У вівторок 20 травня 2008 року мені зателефонувала головний спеціаліст кадрової служби Кабінету Міністрів України Олена Юріївна Комаренко і повідомила, що Прем’єр-міністром України Юлею Володимирівною Тимошенко мені запропоновано стати її радником на громадських засадах з питань освіти і науки. Тож, якщо я згоден, то повинен надіслати довірену особу, через яку мені будуть передані бланки усіх документів, розгляд яких передує видачі розпорядження Кабміну.

Наступного дня до міністерства для отримання атестатів доцентів, затверджених на останній колегії, їхав Учений секретар університету доцент Анатолій Поплавський — йому я і доручив зайти заодно і до кадрового управління Кабміну та отримати бланки необхідних документів.

У четвер я усі ці бланки і форми заповнив і у п’ятницю 23 травня — знову ж таки через працівника університету, який їхав до Києва у справах виконання госпдоговірної науково-дослідної тематики, передав їх у кадрове управління Кабміну.

А уже через 5 днів після цього — 28 травня 2008 року Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко підписала «Розпорядження № 764-р» про призначення мене радником Прем’єр-міністра України на громадських засадах, текст якого я того ж вечора побачив на сайті Верховної Ради України на сторінці «Законодавство України». Але ще до його появи на сайті мене ознайомила зі змістом цього розпорядження Олена Комаренко у телефонному режимі. Вона ж мені повідомила 4-го червня, що моє посвідчення радника Прем’єр-міністра України Юлею Володимирівною уже підписане, і для його отримання я повинен тепер уже сам прибути до Кабміну. Тож у п’ятницю 6-го червня вранці я і прибув. І вийшов з Кабміну уже у статусі радника Прем’єр-міністра на громадських засадах з посвідченням № 1131, яке дає мені право без замовлення перепустки у будь-який робочий день заходити до будь-якого приміщення в Кабміні і на правах особи, уповноваженої керівником уряду, брати участь в засіданнях будь-яких освітянських та наукових організацій як у Києві, так і в областях.

Першим я показав отримане посвідчення Президенту Академії педагогічних наук України академіку Василю Кременю, який є не лише моїм академічним керівником, але і головою Наглядової ради нашого університету.

Наскільки статус радника Прем’єр-міністра України додасть мені роботи я ще в повній мірі не уявляю, але цілком свідомий того, що отримав цей статус на 2 роки я не в якості нагороди, а для виконання конкретних доручень глави уряду.

Я свідомий також і того, що моє перебування в статусі радника Прем’єр-міністра України може і не тривати 2 роки і бути суттєво скорочене в разі відставки уряду Юлії Тимошенко. А така загроза сьогодні є, оскільки в рядах парламентської демократичної коаліції, котра сформувала уряд, 6-го червня з’явилися два зрадники, які написали заяви про вихід з проурядової парламентської більшості — Віталій Бут, який лише 3 роки тому переїхав з Росії, де працював у секретаріаті Президента Росії Володимира Путіна, блискавично отримав українське громадянство і став народним депутатом за списком політичного блоку НУНС, та Ігор Рибаков, який позиціонує себе борцем з контрабандою і став народним депутатом України за списком БЮТ. Першому 42 роки, і він уже встиг побувати і головним пожежником України, і заступником мінiстра надзвичайних ситуацій, а другому 32 роки, і, судячи з біографічного довідника «Хто є хто в Україні», виданого у 2007 році, він стартував у депутатство з посади референта народного депутата України, тобто у попередній відрізок життя ще не встиг нічого помітного досягти. Тепер парламентська більшість скоротилась до 225 голосів, але і парламентська меншість, яка нараховує 222 народних депутати, від цієї зради не зросла, оскільки вийти з парламентських фракцій НУНС та БЮТ і примкнути до опозиційних фракцій народні депутати Віталій Бут та Ігор Рибаков не мають права, тобто, вони стали «нічийними», як і народний депутат Іван Плющ, який, будучи членом фракції НУНС, так і не написав заяви про вступ до демократичної коаліції. Тож, станом на сьогодні — 7 червня 2008 року, коли я пишу ці рядки, в Україні має місце така патова політична ситуація, виходом з якої може стати або приєднання до демократичної коаліції народного депутата Івана Плюща, або розпуск парламенту і оголошення нових дострокових виборів до Верховної Ради України, адже парламентська більшість згідно конституції повинна налічувати 226 голосів, а для переформатування її необхідно, щоб більше половини народних депутатів фракції НУНС погодились на вихід з демократичної коаліції, що малоімовірно, оскільки в разі такої колективної зради, ця фракція щезне з політичної карти України і при владі збережуться лише ті поодинокі представники її, яких Партія регіонів включить в прохідну частину свого майбутнього виборчого списку. Вибори до Київради, на яких блок НУНС навіть не подолав 3-процентний бар’єр, засвідчили, що цій пропрезидентській політичній силі киянами відмовлено в довірі навіть за те, що її неформальний лідер Президент України Віктор Ющенко своїми указами відміняє усі постанови Кабміну, націлені на поповнення бюджету України, що не дозволяє Юлії Тимошенко виконати свої передвиборчі обіцянки по поліпшенню життя українців. А в разі колективної відмови від виконання передвиборчих обіцянок і унії блоку НУНС з Партією регіонів на наступних парламентських виборах його чекає участь НДП та СДПУ(о), тобто, політичне забуття.

