договори про спільну діяльність з підприємствами, які чимось торгують, оскільки втратимо статус неприбуткової організації, тож довелось повернутись до схеми орендних відносин з продавцями книг і канцтоварів. Але цей пункт плану усе-таки можна вважати виконаним, оскільки льодовий палац ми побудували саме на умовах договору про спільну діяльність. І саме можливість безкоштовного використання льодового палацу на заняттях з фізкультури дозволила нам уникнути втрати статусу неприбуткової організації у цьому випадку.

Як я уже інформував, у звітному році ми придбали 112 нових комп’ютерів найсучаснішої конфігурації та 11 комп’ютерних проекторів, що дозволило забезпечити проекторами кожен інститут університету та розпочати фронтальне оновлення комп’ютерного парку інститутських комп’ютерних центрів. Комп’ютери ж інститутських центрів, які ми міняємо на більш сучасні, котрі самі по собі теж не є аж надто застарілими, оскільки належать до класу «Пентіумів» і «Селеронів», ми поступово передаємо на кафедри та в інші підрозділи університету, щоб уже протягом наступного навчального року усі кафедри та структурні підрозділи унiверситету приєднати до загально університетської комп’ютерної мережі, що дозволить суттєво скоротити загальний внутрішньоуніверситетський паперовий документооборот.

Дуже плідно попрацював на зміцнення матеріальної бази університету очолюваний доцентом Віктором Мізерним колектив Інституту інтеграції навчання з виробництвом. Наприклад, в його навчально-виробничому центрі з виготовлення та дослідження властивостей тротуарної плитки, яким керує доцент Олександр Тарануха, протягом звітного року було виготовлено 1800 кв. метрів тротуарної плитки та 700 погонних метрів бордюрів і укладено 1600 кв. метрів в пішохідні доріжки на території університету. А в навчально-виробничому центрі «Спеціальні технології» цього інституту, яким керує доцент Володимир Івацько і де вивчаються властивості пластику, металопластику та виробів з них, у співдружності з Центром зварювання кафедри технології підвищення зносостійкості, яким керує професор Валерій Савуляк, виготовлено і встановлено в корпусах університету 70 металопластикових вікон, 50 парт, на яких студентам неможливо здійснити «наскальні надписи», 40 комп’ютерних столів та модернізовано до рівня несприйнятливості «наскальних надписів» 100 парт загального аудиторного фонду. І усе це обійшлося університету вдвоє дешевше, ніж якби ми купляли ці парти, столи та вікна у інших виробників. Йдучи цим шляхом, ми протягом кількох років укладемо тротуарною плиткою усю ту територію університету, яка нині покрита асфальтом, який з кожним роком усе більше тріскається, замінимо на металопластикові вікна в усіх корпусах і модернізуємо за «антинаскальними» технологіями парти в усіх аудиторіях університету.

Силами студентських бригад інституту інтеграції у звітному році виконано різного роду ремонтних робіт на 28 об’єктах на суму 711 тис. грн при витратах на зарплату у сумі 187 тис. грн.

А працівники АГЧ під керівництвом проректора Василя Ковальчука здійснили ремонтні роботи в корпусах та гуртожитках університету на площі біля 3 тисяч квадратних метрів, замінили на пластикові 553 метри зношених труб, виконали електротехнічних ремонтних робіт на суму у 254 тисячі гривень, витративши на це набагато менше коштів. Слід відзначити, що головний електрик Нікітін та інженер-електрик Львов залучають до виконання електротехнічних ремонтних робіт виключно лише студентів.

Але довелось нам у звітному році залучати до ремонтних робіт і сторонні організації. Ними було здійснено капітальний ремонт сантехнічних систем у корпусі № 2 на суму 172 тисячі гривень, ремонт системи вентиляції в гуртожитку № 2 та складу хімічних препаратів і прекурсорів на суму 62 тисячі гривень.

