У четвер 26 червня для обговорення шляхів реформування системи атестації наукових кадрів в контексті проекту закону про зміни до закону про вищу освіту та проекту закону про атестацію наукових кадрів за ініціативою керівників Вищої атестаційної комісії України у великому конференц-залі Національної академії наук України зібралися голови спеціалізованих вчених рад по захисту докторських і кандидатських дисертацій з Києва та 5 областей Київського наукового регіону — Вінницької, Житомирської, Київської, Черкаської та Чернігівської.

Місця в президії зайняли 8 провідних науковців — голова та вчений секретар ВАК України і представники керівництва від усіх шести державних академій наук.

З основною доповіддю виступив голова ВАК України Володимир Мачулін. У своїй доповіді він відзначив, що нині в Україні питаннями атестації наукових кадрів опікуються 750 спеціалізованих вчених рад, 41 експертна рада, 19 членів президії. Спостерігається суттєве кількісне зростання числа кандидатських дисертацій — в останній рік їх захищено 5000 — вдвоє більше показника, що мав місце ще кілька років тому назад. Уже проведено 5 нарад в регіональних наукових центрах. Отримано багато побажань щодо поліпшення роботи ВАК, вивчені системи атестації наукових кадрів в ряді країн. Розроблено проект закону про ВАК України. Місяць тому він направлений в МОНУ, НАНУ і галузеві академії.

Далі доповідач зупинився на переліку виниклих протиріч і пропозицій стосовно місця і ролі ВАК України в системі атестації наукових кадрів. Він підкреслив те, що рішення ВАК повинні носити обов’язковий характер, допоки від наявності наукового ступеня залежатиме рівень зарплати, але одночасно звернув увагу на те, що ВАК виступає з ініціативою створювати вчені спецради з різними ступенями автономії. І ті ради, в які по кожній із спеціальностей входить більше 6 відомих науковій громадськості докторів з університету чи академічної наукової установи, при яких створені ці ради, пропонується наділяти самостійністю, залишаючи лише періодичний вибірковий контроль з боку ВАК. Володимир Мачулін підкреслив також, що президія ВАК згодна з заміною ступеня кандидата наук на доктора філософії, але виступає одночасно за збереження наукового ступеня доктора наук. То ж треба врегулювати усі перехідні питання у зв’язку з цим. Треба створити і прийняти кодекс законів про освіту і науку.

Першим після голови ВАК в обговоренні доповіді виступив Олександр Возіанов — президент Академії медичних наук України. Він наголосив на тому, що не держава повинна регулювати процес атестації наукових кадрів, а наукова громадськість, оскільки процеси демократизації повинні витісняти радянську спадщину. Він погодився з тим, що в разі, якщо в складі ради буде більше 6 відомих докторів наук по кожній спеціальності від організації, при якій створена спеціалізована вчена рада, то її рішення повинні бути остаточними. Вимоги до дисертацій докторів філософії на думку Олександра Возіанова повинні бути такими ж, як і до нинішніх кандидатських. І не треба включати до спецрад тих науковців, які самі захистили посередні дисертації. Треба посилити фінансування визнаних наукових центрів. Треба посилити вимоги до наукових журналів, яким дозволено публікувати результати, що використані в дисертаціях. І треба дозволити мати двох наукових керівників, адже багато що досліджується на стику двох наукових напрямків.