В разі оголошення дострокових парламентських виборів уряд Юлії Тимошенко буде продовжувати виконувати свої функції до утворення нового уряду новим складом парламенту. Тож у цей період я теж буду продовжувати виконувати обов’язки радника Прем’єр-міністра.

Якщо ж блок НУНС усе-таки стане політичним союзником Партії регіонів і відбудеться переформатування парламентської більшості та утворення нового уряду з новим прем’єр-міністром, то я із радників Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко перейду в розряд радника лідера опозиційного політичного блоку БЮТ і разом з нею закликатиму громадян України підтримати БЮТ на наступних парламентських виборах у такій мірі, щоб цей політичний блок без будь-яких союзників утворив парламентську більшість у майбутньому складі Верховної Ради України і сформував, нарешті, такий уряд, в якому не буде ніяких посланців президента України, котрі замість виконання розпоряджень прем’єр-міністра будуть діяти за вказівками його секретаріату.

Постскриптум 1: у вівторок 10 червня в № 87 газети «Вінниччина» в публікації Анастасії Трошкової, присвяченій створенню політичної сили «Єдиний центр», я прочитав такі слова: «Єдиний центр — новий політичний процес, в якому беруть участь представники різних політпартій та позапартійні. У нього вступають представники БЮТу, Партії регіонів, Соціалістичної партії, НДП, Партії промисловців та підприємців, інших сил. Тобто, всі ті люди, котрі ставлять собі питання, як завтра житиме Україна та їхні діти? Для прикладу, Ігор Кріль зазначив, що обласну організацію «Єдиного центру» в Тернополі очолив представник Блоку Юлії Тимошенко» — кінець цитати.

Після ознайомлення з цим газетним матеріалом з дуже великою мірою імовірності можна припустити, що з використанням «наїзду» податківців мене теж збиралися «переконати» покинути БЮТ і перейти до лав «Єдиного центру», можливо навіть на одну із керівних посад у цій організації. Адже я у 1999 році був досить успішним керівником обласної організації «Злагода», яка теж включала представників різних політичних сил, що об’єднались навколо ідеї переобрання Леоніда Кучми на другий президентський термін. А тому, не виключено, що комусь із місцевих керівників цієї політичної сили прийшла в голову ідея долучити мене до участі в новому варіанті «Злагоди». А коли я відмовився від відвідин головного податківця області і цим позбавив можливості ідеологів навіть запропонувати мені участь у цьому політичному проекті, то було вирішено продемонструвати і мені, а на моєму прикладі і усім іншим, що чекає тих, хто намагатиметься відмовитись від співпраці.

І я не виключаю, що народні депутати України Ігор Рибаков та Віталій Бут написали свої заяви про вихід з демократичної коаліції саме після того, як на них після перевірки їхньої додепутатської діяльності, або нинішньої бізнесової діяльності якихось їхніх близьких родичів, «наїхала» якась потужна каральна організація, і вони не знайшли інших аргументів для відбиття «наїзду», окрім написання отих заяв, котрі навіки приклеїли до них ярлик «зрадників».

Постскриптум 2: у вівторок 10 червня в нашому унiверситеті розпочала роботу 9-та міжнародна науково-практична конференція «Гуманізм та освіта», яка традиційно проводиться один раз на два роки. Відкриваючи конференцію, я привітав її учасників не лише від імені адмінiстрації університету, але, як радник прем’єр-мiністра Юлії Тимошенко, передав привітання і побажання успішної роботи і від Юлії Володимирівни.