З питань поліпшення структури я відзначу лише те, що у звітному році ми поділили кафедру хімії та екологічної безпеки на кафедру хімії і хімічної технології та кафедру екології і екологічної безпеки, і одночасно об’єднали в одну кафедру культурології, соціології, педагогіки і психології кафедру культурології, мистецтвознавства і дизайну та кафедру педагогіки, психології і соціології. Виділення кафедри хімії і хімічної технології ми здійснили під доктора хімічних наук, професора Анатолія Ранського, який перейшов працювати до нас з Дніпропетровського національного університету, а приєднання кафедри ППС до кафедри КМД ми здійснили тому, що на кафедрі ППС навантаження стало менше ніж потрібно для 5 ставок, що є мінімальною кількістю за мінiстерськими нормами.

Новий навчальний рік ми розпочинаємо лише з двома кадровими питаннями — хто стане проректором з виховної роботи та гуманітарної політики і хто стане завідувачем кафедри фізики? Але ці питання не із складних, оскільки достойних претендентів на заміщення вказаних посад ми маємо багато, тож думаю, за місяць-два ці питання вирішимо.

Про соціальний захист членів нашого колективу відзвітує голова профкому Василь Ковальчук, тож я у своєму звіті на питаннях соціального захисту зупинятись не буду. За виключенням одного, пов’язаного з переведенням на бюджет студентів-контрактників, батьки яких проживають в зоні стихійного лиха. Як вам відомо, 6-го серпня Кабінет Міністрів України видав Розпорядження № 1059-р «Про соціальний захист студентів з числа членів сімей, які постраждали від стихійного лиха», згідно з яким усі студенти-контрактники із сімей, які проживають в зоні стихійного лиха, повинні бути з 1-го вересня 2008 року переведені на бюджетні місця і звільнені від сплати за навчання.

Як на мій погляд, то треба було б не переводити студентів-контрактників на бюджетні місця, а виділити державну допомогу сім’ям, у яких діти навчаються за контрактом, для оплати цих контрактів. Адже багато хто з них навчається у приватних вищих навчальних закладах, які за своїм статусом не можуть мати бюджетних місць і не підпорядковані Міністерству освіти і науки, тож розповсюдити дію цього розпорядження на них міністерство не має ніяких юридичних підстав.

Є і ще один нюанс — студентами-контрактниками державних вищих навчальних закладів у Львові, Івано-Франківську, Тернополі, Ужгороді, Чернівцях, Могилеві-Подільському є у першу чергу жителі саме з навколишніх постраждалих регіонів, тож цим урядовим розпорядженням ці ВНЗ фактично переводяться в розряд організацій, яким стихія завдала великої додаткової шкоди, оскільки вони втратять спеціальні фонди, які створюються з коштів, що вносяться студентами-контрактниками, і які сьогодні є основним джерелом забезпечення нормального функціонування державних ВНЗ. Тож, боюсь, політична сила Юлії Тимошенко від цього урядового розпорядження більше втратить голосів підтримки, ніж отримає.

Почувши по телебаченню заяву від Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко про те, що Кабмін прийме таке розпорядження стосовно студентів-контрактників, я, як її радник на громадських засадах, хотів надіслати в Кабмін попередження про ті економічні і політичні небезпеки, які може принести це розпорядження, але не встиг — воно було постановлене одразу ж після цієї заяви. А надсилати до Кабміну думки з цього приводу уже після оприлюднення розпорядження ніякого сенсу не було — це викликало б лише роздратування.

Що стосується нашого університету, то це розпорядження на наші фінанси суттєво не вплине, оскільки із районів стихійного лиха ми на усіх курсах усіх спеціальностей маємо за контрактом 157 студентів стаціонару та 35 студентів заочної форми навчання, які складають біля 4 % від загальної кількості студентів-контрактників. Тож і спецфонд нашого університету після виконання розпорядження скоротиться лише на 4 %, що цілком терпимо.

7. МОЇ ОСОБИСТІ ЗДОБУТКИ ЯК НАУКОВЦЯ, ПЕДАГОГА, ЖУРНАЛІСТА І ПОЛІТИКА

Як науковець я в першу чергу поставив би собі в заслугу створення у звітному році абсолютно нового підходу і нового класу математичних моделей для моделювання процесів у вітрових електростанціях з вертикальною віссю обертання вітрового колеса, опублікованих в двох наукових статтях в електронному журналі «Наукові праці Вінницького національного технічного університету».