У виступах інших членів президії прозвучали наступні пропозиції: треба скорочувати кількість спецрад, аби зберегти якість захисту; треба переглянути перелік спецрад, залишивши їх лише при тих наукових організаціях, де є потужні наукові школи; публікації визнавати лише в іменитих наукових виданнях та на міжнародних форумах; треба підтримати ідею диференціації спецрад, надавши авторитетним автономію від ВАК; не можна визнавати погано працюючими спецрадами ті, де мало захищаються, а може, навпаки, придивитись до тих, де стоїть черга на захист; треба посилити боротьбу з плагіатом; треба ввести норму про наявність у дисертанта публікацій в англомовних наукових виданнях; треба скоротити кількість паперів, супроводжуючих захист; а також заборонити п’янки, які в деяких спецрадах розпочинаються ще до закінчення процесу захисту; термін навчання в аспірантурі визначити у 4 роки і усіх аспірантів забезпечити гуртожитками; треба заборонити внесення плати за захист дисертації навіть для здобувачів з інших організацій; адаптуючись до нових умов атестації наукових кадрів, потрібно не втратити усе те позитивне, що напрацьовано роками; треба допускати призначення двох наукових керівників, якщо дисертація пишеться на стику двох наукових дисциплін, наприклад, при дослідженні процесу електричного зварювання біотканин або при розробці нанотехнологій; треба ввести обов’язковою умовою виставлення авторефератів дисертацій в інтернеті: ВАК України треба зберегти, але до його інспекторської функції потрібно додати аналітично-прогностичну; треба зменшити кількість наукових спеціальностей і зовсім не обов’язковим є збереження вченого звання старшого наукового співробітника; треба вимагати від держави фінансової підтримки на видання англомовних наукових журналів і закупівлю сучасного наукового обладнання

Крім членів робочої президії виступили і кілька осіб із залу, серед яких був і я.

Я виступав без попередньої підготовки, тож текст свого виступу подаю постфактум з записом на комп’ютер одразу після повернення з трибуни до залу. Мій виступ прозвучав приблизно так:

— Шановні колеги!

Хоч мене оголошено як ректора Вінницького національного технічного університету і радника Прем’єр-міністра на громадських засадах, я, перш за все, хотів би підкреслити ту обставину, що атестацією наукових кадрів займаюсь уже 20 років в статусі голови докторської спеціалізованої вченої ради, створеної ще за наказом з Москви, тож володію проблемою досконало. Далі свій виступ я продовжу з постановки двох запитань до вас.

Скажіть, будь ласка, шановні колеги, чи задумувались ви над тим, чому і в європейських, і в американських університетах трирічну докторантуру закінчують усі 100 % докторантів в статусі доктора філософії, а нашу аспірантуру, яка є аналогом їхньої докторантури, в статусі кандидата наук закінчують в середньому лише 20 % аспірантів?

І одразу ж друге запитання — чи задумувались ви, шановні колеги, над тим, чому в розвинених країнах Заходу наші дипломи про вищу освіту рівня спеціаліста чи магістра не визнають, а кандидатів наук в статусі докторів філософії визнають абсолютно в усіх країнах світу, включаючи і США?

Я собі такі запитання задав багато років тому, і для пошуку відповідей на них вивчив докторські програми і ознайомився з десятками дисертацій докторів філософії в галузі технічних наук в трьох провідних університетах Європи і в трьох провідних університетах Північної Америки.

І відповіді я знайшов. І суть цих відповідей полягає в суттєво різних вимогах до змісту дисертацій — нашої кандидатської та їхньої доктора філософії.

Нагадаю, що дисертація на ступінь кандидата в галузі технічних наук, наприклад, містить в собі, як мінімум, 4 розділи, в першому із яких здійснюється аналіз різних підходів до розв’язання поставленої наукової задачі і дається їх порівняльний аналіз та, образно кажучи, відшукується те поле, яке ще не є зораним. В другому розділі висувається нова ідея розв’язання задачі і здійснюється її наукове обґрунтування, В третьому розділі синтезується технічна структура, яка реалізує розроблену теорію, а в четвертому розділі описується планування і постановка експерименту, результати якого доводять, що запропонований розв’язок поставленої задачі є в якомусь сенсі кращим ніж ті, що були відомі раніше.

