У понеділок 14 січня 2008 року у житті нашого університету сталася подія, яка зіпсувала мені настрій надовго. Її суть передає преамбула наказу, підписаного мною трьома днями пізніше. Ось цей наказ:

Про звільнення
викладача кафедри УПП
Довбиш В. З.    

15 січня 2008 року о 10-й годині 30 хвилин ранку до кабiнету ректора увійшли два працівники служби УБЕЗ Управління МВС України у Вінницькій області і повідомили ректору про те, що 14 січня 2008 року у другій половині дня вони зафіксували факт отримання викладачем кафедри УПП унiверситету Довбиш Валентиною Зиновіївною хабара у розмірі 150 гривень від чоловіка студентки 4-го курсу групи ТВ-04 Танасієнко Ю. за виставлення цій студентці заліку по дисципліні «Правознавство» без її явки на сесію. Вони повiдомили, що ці «мічені» 150 гривень були вилучені з журналу реєстрації відвідувань занять студентів, який належав асистенту Довбиш В. З. і лежав на столі перед нею, а фарбу, якою були помічені ці гроші, виявлено також і на пальцях рук цієї викладачки «Правознавства», що свідчить про те, що «мічені» гроші перед тим, як опинитись в журналі, побували в її руках. Одночасно працівники служби УБЕЗ вручили ректору листа за підписом начальника цієї служби, яким пропонувалось надати документи, які підтверджують призначення Довбиш В. З. на посаду викладача, її посадові обов’язки, право приймати екзамени і заліки та її службову характеристику.

У цей же час, увійшовши до кабінету ректора одночасно з правоохоронцями, чоловік викладача Довбиш В. З. доцент Довбиш В. А. вручив ректору «Клопотання» Довбиш Валентини Зиновіївни, в якому вона пише — цитую: «14.01.08 р. після запису оцінки з предмету «Правознавство» у залікову книжку студентки гр. ТВ-04 Танасієнко Ю. на прохання особи, яка назвалася її чоловіком і сказала, що та хворіє у Погребищенському районі, проти мене здійснено грубо інсценовану провокацію отримання хабара у розмірі 150 грн….». Далі у «Клопотанні» Довбиш В. З просить — цитую: «ПРОШУ до встановлення законності і справедливості у цьому інциденті відсторонити мене від продовження оцінювання знань студентів…». І закінчує Довбиш В. З. своє «Клопотання» словами — цитую: «Щиро розкаююсь у порушенні наказу ректора ВНТУ про обов’язкову присутність студента на заліку, але відкидаю будь-які звинувачення у хабарництві».

Виходячи з того, що залік у групі ТВ-04 викладач Довбиш В. З. за розкладом повинна була приймати лише через два дні — 16.01.2008 р. та підтвердженого самою ж Довбиш В. З. факту виставлення нею у залікову книжку студентки цієї групи Танасієнко Ю. оцінки по «Правознавству» без її присутності, опитування і з’ясування дійсного рівня знань, а також виходячи зі свідомого порушення викладачкою Довбиш В. З. антикорупційного наказу ректора про заборону приймати заліки і іспити у студентів без наявності поряд другого екзаменатора, що є особливо недопустимим для викладача правознавства та члена Ради з виховної роботи університету, можна стверджувати, що даний поступок викладачки Довбиш В. З. навіть без доведення факту отримання хабара підпадає під визначення «вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи», сформульоване у п.3 Статті 41 «Додаткові підстави розірвання трудового договору з інiціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов» Кодексу законів про працю України.

На підставі викладеного вище

наказую:

1. Звільнити Довбиш Валентину Зіновіївну з посади викладача кафедри українознавства, політології та права 18-го січня 2008 року на підставі п.3 Статті 41 КЗПП «за вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального поступку, не сумісного з продовженням даної роботи».

2. Вивести викладача кафедри українознавства, політології та права Довбиш Валентину Зиновіївну зі складу Ради з виховної роботи університету 18 січня 2008 року у зв’язку зі звільненням з роботи в університеті за вчинення працівником, який здійснює виховні функції аморального поступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

3. На засіданні ректорату 21 січня 2008 року визначити ступінь відповідальності завідувача кафедри українознавства, політології та права Корнієнка В. О., проректора з навчальної роботи Леонтьєва В. О. та проректора з виховної роботи Буяльської Т. Б. за допущення викладачем кафедри українознавства, політології та права і членом Ради з виховної роботи університету Довбиш В. З. аморального поступку.

4. Начальнику відділу кадрів Ляховченко Н. В. з наказом ознайомити усіх посадових осіб, в ньому поіменованих, а Довбиш В. З. надати копію.

5. Головному бухгалтеру Нечепуренко Л. М. здійснити 18 січня 2008 року повний розрахунок з Довбиш В. З.