Є сенс згадати і про участь у липні у науковому конгресі Міжнародної організації інженерів-електриків ІЕЕЕ, що проходив в американському місті Пітсбурзі, де я виступив з науковою доповіддю, присвяченою створенню повітряних акумулюючих електростанцій з двома, ізольованими від атмосфери, повітросховищами, з’єднаними між собою двома повітропроводами, в одному із яких встановлено компресорну станцію, а в другому детандерно-генераторний агрегат. Для американців ця ідея виявилась новою і абсолютно несподіваною, оскільки вони досліджують і будують і понині ПАЕС лише з одним повітросховищем, наповнюючи навколишній простір свистом повітря, яке випускається з повітросховища через вітрове колесо безпосередньо в атмосферу.

До речі, від України в програмі цього конгресу було представлено і зроблено лише дві наукові доповіді — одна, яку зробив я від імені і моїх співавторів кандидатів наук Олександра Мокіна та Марка Чепурного, а друга, яку зробила аспірантка і одночасно помічник ректора Анна Писклярова від імені і співавторів — її наукового керівника доктора наук Петра Лежнюка та кандидата наук Світлани Бевз, яка теж є ученицею Петра Лежнюка. До речі, Анна Писклярова, яка вільно володіє англійською мовою, у тому числі і професійною, не лише виступила у Пітсбурзі сама, але і мені допомагала відповідати на запитання американців, які, з моїм німецьким шкільним і інститутським у минулому, та лише нещодавно набутими паростками англійської, на слух було сприймати дуже важко, хоча саму доповідь виголошувати по комп’ютерній презентації, яку для мене завчасно підготував Олександр Мокін, було нескладно.

Як науковий керівник дисертаційних досліджень Володимира Богачука, Олександра Мокіна та Юлії Мокіної і редактор текстів монографій, написаних ними за результатами захисту цих досліджень, я по праву являюсь співавтором трьох наукових монографій, які побачили світ у звітному році — монографії «Методи та засоби вимірювального контролю вологості порошкоподібних матеріалів», монографії «Ідентифiкація параметрів моделей та оптимізація режимів системи електропривода трамвая з тяговими електродвигунами постійного струму» та монографії «Математичні моделі в системах управління ефективністю діяльності професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів».

До наукової діяльності можна віднести і мою роботу по керівництву дисертаційними дослідженнями 5 аспірантів, по рецензуванню статей і науковому редагуванню наших основних університетських наукових журналів «Вісник Вінницького політехнічного інституту» та «Наукові праці Вінницького національного технічного університету», а також по керівництву роботою спеціалізованої вченої ради по захисту докторських дисертацій за трьома науковими спеціальностями.

Як педагог, я можу звітувати за минулий навчальний рік, по-перше, тим, що читав для студентів усіх спеціальностей магістерського потоку наукового напрямку авторський курс «Математичні методи ідентифікації та оптимізації процесів в динамічних системах», та тим, що, як дійсний член Академії педагогічних наук України та член її президії, брав активну участь в роботі відділення педагогіки і психології вищої школи академії та в роботі президії.

Як член Національної спілки журналістів України я ставлю собі в заслугу у звітному році лише три речі — по-перше, це публікацію книжки «Вибірковий і, звичайно ж, тенденційний літопис, або я так думаю», яка стала 10-ю в моїй історико-публіцистичній серії, по-друге, це завершення роботи над основною частиною 11-ї книжки із цієї ж серії, яка називатиметься «Продовження вибіркового літопису, або напередодні та після дострокових виборів», і, по-третє, наповнення протягом року у темпі процесів свіжими матеріалами сторінок мого персонального сайту www.mokin.com.ua, читаючи які можна було відслідковувати усі процеси, що протікали або в нашому університеті, або в організаціях, дотичних до нашого університету.

