26 квітня 2008 року щотижневик «Дзеркало тижня» у № 16–17 опублікував рейтинг 200 кращих університетів України за результатами 2007 року, визначений кафедрою ЮНЕСКО, яка функціонує в структурі Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Рейтинг кожного університету визначено за сумою балів, набраних у відповідності з трьома інтегральними критеріями: 1) якість науково-педагогічного персоналу, 2) якість навчання, 3) міжнародне визнання.

Перший інтегральний критерій охоплює 10 показників: 1) Кількість штатних співробітників, обраних академіками НАН України (вага 22). 2) Кількість штатних співробітників, обраних член-кореспондентами НАН України (вага 10). 3) Кількість штатних співробітників, обраних академіками державних галузевих академій (УААН, АМНУ, АПНУ (педагоги), АПНУ (правники), АМУ) (вага 6). 4) Кількість штатних співробітників, обраних член-кореспондентами державних галузевих академій (вага 3,3). 5) Кількість професорів серед штатних співробітників ВНЗ (вага 2,6). 6) Кількість доцентів серед штатних співробітників ВНЗ (вага 0,6). 7) Кількість докторів наук серед штатних співробітників ВНЗ (вага 2,5). 8) Кількість кандидатів наук серед штатних співробітників (вага 0,5). 9) Кількість штатних співробітників, нагороджених державними преміями в галузі науки і техніки та ім. Т. Шевченка (вага 2,0). 10) Кількість патентів на винаходи, промислові зразки, корисні моделі, отримані ВНЗ за 2007 рік (вага 0,5).

Другий інтегральний критерій охоплює 4 показники: 11) Кількість студентів переможців і призерів міжнародних олімпіад та конкурсів (вага 7,5). 12) Кількість студентів переможців та призерів загальноукраїнських олімпіад та конкурсів (вага 1,5). 13) Співвідношення кількості магістрів до кількості спеціалістів і бакалаврів (вага 7). 14) Масштаб ВНЗ, рівень розвитку його навчальної та наукової бази (вага 14).

Третій інтегральний критерій охоплює 6 показників: 15) Кількість іноземних студентів у ВНЗ (вага 8). 16) Членство ВНЗ в Європейській асоціації університетів (вага 4). 17) Членство ВНЗ у Великій хартії університетів (вага 3). 18) Членство ВНЗ у Євразійській асоціації університетів (вага 2). 19 Членство ВНЗ в мережі університетів країн Чорноморського регіону (вага 2). 20) Членство ВНЗ в Міжнародній асоціації університетів (вага 1).

В цій рейтинговій таблиці, яка містить 200 рядків, очолюваний мною Вінницький національний технічний унiверситет, набравши 23-у суму балів за усіма критеріями, розмістився на 23 рядку, тобто, посів 23-е місце.

