У вівторок 26 лютого 2008 року відбулося засідання Ученої ради університету, першим питанням у порядку денному якого стояло висунення на здобуття Державної премії України в галузі науки і техніки циклу наукових праць, об’єднаних у комплексну наукову роботу під назвою: «Наукові засади системного моніторингу і управління водними екосистемами та їх практична реалізація на основі ГІС-технологій». Авторами цієї комплексної наукової роботи є 5 науковців, із яких четверо представляють наш університет і один — іншу наукову організацію.

Представниками нашого університету у цій команді є мій старший син, доктор технічних наук, професор Віталій Мокін, два кандидати наук, доценти з очолюваної Вiталієм кафедри моделювання і моніторингу складних систем Мирослав Боцула і Георгій Горячев, а також академік АПНУ, доктор технічних наук, засл. діяч науки і техніки України Борис Мокін, тобто я, як науковий керівник усього циклу робіт, що висувались на здобуття премії.

Представником іншої наукової організації є директор Київського науково-дослідного інституту водогосподарських проблем Держкомводгоспу, академік УААН, доктор технічних наук, професор, засл. діяч науки і техніки України Анатолій Яцик.

Процедурі розгляду цього питання передувало широке обговорення роботи на засіданнях ряду кафедр і учених рад інститутів, що входять до структури нашого університету, та в Київському інституті, очолюваному Яциком.

Оскільки я є одним із авторів роботи, що висувалась на здобуття Державної премії, то вів засідання Ученої ради університету під час розгляду питання про висунення мій заступник — перший проректор, доктор технічних наук, професор Володимир Грабко.

В засіданні Ученої ради університету взяли участь 79 членів ради із 85 за списком. Шестеро були відсутніми з поважних причин — хтось у цей час хворів, хтось виступав опонентом на засіданні спецради в іншому університеті, хтось забезпечував кворум на засіданні чужої спецради, хтось брав участь в роботі комісії по акредитації іншого вищого навчального закладу.

За процедурою Учена рада університету спочатку відкритим голосуванням одноголосно прийняла рішення про висунення нашої роботи на здобуття Державної премії України в галузі науки і техніки. Потім таємним голосуванням, в якому не брали участь ми з Віталієм, хоча і входимо до складу університетської ради, Учена рада проголосувала по кожному з нас, університетських, за входження до авторського колективу. За моє входження до авторського колективу і входження Віталія проголосували усі 77 членів ради, за входження до авторського колективу Мирослава Боцули і Георгія Горячева проголосували трохи менше — 74. Аналогічне голосування днем раніше відбулося на засіданні Ученої ради в Інституті Яцика за його входження до авторського колективу.

Після таємного голосування за входження кожного з нас в авторський колектив відбулося таємне голосування за висунення усього авторського колективу, включаючи і Яцика. За це позитивно проголосували також усі 77 присутніх членів Ученої ради.

Тепер протягом наступних кількох днів ми оформимо увесь пакет супроводжувальних документів і подамо нашу роботу на конкурс до Комітету по преміях.

Слід зазначити, що спочатку ми хотіли на здобуття Державної премії подавати трохи іншу роботу і з трохи іншим авторським колективом. Ми хотіли висувати розроблену в нашому університеті науковою командою Віталія Мокіна під моїм патронатом Державну систему екологічного моніторингу довкілля України, яка за допомогою Держекоінспекції України не лише впроваджена в усіх областях нашої держави, а і уже встигла себе добре зарекомендувати, особливо після того, як ми у нашому університеті влаштували навчання по роботі в ній, екоінспекторів з усіх регіонів держави. І моніторить ця наша система не лише водні ресурси, але і грунти та повітряний басейн.

Крім уже перерахованої четвірки ми збирались до авторського колективу включити начальника одного із управлінь Держекоінспекції України Зіскінда, який брав участь у наших роботах як на етапі розробки системи, так і, особливо ж, на етапі її впровадження в експлуатацію по всій Україні, а також начальника управління екології Вінницької області Яворську, котра була у витоках наших наукових розробок по моніторингу Південного Бугу та його басейну.

Але нам стало відомо, що на здобуття Державної премії повторно висуває у цьому році свій цикл наукових праць Анатолій Яцик, на замовлення науковців інституту якого Віталій Мокін і його наукова команда розробили кілька потрібних їм для досліджень програмних комплексів. Тож, аби не псувати відносин, Віталій повідомив Яцику, що ми також висуваємо свою роботу, і мабуть боротимемося один з одним, адже наші роботи однакового спрямування. Але оскільки наші наукові роботи тісно переплетені, особливо в частині водогосподарських проблем, то Яцик вийшов на нас з ініціативою не конкурувати, а об’єднати наші зусилля і подати на здобуття премії об’єднану роботу у вигляді циклу наукових праць по моніторингу і управлінню водогосподарським комплексом держави. Ми погодились, адже при розробці наших геоінформаційних систем екологічного моніторингу ми використовували і методики, створені Яциком та його інститутом, і цілий ряд теоретичних розробок, напрацьованих саме ним. Його роботі, яку він раніше висував на здобуття Державної премії, як раз і не вистачало того, що робимо ми — сучасних математичних моделей та ГІС-технологій впровадження.

Якщо порівняти роботу, яку ми вирішили спільно висунути на здобуття премії, з брильянтом, то роботи Яцика — це алмазна основа, а наші роботи — це огранка, яка перетворює кусок алмаза в брильянт.

На жаль, у нас виявилось мало наукових публікацій у співавторстві з Зіскіндом і Яворською, тож в разі висунення роботи у вигляді циклу наукових праць стало досить сумнівним їх включення до складу авторського колективу. Розуміючи це, вони самі, за власною ініціативою, зняли свої кандидатури ще до висунення роботи нашою Ученою радою.

Чи вдасться нам отримати Державну премію, стане відомо лише наступної зими. Сьогодні ми знаємо, що цей шлях є дуже тернистим. І остаточне рішення, як нам уже відомо, буде залежати не лише від наукового рівня нашої роботи, але і від відношення до авторів роботи як з боку членів Комітету по преміях, так і з боку тих, хто затверджує їхні рішення.