6. Проректору Ковальчуку В.І. довести наказ до відома членів профкому університету і отримати його оцінку.

7. Контроль за виконанням наказу або його скасуванням в разі незгоди профкому залишаю за собою.

Ректор            Б. І. Мокін

Профком університету, який зібрався на своє засідання того ж дня, одноголосно засудив аморальні дії викладачки Довбиш В. З і дав згоду на її звільнення.

Доцент Довбиш В. А., який теж працює на кафедрі українознавства, політології і права і теж викладає курс «Правознавства», у розмові з начальником юридичного відділу університету Оленою Андрощук заявив, що ректор занадто суворо покарав його дружину Довбиш В. З., що треба було дочекатись рішення суду. А тому вони будуть оскаржувати цей наказ у суді.

Чесно признаюсь, я мав перед цим розмову з доцентом Довбишем В. А. і пропонував йому переконати дружину, що для неї краще буде, якщо вона ще до порушення кримінальної справи подасть заяву на звільнення за угодою сторін, яку я негайно підпишу. Будучи звільненою за угодою сторін, вона отримала б аналогічний запис у трудовій книжці, що не ускладнило б їй життя при влаштуванні на роботу у майбутньому незалежно від рішення суду. А мене звільнення Довбиш В. З. ще до порушення проти неї кримінальної справи звільняло б від необхідності рапортувати у міністерство про притягнення до кримінальної відповідальності викладача університету, оскільки вона звільнилася б ще до прийняття прокуратурою такого рішення. Я попередив Довбиша В. А., що в разі, якщо із розрахунку на те, що університет заради збереження «честі мундиру» візьме її під захист, його дружина заяву про звільнення за угодою сторін до кінця дня не подасть, то я звільню її за вчинення аморального вчинку. Він пообіцяв, що заяву про звільнення вона подасть, оскільки розуміє, що за умови отримання «мічених» грошей і протокольної фіксації «міченості» пальців у неї немає шансів уникнути відкриття кримінальної справи. Але письмова заява від Довбиш В. З. так і не надійшла ректору до кінця дня, а надійшло усне звернення її чоловіка до начальника юридичного відділу університету, в якому він попередив, що заяви його дружина не подаватиме, а звільнення її за здійснення аморального вчинку до рiшення суду вони оскаржать у суді. Тож цього ж вечора я написав наказ на звільнення Довбиш В. З., який на другий день сам оголосив на засіданні Ради з виховної роботи, а проректор Василь Ковальчук оголосив його на засiданні профкому.

Чому я не став чекати рішення суду по факту отримання викладачем Валентиною Довбиш хабара? Посудіть самі, шановні читачі — як я міг допускати її до проведення занять по правознавству, якщо усі студенти уже знають про те, що проти неї висунуто звинувачення в отриманні хабара? І що у такому випадку подумали б ці студенти про ректора? Вони вважали б, що і я з нею заодно. Тож я вирішив знайти таке формулювання причини звільнення, яке не було б пов’язане безпосередньо з отриманням хабара, але тягнуло на аморальність. І я його знайшов. І нехай вона подає в суд. Для мене сьогодні є важливішим те, щоб студенти та викладачі бачили, що я борюся з хабарниками.

Постскриптум 1: у понеділок 21 січня 2008 року на засіданні ректорату було розглянуто пункт третій наказу про звільнення Довбиш В. З., яким ставилась вимога визначити ступінь відповідальності за подію, що сталася, завідувача кафедри УПП Корнієнка В. О., якого було запрошено на це засідання, а також членів ректорату — проректора Леонтьєва В. О. та проректора Буяльської Т. Б. Після заслуховування пояснень Корнієнка В. О. ректоратом було прийнято рішення винести йому догану. Проректору Леонтьєву В. О. було вказано на необхідність посилення контролю за виконанням наказів ректора під час екзаменаційних сесій, а проректору Буяльській Т. Б. було вказано на необхідність підвищення ефективності виховної роботи та підвищення вимог до осіб, які вводяться до Ради з виховної роботи університету.

Постскриптум 2: через тиждень після виходу у світ наказу про звільнення Довбиш В. З., а точніше 24 січня 2008 року, вона принесла лікарняний, який свідчив про те, що з 15 січня по 23 січня Довбиш В. З. хворіла і повинна приступити до роботи лише 24 січня 2008 року. Тож виходить, що 18 січня 2008 року, коли я звільнив Довбиш В. З. з роботи за скоєння аморального вчинку, вона юридично не працювала (хоча її і бачили колеги по роботі), а тому звільненою у цей день згідно КЗПП України бути не могла. Тому 24 січня 2008 року я видав ще один наказ, яким змінив дату звільнення Довбиш В. З. за тими ж обставинами, що були викладені в попередньому наказі, з 18 січня 2008 року на 24 січня 2008 року.