У п’ятницю 12-го вересня, в проміжок часу з 11-ї до 13-ї години, в Києві в Інституті гідробіології НАНУ на відкритому засіданні вченої ради, на яке були запрошені представники і інших організацій, відбулися відкриті слухання циклу наукових робіт під загальною назвою: «Наукові засади системного моніторингу і управління водними екосистемами та їх практична реалізація на основі ГІС-технологій», висунутого колективом нашого університету на здобуття Державної премії України в галузі науки і техніки 2008 року, який наряду з ще одним циклом робіт екологічного спрямування пройшов попередній відбір на екологічній секції Комітету по присудженню цих премій. Нагадаю, що авторами цієї комплексної наукової роботи є 5 науковців, із яких четверо представляють наш університет і один іншу наукову організацію.

Представниками нашого університету у цій команді є мій старший син доктор технічних наук, професор Віталій Мокін, два кандидати наук, доценти з очолюваної Віталієм кафедри моделювання і моніторингу складних систем Мирослав Боцула і Георгій Горячев, а також академік АПНУ, доктор технічних наук, заслужений діяч науки і техніки України Борис Мокін, тобто я, як науковий керівник усього циклу робіт, що висувались на здобуття премії.

Представником іншої наукової організації є директор Київського науково-дослідного інституту водогосподарських проблем Держводгоспу, академік УААН, доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Анатолій Яцик.

Вступне слово на слуханнях зробив директор Інституту гідробіології НАНУ, академік НАНУ Віктор Романенко. Потім його заступник з наукової роботи, доктор біологічних наук Володимир Якушин оголосив авторський колектив і наші наукові регалії. Після представлення роботи і авторського колективу слово було надане нам. На нашу доповідь головуючим на засіданні було виділено до 30 хвилин без обмеження кількості доповідачів. В якості доповідачів ми виставили Анатолія Яцика по сукупності його наукових робіт та Віталія Мокіна по сукупності робіт нашого університету. Анатолій Яцик, який розповів про розроблені принципи і методики, доповідав 17 хвилин, супроводивши свій виступ 12 слайдами, які йому допомагав демонструвати Мирослав Боцула. Віталій Мокін, який розповів про розроблені моделі і ГІС-технології, доповідав 12 хвилин, супроводивши свій виступ демонстрацією 72 слайдів, які переключались автоматично кожні 10 секунд, яких йому вистачало для розкриття суті продемонстрованого.

По вигляду і зацікавленості членів вченої ради було видно, що доповіді на них справили гарне враження. Потім почалися запитання, на які відповідали не лише Віталій Мокін і Анатолій Яцик, але і я. Після запитань розпочалося обговорення. Жодний із виступаючих, прiзвища і титули більшості з яких я, на жаль, не запам’ятав, не дав нашій роботі негативної оцінки — усі оцінили позитивно. Особливо приємно було слухати заступника Голови Держводгоспу України Миколу Бабича, який дуже високо оцінив ті системи екологічного моніторингу на базі ГІС-технологій, що розроблені нашим колективом для басейнів річок Сіверський Донець, Південний Буг, Прип’ять і Тиса. Він, який ніс відповідальність з боку держави за розв’язання усіх цих проблем, наголосив на тому, що для Сіверського Донця, який тече і в Україні і в Росії, ми розробили систему кращу за альтернативну систему, запропоновану російськими вченими, що було відмічено експертами ООН, а для Прип’яті, яка тече і в Україні і в Білорусії, ми розробили систему кращу за альтернативну систему, запропоновану білоруськими вченими. І не лише розробили, але і впровадили ці системи в життя. Розповів він і про розроблену нашим колективом систему екологічного монiторингу для усієї України, моніторинг водних ресурсів в якій є лише підсистемою, яка теж впроваджена, і для успішного функціонування якої в нашому університеті здійснено навчання екоінспекторів з усіх областей та з Криму, Києва і Севастополя. Завершив обговорення заключним словом голова вченої ради академік НАНУ Віктор Романенко. Він наголосив, що до обговорення сумнiвався в тому, що роботи вчених ВНТУ та Анатолія Яцика не просто складені докупи, а доповнюють одна одну, але після обговорення переконався, що саме в такому поєднанні наші роботи складають одну добре пропрацьовану комплексну роботу по розв’язанню важливої науково-прикладної проблеми, і що саме такий симбіоз вчених водогосподарників і кібернетиків приніс гарні плоди.

Після директора виступив його заступник з наукової роботи Володимир Якушин і запропонував проект рішення. Проект рішення обговорили, внесли в нього корективи і голова вченої ради Віктор Романенко поставив його на голосування.

Голосували двічі — спочатку голосували усі присутні на відкритих слуханнях, а потім лише члени вченої ради. Обидва рази проголосували за підтримку нашої роботи одноголосно.

Тож повертався до Вінниці з Києва наш авторський колектив в піднесеному настрої.

Тепер попереду залишилось лише таємне голосування в загальному списку на пленумі Комітету по присудженню премій, яке відбудеться у жовтні.

На завершення цієї розповіді я хочу зробити рекламу GPS-навігатору, який нещодавно було встановлено на моєму службовому автомобілі, і яким я вперше скористався, прямуючи забитими автомобілями київськими вулицями вранці від гуртожитку АПНУ, розташованого на вул. Артема, де ми зупинялись на ніч, до проспекту Героїв Сталінграда, на якому розміщується Інститут гідробіології НАНУ, а після завершення обговорення, шукаючи дорогу від цього проспекту до виїзду з Києва на Вінницю.

Раніше мені не доводилося бувати на Оболоні, тож цього району Києва я не знаю, а тому без навігатора, думаю, блукав би довго автомобілем, як на шляху майже з центру Києва до Інституту гідробіології, так і на шляху від цього інституту до північного виїзду з міста. А за допомогою підказок і порад навігатора я і до інституту дістався швидко і без зупипинок, і від інституту до автостради на Вінницю теж дістався швидко і без зупинок. З навігатором я тепер буду в’їжджати впевнено у будь-яке крупне місто України, навіть якщо раніше в ньому ніколи не був, адже на прикладі Києва я переконався, що навігатор мені підкаже найкращий маршрут руху до будь-якого об’єкта у будь-якому місті.