Але, якби університети порівнювались лише за першими 10-ма показниками, що задають значення першого інтегрального критерію, який характеризує якість професорсько-викладацького складу, то наш ВНТУ піднявся б на 8-е місце. Однак мене і 23-е цілком задовольнило. Особливо на фоні того, що минулого року ця ж кафедра ЮНЕСКО визначила нашому університету лише 118-е місце. Моя критика методики цієї кафедри була опублікована в № 15 за 2007 рік «Дзеркала тижня» та у моїй попередній книзі «Вибірковий і, звичайно ж, тенденційний літопис, або я так думаю», тож я не буду повторюватись, а відзначу лише те, що при складанні нинішнього рейтингу «Топ-200» кафедра ЮНЕСКО використала більш об’єктивні дані та відповідальніше поставилась до підрахунків, однак деяких принципових недоліків вона припустилась і при складанні цієї рейтингової таблиці. Ну, наприклад, левову частку значення другого інтегрального критерію, який характеризує якість навчання, і у цій таблиці продовжує визначати відношення кількості магістрів до сумарної кількості спеціалістів та бакалаврів, що є стимулом для університетів переводити на магістерські програми навіть тих студентів, які з другого чи третього заходу взяли бакалаврську планку, і що входить в протиріччя з Законами України про освіту та про вищу освіту, згідно з якими спеціаліст і магістр являють собою один рівень освіти і записані в текстах законів в одному рядку через кому. Тож в нинішньому українському правовому полі у чисельнику цього співвідношення повинна була б стояти сума кількості магістрів і спеціалістів, а в знаменнику кількість бакалаврів. І, якби цей показник підраховувати саме у такий спосіб, то Вінницький фінансово-економічний університет, який у рейтинговій таблиці «Топ-200» посів 51-е місце, опинився б на 151-му місці поряд з Львівською комерційною академією, яка має значення першого та третього інтегрального критеріїв такі ж, як і цей університет. Залишилось незрозумілим також і те, чому ваговий коефіцієнт академіка галузевої державної академії визначений майже у 4 рази нижчим, ніж у академіка НАНУ і навіть нижчим майже у 2 рази, ніж у член-кора НАНУ. — Чому ж тоді держава платить галузевому академіку 80 % стипендії академіка НАНУ, а член-кору НАНУ лише 60 %? Викликає сумнів також і те, чому якимось, ну хоча б мінімальним, ваговим коефіцієнтом не враховано членство в інших, окрім наведених, відомих міжнародних асоціаціях, наприклад в Міжнародній федерації винахідницьких організацій IFIA, та в консорціумах університетів, які спільно виконують проекти по Європейській програмі «Tempus-Tacis» — адже це теж є факторами міжнародного визнання. Ну, і звичайно ж, не може не дивувати введення в другий інтегральний критерій, присвячений оцінці якості навчання, показника за № 14 — масштаб ВНЗ. Образно висловлюючись, це означає, що та фабрика, яка за рік випустить мільйон пар калош, за цим показником котується вище ніж та, яка за рік випустить 200 тисяч пар модельних туфель. Чисто радянський «валовий» критерій, при використанні якого ні Масачузетський технологічний інститут, який має 10 тисяч студентів, ні, тим паче, Каліфорнійський технологічний інститут, в якому навчаються лише 2 тисячі студентів, які входять в десятку кращих університетів світу, у нас би у десятку кращих через малість цього показника не попали б.

Але для мене, як ректора одного із вінницьких університетів, який прагне мати найбільше абітурієнтів із числа вінничан, найважливішим є те, що в рейтинговій таблиці «Топ-200» за 2007 рік наш університет має найвищий рейтинг і посідає найвище місце, оскільки Вінницький національний медичний університет ім. М. Пирогова є 30-им, Вінницький торгівельно-економічний інститут (як структурний підрозділ Київського національного торгівельно-економічного університету) — 45-им, Вінницький державний аграрний університет — 153-ім, а Вінницький державний педагогічний університет ім. М. Коцюбинського — 166-им. Тому у цьому році критичних статей до «Дзеркала тижня» я не писатиму, оскільки, по-перше, доведеться повторювати майже усі ті ж самі аргументи, а, по-друге, нинішнє 23-е місце нашого університету в рейтинговій таблиці мене цілком влаштовує.

До речі, до складу президії Академії педагогічних наук України входять 5 ректорів — я (Вінницький національний технічний університет), Олексій Чебикін (Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К. Ушинського — Одеса), Віктор Андрущенко (Національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова — Київ), Володимир Кравець (Тернопільський національний педагогічний університет ім. В. Гнатюка) та Іван Прокопенко (Харківський національний педагогічний унiверситет ім. Г. Сковороди). Саме в такому порядку у різних рядках рейтингової таблиці «Топ-200» розмістились вказані унiверситети. Тож і мені приємно, і думаю, приємно Президенту АПНУ Василю Кременю, який очолює Наглядову раду нашого університету, що саме очолюваний мною унiверситет посів найвищу сходинку у рейтинговій таблиці серед університетів, очолюваних іншими членами президії нашої академії.