Як політик, нагадаю вам про те, що під № 207 у виборчому списку БЮТ я брав участь в дострокових парламентських виборах, що відбулися на початку звітного навчального року, а також про те, що за ініціативою Прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко останні півроку я працюю також радником прем’єр-міністра на громадських засадах. І уже як радник прем’єр-міністра я разом з головою парламентського комітету з питань науки і освіти Володимиром Полохало організовував у Вінниці обговорення ректорами університетів Вінниччини та двох сусідніх областей проекту закону про зміни до закону України про вищу освіту, до статей якого вніс більше 40 поправок. Як радник прем’єр-міністра я виступав також в обговоренні цього закону під час його слухань у профільному парламентському комітеті. У цьому ж статусі я виступав і на відкритому засіданні Вищої атестаційної комісії України, на якому в присутності більше 200 голів спеціалізованих вчених рад по захисту кандидатських та докторських дисертацій, відбулося обговорення проекту закону про атестацію наукових кадрів вищої кваліфікації, запропонованого президією ВАК України.

І на завершення доповіді хочу повідомити, що 23 лютого, в День захисника Батьківщини, я вступив у ряди партії «Батьківщина», аби підтримувати Юлію Тимошенко незалежно від того, буде вона при владі чи в опозиції, і щоб дати зрозуміти усім іншим політичним силам, що вони можуть розраховувати на мою підтримку лише у тому випадку, коли будуть союзниками партії, до якої я вступив.

Оскільки і Міністр освіти і науки України, і Президент Академії педагогічних наук України висловили мені подяки — цитую: «за плідну організаторську роботу в інноваційному розвитку освіти України», то я особисто вважаю свою роботу у звітному році задовільною, особливо на фоні того, що в деяких університетах у звітному році в зв’язку з непродуманим використанням коштів спеціального фонду допущена навіть заборгованість по зарплаті.

І останнє — не маючи можливості порадитись з членами ректорату і Вченої ради, через їх перебування у відпустках під час стихійного лиха на Заході України, в зону якого попав і Могилів-Подільський, я взяв на себе одноосібну відповiдальність і виділив жилу секцію в студентському гуртожитку № 1 жительці Могилева-Подільського 73-річній пенсіонерці Клавдії Лудан, будинок якої опинився в брудній воді по дах під час повені і став непридатним для проживання. Для догляду за пенсіонеркою я дозволив поселити до неї в секцію і її онука Сергія, який є студентом нашого університету.

Крім того, я перерахував у фонд допомоги постраждалим місячну стипендію академіка і щодня по 5 разів протягом місяця набирав телефон 8 900 300 10 90, перераховуючи з мобільного по 50 гривень у мобільний фонд допомоги тим, хто постраждав від стихійного лиха. Закликаю і вас, шановні колеги, скористатись цією, як на мій погляд, найбільш простою технологією перерахування коштів постраждалим. Закликаю також тих із вас, хто не в боргах і у кого не розписані витрати на дітей та ліки до останньої гривни, перерахувати у фонд допомоги постраждалим від стихійного лиха одноденний заробіток, подавши заяву відповідного змісту в бухгалтерію університету, як це уже зробив я.

Дякую за увагу, шановні колеги, і поздоровляю усіх вас з початком нового навчального року — нехай він принесе нам нові ідеї, стабільність у здоров’ї і навколишньому середовищі та радість звершень і буде наповненим позитивними подіями у більшій мірі, ніж негативними.

Після мене виступив голова профкому Василь Ковальчук, який відзвітував про заходи по соціальному захисту членів колективу.

Потім голова загальних зборів проректор Тамара Буяльська поставила на голосування пропозицію визнати роботу ректора у 2007–2008 навчальному році задовільною, яка була підтримана одноголосно. Одноголосно проголосована була також пропозиція голови профкому Василя Ковальчука продовжити ще на рік без внесення змін колективний договір між адміністрацією і профкомом унiверситету.

А через 15 хвилин після завершення загальних зборів розпочалося засідання Ученої ради університету, на якому ми кафедру загальної фізики перейменували на кафедру загальної фізики і фотоніки та перевели в розряд випускних по напрямах оптоелектроніки і нанотехнологій, а на посаду завідувача цієї кафедри, яка осиротіла у зв’язку зі смертю два тижні тому від гангрени колишнього її завідувача доктора фізико-математичних наук, професора Петра Зузяка, рекомендували професора кафедри лазерної техніки та оптоелектроніки, котрий нещодавно захистив докторську дисертацію, Сергія Павлова.