Як виявилось при детальному ознайомленні, серед дисертацій закордонних докторів філософії з технічних наук є багато таких, які за змістом відповідають лише першій главі нашої кандидатської дисертації, багато таких, які за змістом відповідають лише другій главі нашої кандидатської дисертації, а є і такі, які за змістом відповідають лише третій та четвертій главам нашої кандидатської дисертації. Тобто наша кандидатська дисертація є еквівалентом двох, а то і трьох дисертацій докторів філософії середнього кваліфікаційного ґатунку, позитивно оцінюваного в західних університетах. І саме тому у них 100-процентний захист дисертацій до закінчення докторантури, а у нас лише 20-процентний. І саме тому будь-який наш кандидат технічних наук у них без будь-яких переатестацій визнається доктором філософії з технічних наук.

Тож не все у нас так погано в системі атестації наукових кадрів, як про це дехто висловлюється. І підтвердженням цьому є західне визнання і наших кандидатів наук, і, тим паче, наших докторів наук.

Хочу нагадати, що Болонська угода вимагає ідентичності в підготовці лише бакалаврів і магістрів, а стосовно третього рівня вищої освіти, то його ідентичності не вимагається. І як зберігаються в системах вищої освіти деяких західних держав наукові ступені ліценціата і доктора наук, так і ми можемо зберігати наукові ступені кандидата і доктора наук. Але є сенс, як і в усьому світі, і нам перейти до захисту лише однієї дисертації. Тож, якщо зберігати рівень вимог до кандидатських дисертацій таким, яким він є сьогодні, то писати і захищати потрібно лише кандидатську дисертацію, а науковий ступінь доктора наук присуджувати за сукупністю отриманих і опублікованих наукових результатів без написання і захисту ще однієї дисертації. Якщо ж зберігати нинішній порядок присудження наукового ступеня доктора наук за результатами захисту дисертації, то необхідно вводити першим науковим ступенем ступінь доктора філософії, підготовку для отримання якого передати в університети з правом формувати спеціалізовані вчені ради Міністерством освіти і науки України. І тоді будемо мати зв’язаний ланцюг — міністерство дає дозвіл на відкриття аспірантури з наукових спеціальностей і воно ж буде формувати спеціалізовані вчені ради з захисту дисертацій з цих спецiальностей. А то зараз маємо цей ланцюг розірваним — в міністерстві має місце його початок, а у ВАК його кінець, і жодне з цих відомств не може впливати на рішення іншого. При передачі університетам і міністерству усіх етапів атестації докторів філософії за ВАК України можна залишити вибірковий контроль якості атестації наукових кадрів цього рівня з правом звертатись до міністерства з пропозиціями про закриття в унiверситетах і спецрад і аспiрантури з тих спеціальностей, де спостерігається зниження вимог до рівня, нижчого за заданий критеріями. І залишити за ВАК увесь процес атестації докторів наук, які не входять до західної університетської тріади — бакалавр, магістр, доктор філософії.

Завершити свій виступ я хочу побажанням керівникам ВАК України остаточно визначитись концептуально і скоординувати свою концепцію з концепцією Міністерства освіти і науки, щоб до Верховної Ради України не надійшли одночасно два проекти закону, окремі статті яких концептуально суперечать одна одній.

Дякую за увагу!

Два виступаючих після мене піддали критиці мої відповіді на поставлені на початку мого виступу два запитання, але навряд чи їм вдалося посіяти сумніви з цього приводу в головах 250 керівників спецрад, що зібралися в актовому залі НАНУ, оскільки посилання на те, що цим науковцям в західних університетах надали для ознайомлення кілька науково потужних дисертацій на ступінь доктора філософії, написаних випускниками докторантури, не може служити спростуванням моєї тези про суттєво нижчий рівень середньо статистичної західної докторської дисертації у порівнянні з нашою середньо статистичною кандидатською, адже оцінки, зроблені мною, отримані від порівняння з нашими кандидатськими приблизно сотні докторських дисертацій з шести провідних західних унiверситетів Європи і Північної Америки.

Завершилась нарада прийняттям узагальненої резолюції, зачитаної Головним вченим секретарем ВАК України, яку академіки Ситник і Трахтенберг запропонували в робочому порядку доповнити тими пропозиціями, що прозвучали з трибуни.