Серед інших на цьому засіданні було розглянуто і таємне анкетування членів Ученої ради по питанню: «Кого б ви хотіли бачити на посаді проректора з виховної роботи?» та по питанню: «Кого б ви хотіли бачити на посаді ректора університету у 2010 році, коли завершиться контракт у нинішнього ректора Бориса Мокіна?»

В анкету по питанню визначення кандидатури проректора були внесені 5 кандидатур: 1) Анжеліка Азарова, 2) Світлана Бевз, 3) Вікторія Войтко, 4) Наталія Остра, 5) Анна Писклярова, але дозволялось, в разі незгоди з запропонованими, вписати і свою кандидатуру. А в анкету по визначенню кандидатури претендента на ректорство пропонувалось вписати прізвище кандидата самому.

Результати виявились такими: за Анжеліку Азарову віддали свої голоси 12 членів Ученої ради, за Світлану Бевз — 11, за Вікторію Войтко — 1, за Наталію Остру — 9, за Анну Писклярову — 31. Крім того, 4 рази було дописане прізвище Володимира Богачука, Три анкети виявились безрезультатними і по одному разу були вписані прізвища Тамари Буяльської, Юлії Мокіної, Валерія Корнієнка, Наталії Заболотної, Миколи Прищака і якогось невідомого мені Глушенка. Я прогнозував, що найбільше голосів набере Анна Писклярова, але що вона набере їх стільки, скільки набрали усі 4-и її конкурентки разом, цього я не чекав.

Що ж стосується кандидатури майбутнього ректора, який прийде після мене у 2010 році, то пропозиції виявилися такими: за кандидатуру Володимира Грабка було подано 8 голосів, за Віктора Мізерного — 4, за Романа Квєтного і Віталія Мокіна по 2, за Олексія Азарова, Василя Кухарчука і Сергія Юхимчука по одному, 6 анкет виявились пустими, а в 52 анкетах було вписане моє прізвище. Тобто, 76,5 % членів Ученої ради університету хотіли б, щоб і після 2010 року ректором залишався я.

А наступного дня — у неділю 31 серпня на університетському стадіоні відбулося свято посвяти у першокурсники нового університетського поповнення. Погода була чудова, настрій і у новоспечених першокурсників і у їх батьків також, тож свято вдалося. На цьому ж святі були оголошені переможці конкурсу «Міс Наука-2008», в якому брали участь випускниці бакалаврату, рекомендовані до продовження навчання в магістратурі наукового напрямку.

Грамоти переможців 2-го туру цього конкурсу були вручені Тетяні Кубі, Ірині Микитюк, Аліні Остапенко, Юлії Тарахтій, Тетяні Філіпович і Тетяні Ярошенко. Титул «Віце-міс Наука-2008» і премію 500 гривень отримала Алiна Остапенко. А титул «Міс Наука-2008» і премію 1000 гривень виборола Тетяна Ярошенко, якій і було одразу ж запропоновано по сумісництву стати помічником ректора на півставки замість Анни Писклярової, яка завершила навчання в аспірантурі і перейшла в розряд професорсько-викладацького складу. Вона, звичайно ж, погодилась, і уже з завтрашнього дня під керівництвом іншого мого помічника — Олени Гіль, яка теж працює на цій посаді по сумісництву на півставки, почне освоювати нові для себе обов’язки.

До речі, на преміювання переможців конкурсу я університетських грошей не використовував, а використав свої власні.

Постскриптум 1: оскільки за призначення на посаду проректора з виховної роботи помічниці ректора Анни Писклярової висловились найбільше членів Ученої ради університету, то 5-го вересня я прийняв рішення про призначення її на посаду заступника директора з питань виховної роботи Інституту гуманітарно-педагогічних проблем та виховання і у понеділок 8-го вересня представив її у цьому статусі на засіданні ректорату. Згідно з підписаним мною наказом Анна Писклярова, працюючи заступником директора ІнГППВ, буде, фактично, виконувати на громадських засадах обов’язки проректора з виховної роботи до кінця нинішнього 2008 року — це буде для неї випробувальним терміном. І, якщо вона протягом випробувального терміну продемонструє здатність ефективно виконувати проректорські обов’язки, то в кінці цього року буде переведена з посади заступника директора ІнГППВ на громадських засадах на штатну посаду проректора з виховної роботи.